Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Главная Контакты В избранное
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури України НІАЗ "Кам’янець", 2012р.

    тел.: (03849) 2-31-16
    факс.: 2-85-07
    http://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • Виявлення та інвентаризація пам’яток декоративного мистецтва хачкарів - різьблення на камені на території НІАЗ « Кам’янець»

    АвторАвтор: admin  Опубліковано: 24-04-2014 

    Характерні пам'ятки вірменської середньовічної та пізньосередньовічної культури хачкари можна вивчати не тільки в Вірменії, а і в Україні – на території Національного історико–архітектурного заповідника «Кам’янець». Історично Кам’янець-Подільський є багатонаціональним, бо в середині ХІV ст. відбулася найбільш чисельна міграція вірмен на Поділля. Вірменська громада зробила значний внесок у економічне й культурне життя нашого міста.

    1.Надмогильна плита-хачкар , знайдена по вул П'ятницькій, 10

    Традицiя різьблення по каменю, яка мала глибоке національне корiння, була перенесена на далекі українські землі з древньої столиці Вірменії – Ані. Хачкари (хрести-камені: «хач» - хрест і «кар» - камінь) - це мистецтво, яким уславилися вірмени ще в VIII столітті. У вигляді стел їх встановлювали на перехрестях доріг як настанови і обереги. З XI століття, коли класична композиція хачкарів цілком сформувалася, вони були наділені різноманітними функціями, переважно поминального, меморіального характеру. Встановленням хачкарів відзначалися видатні події в державному, церковному і світському житті, різні акти будівельної та господарської діяльності. Хачкари встановлювали на постаменті (п'єдесталі) або вмуровували в стіну при будівництві храмів. Ними оформляли не тільки зовнішні стіни, але і внутрішній простір храмів. Їх лицьова поверхня художньо оформлялась, зображаючи в центрі хрест, а навколо нього вільні місця заповнювалися різьбленням різних символів У листопаді 2010 р. мистецтво створення хачкарів з формулюванням «Символіка і майстерність хачкарів, вірменські кам'яні хрести» було внесено в репрезентативний список ЮНЕСКО як нематеріальна культурна спадщина людства.

    2.Сучасний хачкар, встановлений на території Вірменського костелу

    Перші свідчення відносно кам’янецьких хачкарів подає вірменський історик С. Рошка Каменаци в своїй «Хронології», що написана в 1736-1739 р.р., згадуючи про камінь з хрестом і датуванням 760 р. вірменської ери та 1200 р. від різдва Христова, який був вмурований стіну при вході в Миколаївську церкву. На сьогодні цей хачкар не збережений .

    Про інший хачкар, який також вмурований в стіну Миколаївської церкви, повідомляє в 1915 р. польський історик А. Прусевич. Станом на 2013 рік, після значних втрат, перебудов і ремонтів церкви, на стені її південного контрфорса знаходиться збережена плита з місцевого білого каменю-вапняку розміром 20х27 см. На плиті зображено щит, в якому розміщений оточений квітами хрест корсунського типу, верхнє і горизонтальні рамена якого однакові за розміром, а нижнє довше від них. Кути щита прикрашені трилисниками. Під щитом розміщено текст вірмено-кипчацькою мовою – ім’я «Акоп» і дата «1544».

    3. Хачкар з будинку садиби кафедрального костелу Св. апп. Петра і Павла

    Уламок біло-кам’яної плити розміром 30,5 - 41х70 см із зображенням хачкарів зберігся на стіні будинку садиби кафедрального костелу Св. апп. Петра і Павла. На відміну від хачкара на Миколаївській церкві, ця плита є матеріалом вторинного використання. На плиті зображено три хрести грецького типу і напис зліва вірменською мовою. Зображення з лівої сторони являє вписаний в поле щита витий хрест. Його рамена трансформуються в плетений орнамент, а нижнє рамено опирається на дугоподібний п’єдестал, який символізує Голгофу, кінці якого повернуті вверх і завершуються стилізованими пагонами. Зображення з правої строни також вписане щит. Його хрест опирається на ступінчатий п’єдестал, а рамена завершуються трилисниками. Під горизонтальними раменами знаходяться зображення малих хрестів. Під правим хачкаром збереглась верхня частина меньшого хачкару.

    Досліджуваний хачкар цікавий ще й тим, що надпис є, ймовірно, епітафією, яка по-іншому називалася «лапідарним написом». Її тест виконував не тільки смислову роль, але й сприймався як орнамент.

    4.Хачкар з вірменського костелу св.Миколая

    В 2008 році під час проведення робіт по консервації залишків Вірменського костелу Св. Миколая, 14-18 ст., був знайдений на північному фундаменті білокам’яний блок розмірами 55х40 см з зображенням трьох різьблених хрестів. Композиція складається з трьох щитів, в які вписані хрести: два щита зверху, а під ними по центру розміщений третій щит, дещо менший по розміру. Верхні хрести корсунського типу опираються на п’єдестали і мають дволопатеве завершеннями на кінцях рамен. Нижній хрест є пошкодженим.
    Під час нагляду за земляними роботами по відтворенню втраченої історичної забудови по вул. П’ятницька, 10 була знайдена мармурова, багато декорована надмогильна плита-хачкар розмірами 55х116 см. Вона, ймовірно, відноситься до періоду ХVІ-ХVІІ ст.ст., коли мистецтво хачкарів набуло найбільшого розквіту на території України. В нижній частині плити, по центру розташований паросток, а по обидва боки від нього – Дерева життя (з вазонів проростають дерева зі стилізованими трояндами на гілках). Центральну частину хачкара займає прямокутник з зображенням, яке значно пошкоджено і не піддається розшифровці. Прямокутник обгортають стилізовані крила, які сходяться вгорі біля невеликого хреста. В верхній частині хачкару розміщено стилізований хрест з розеткою по центру і трилисники по кутах. Обрамленням внутрішнього ажурного візерунка хачкара служить майстерно виконаний по периметру рослинний орнамент – хвилеподібні виноградні пагони. На бічних сторонах плити вирізьблені розетки і вірменський напис. Особливістю даного хачкару є наявність різноманітних символів і знаків-оберегів : дерево життя - уособлення єдності усього світу і вічності життя; виноградна лоза – символ Христа і християнської віри, а також миру, родючості та багатства; крила – символ Святого Духа; розетки – солярний символ.

    5.Хачкар з Миколаївської церкви

    В 2005 році на пожертви представників вірменської громади і жителів міста на території Вірменського костелу було встановлено сучасний хачкар в пам’ять про трагічну сторінку історії вірменського народу – геноцид вірмен у Туреччині в 1915 р. Художник, який його створював, намагався відтворити мистецькі особливості давньовірменських хачкарів, зокрема, їх архаїчного зразка, що знайдений під час розкопок руїн міста Ані – древньої столиці вірмен у Х столітті, і разом з тим надати нового, сучасного звучання традиційній формі меморіального пам’ятника.

    На постаменті з датою встановлення і написом вірменською та українською мовою встановлена стела. Центральну частину стели займає щит, тло якого виконане у вигляді шахової дошки. На цьому тлі розташований чітко оконтурений хрест латинського типу, кінці рамен якого роздвоюються і завершуються плетеними вузлами. Середина хреста заповнена ажурним візерунком. З нижнього кінця проростають пагони і чашеподібно охоплюють хрест напівпальметками. Під хрестом розташована розетка з плетеним контуром і заповненням у вигляді листя аканту і написом вірменською мовою. Щит оточений аржурним плетеним орнаментом і зображеннями квітів та листя.
    Збережені до наших часів нечисленні зразки хачкарів на пам’ятках архітектури Кам’янця – Подільського є свідченням того, що вірменська громада зберегла і розвинула на території України своє мистецтво різьблення по камню. Кам’янецькі хачкари містять цінні відомості для істориків, етнографів, лінгвістів, фольклористів.

    Зав.віділом реставрації та реабілітації пам’яток Кулішова А.А.

     

  •