Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Главная Контакты В избранное
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури України НІАЗ "Кам’янець", 2012р.

    тел.: (03849) 2-31-16
    факс.: 2-85-07
    http://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • Пізньосередньовічний кухоний і столовий посуд м.Кам’янця-Подільського. Подається із додатками.

    АвторАвтор: admin  Опубліковано: 18-04-2012 

    Стаття виголошена 2 грудня 2010 року у Києво-Печерській лаврі на щорічній конференції ” Могилянські читання”, на археологічній секції.

    У становленні української кераміки дослідники визначають три його основні етапи: докласових суспільств, феодалізму та народного гончарства ХІХ – ХХ ст.. Якщо науковці мають добротні напрацювання до першого етапу, то щодо останнього, вважають його найбільш динамічним та насиченим різними змінами. [5;115] В наш час дослідження кераміки пізнього середньовіччя заповнює той безперервний процес удосконалення виробітку та постійне збільшення асортименту посуду, що триває і по-сьогодні. При дослідженні пам’яток архітектури міст пізнього середньовіччя, археологи виявили значну кількість фрагментів ужиткової кераміки, що дало можливість більш ґрунтовно її вивчити. Значна кількість елементів посуду цього часу зберігається у багатьох музеях України, в котрих вони опрацьовуються й після реставрації виставляються для огляду. Та залишається проблемою їх атрибуція, яка є ще недостатньо розроблена. Складно визначити як хронологічні межі побутування, так і центри продукування таких виробів не лише в Середньому Подніпров’ї[3;140], але й зокрема на Поділлі, бо й до сьогодні кераміка Кам’янця –Подільського кінця ХУІІ ст. ще достатньо не вивчена. При дослідженні Вірменського храму св. Ніґола Петров М.Б. зауважив, що кераміка із розкопу № І близька за характером до інших українських феодальних міст ХУ-ХУІІІ ст. ЇЇ можна визначити хронологічно та виділити головні типи: кухонна сіра, столова, лощена темно-сіра, поливна, тонка біла із розписами та ін. Але кухонна темно-сіра кераміка переважає. [7;23] Тому продовжуючи дослідження свого наставника, автором статті використано матеріали з розкопок Вірменського храму св. Миколая, проведені Петровим М.Б. у 1989 р. Також, використано фрагменти полив’яного посуду, що виявлені Кам’янець – Подільською фундацією та зберігаються у фондах НІАЗ «КАМЯНЕЦЬ». Основою статті є дослідження автора, що ґрунтуються на вивченні великої кількості фрагментів ужиткової кераміки, виявленої у 2009 р., по вул. Довгій 15 а під керівництвом голови ХО «Меморіал» ім. В.Стуса О.Н.Корольова. [4;3] Про ці знахідки зроблено публікації в ЗМІ, а також вони були виставлені на огляд у будинку на Вірменському ринку, 4.[8;6] Автор статті верхню межу використання фрагментів знайденого посуду відніс до 1672 року. [6;43] Крім того, автором виявлено аналоги посуду в ході археологічного контролю за земельними роботами, що проводились на пам’ятці архітектури – костелі домініканок з келіями по вул. Францисканській, 12 влітку 2010 р. та при дослідженні підвалів духовної консисторії на Вірменському ринку, 4. Згідно стратиграфії, уламки посуду знаходились в горілому шарі, а на багатьох із них збереглися залишки їжі. Разом із посудом майже на всіх ділянках виявляємо значну кількість кісток, що належали свійським тваринам і птиці. Джерела доносять скупі відомості про події серпня 1672 року. Знаємо, що велика турецька армія розпочала облогу міста 18 серпня 1672 року, котра тривала 9 днів. Тоді місто не було підготовлено до облоги і навіть турки самі уважали, що до початку вересня місто капітулює через нестачу їжі. [10;85] У паніці, населення, що перебувало в облозі, не звертало увагу на всі ті правила гігієни, котрих вони дотримувались протягом віків. На одній із карт зображується обстріл ворогом лише укріплень замку. Та стратиграфія з декотрих об’єктів засвідчує, що певні ділянки міста також обстрілювались. У першу чергу це стосується міських фортифікацій. В різних частинах міста, при обстрілюванні виникали пожежі. Це засвідчує потрощена на мілкі частини кераміка, яка знаходиться під невеликим шаром горілого дерева. Населення використовувало у їжу не лише свійську птицю, але й корів та коней, фрагменти варених кісток котрих виявлені по вул. Довгій 15 а, Вірменській 4, келіях домініканок. В ході бойових дій 27 серпня польський гарнізон капітулював. Уважалося, що фортеця протримається 2 місяці, тому її падіння на 9 день спричинило паніку у Варшаві. А 2 вересня, в п’ятницю, у Кам’янці – Подільському було проведено урочисте читання корану на честь перемоги Мегмеда ІУ. Сім церков турки переробили на мечеті. Володарем призначили бейлербея Дніпровського регіону візиря Галіля-пашу. [9;441] Значна частина польської та вірменської громад за декілька днів, зібравши свої статки, покидало місто під турецький оркестр до м.Станіслава.* Виявлені миски мають певну розрізненість. Так, приміром, одна із них з будинку по вул. Довгій 15 а, має багато східних мотивів, а отже належала вірменській знатній родині, і за припущенням Л.Виногродської мала обрядове призначення. Глина – світло-червона. Покрита темно-зеленою поливою, що рівномірно нанесена на лице й крису посудини із затертими краями на вінцях. Поверх неї нанесено розпис світло-зеленого кольору. На крисі нанесено горохові крапки, а на дні посудини коло від якого відходять чотири листка. Між ними схожі квітчасті паростки. В колі 7 горохових крапок. Криса при піднята вінцями над ємністю всередину. Дно ззовні плоске. ( рис. 1, 2). Інвентарний номер 21 (далі Ін. №) Книга Надходжень (далі – КН)-8920 діаметр (далі-d) – 26 см.; діаметр ємності (далі d є.) 21.5; висота (далі-h.)- 6,5 см; висота ємності ( далі – h є.- 4 см ; ширина криси( далі-ш.к.) 2.1; товщина стінок(далі δ.) 0.5 см. місткість(далі – V) – 0.5л. Невеликий фрагмент подібної миски за технологією виробництва виявлено при розчистці келій Домініканок, і відновити загальний вид складно( рис.22). Інша група мисок виготовлена із білої глини та поділяється на дві групи, але орнаменти у них нанесено лише по крисам під поливою насічками, паралельними лініями й зроблені зубчастим коліщатком. Ребристі місткістю 2 л. Їх криси вузькі, різко відігнуті назовні. Вінця з округлим краєм. Мають злам тулуба. Дно ззовні плоске зі зрізами у придонній частині. Рис. 3,4. (Ін. № А-24; КН – 8923; d – 26.0; d є.-22.0; h.- 6.0; h.є.-5.0; δ.- 0.3). Криса зелена, а ємність охристого кольору. Рис. 5,6.( Ін. № А-22; КН – 8921.; d – 31.0; d є.-19.8; h.- 7.0; h.є.-4 см; δ.-0.3 см) колір зелений. Напівсферичні. Криса є вузькою, різко відігнута назовні. Вінця з округлим краєм. Дно плоске. По центру ємності орнамент нанесено 6 рядними кругами зубчастих коліщаток, де кожен наступний більший за інший. Колір по крисі та ємності охристого відтінку. Рис. 7.( Ін. № А-21; КН – 8922.; d – 29.3; d є.-23.8; h.- 8.8; h.є.-5.0; ш.к.-3.0; δ.-0.3; V.-2.5л) Мисочки об’ємом від 0.1 л до 0.3 л однакові за формою мискам, лише їх денця на невеликих підставках, а декотрі із зрізами. Орнаменти нанесено лише по крисам під поливою, паралельними лініями й зубчастим коліщатком.(рис. 25-29.) Рис. 23. (Ін. № А-30 КН-8929 d – 15.8; d є.-12.5; в. – 5.0; h.є. 4 см; ш. к.– 1.7; δ.- 0.2; V.- 0.3 л Криса є вузькою, різко відігнута назовні. Вінця з округлим краєм. Дно плоске. Орнамент відсутній, що на крисі, що в ємності. Полива охриста. Тарілки й тарілочки мають вінчик у вигляді валика, який формувався шляхом загину формовочної маси до середини. Ребра сильно виражені на переході від дзеркала до берегів, котрі похилі в сторону ємності. Поділяємо на дві групи за об’ємом 0.5 – 0,8 л (рис. 7,8,9,11,14 ) та 0.25-0.3 л. (рис. 10,12,15-20, а тарілочки від 0,1 л до 0,2 л. (рис.23) Декорі тарілки мають зрізи на денці (рис 15). Рис. 8. (Ін. № А-25; КН-8924. d – 28.5; d є.-16; h.– 8.0; h.є- 4.0; ш. к.-3; δ.-0.4 см ; V – 0.8 л) Криса і вінчик світло-зеленого, а ємність охристого кольору. Орнаментація – дві паралельні хвилясті лінії біля вінчика, дві паралельні нанесено по центру криси, до котрих примикають гребінцеве подібні врізані під полив’яні лінії. Рис.9. (Ін. № А-28; КН-8927. d – 22.5; d є.-13.0; h.– 5.8; h.є.-3.0; ш. к. – 4.0; δ.-0.3 ; V.- 0.5 л) Дно із зрізами. Орнаментація здійснена на крисі під вінчиком гребінцеве подібними лінією. Навколо ємності нанесено у 7 рядів хвилясті лінії. Криса й вінчик охристого кольору, а ємність – зеленого. Рис.11.Орнаментація нанесена біля вінчика по крисам під поливою 15 тонесенькими паралельними лініями. По центру розміщені гребенями 5-ти рядні лінії. Навколо ємності розміщені тонесенькі врізані паралельні лінії. Колір криси й вінчика жовто-салатового кольору(лице – охристий.) Рис.13.(Ін. № А-20; КН-8919; d – 26.0; d є.-21.5; h.– 6 см; h.є.-5.0; ш. к. – 2.1; δ. 0.4; V.- 1.6 л). Миска середніх розмірів. Криса є вузькою різко-відігнута назовні. Вінця з округлим краєм. Ємність кулеподібна. Орнамент нанесено по крисі зубчастим коліщатком в чотири ряди. Колір –світло-зелений. Рис.14. (Ін. № А-27. КН-8926; d – 24.8см; d є.-13.8; h.– 6.0; h.є.-3.5; δ.-0.5 см ; V.- 0.5 л) Дно із зрізами. Орнаментація – 10 паралельних ліній, що розміщуються на крисі та по її центру більш ширша заглиблена лінія за котрою ближче вінчика 10-ть паралельно-хвилястих ліній. Ємність не орнаментована. Колір криси блідо-салатовий і ємності жовто – гарячий. Рис.15. (Ін. № А-26; КН-8925; d – 26.0; d є.-17.0; h.– 6.5; h.є.-3.3; δ.-0.5 ; V.- 0.5 л) Дно із зрізами. Орнаментація здійснена по центру криси 8 рядними хвилястими паралельними лініями. На відміну від інших посудин тарілку не поливали, а обсипали двома видами порошку салатового та темно-фіолетового кольору та покрита світлою поливою. Рис.19. Фрагмент походить з розкопок монастиря Домініканів (1991). Валері Гартзер відніс фрагмент до XYII-XYIII ст. Ідентичний посуд походив із північно-західного склепіння монастиря і складав 67.30% та з крипти монастиря 19.67%.[1;71-73] Рис. 23.(Ін. № А-29 КН-8928; d – 15.5; h.– 4.0;ш. к. – 3.0; δ. 2.5 см ;V.- 0.1л) Орнаментація відсутня. Колір світло-коричневий. Горщики мають невелику ручку, що кріпиться за тулуб та середину шийки, а вінця прямі дещо відігнуті назовні без валика. Плечі похилі та проведено 16 рядні смуги рифлення.( рис. 30) Рис 31. (Ін. № А- 37. КН- 8936; d – 16.0; d денця – 9.5; h.– 19.2; h.є.- 18.8; δ. 0.3;. V.- 2.5 л.) Ємність та вінця світло-охристого кольору. Орнамент – паралельні лінії, одна з котрих на плечиках, а інша на тулубі. Ще хвилясті лінії по центру шийки та на плічках. Рис 32. (Ін. № А-38. КН-8937; d є.-12.5; d денця – 6.8; h.загальна – 15.5; h.є.-15.0см; V.-1 л.) Ємність та вінця світло-охристого кольору. Цікаво нанесена полива по зовнішніх стінках із обливанням зеленої та темно-охристої поливи.. Рис. 33. Ін. № А- 34. КН-8933; d – 12.0; d денця – 7.8; h.– 15.0; h.є.- 14.3; δ. 0.3;. V.-1 л.) Ємність та вінця темно-охристого кольору. Орнамент – однакові паралельні лінії, одна з котрих на плечиках, а інша на тулубі. Ще хвилясті лінії по центру шийки та на плічках. Рис. 34. (Ін. А-№ 35. КН-8934; d – 11.8; d денця – 7.0; h.– 15.0; h. є.- 14.3; δ. 0.2;. V.-1 л.) Ємність та вінчик – світло-салатова полива. Орнамент нанесено переплетеними широкими лініями на плечиках та двома паралельними нижче тулуба. Рис. 35. (Ін. № А- 33. КН-8932; d – 11.0; d денця – 7.5; h. – 14.3; h. є.- 13.8; δ. 0.2;. V.-1 л.) Ємність, вінця та верхня частина ручки темно-охристого кольору. Орнамент – однакові паралельні лінії, одна з котрих на плечиках, а інша на шийці. На плічках гребінцевоподібні або перисті лінії. Рис. 36 а. Горщик із розкопок Вірменського храму св. Ніґола №38 за інвентарним описом знахідок. Розпис зроблений рудою глиною у вигляді хвилястих ( по вінчику)і горизонтальних ліній ( по шийці і тулубу). [7;66] Рис 36 б. Горщик із Татарської 19. [2;59] Глечики фрагментарно зустрічаються на всіх досліджуваних об’єктах. Мають складний рифлений орнамент, що нанесено під поливою. Кольорова палітра зовні від темно – зеленого із жовтуватими відтінком до світло охристого, а ємність від світло-салатового до охристого. Вузьке горло, широкий тулуб, профільований вінчик, з широкою ручкою, що служило для води та різних напоїв. Знаємо, що в цей час в Подніпров’ї існував такий тип глечиків як гладуші. Але в Кам’янці – Подільському їх нами не виявлено. Рис. 38. НДФ-769. d – 10.0; h. шийки – 6.0. Фрагмент глечика з високою роз трубчастою подібною шийкою. Ручка кріпиться за тулуб та середину шийки. Орнаментований під вінцями декорованими 9 врізаними лініями, по всій ширині плічок 8-9 хвилястими лініями; тулуб декорований врізаними лініями кількість котрих встановити складно. Покрита лише поливою верхня частина ємності. У вінцях є невеликий носик. Матеріал – біла глина з додаванням піску. Рис. 39. НДФ-770. h. від вінець до середини тулуба – 18.5; h. шийки – 8.0.; h.- ручки -15.5; ширина ручки – 2.5; фрагмент глечика з високою розтруб часто подібною із простим плавним перегином з внутрішнього боку в основі шийки та чіткий кутовий перегин на місці переходу вінець у плічки, котрі є похилі. Орнамент – під вінцями 5 врізаних глибоких та врізані неглибокі лінії. Нижче зубчастим коліщатком 4 лінії. Посередині вінець 2 врізані й нижче 2 хвилясті. Під горлом врізані перисті лінії. По центру плечиків 4 лінії зубчастим коліщатком. Нижче тулуба врізані лінії. Ручка кріпиться за тулуб та середину шийки. Ззовні посудина темно-зеленого кольору із жовтим відтінком Чашки виявлено по вул. Довга 15 а. Їх фрагменти з відхиленою назовні шийкою й вінцями із простим пластичної форми перегином з внутрішнього боку в основі шийки. Плечі похилі. Врізані лінії по всьому тілу посудини. рис.40. (Ін. № 39; КН-8938; d – 8.0; d денця – 5.5 см; h. – 14; h.шийки -3.0 см; δ. 0.2;. V.- 0.3 л.) Ємність та вінця світло-жовтого кольору висока ледь відхилена назовні шийка із простим перегином. Орнамент нанесено лініями по центру плечиків та нижче тулуба, а також хвилястою лінією. Світло-сіра глина. Рис. 41. (НДФ-768) d – 8.0; d денця – 6 см; h. – 10.5; h.шийки -3.0 см; δ. 0.2;. V.- 0.3 л.) Орнамент декорований врізаними лініями, що нанесено на тулубі і ребрах посудини. Ручка вертикальна. Кріпиться за тулуб та середину шийки. Ємність та зовнішні стінки посудини пофарбовано зеленою поливою за виключенням денця. Покришки для горщиків мають вінчик назовні відігнутий горизонтально, котрий з борозенкою посередині. Тоді як денця плоскі без ручок. Рис. 47. Вул. Вірменська 4. d-14.5; d денця-2.0; h.-8.0. Рис.48.( Ін. № А- 33. КН-8939; d –13.3; d денця – 3.0 см; h. –5.5;) покришка конусоподібна із плоским денцем. Краї відігнуті й мають виїмку для фіксації на вінцях горщика або глечика. Орнамент відсутній. Світло-червона глина. рис.49. Фрагмент покришки.26/№19 64. Червона глина. [7;66] Пательні – латки фрагменти котрих зустрічають на всіх досліджуваних об’єктах, а по вул. Довгій 15 а семи видів, і лише одна в доброму стані. Полива на них від темно зеленої до світло-охристої, а на домініканках червоно-охристого. Матеріал – біла, світло-сіра, червона глина. рис.50,51.( Ін. А-№ 31. КН-8930; d – 22.2; d є. – 19.5;d денця – 7.0 см; h. – 9.8 см; h. є.- 6.5; h.ніжок-5.0; L ручки-6.0; d ручки-4.5; d отвору ручки-2.5; δ. 0.4;. V.-1.7 л.; кількість кілець-8.) вузька, майже із горизонтальними вінцями із зламом тулуба. Має три ніжки і трубчасту ручку, в яку вставлявся дерев’яний держак. Зовні декорована горизонтальним рифленням. Ємність вінця та верхня частина ручки покриті темно-зеленою поливою. Макітри лощені широкодонні, без ручок, але виявлені у малій кількість. Рис 54. (Ін. № А- 33. КН- 8940; d –31*34; d. є.- 29* 31.5; h. – 11; h. є.- 10 ; δ.-0.5 V.-7 л.)фрагмент посуду із розширеними від денця до верху стінками. Вінця увігнуті в середину ємності із защипами ззовні. Орнамент відсутній. Полива відсутня. Матеріал сіра глина. Поверхня шорстка. Має нерівні пропорції. Кухлі та кухлики також представлені широким асортиментом. В порівняні із чашками вони об’ємом від 0.3 – 0.5 л. Ємність охриста або зелена, а зовні покривались вінця, шийка та плічки. На одному із фрагментів використано жовтого відтінку поливу. Виявлено малих розмірів кухлик, котрий схожий на горщик ( рис. 43) і лощений кухоль під пиво із темно сірої глини ( рис.56.) Рис. 55. НДФ-785. d – 10.3; d вінця 2.5; d від тулуба до краю вінець – 5.5. Шийка декорована зубчастим коліщатком, двома лініями і трьома по всій ширині плечиків. Врізані лінії по тулубі. Ємність жовто-охристого, а зовнішні стінки-зеленою поливою до тулуба. Стопки виявлені у найменшій кількості. (Рис 57.) Спочатку автором статті віднесено до невеликої іграшки, але не думку Виногродської Л.І.** фрагмент слід зарахувати до столового набору. Рис 57. (Ін. № А- 32. к.,в., – 8931; d.- 4.см; d. денця – 2.5; h.-6 см; Полива всередині темно-зелена. Матеріал червона глина. Таким чином, підводячи риску під дослідженнями, з’ясовуємо, що місто у своїй історії неодноразово зазнавало руйнувань. Найтрагічнішим періодом став серпень 1672 року. Щоб мати більшу інформацію про розвиток і становлення міста, зберігаючи його пам’ятки і особливо на ділянках , про які відсутня інформація у джерелах потрібно враховувати результати археологічних досліджень. Це потрібно в першу чергу тому соціуму, котрий сьогодні відтворюючи втрачену історичну забудову, має певне бачення на подальший розвиток Старого міста.

    Додатки.

    Рис. 1 Рис.2. Рис. 3  
    Рис.4.      
    Рис.5 Рис. 6 Рис. 7  
    Рис.8.      
    Рис.9. Рис.10 НДФ-КН-733. Рис.11 НДФ- КН-741.  
    Рис.12.      
    Рис.13 Рис.14. Рис.15.  
    Рис.16. пл. Вірменський ринок,4      
    Рис.17. Рис.18. Рис.19 вул. Доміканська, 1  
    Рис.20 НДФ 739.      
    Рис.21. Рис.22 Рис.23.  
    Рис.24.      
    Рис.25. Рис. 26 НДФ-746. Рис. 27 НДФ-747.  
    Рис.28. Рис.29.      
    Рис.30 рис.31. . рис.32
    Рис.33. Рис.34. Рис.35.
    Рис.36 а, б. Рис.37. Рис.38.  
    Рис.39.      
    Рис.40. Рис. 41 НДФ-768. Рис. 42 НДФ-767  
    . Рис.43.      
    Рис.44. Рис.45. Рис. 46. Рис.47. Рис.48.
    Рис.49. Рис.50.
    Рис.51. ***    
    Рис.54. Рис.52. Рис.53.
    Рис.55 Рис.56.вул.Довга, 19 Рис.57.

    Примітки:

    1.Андріян О.К.Мандзій Джон Р.Лі Надія Н.Ш. Мачай. Валері Гартзер. Перехідний звіт. 1991 р. Фундація Кам’янця – Подільського. Видання ФКП. Інв. № 79/4573.Шифр 65/1.- 81с. 2.Андріян О.К.Мандзій Джон Р. В.Бевз. Перехідний звіт. 1999 р. Фундація Кам’янця – Подільського. Видання ФКП. Інв. № 83/4577.Шифр 65/5.- 59 с. 3.Балакін С.О. Оногда О.В. Археологічні матеріали з розкопок Печерської гауптвахти.Праці центру пам’яткознавства.Вип.13/ Центр пам’яткознавства. НАН України та УТОПІК.- К.,2008.- С.140. 4.Корольов О.Н. Нагнибіда Р.В. Матеріали археологічних розвідок, проведених у процесі будівельних робіт у підвальному приміщені будинку на вул. Довга 15 а пам’ятки архітектури ХУІІІ ст., в м. Кам’янець – Подільському. «Меморіал». Кам’янець -Подільський., № 4 Нагнибіда Р.Звіт археологічних розвідок, проведених у процесі будівельних робіт у підвальному приміщені будинку на вул. Довга 15 а пам’ятки архітектури ХУІІІ ст., в м. Кам’янець – Подільському, 2010.- 73 с. 5.Мельничук Л.С. Гончарство в другій половині ХІХ -ХХ століттях: Історико -етнографічне дослідженя. – К.: Унісерв, 2004. – 210 с. 6. Нагнибіда Р. Архітектурно-археологічне вивчення середньовічної забудови південних кварталів Кам’янця – Подільського на прикладі будинків по вул. Довгій 15, 15 а.// Матеріали ХІІІ Подільської історико-краєзнавчої конференції( 18-19 листопада 2010 року) [ присвяченої 80-річчю від дня народження І.С.Винокура] / Завальнюк О.М. ( голова), Войтенко В.І. ( співголова), Баженов Л.В. (відп.редактор) та ін.. – Камянець-Подільський : Абетка, 2010.-С.173-181. Нагнибіда Р. Архітектурно-археологічне вивчення середньовічної забудови південних кварталів Кам’янця – Подільського на прикладі будинків по вул. Довгій 15, 15 а. НІАЗ «Кам’янець» : історія, сьогодення, перспективи. – Кам’янець – Подільський : 2010. – С.43. 7.Петров .Н.Б Отчет об археологических исследованиях армянского Николаевского храма ХУ-ХУІІІ вв. в г.Каменце – Подольском. г.Каменец-Подольск -1989. Інв. №310 шифр 1/16.- 66 с. 8.Сахчинська Л. Скарб Кам’янця // Експрес Поділля.-23 жовтня 2009 р.- С.6. 9.Ферхад Туранли, Кемаль Озджан. Османські архівні документи про міжнародні відносини та відбудову Хотина ( ХУІІІ ст.).- Silva Rerum. Збірник наукових праць на пошану професора А.Перналя. Національна Академія наук України Інститут української археографії та джерелознавства ім.М.С. Грушевського(Львівське відділення).,Львів-2007.- С.426-442. 10.Derdej Piotr . Kamieniec Podolski 1672. Historyczne bitwy. Bellona. Warszawa. S.80-127. * Відібрані фрагменти кісток були направлені на експертизу на кафедру тваринництва Подільського аграрно-технічного університету. Лаборантами встановлено приналежність їх до великої рогатої худоби (варені кістки коня, корови) і птиці ( варені кістки дикої або свійської качки). ** Автор статті висловлює подяку старшому науковому співробітнику НАН України, кандидату історичних наук Виногродській Л.І. за допомогу. *** Зарисовки окремих знахідок ( Рис.2,13, 22, 30,37,40,51)виконані студенткою 4 курсу Кам’янець – Подільського коледжу будівництва, архітектури і дизайну Гуменною Альоною Василівною. Стаття виголошена 2 грудня 2010 року на конференції “Могилянські читання” у Києво-Печерській Лаврі в археологічній секції.

  •