Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Главная Контакты В избранное
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури України НІАЗ "Кам’янець", 2012р.

    тел.: (03849) 2-31-16
    факс.: 2-85-07
    http://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • Вшанування пам’яті Тараса Шевченка у Кам’янці-Подільському в 1911 році

    АвторАвтор: admin  Опубліковано: 26-04-2012 

     

    Вшанування пам’яті Тараса Шевченка у Кам’янці-Подільському в 1911 році
    Понад півтора століття Тарас Шевченко є духовним символом України. В Кам’янці-Подільському ім’я видатного українця увічнено в назві вулиці, меморіальною дошкою на фасаді будинку колишньої Російської гімназії та пам’ятником біля міського Будинку культури.

    Відзначення пам’яті Шевченка на загальноміському рівні є подіями епохальними, особливо в часи Російської імперії. Таким культурним піднесенням для міста було відзначення 50-х роковин Т.Г.Шевченка впродовж 26 лютого – 27 березня 1911 року.

    На початку ХХ ст. в Кам’янці друкувалися дві міські газети «Подолянин» і «Подольские известия». 26 лютого 1911 р. часописи помістили на своїх сторінках схвальні статті про життя і діяльність Тараса Шевченка, що ознаменувало початок відродження в пам’яті кам’янчан знань про славного українця. Того ж дня у храмі Олександра Невського було відправлено панахиду, на яку прибуло керівництво міста: міський голова, члени міської думи і окружного суду, адвокати, представники польської громади, земські діячі. Незважаючи на негоду, яка тоді панувала в місті, урочистості відвідало багато діячів з окружних сіл, члени товариства «Просвіта», радники Польського національного союзу, багато молоді з першої російської гімназії і міщани. Настоятель храму виголосив промову, в якій піднесено оцінив діяльність Тараса Шевченка, як великого гуманіста і натхненника відродження українського слова.

    У вечері, в будинку «Просвіти» відбулося урочисте зібрання міського керівництва та інтелігенції. Приміщення окрасили квітами і картинами. На стіні розмістили великий портрет кобзаря виконаний олійними фарбами в художній оправі, оточений національними рушниками, а поряд кобза. На сусідній стіні почепили великий плакат, який освічувався електричним освітленням. Це справляло враження на присутніх, в той час коли більшість міщан користувалися каганцями. Тому здавалося, що слова Шевченка на плакаті буквально горіли:


    «І мене в сім'ї великій,
    В сім'ї вольній, новій,
    Не забудьте пом’янути.
    Незлим тихим словом»

    Зібрання відкрив короткою, але глибоко продуманою промовою голова «Просвіти», відомий громадський діяч і меценат Кость Солуха. Знана просвітницька діячка Поділля Олімпіада Пащенко прочитала реферати «Заповіт Шевченка» та «Жіноча доля в творах Шевченка». Слава Шевченка оспівувалася у виголошених присутніми віршах, рефератах, поемах митця. Надійшло чимало вітальних телеграм від інтелігенції, яка не змогла відвідати урочистості. Щирою телеграмою вітав зібрання М.Сімашкевич – почесний член Петербурзької духовної академії, в минулому ректор Подільської духовної семінарії в Кам’янці-Подільському. За спогадами учасників, – «виголошені декламації здійснили на присутніх надзвичайне враження».

    27 березня в Пушкінськім будинку (міський будинок культури) було організовано літературно-музичний вечір, присвячений пам’яті поета. Події носили надзвичайний розмах. На сцені виступав міський хор в національному вбранні, а попереду дві дівчини тримали ліру з живих квітів. При виголошенні перших слів Шевченкового Заповіту вся публіка встала, вислухавши його стоячи до кінця. Актори підготували постанову вистави «Невільник», а співаки хору під звучання скрипок виконували пісні, поставлені на музику з віршів Шевченка. Під час перерви продавалися книги, картки, жетони і портрети Тараса Шевченка.

    Це було незабутнє свято української культури в Кам’янці-Подільському 1911 року, яке оспівувала на перших сторінках преса, а міське видавництво «Дністер» опублікувало брошурку «Шевченкове свято 1861-1911 рр.».
     

    Валентин Пагор,
    молодший науковий співробітник
    НІАЗ «Кам’янець»


     
    Пушкінський дім (поштова листівка другої половини ХІХ – поч. ХХ ст.).
    Сьогодні міський будинок культури
     

    Вигляд на Новий план і собор Олександра Невського (поштова листівка кін. ХІХ – поч. ХХ ст.)
     

     
     
  •