Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Головна Контакти Віртуальна
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури та інформаційної політики України НІАЗ "Кам’янець", 2020р.

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    https://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • НІАЗ » До дня перемоги » Кам`янець-Подільський після визволення

    Кам`янець-Подільський після визволення

    АвторАвтор: admin  Опубліковано: 1-05-2020

    Пройшло декілька днів. Сніг розтанув і вже почало просихати. В повітрі, як це буває, відчувався перший запах справжньої весни. Але земля ще була чорною, як і все місто. На скелястому півострові тіснилися руїни історичних будинків, а перед містом непорушно стояла могутня Стара фортеця. На щастя, вона вціліла, хоча й неповністю. Одна з башт, яка внизу біля річки, залишилася без даху. Колись в давнину з неї підземним ходом в фортецю доставляли воду, за що вона й отримала назву «Водяна». Глибокі тріщини вкривали Лянцкоронську башту. Від попадання німецьких снарядів напівзруйнованими залишилися башти Комендантська і Денна.

    Вздовж фортеці в місто вела дорога. Бруківка вціліла і невдовзі шлях почали використовувати для міжміського сполучення. Перетнувши Замковий міст, перед очима відкривалася жахлива картина повоєнної розрухи. По праву сторону височів Тринітарський костел з трьома статуями на фасаді. На дорозі лежало розкидане каміння від попадання снаряда в кам’яну огорожу. Частина даху костелу обвалилася, а на горищі танули останні залишки снігу, повільно просочуючись дрібними краплями через купольне склепіння.


    В центрі площі, оточеної звідусіль руїнами історичних будинків, одиноко стояла міська Ратуша. Частина балкону була розтрощена прямим попаданням снаряда. Навколо ходили люди. Це були місцеві, які після втрати свого житла поселитися у вцілілій частині першого поверху. Опалення не було, зате товсті стіни і міцні склепіння здавалися надійним захистом.

    Ратуша (1944 р.)

    Щоб краще передати повоєнну реальність, звернемось до спогадів, кардинально протилежних від тих, якими розпочинався розділ. Їх записав офіцер, колишній аспірат історичного факультету Московського університету Борис Тартаковський. Він на початку квітня 1944 року брав участь в бойових діях поблизу Кам’янця, після чого із своїм підрозділом рушив в напрямку міста:

    «Прямо з [Нової Ушиці] їдемо до Кам`янця-Подільського. Чим ближче до міста, тим більше на шосе слідів німецького відступу. За Миньківцями ночуємо в невеликому селі. Вранці проїжджаємо Дунаївці – великий районний центр, місце зовсім недавньої впертої боротьби. Намагаюся порахувати число кинутих німцями автомашин. Сто, півтораста. Далі лічити набридло. Скоро Кам’янець. Обриси міста, оповиті синім серпанком, уже видно. Уздовж шосе, а подекуди і по боках від нього сотні покинутих німцями машин, згорілих, напівзгорілих, а подекуди і зовсім цілих. Місто вже перед нами, по розбитому шосе, насилу лавіруючи між величезними автобусами і вантажівками, ми вийшли на головну вулицю міста. Все кругом буквально забито машинами. Найрізноманітніших марок, кольорів і розмірів, цілі і спалені тісняться по краях вулиць, у провулках. Цілі провулки усипані паперами з штабних та канцелярських машин, папками, книгами, залишками харчів. Машини-майстерні, машини-канцелярії, машини-кухні, машини-стайні. І все це кинуто похапцем, не встигнувши знищити.

    Уже десять днів, як взяте місто, а все ще мешканці й бійці риються в машинах і знаходять усе нові й нові трофеї.

    Кам'янець-Подільський, точніше велика частина його, так зване Нове місто – ціле. Кілька зруйнованих будинків та вибите подекуди скло – ось і все. Цілі і театр, і інші великі громадські будівлі. Зате міст через річку підірваний, кажуть ще 1941 року. Щоб потрапити з Нового міста в Старе, треба їхати в об’їзд, дуже довгою та незручною дорогою… Тепер це місто смерті. Колись ці райони були населені здебільшого євреями. Німці спочатку перетворили Старе місто в справжнє гетто, а потім знищили і всіх його мешканців і саме місто. Гучно лунають кроки порослими травою майданами, безмовно дивляться розбиті вікна будинків, обривки шпалер ще видно на залишках зруйнованих стін. Рідко-рідко пройде людина, пробіжить заблукалий собака. Тиша. На одному з будинків штукатурка, яка відвалилася, оголила стару вивіску, часів, ще до [Першої] світової війни: «Г. Гітлер. Торгівля капелюхами». Дивно бачити це страшне прізвище в такому мирному поєднанні. Бідний єврейський комерсант Гірш Гітлер не знав, що десь у віденських нічліжках тулиться його однофамілець, який залляє потім кров’ю всю Європу.

    Домініканський костел (1944 р.)

    Руїни будинків на Польському ринку (1941-1942 рр.)

    У Кам’янці-Подільську провели ми кілька днів. На розбитих машинах набрав я цілу купу книжок, зокрема писання всіх ватажків цієї зграї – від Геббельса до Дарре. Але часу розбиратися з цим було мало…


    Пам’ятаю, що в місті залишилися великі склади з продовольством. Було чимало й спиртного. Солдати кидалися, передусім, на ці трофеї. Але що понесеш у речовому мішку, в «сидорі», як їх тоді називали? А поласувати всякою, на солдатський погляд, смакотою було неважко. А вже випити «заморського» вина тим більше. Пам’ятаю забавну сцену. Якийсь грунтовно підпилий їздовий наполегливо суне в морду свого коня відро, повне… повидла. Той відмахується, не виказуючи бажання закусити солоденьким, а її господар вмовляє його спробувати найласкавішими словами. Добре запам’яталася неймовірна кількість німецької техніки – її в такому обсязі раніше бачити не доводилося.


    Руїни будинків на вул. Татарська (1944 р.)

    Уранці 8 квітня ми виїхали з міста. Через Турецький міст, повз старовинні фортечні стіни, до переправи через Збруч – до кордону 1939 року, до старого австро-угорського кордону. О пів на п’яту ми досягли, нарешті, маленької річечки, на протилежному березі якої біліли вже будиночки колишньої польської прикордонної застави. Через Скалу, ту саму безвісну Скалу, яка стала раптово в центрі уваги газет, ми в’їжджаємо на огидне, вкрай покалічене шосе. Позаду залишаються червоні черепичні дахи і загострена вежа костелу. Повз не по-нашому одягнених селян, що працюють на шосе, ми їдемо далі на Захід».


    Завершилась остання битва за Кам’янець. Свіжий випуск міської газети «Прапор Жовтня» повідомляв: «За час майже трьохрічної окупації Старе місто зруйноване на 95%». Але пройшли роки і славетне місто, як і раніше після кожної з битв, зуміло відродитися. Тепер Старе місто затишний мікрорайон, привабливий для туристів і гостей міста.

    © Валентин Пагор,

    кандидат історичних наук

    науковий співробітник НІАЗ «Кам’янець»

     
     

    Положення про НІАЗ "Кам'янець"

     

    Фонди НІАЗ «Кам’янець»

     
      Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (далі - Заповідник) є державним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом історико-архітектурного спрямування, що об'єднує комплекс нерухомих і рухомих пам'яток матеріальної та духовної культури, які становлять виняткову історичну, мистецьку, художню та наукову цінність. Державна реєстрація Заповідника проведена 25.05.1993р.

      Детальніше

     

    Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування, а саме у сферах пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, реставраційно-реабілітаційної, фондової, культурно-освітньої, виставково-експозиційної роботи. В Заповіднику здійснюється формування, комплектація, вивчення музейних, архівних, бібліотечних фондів. Музейний фонд Заповідника належить до державної частини Музейного фонду України, який розподіляється на основний та науково-допоміжний. На сьогодні основний фонд Заповідника формують 9 інвентарних груп - «Археологія» (А), «Архітектурні деталі» (АД), «Нумізматика» (Н), «Документи» (Д), «Негативи» (Нг), «Фотокартки» (Ф), «Іконографічні матеріали» (Ік), «Образотворче мистецтво» (ОМ), Декоративно-ужиткове мистецтво (ДУМ).

      Детальніше

     
     

    Історія НІАЗ "Кам'янець"

     

    Акція "7 чудес України"

     
     

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову:

     «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському»

      Детальніше

      Всеукраїнська акція "7 чудес" була ініційована відомим політиком Миколою Томенком і стартувала в травні 2012 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання 7 чудес. З них був складений список 100 претендентів.

      Детальніше

     
  •  
  • Випадкові фрази: