Опубліковано : Рудюк Л. До історії млина Ірафа та його назви / Л. Рудюк // Матеріали І-Міжнародної наукової історико-краєзнавчої конференції «Місто Хмельницький в контексті історії України» / Ред.кол. Баженов Л.В. (голова), Єсюнін С.М. (співголова, відповід. Редактор) та ін. – Хмельницький, 2016. – С. 268-271.
Рудюк Л.Й., учений секретар НІАЗ «Кам’янець»
У статті розглянуті питання заснування і функціонування водяного млина у передмісті Кам’янця-Подільського в кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. Особливу увагу приділено реконструкції під фенхельний завод і подальше його використання. Досліджені відомості про власників і користувачів. Подане пояснення назви пам’ятки.
Ключові слова: Видрівка, вальцьовий млин, фенхельний завод, рафа.
У переліку пам’яток культурної спадщини м. Кам’янця-Подільського під охоронним № 3-Хм значиться пам’ятка архітектури місцевого значення Млин Ірафа, ХІХ ст., за адресою: вул. Видрівка, 23, що занесена до нього згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів від 04.09.1082 р. № 279 «Про затвердження списку пам’яток архітектури місцевого значення».
Масивна, кам’яна, на сьогоднішній час 3-охповерхова будівля колишнього млина розташована північно-східніше Нового замку, в каньйоні на правому березі р. Смотрич, у міському районі Підзамче.
Вважається, що поселення Видрівка виникло на початку ХІХ ст. і в 30-х рр. ХХ ст. злилося з м. Кам’янець-Подільський. Але плани міста кін. ХVІІ-ХVІІІ ст. вже фіксують на цій території забудову, в тому числі й млини. Видатний історик Юхим Сіцінський у своїй праці «Нариси з історичної топографії міста Кам’янця-Подільського та його околиць» в описі римського плану міста 1684 року відзначає зображення млина «… вище замка коло того місця, де тепер поселення Видрівка й Біланівка» [10, с. 44]. Плани міста 1713 [5, с. 156-157] , 1720 [2, с. 255], 1753 [14] і 1761 [15] років подають зображення греблі і будівлі, ймовірно млина, на правому березі р. Смотрич, неподалік Фортеці й вище по течії від Замкового мосту. На плані міста та його околиць 1780 року [12] зображено водяний млин, розташований аналогічно.
У своїй праці «Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам’янецький повіт» Сіцінський наводить відомості про купівлю біля 1830 р. купцем Френкелем невеликої земельної ділянки на Видрівці та побудову ним млина на р. Смотрич, який був проданий купцю І. Куриндіну. Там же йдеться про володіння останнім 5-ма десятинами землі і великим вальцьовим млином у цьому передмісті [8, с. 109].
Вальцьовий верстат – машину для подрібнення зерна винайшов інженер з Варшави Марк Міллер в 1822 р., а у 1829 р. отримав на неї «привілегію» (патент). Перший в Російській імперії повністю обладнаний вальцьовими верстатами млин був збудований в Казані у 1858 р. [4, с. 5]. Враховуючи це, а також зображення видровецького млина на світлинах М. Грейма періоду 1874-1885 рр. (іл. 1,2) [16, 17], можна припустити час спорудження існуючої будівлі пам’ятки як друга половина ХІХ ст. Це підтверджує і стилістика архітектури пам’ятки – раціоналістична течія еклектики. Даний стиль був характерний для 2-ої половини ХІХ ст.
У виданому 1895 р. Подільському адрес-календарі Подільського статистичного комітету, що складений В.К. Гульдманом, в розділі «Борошномельні млини» згадано вальцьовий водяний млин при висілку Видрівка Кам’янець-Подільського повіту. Його власником був купець Іван Семенович Куриндін, управляючий – дворянин Діонісій Іванович Стопневич [6, с.330]. З Подільського адрес-календаря 1900 р. довідуємось, що власником цього млина залишався той самий купець, але вже управляючим був селянин Олексій Феодосійович Поварчук [7, с. 249].
Натомість у виданні Південно-Західного відділення Російської експортної палати «Весь Південно-Західний край» за 1913 р. відсутні згадки про млини на території м. Кам’янця-Подільського і його передмістя Видрівки [1, с. 40, 42, 912]. Це пояснити можна тим, що 1907-1908 роки були неврожайними для зернового виробництва, а в 1910-х роках відбувся різкий спад водно-млинового виробництва, який посилився наступними подіями Першої світової війни, Жовтневої революції та національно-визвольними змаганнями 1917-1921 років. До націоналізації млина в 1922 році його власником був гр. Орловський, а після націоналізації – Кам’янець-Подільський окружний відділ Місцевого господарства [13].
Відповідно до укладеної Угоди від 17 червня 1929 р. Кам’янець-Подільський окрмісцьгосп передав «… кам’яний 4-охповерховий амбар мірою в довжину 18,8 метрів, ширину 10,9 й висоту 12,4 метра, критий бляхою, розташований на терені Видровецького вальцьового млина» Кам’янецькій районній конторі Всеукраїнської торговельної контори по експорту та імпорту (Укрдержторг, Держторг УСРР) терміном на 10 років для ремонту і переобладнання його під фенхельний завод (інша назва в документах – завод ефірних олій) [13, арк.62].
До робіт з реконструкції приступили в липні того ж року. Виробничі роботи виконувались Кам’янець-Подільським окрмісцьгоспом, а фінансування здійснювалось Держторгом відповідно до вищезазначеної Угоди та Умови від 17 липня 1929 р. [13, арк. 80]. Керівництво роботами здійснював інженер Євген Петрович Затонський, рідний брат радянського партійного діяча В.П. Затонського [13, арк. 4, 79].
Під виробничі корпуси ремонтувались і переобладнувались колишні складські будівлі – 4-поверхова прибудова до головної будівлі млина та 3-поверхова прибудова до неї. Також була побудована нова будівля паровичного (машинного) відділення, яка примикала до 3-поверхової прибудови [13, арк. 2]. Потрібно відмітити, що головна будівля млина не переобладнувалась для потреб фенхельного заводу.
Під час ремонтних робіт були збільшені у висоту приміщення 1-ого поверху шляхом виборки ґрунту, змуровані кам’яні фундаментні стовпчики під колони та промислове обладнання, встановлені нові дерев’яні колони нижнього поверху і залиті бетонні підлоги. Міжповерхові дерев’яні балкові перекриття, які прогнулись, були підняті домкратами і підсилені. В стінах пробиті нові дверні й віконні отвори та закладені окремі з існуючих. На всіх поверхах влаштовані нові перегородки, відремонтовані сходи, настелені чисті підлоги, підшиті дошками і металевими листами стелі та встановлені нові дверні й віконні заповнення. Стіни поштукатурені як в інтер’єрі, так і ззовні. Металева покрівля даху відремонтована і пофарбована. Також відремонтовані та довішені нові водостічні труби і жолоба. Крім того, була збудована кам’яна підпірна стіна для відводу води і замощений лоток [13, арк. 38-52, 58-60].
Будівля паровичного відділення зведена прямокутною в плані з орієнтацією по осі північ-південь, одноповерховою, кам’яною, тинькованою. Габаритні розміри 12,71 × 8, 42 м. Під фундаменти були покладені бетонні подушки. Фундаменти виконані кам’яними стрічковими бутовими, окремі - стовпчасті з розвантажувальними арками. Під котел і насос влаштовані кам’яні та цегляні фундаменти. Замість перемичок над дверними прорізами використано рельси. Для кращого освітлення приміщення паровичного відділення влаштовано світловий ліхтар. Кроквяні конструкції даху і каркас ліхтаря були виконані з деревини, а покрівля -з бляхи [13, арк. 52-57, 60-61].
Фасади даних будівель пофарбували вапняним розчином з додаванням пігменту ультрамарину, вікна і двері – олійною фарбою жовтого кольору (світла охра), дахи і водостічні труби – олійною фарбою червоно-коричневого кольору (сурік залізний) [13, арк.7, 13, 17].
Попереднім кошторисом вартість робіт з реконструкції передбачалась у 8318 карб. 50 коп. [13, арк. 20], після перерахунку - 9817 крб. 70 коп. [13, арк. 35]. Новий кошторис, складений у цінах 1929 р., збільшив вартість будівельних робіт до 10106 крб. 64 коп. [13, арк. 7]. Додатковий кошторис № 1 додав до вартості робіт ще 1438 крб. 02 коп. [13, арк. 27]. Всього ж роботи з ремонту, будівництва і переобладнання будівель млина під фенхельний завод обійшлись у 14217 крб. 26 коп. [13, арк. 38].
У лютому 1930 р. фенхельний завод введений в дію і переданий Українській конторі Всесоюзного державного об’єднання з розведення і переробки лікарсько-технічної сировини «Ліктехсировина» [13, арк. 77]. До 1939 р. підприємство виготовляло ефірні олії для фармацевтичної та парфумерної галузей і носило назву Кам’янець-Подільський фенхельний завод ім. С.М. Кірова.
3 1939 р. тут діяв цех сокоморсового заводу. За непідтвердженою інформацією, під час німецької окупації 1941-1944 рр. тут виготовляли фруктово-ягідні соки для німецької фірми «Блюна» [9, с. 574]. Після звільнення Кам’янця-Подільського в 1944 р. від окупантів, сокоморсовий завод відновив свою діяльність та випускав продукцію для кондитерської, виноробної й лікеро-горілчаної промисловості, зокрема спиртові соки. З 1950-х років в будівлях пам’ятки розміщувались цехи Кам’янець-Подільського винно-сокового заводу, Кам’янець-Подільського заводу безалкогольних напоїв, Кам’янець-Подільського заводу продтоварів, ЗАТ «Харчовик» і ПП «Полуботкін», в яких виготовлялись плодово-ягідні вина, свіжі соки і східні солодощі. На жаль, сьогодні пам’ятка є у приватній власності, а її будівлі стоять закинуті та руйнуються.
Але непідробну цікавість викликає назва пам’ятки - Млин Ірафа. Серед відомих власників пам’ятки не зустрічається нікого з таким іменем або прізвищем. Також немає відомостей про особу з таким найменуванням, життєдіяльність якої дотична до функціонування цього млина або загалом Кам’янця-Подільського і його околиць. Ймовірно, первісно назва пам’ятки звучала як Млин і рафа, тобто в назві містилась інформація про послуги, що тут надавались – просіювання і перемелювання. Адже «рафа» є діалектним словом, яке запозичене з німецької мови та поширене у південно-західних говірках української мови, і позначає «сито, решето з під віялки, яким пересівають зерно» [3, с. 89]. Пізніше, у середовищі незнайомих з сільським господарством містян назва трансформувалась у Млин Ірафа. Саме під цією назвою пам’ятка занесена до списку пам’яток архітектури місцевого значення м. Кам’янця-Подільського.
Таким чином, хоча й будівлі пам’ятки не використовуються за первісним функціональним призначенням більш як 80 років, але пам’ять про млинарський комплекс закарбована в назві.
Джерела та література :
- Весь Юго-Западный край [Електронна копія]: справочная и адресная книга по Киевской, Подольской и Волынской губерниям / Юго-Зап. отделение Российской экспортной палаты; сост. М. В. Довнар-Запольский; под ред. А. И. Ярошевича. — Электрон. текст. дан. (1 файл: 1,62 Гб). — Киев: Изд. Т-ва Фиш и Вольсов, 1913 (К.: НПБУ, 2016). - 1061 с., 16 іл. - Режим доступу до вид.: http://elib.nplu.org/view.html?&id=7492 (01.07.2016) - Назва з екрана.
- Матвіїшин Я. Кам'янець-Подільський і Хотин на рукописних планах ХVII-XVIII ст. / Я. Матвіїшин. // Історична топографія і соціотопографія України: зб. наук. праць. - Львів: ЛА «Піраміда», 2006. – С. 255.
- Нечаєва Н.О. Лексичні германізми у південно-східних говорах української мови [Електронний ресурс] // Science and Education a New Dimension: Philology II (I). - Budapest, 2014 - issue 17 – 140 page. – Режим доступу до журн.: http://seanewdim.com/i17.html (01.07.2016). - Назва з екрану.
- Перегуда М.А. Технологія борошномельного виробництва: конспект лекцій для студентів за напрямом підготовки 6.051701 «Харчові технології та інженерія» спец. «Технологія зберігання та переробки зерна» всіх форм навч. / М.А. Перегуда, Є.І. Харченко. - К.: НУХТ, 2011. - 80 с.
- Пламеницька О. План Кам’янця-Подільського Бенедикта Ренарда 1713 року в корпусі історичних планів міста. До 300-річчя створення / О. Пламеницька // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: зб. наук. праць. / [Ред. кол. В. Д. Сидоренко (голов. ред.), А. О. Пучков, В. О. Тузов та ін.]. — К.: Фенікс, 2013. — Вип. 9. — С. 156-157.
- Подольский адрес-календарь: Издание Подольского статистического комитета / [сост. В.К. Гульдман]. – Каменец-Подольский: Тип. Подольского губернского правления, 1895. - VІІІ, 452 с., 6 л. рекл. объявл.
- Подольский адрес-календарь: Издание Подольского статистического комитета / [сост. В.К. Гульдман]. - Каменец-Подольский: Тип. Подольского губернского правления, 1900. - VІІІ, 349 с., 6 л. рекл. объявл .
- Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. Каменецкий уезд / Е. Сецинский // Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета / [ под ред. Н.И. Яворовского]. - Каменец-Подольск: Тип. Подольского губернского правления, - Вып. 7. - ХХІІ, 611 с.
- Сикора Э.Ф. Лица Каменца-Подольского или те, кто творил историю «Цветка на камне», кто оказывал влияние на его судьбу, а также те, кому повезло увидеть своими глазами это неповторимое чудо природы и человеческой фантазии / Э. Ф. Сикора – Х.: «Міськдрук», 2010. – 574 с.
- Сіцінський Ю. Нариси з історичної топографії міста Кам’янця-Подільського та його околиць/Юхим Сіцінський. - Кам’янець- Подільський: міська друкарня, 1994. - 60 с.
- Тютюнник Ю.Г. Водяные мельницы в междуречье и на водосборах Днепра и Южного Буга: опыт полевого исследования / Ю.Г. Тютюнник, А.Д. Лаврик // Вопросы истории естествознания и техники. - М.: Изд-во «Наука», 2011. - № - С.175.
- Фонди Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника, К док. д/п, інв. № 901, 1 арк.
- Фонди НІАЗ «Кам’янець», розд. «Документи», інв. № 1343, Справа на домоволодіння Видрівка. Фенхельний завод б. Орловського, 80 арк.
- Фонди НІАЗ «Кам’янець», розд. «Іконографічні документи», інв. № 2043, 1 арк.
- Фонди НІАЗ «Кам’янець», розд. «Іконографічні документи», інв. № НДФ – 1278, 1 арк.
- Biblioteka Narodowa, Magazyn Ikonografii, AFF.I-5. Album fotografii Kamieńca Podolskiego, [Електронний ресурс] J.F. 10277. - Режим доступу: https://polona.pl/item/9415208/11/ (01.07.2016).
- Biblioteka Narodowa, Magazyn Ikonografii, AFF.I-5. Album fotografii Kamieńca Podolskiego, [Електронний ресурс] J.F. 10279. - Режим доступу: https://polona.pl/item/9415208/15/ (01.07.2016)
Додатки:
Іл. 1. Млин на світлині з «Альбому фотографій Кам’янця-Подільського» М. Грейма (1885 р.)
Іл. 2. Млин на світлині з «Альбому фотографій Кам’янця-Подільського» М. Грейма (1885 р.)
