Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Головна Контакти Віртуальна
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури та інформаційної політики України НІАЗ "Кам’янець", 2020р.

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    https://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • НІАЗ » Дослідження НІАЗ "Кам'янець" » Виявлення та інвентаризація пам’яток декоративного мистецтва хачкарів - різьблення на камені на території НІАЗ « Кам’янець»

    Виявлення та інвентаризація пам’яток декоративного мистецтва хачкарів - різьблення на камені на території НІАЗ « Кам’янець»

    АвторАвтор: admin2  Опубліковано: 24-04-2014

    Характерні пам'ятки вірменської середньовічної та пізньосередньовічної культури хачкари можна вивчати не тільки в Вірменії, а і в Україні – на території Національного історико–архітектурного заповідника «Кам’янець». Історично Кам’янець-Подільський є багатонаціональним, бо в середині ХІV ст. відбулася найбільш чисельна міграція вірмен на Поділля. Вірменська громада зробила значний внесок у економічне й культурне життя нашого міста.

    1.Надмогильна плита-хачкар , знайдена по вул П'ятницькій, 10

    Традицiя різьблення по каменю, яка мала глибоке національне корiння, була перенесена на далекі українські землі з древньої столиці Вірменії – Ані. Хачкари (хрести-камені: «хач» - хрест і «кар» - камінь) - це мистецтво, яким уславилися вірмени ще в VIII столітті. У вигляді стел їх встановлювали на перехрестях доріг як настанови і обереги. З XI століття, коли класична композиція хачкарів цілком сформувалася, вони були наділені різноманітними функціями, переважно поминального, меморіального характеру. Встановленням хачкарів відзначалися видатні події в державному, церковному і світському житті, різні акти будівельної та господарської діяльності. Хачкари встановлювали на постаменті (п'єдесталі) або вмуровували в стіну при будівництві храмів. Ними оформляли не тільки зовнішні стіни, але і внутрішній простір храмів. Їх лицьова поверхня художньо оформлялась, зображаючи в центрі хрест, а навколо нього вільні місця заповнювалися різьбленням різних символів У листопаді 2010 р. мистецтво створення хачкарів з формулюванням «Символіка і майстерність хачкарів, вірменські кам'яні хрести» було внесено в репрезентативний список ЮНЕСКО як нематеріальна культурна спадщина людства.

    2.Сучасний хачкар, встановлений на території Вірменського костелу

    Перші свідчення відносно кам’янецьких хачкарів подає вірменський історик С. Рошка Каменаци в своїй «Хронології», що написана в 1736-1739 р.р., згадуючи про камінь з хрестом і датуванням 760 р. вірменської ери та 1200 р. від різдва Христова, який був вмурований стіну при вході в Миколаївську церкву. На сьогодні цей хачкар не збережений .

    Про інший хачкар, який також вмурований в стіну Миколаївської церкви, повідомляє в 1915 р. польський історик А. Прусевич. Станом на 2013 рік, після значних втрат, перебудов і ремонтів церкви, на стені її південного контрфорса знаходиться збережена плита з місцевого білого каменю-вапняку розміром 20х27 см. На плиті зображено щит, в якому розміщений оточений квітами хрест корсунського типу, верхнє і горизонтальні рамена якого однакові за розміром, а нижнє довше від них. Кути щита прикрашені трилисниками. Під щитом розміщено текст вірмено-кипчацькою мовою – ім’я «Акоп» і дата «1544».

    3. Хачкар з будинку садиби кафедрального костелу Св. апп. Петра і Павла

    Уламок біло-кам’яної плити розміром 30,5 - 41х70 см із зображенням хачкарів зберігся на стіні будинку садиби кафедрального костелу Св. апп. Петра і Павла. На відміну від хачкара на Миколаївській церкві, ця плита є матеріалом вторинного використання. На плиті зображено три хрести грецького типу і напис зліва вірменською мовою. Зображення з лівої сторони являє вписаний в поле щита витий хрест. Його рамена трансформуються в плетений орнамент, а нижнє рамено опирається на дугоподібний п’єдестал, який символізує Голгофу, кінці якого повернуті вверх і завершуються стилізованими пагонами. Зображення з правої строни також вписане щит. Його хрест опирається на ступінчатий п’єдестал, а рамена завершуються трилисниками. Під горизонтальними раменами знаходяться зображення малих хрестів. Під правим хачкаром збереглась верхня частина меньшого хачкару.

    Досліджуваний хачкар цікавий ще й тим, що надпис є, ймовірно, епітафією, яка по-іншому називалася «лапідарним написом». Її тест виконував не тільки смислову роль, але й сприймався як орнамент.

    4.Хачкар з вірменського костелу св.Миколая

    В 2008 році під час проведення робіт по консервації залишків Вірменського костелу Св. Миколая, 14-18 ст., був знайдений на північному фундаменті білокам’яний блок розмірами 55х40 см з зображенням трьох різьблених хрестів. Композиція складається з трьох щитів, в які вписані хрести: два щита зверху, а під ними по центру розміщений третій щит, дещо менший по розміру. Верхні хрести корсунського типу опираються на п’єдестали і мають дволопатеве завершеннями на кінцях рамен. Нижній хрест є пошкодженим.
    Під час нагляду за земляними роботами по відтворенню втраченої історичної забудови по вул. П’ятницька, 10 була знайдена мармурова, багато декорована надмогильна плита-хачкар розмірами 55х116 см. Вона, ймовірно, відноситься до періоду ХVІ-ХVІІ ст.ст., коли мистецтво хачкарів набуло найбільшого розквіту на території України. В нижній частині плити, по центру розташований паросток, а по обидва боки від нього – Дерева життя (з вазонів проростають дерева зі стилізованими трояндами на гілках). Центральну частину хачкара займає прямокутник з зображенням, яке значно пошкоджено і не піддається розшифровці. Прямокутник обгортають стилізовані крила, які сходяться вгорі біля невеликого хреста. В верхній частині хачкару розміщено стилізований хрест з розеткою по центру і трилисники по кутах. Обрамленням внутрішнього ажурного візерунка хачкара служить майстерно виконаний по периметру рослинний орнамент – хвилеподібні виноградні пагони. На бічних сторонах плити вирізьблені розетки і вірменський напис. Особливістю даного хачкару є наявність різноманітних символів і знаків-оберегів : дерево життя - уособлення єдності усього світу і вічності життя; виноградна лоза – символ Христа і християнської віри, а також миру, родючості та багатства; крила – символ Святого Духа; розетки – солярний символ.

    5.Хачкар з Миколаївської церкви

    В 2005 році на пожертви представників вірменської громади і жителів міста на території Вірменського костелу було встановлено сучасний хачкар в пам’ять про трагічну сторінку історії вірменського народу – геноцид вірмен у Туреччині в 1915 р. Художник, який його створював, намагався відтворити мистецькі особливості давньовірменських хачкарів, зокрема, їх архаїчного зразка, що знайдений під час розкопок руїн міста Ані – древньої столиці вірмен у Х столітті, і разом з тим надати нового, сучасного звучання традиційній формі меморіального пам’ятника.

    На постаменті з датою встановлення і написом вірменською та українською мовою встановлена стела. Центральну частину стели займає щит, тло якого виконане у вигляді шахової дошки. На цьому тлі розташований чітко оконтурений хрест латинського типу, кінці рамен якого роздвоюються і завершуються плетеними вузлами. Середина хреста заповнена ажурним візерунком. З нижнього кінця проростають пагони і чашеподібно охоплюють хрест напівпальметками. Під хрестом розташована розетка з плетеним контуром і заповненням у вигляді листя аканту і написом вірменською мовою. Щит оточений аржурним плетеним орнаментом і зображеннями квітів та листя.
    Збережені до наших часів нечисленні зразки хачкарів на пам’ятках архітектури Кам’янця – Подільського є свідченням того, що вірменська громада зберегла і розвинула на території України своє мистецтво різьблення по камню. Кам’янецькі хачкари містять цінні відомості для істориків, етнографів, лінгвістів, фольклористів.

    Зав.віділом реставрації та реабілітації пам’яток Кулішова А.А.

     
     

    Положення про НІАЗ "Кам'янець"

     

    Фонди НІАЗ «Кам’янець»

     
      Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (далі - Заповідник) є державним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом історико-архітектурного спрямування, що об'єднує комплекс нерухомих і рухомих пам'яток матеріальної та духовної культури, які становлять виняткову історичну, мистецьку, художню та наукову цінність. Державна реєстрація Заповідника проведена 25.05.1993р.

      Детальніше

     

    Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування, а саме у сферах пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, реставраційно-реабілітаційної, фондової, культурно-освітньої, виставково-експозиційної роботи. В Заповіднику здійснюється формування, комплектація, вивчення музейних, архівних, бібліотечних фондів. Музейний фонд Заповідника належить до державної частини Музейного фонду України, який розподіляється на основний та науково-допоміжний. На сьогодні основний фонд Заповідника формують 9 інвентарних груп - «Археологія» (А), «Архітектурні деталі» (АД), «Нумізматика» (Н), «Документи» (Д), «Негативи» (Нг), «Фотокартки» (Ф), «Іконографічні матеріали» (Ік), «Образотворче мистецтво» (ОМ), Декоративно-ужиткове мистецтво (ДУМ).

      Детальніше

     
     

    Історія НІАЗ "Кам'янець"

     

    Акція "7 чудес України"

     
     

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову:

     «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському»

      Детальніше

      Всеукраїнська акція "7 чудес" була ініційована відомим політиком Миколою Томенком і стартувала в травні 2012 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання 7 чудес. З них був складений список 100 претендентів.

      Детальніше

     
  •  
  • Випадкові фрази: