Вивчення історичної топоніміки Кам’янця має велике значення для дослідження його історії. Значний внесок у розвиток цієї теми свого часу був зроблений такими дослідниками як О.Прусевич, С.Шкурко, А.Терлецький, О.Будзей, М.Петров,В.Вінюкова-Волкова та інші.
У назвах площ, вулиць та провулків міста відображена його історія. Перебування Поділля з Кам’янцем у складі різних держав, зміни політичної влади, національний склад населення завжди відображалися у топоніміці міста. Цінним джерелом вивчення топоніміки Кам’янця є Опис міста 1700 р., складений спеціальною комісією після виходу з нього турків. Він зафіксував топоніміку Кам’янця , яка склалася у 17 ст., а, можливо, й раніше. Опис починається з середини міста, тобто Польського ринку. Це був осередок суспільного і економічного життя міста. Сторони цього квадратного ринку з ратушею в центрі називалися періями: перша перія, друга перія і так далі. Опис 1700 р. зафіксував найдавніші назви вулиць міста: Зарванська, Троїцька, Татарська, Зантуська, Велика вулиця отців єзуїтів, Довга валом. Назви двох вулиць мають описовий характер. Так, «вулиця від замку понад скелею» це пізніша Кузнечна, «вулиця від Руської брами до вірменського костелу» у 18 ст. отримала назву Вірменська. Описи кінця 18 ст. подають ще такі назви вулиць як П’ятницька, «вулиця від ронделя за Тринітарами» , яка тягнулася уздовж південного боку Вірменського ринку, тепер не існує.
Протягом століть назви вулиць змінювалися, але вони продовжували залишатися в пам’яті мешканців міста. Прикладом може служити вулиця Татарська. ЇЇ назва, безперечно, пов’язана з татарами-липками, які її заселяли ще з 14 ст. Пізніше ці татари розчинилися серед українського населення міста. У документах 18-19 ст. ми зустрічаємо багато назв цієї вулиці. У 17-18 ст. її називали Фарською – від «фари» - парафіяльного костелу св. апостолів Петра і Павла (Кафедрального). Назва Єзуїтська виникла від монастиря і колегіуму єзуїтів, Баторська – від башти Стефана Баторія (Кушнірської), Кармелітська – від монастиря кармелітів, Петропавлівська – від православної церкви св. Петра і Павла, Соборна – від собору Матері Божої Казанської, перебудованої з Кармелітського костелу. Так на прикладі різних назв однієї вулиці ми можемо прослідкувати зміни у будівельній, релігійній, національній історії міста.
У 19 ст. наш край перебував у складі Російської імперії, що теж відбилося на топоніміці Кам'янця. Це було пов'язано з намаганням нової влади стерти сліди польського минулого міста. Польський ринок став Великою, Головною площею, сторони якої отримали назви Біржа, Шарлотка, Журавльовка, Суконка. Колишній Руський ринок став М'ясним, Рибним, Обжорним, хоча місцеві жителі називали його просто пляц. Вірменський ринок став Плац-парадною, Губернаторською, Миколаївською, площею. Після побудови на вул.Зарванській будинку пошти назва її змінилася на Поштову. У документах поряд з новими назвами, затвердженими офіційно, часто вживалися старі.
У післяреволюційний час назви отримують ідеологічне забарвлення. У Старому місті з'являється низка вулиць, названих на честь. німецьких революціонерів (К.Маркса, К.Лібкнехта, Р.Люксембург, А.Бебеля) та радянських діячів: Урицького, Володарського, Луначарського тощо. Багато назв змінила вул.Зарванська. Спочатку вона стала вул.Дзержинського, потім .Раковського. Після вбивства у 1934 р. С.Кірова вулиця отримала назву на його честь. Пізніше вона була розділена на дві частини: північна частина стала вул.Косіора, південна – Кірова.
Вище згадані назви не відповідали старовинній атмосфері Старого міста, яке було оголошене територією спочатку державного, а потім національного Історико-архітектурного заповідника «Кам'янець», тому згідно з Рішенням Кам'янець-Подільської Міської Ради народних депутатів XXI скликання від 11.09. 1990 р. № 35 «Про перейменування вулиць Старого міста» їм були повернуті історичні назви.
Г.Осетрова, ст.наук.співробітник
