Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Головна Контакти Віртуальна
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури та інформаційної політики України НІАЗ "Кам’янець", 2020р.

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    https://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • НІАЗ » Дослідження НІАЗ "Кам'янець" » ОБОРОННІ УКРІПЛЕННЯ МІСТ І МІСТЕЧОК ПОДІЛЬСЬКОГО КРАЮ ХІІІ – ХVІІІ СТ.

    ОБОРОННІ УКРІПЛЕННЯ МІСТ І МІСТЕЧОК ПОДІЛЬСЬКОГО КРАЮ ХІІІ – ХVІІІ СТ.

    АвторАвтор: admin2  Опубліковано: 19-04-2012

        Стаття подана і розглянута на Четвертій науково-краєзнавчій конференції »Стародавній Меджибіж в історико-культурній спадщині України», що проходила 22 жовтня 2010 року та присвячена військовій історії краю й створенню українського війська в 1917 році

    ( ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД КІНЦЯ ХІХ – ПОЧ. ХХІ СТ. )

    В сьогоденні, вбачаємо зацікавленість фортифікаціями України архітекторами, археологами та мистецтвознавцями і як наслідок, маємо ряд пам’яткоохороних об’єктів, котрі реставровані й використовуються як великі музейні комплекси для огляду відвідувачів. Значна кількість менших за розміром, призабуті й надалі згасають враховуючи складність їх розміщення, віддаленість від доріг та міст.

    Окреслюючи географічні межі їх розповсюдження спробуємо розглянути для прикладу замки Подільського краю, які знаходяться на території сучасної південно - східної частини Тернопільської, південної та центральної – Хмельницької, південно-західної – Вінницької областей.

    Мета запропонованої статті полягає в тому, щоб розглянути історіографію та з’ясувати, кому завдячувати у вивченні, збереженні та популяризації фортифікаційних укріплень Поділля.

    У середині ХІХ ст., М. Орловський був одним із перших дослідників, що пропагував історію рідного краю. Він опублікував протягом 1862 р. історичні описи подільських містечок Меджибожа, Сатанова, Ярмолинців, села Панівці Камянецького повіту; у 1863 р. заштатного міста Бару, містечка Чорного Острова, повітових міст Вінниці, Брацлава, Проскурова, містечка Ладижина Гайсинського повіту, Шаргорода; у 1864р. історичні описи Смотрича, Летичева, Літина, Могилів - Подільського, Ольгопіля, Ямполя.

    В Київському університеті містобудівними дослідженнями та їх оборонними укріпленнями займався М.Ф.Владимирський – Буданов. Він запровадив до наукового обігу поняття «військова колонізація», успіхи котрої пов’язував із розвитком замкового будівництва на порубіжжі.

    Студент філологічного факультету Київського університету М.С.Грушевський, який мріяв про літературу й письменництво, несподівано рішуче повернувся до історії та пише невелику працю, де на основі люстраційного матеріалу середини XVI ст. аналізує стан фортифікацій і потенціал озброєння українських державних замків. Робота стала його першим опублікованим історичним дослідженням. Продовжуючи напрацювання, окреслюючи тему магістерської дисертації - історія Поділля ХІУ – ХУІІІ ст., виявилась непередбачено складною та за порадою В.Б.Антоновича зупинився на дослідженні барської околичної шляхти ХVІІІ ст. Молодий науковець заглибився у вивчення цієї шляхти на кілька століть. Окрім цього, його цікавили факти, котрі «доповнювали, уясняли, ілюстрували більш загальні явища південно-руської історії в польський період. » Тому й знаходимо в роботі відомості про оборонні укріплення Бару, Зінькова, Ялтушкова та ін. , а джерельну базу дисертації видав у багатотомному виданні АЮЗР. Документи використано і при написанні багатотомної «Історії України – Руси». З часом як уже знаний історик, публікує в записках НТШ виявлений на латинській мові в Архіві Скарбу Коронного Варшави „Описи подільських замків 1494 р.”. І хоча не продовжуючи дослідницькі напрацювання з проблематики, що започатковані, його вінчання з Марією Войцеховською відбулось неподалік від руїн замочку ХУ- ХУІІІ ст. у містечку Скалі над Збручем в церкві Святого Миколая, що збереглася до наших днів.

    Про пам’ятки історії та культури Західного Поділля в 1901 р. видана книга краєзнавця В.К.Гульдмана. Автор виокремлює у роботі замки, до котрих відносить укріплення в Меджибожі, Пиляві, Сатанові, Чорнокозинцях, а до фортець-замків - Кам’янця - Подільського та Жванця. Окремо дослідник виділяє 57 укріплень у Подільській губернії під назвою Замчищ або замчиська, а також не оминає і сторожові башти. Для прикладу, в Купині вежа стояла на високій горі та обнесена валом, а в с. Гаврилівцях башту спорудили турки, для сигналізації з берегом річки Дністер та Хотинською фортецею. В.К.Гульдман одним із перших здійснив переклад опису Подільських замків 1494 р. та 1544 р. У роботі висловлюється думка, що на архітектуру Поділля найбільший вплив мали досягнення будівничих Західної Європи і в першу чергу – Італії та Франції.

    Значну роботу по дослідженню та збереженню мурованих укріплень Західного Поділля провів Ю.Сіцінський. Після того, як у 1926 році при НКО УСРР був утворений Український комітет охорони пам’яток культури ( УКОПК ) дослідник запросив головного інспектора новоствореної організації В.В.Дубровського в Кам’янець та проінформував його про стан фортеці. В результаті з’явилася стаття в республіканській газеті «Культура і побут» в якій з тривогою очільник писав про замок. На ім’я наркома освіти була підготовлена доповідна записка, а 23 березня 1928 року протоколом 15/557 Раднарком затвердив постанову за котрою міські та замкові укріплення Кам’янця - Подільського «мають історико-культурне значення до відання Народного комісаріату освіти». В цей час у Києві публікується під грифом Української Академії наук книга Ю.Сіцінського про 13 оборонних мурованих укріплень. Вперше замки характеризуються на основі вивчення історичного матеріалу. Кожна оборонна споруда доповнювалася рисунками та їх планами. В книзі подано загальні тенденції розвитку фортифікаційного мистецтва на теренах Західного Поділля та здійснено історико–археологічний опис. Звертає увагу дослідник на специфіку топографічного розміщення, планову структуру і на те, що чим давнішим був час заснування замку, тим менш правильний план щодо геометричної форми. Мова про оборонні замки міст і містечок Червоногородського та Скальського повітів, які розташовувалися на правому березі р. Збруч, не ввійшли у доробок автора. Певні труднощі виникли й при написанні історії Смотрича, бо цілісний опис історичних подій із минулого містечка, був проблематичним, оскільки багатий архів колишніх власників Смотрича – Потоцьких, вивезено за кордон, а інші документи знаходилися у приватних руках.

    Син Ю. Сіцінського, зростаючи в місті над Смотричем, в подальшому із золотою медаллю закінчивши Інститут цивільних інженерів у Петербурзі, переїжджає до Києва де з однодумцями став засновником у 1918 р. Київського архітектурного інституту. Тоді ним опубліковано ряд праць і серед них «Нарис з історії Кам’янця», що вважається першим доробком відомого архітектора. В роботі звернено увагу на час заснування міста, а також важливість міських укріплень та фортеці як невід’ємних складових у захисті городян від загарбників. На жаль, В.Є.Січинський не продовжував розвивати кастеологічні дисципліни та будучи в еміграції звертав увагу на вивчення цивільної архітектури та культових споруд, з котрих черпав натхнення для власних проектів і мав прожиток.. Хоча із рисунків його авторства, ми виявляємо й баштово-стінові укріплення лемківського міста Бардієва.

    Одна з не відомих сторінок - Друга світова війна. Не виявляємо жодного німецького історика, що у своїх працях звертав увагу на фортифікації Поділля та опублікував джерела щодо них в системі Третього рейху, а тому очікуємо певних сенсацій у майбутньому. Дізнаємось, лише, що німці добре обізнані були з історією Кам’янець - Подільської фортеці. Один із гебітскомісарів міста у 1942 році видрукував невелику брошуру, де крім якісних фото башт замку, коротко подано й історію розбудови укріплень. До прикладу, закладення фортеці і міста припадає «..на литовського князя Олександра у 1352 році…. У ХУ ст. Польща знесла усі дерев’яні будівлі та замінила їх кам’яними. А у ХУІІ ст. новий штурм з Азії навис над Європою і тому із західного боку, добудовано «нову фортецю». Але 1672 року поляки здали її туркам, котрі й надалі розбудовували укріплення. Про це нагадує мінарет та старий гарем у місті, а у фортеці – два дахи північних башт, що нагадують форму цукру - рафінаду. В час безладдя, що панувало після відходу більшовиків та приходу німецьких військ Кам’янець-Подільський музей у фортеці був майже повністю розграбований та спустошений солдатами та місцевим населенням. Після приходу німецького громадського управління почалася негайна відбудова маленького музею у башнях, що представляла собою скромне відображення своєрідності землі та велике історичне минуле міста.» *

    У післявоєнний час архітектурні дослідження Кам’янця – Подільського замку проведені П.Г. Юрченком, а в подальшому, під керівництвом Т.Будянської студентами московського інституту архітектури у 1946 році проведені обміри мурованих укріплень. Перед відзначенням 900 - ліття міста опублікована її невелика праця, в котрій дослідниця подала загальну характеристику Старого й Нового замків та Руської брами, а також помістила їх плани та фото. Авторка звернула увагу на те, що башти і стіни замку споруджені з місцевого вапнякового та сланцевого каменю на вапняному розчині, в якому зустрічаються роздроблені і цілі черепашки, а башта Денна складалась із семи типів розчину і в давні часи покривалася колодами. Міжповерхові перекриття башт складалися з дубових помостів по дубових балках, а покрівлі, зроблені під час реставрації в кінці ХУІІІ ст., та на початку ХІХ ст., конусовидні, криті ґонтою по дерев’яних кроквах. В ХУІ ст.. навколо території замка можна було обійти по кріпосних стінах, а дорога з міста в околиці, що йшла повз укріплення була огороджена двома рядами кам’яних стін та її перетинали кілька таких же поперечних стін з брамами.

    З цього часу фортифікації стали прискіпливіше вивчатись. Так, зокрема, археологічними дослідженнями укріплень Кам’янця-Подільського керував Винокур І.С., а історико – архітектурні дослідження започаткував Науковий інститут історії, теорії та історії архітектури ( сектор дослідження і реставрації пам’ятників архітектури). Під керівництвом Є.В.Горбенка виконання робіт покладалось на Є.М. Пламеницьку й А.Д.Тюпича. Різностороннє вивчення мурованих об’єктів дало цілу низку нової інформації по започаткуванню та розбудові укріплень, що знаходяться на мисі між потічками Дібрухою** та Довжоцьким потічком, та р.Смотрич, що омиває його з двох інших.

    Багато нарисів про зміни архітектурних форм у фортифікаційному будівництві XIV – XVII ст. підготовані Г.Н. Логвином та у багатотомних виданнях з історії архітектури і мистецтва.

    Ряд статей опубліковано Ю.А.Нельговським. Автор в одній із праць приходить до висновку, що на Поділлі була своя школа у будівництві мурованих укріплень навколо міст і замків. У наступній роботі у співавторстві він поверхово розглядає бастіонні замки країни в цілому.

    Пізніше з’являються каталожні видання, присвячені історії поселень України, побудовані за територіальним принципом. Багатотомник « Історія міст і сіл УРСР » подає відомості про історію, місце розташування, еволюцію назв та населення території, що нами досліджується.

    Під керівництвом Логвина Г. у чотирьохтомнику зводу пам’яток Української РСР поряд із цивільною та культовою архітектурою звертається увага й на муровані укріплення ряду міст і містечок Подільського краю, але перш за все тих об’єктів, стан яких був задовільний.

    Починаючи з середини 80 – х рр. ХХ ст. розпочинається зацікавлення археологами та архітекторами Меджибізьким замком. Із цього часу розпочались ґрунтовні розкопки на подвір’ї фортеці А.Авагяном та Є.Лопушинською, й дали останній зробити ряд цікавих припущень. Дослідниця встановила, що трикутна в плані давньоруська цитадель частково поруйнована та засипана землею у 1255 році. Відновлена та розширена в кінці ХІУ ст.. Але ворота перенесено із південно-східного рогу до західного прясла фортечних стін. В подальшому, фортеця набувала того вигляду, що у 1967 році постала перед реставраторами в руїні без дахів, з поваленими склепіннями, облупленими, покритими тріщинами стінами, купами будівельного сміття.

    У 1987р. Петровим М.Б. захищена дисертація на ступінь кандидата історичних наук на тему «Історична топографія Кам’янця - Подільського XII-XVIIIст.», де велика увага приділяється укріпленням міста, але праця не опублікована.

    Початок становлення незалежності України та економічні негаразди внесли певні корективи у подальше вивчення мурованих укріплень Подільського краю.

    В цей час з’являються статті архітекторів, археологів, та істориків щодо часу заснування міста Кам’янця - Подільського. Отже, до трьох версій заснування етнографічного центру краю, полеміка розгортається навколо гіпотези по зведенню укріплень у ІІ ст. н. е. та існування міста під назвою Κλεπτις (місто злодіїв). На початку третього тисячоліття з’явилась ще одна назва. О.Пламеницька, звертає увагу на те, що слово Клепідава, можна читати як і Ляпідава, від латинського «lapis» - Камінь, « і тоді звучить як «прикордонне кам’яне місто», а відтак – Кам’янець.»

    В цей час Петров М.Б. публіковує статті, де звертається увага на містобудівні норми Смотрича, Сатаніва, Могиліва , Плоскиріва, Зіньківа.

    Добротні напрацювання О.В. Лесика та О.Я. Мацюка. До речі, у книзі останнього, поряд із багатьма іншими, подано цікавий триденний туристичний маршрут довжиною 390 км, що починається з Тернополя, основою котрого є огляд пам’яток архітектури Західного Поділля без відвідин укріплень Червоногороду. А в Кам’янці, зауважує автор, варто найняти екскурсовода, який поведе на цікаву прогулянку по місту – фортеці, місту - заповіднику. Тому праця неодноразово перевидана і в ній здійснено спробу реконструювати багато пам’яток XIV – XVIII ст. Продовжувачем праці О.Я. Мацюка у питанні створення каталогу фортифікації України є В.Пшик, який опублікував каталог – інформатор по 325 населених пунктах Львівської області, в котрих існували замки, городища, міста - фортеці, оборонні двори, монастирі, церкви, костели, синагоги, сторожові вежі, наскальні фортеці, палаци. Для нас він цікавий як «методологічний посібник» до каталогізації оборонних укріплень Поділля.

    Привертають до себе роботи О.Є.Мальченка, який у зазначених хронологічних рамках (кінець XIV - початок XV ст., коли українські землі були прилучені до Великого князівства Литовського. Верхня – це початок Визвольної війни) зробив спробу дослідити безперервну еволюцію однієї традиції фортифікаційної доктрини на південно – східному українському порубіжжі загальної системи Корони Польської і Великого князівства Литовського. Але праця має деякі недоліки. Так, приміром, відсутній вступ з оглядом історіографії проблеми та якими джерелами послуговувався. Перший розділ концептуально являє сумлінне реферування думок попередників, а щодо другого, то автор не подав вступ до каталогу, де б пояснювались його засади і передовсім – що автор розуміє під терміном «укріплені поселення».

    Значний внесок у дослідження, реконструкцію та реставрацію оборонних укріплень здійснюється Інститутом «Укрзахідпроектреставрація» до заснування котрого причетний архітектор – реставратор І.Могитич. Це єдина наукова установа в Західній Україні, яка частково проводить дослідження оборонних укріплень Поділля. Інститут має свій науковий фаховий збірник на сторінках котрого публікуються статті з проблематики, що нами досліджується. До прикладу, В.Шевченко опублікувала свої багаторічні дослідження по вивченню башти Гончарської та Різницької в Кам’янці – Подільському, наголошуючи, що вони унікальні - аналогічних башт, котрі збудовані за ідеями А.Дюрера в нашій країні не виявлено. Важливим осередком дослідження міст і містечок Поділля XV – XVIIIст. є Університет «Львівська політехніка».Так, зокрема, О. Рибчинський систематизував усі джерела щодо Язлівця та зробив спробу регенерації історико - архітектурного середовища цього колишнього містечка Подільського воєводства.

    В 90 – ті рр. XX ст. архітектори інституту «Укрпроектреставрація» продовжили дослідження у державному історико-культурному заповіднику «Меджибіж» його фортифікаційних споруд. Ю. Толкачов - співробітник Київського обласного центру охорони пам’яток історії та культури систематизує інформацію істориків та краєзнавців щодо Меджибізької фортеці та кожного археологічного року проводить розкопки в її внутрішньому дворі .

    Хмельницькі науковці здійснили також посильний внесок у дослідження оборонних укріплень. Влітку 2000 року дирекція Меджибізького регіонального історико-етнографічного музею-фортеці вирішила дослідити маловідомі історичні об’єкти на околицях Меджибожа. З цього моменту почалось систематичне дослідження об’єкту, відомого в краєзнавчий літературі як “замок Ракочі”.

    Важливу інформацію можна почерпнути і з часопису «Галицька Брама» на сторінках якого знаходимо інформацію про фортифікації Подільського воєводства На світ вже з’явився 157 випуск.

    У серпні 1993 р. Міністерством України у справах будівництва і архітектури засновано наукове видання «Архітектурна Спадщина України», в якому також публікуються матеріали по дослідженню міст і містечок Подільського воєводства.

    В 2003 р. побачила світ цікава монографія «Історія Української Архітектури» за редакцією В.Тимофієнка. Автор звертається й до характеристики розвитку оборонного мистецтва Подільського воєводства, зокрема, характеризує комплекси замків в Язлівці, Ягільниці, Сидорові, Барі Меджибожі. .

    Заслуговують на увагу статті М.Крикуна. У працях історик висвітлює досить ґрунтовно становлення польського адміністративно–територіального устрою на Поділлі, досліджує поділ воєводства на повіти, та його існування в XV–XVIII ст. (до першого поділу Польщі в 1772 р.).

    Значну увагу по дослідженню раннього нового часу Поділля зроблено В.Михайловським. Ним опубліковане цікаве наукове дослідження, щодо заснування міста Хмельницького. Фронтальний перегляд джерел у Варшаві дало підстави історику ствердно констатувати, що назва Плоскирівці зустрічається у документах ще у 1431 році. Окрім цього, дослідник стверджує, що в польських архівах зберігається значна кількість описів подільських замків в люстраціях XV – XVII ст., а нещодавно, ним опубліковано опис Кам’янецького та Летичівського замків 1613 року, що представляє для нас великий інтерес.

    Важливими для дослідження є краєзнавчі публікації. Так, наприклад, член Всеукраїнської спілки краєзнавців та заслужений працівник культури України, С.І.Бубернак, у Ягільниці створив музей історії села та видав ряд книг присвячених Ягільниці. В цих працях ми знаходимо й інформацію про замок. Я.Павлик систематизувавши дослідження про Товсте, видав книгу про історію міста, де значна увага приділяється оборонному укріпленню, яке існувало в XV––XVII ст. Краєзнавець М.П.Йолтуховський разом із І.Д.Барладином видали краєзнавчі нариси про своє рідне місто Бар. Охоронцем Меджибізької фортеці стала Г.К.Медведчук, яка на протязі багатьох років, робила спробу систематизувати усі публікації про Меджибіж з бібліографії, довідників-путівників, обласних та районних газет Радянської доби та часів незалежності України, журналів тощо. Це дає можливість полегшити вивчення історії міста та фортеці у смт. Меджибіж молодим дослідникам.

    На сторінках регіональних журналів та газет друкуються статті істориків-краєзнавців. Великий інтерес становить для нас науково-краєзнавчий збірник “Літопис Борщівщини”, де опубліковані як статті дослідників кінця XIX ст. – поч. XX ст., так і новітні доробки краєзнавців. Найвагоміший внесок у цьому здійснюється одним із редакторів, уродженцем с.Більче–Золотого, випускником історичного факультету Кам’янець-Подільського педагогічного інституту М. Сохацьким. Він готує до написання книгу про історію рідного села, в якій приділятиметься значна увага і оборонним укріпленням, що існували там. До такого висновку прийшли і викладачі історичного факультету К-ПНУ. Зокрема, професор Рибак І.В. систематизує всі джерела про с. Зіньків, що в минулому було значним містечком Подільського воєводства. Талановитий кандидат історичних наук Щур О.Т. написавши історію с. Голосків взявся до написання свого рідного с. Балин, в якому також були пізнього середньовіччя укріплення. Гаврищук досліджує історію с. Студениця. Після затоплення великої площі водами Дністровського водосховища, руїни фортифікаційних споруд і сьогодні нагадують про колишню важливість населеного пункту, якого немає.

    У 2007 році старшим науковим співробітником НАН України Л.І.Виногродською започатковані дослідження Барської фортеці. Дослідниця з’ясувала історію міста та заклала ряд розвідкових шурфів на території руїн замку та в с.Барські Чемериси з метою пошуку першого дерев’яного замку, в котрім старостив Альберт Рівський.

    У цей час на історичному факультеті Київського університету ім. Т.Г.Шевченка блискуче захищена магістерська робота хмельничанином Глушком О. на тему «Еволюція фортифікації на Правобережжі під впливом змін у тактиці облоги ( ХУ - ХУІІ ст.)». Його праця мала стати основою кандидатської дисертації. Трагічний збіг обставин у червні 2008 року обірвав життя молодого аспіранта і найбільшою прикрістю було те, що він загинув в аварії, повертаючись до дому з розкопок Барської фортеці. На роковини смерті у вересні 2009 року вийшла невеликим тиражем його монографія, де поміщені статті, а також і магістерська робота. Молодий дослідник прийшов до висновку, що еволюція фортифікації в українських землях Речі Посполитої відбувалась у загальноєвропейському річищі з незначним відставанням (50 років). Пристосування замків до використання артилерії і протистояння вогню атакуючих почалось в другій половині ХУ ст. і полягало в набутті ними більшої регулярності. На Поділлі ці прийоми характерні для Язлівця, Сутківців, Сидорова та ін.. Бастіонні укріплення впроваджувались з кінця ХУІ ст. і досягло піку в 20 - 30 - х рр. ХУІІ ст. Але їх кількість незрівнялась з кількістю баштово-стінних і бастейових, які продовжували функціонувати і навіть будуватись у цей час.

    Епохальним підсумком по дослідженню фортифікації Поділля можна було б вважати науковий збірник, в котрому опубліковані матеріали Всеукраїнської наукової військово-історичної конференції, що відбулась 25-26 листопада 2009 року в м. Кам’янець – Подільському. Але найбільшим недоліком стало неможливість дослідників показати цілком закономірну канву по захисту різними соціумами, що проживали на цих теренах від ІІ-І ст. до н.е. по час повної ліквідації захисних ракетно-пускових комплексів,( В народі місця де вони дислокувались прозвані «точками») що створювались у 70 - ті роки ХХ ст. А тому із 83 доповідей, жодна не порушує питання розвитку фортифікації в часи пізнього середньовіччя. Слід відмітити лише статтю Болтанюка П. в котрій автор на основі археологічних розвідок у 2007 році під час ремонтно-реставраційних робіт на основі виявленого археологічного матеріалу порушує питання про вірогідність існування укріпленого городища на території Кам’янецького замку на поч. І тис. до н.е. Хоча складно уявити, що поселення мало ту ж назву, згадки про котре відносимо до ХІІІ або ХІУ ст. Крім того, автор зауважує, щодо проблем археологічних досліджень міста і фортеці на сучасному етапі, а створення постійно діючої археологічної експедиції покінчило б з деякими спірними питаннями історії міста.

    У польській історіографії одним із перших хто торкнувся питання дослідження міст та їх оборонних укріплень був О.Яблоновський. Підготувавши до друку серії томів статистичних джерел середини XVI – початку XVIIст. з історії України, у передмовах він часто висловлював думку, що певна роль в оборонному будівництві належала панській, шляхетській та магнатській ініціативі. Не розкриваючи внутрішніх причин еволюції та розвитку українських, в тому числі і західно-подільських міст, О.Яблоновський намагався переконувати в тому, що начебто Польща виконувала свою цивілізаторську місію, оволодівши Руськими землями у кінці XIV ст..

    Ґрунтовна праця про Язлівець у 1862 р., була опублікована домініканським вірменином Садоком Барончем. У своїй праці він більшу увагу звертав на місто, аніж на його оборонні укріплення. Та все ж вона не втратила наукового підґрунтя і по сьогодні.

    Польський історик Й. Ролле у своїй тритомній монографії розглядає історію поселень на молдавських кордонах, перші два томи котрої – це історія Кам’янця – Подільського , а третій – історія міст Бара , Жванця, Могилів - Подільського, Панівців, Чорнокозинець, Шаргорода та їхніх замків.

    Довідникову інформацію до історії фортифікаційних споруд Поділля можна почерпнути із багатотомника “Польський географічний словник”, в якому поміщені краєзнавчі праці Е. Руліковського, багаторічним автором якого він був.

    Дослідження замків Західного Поділля продовжувалося в другій половині ХІХ ст. директором Цісарсько-королівського архіву давніх гродських і земських актів у Львові істориком О. Чоловським. У його роботі поміщено малюнки і плани замків Галичини, в тому числі міст і містечок колишніх Червоноградського і Скальського повітів Подільського воєводства XV-XVIII ст. В іншій книзі О. Чоловського, у співавторстві з маловідомим українським істориком Б. Янушем, описуються замки, монастирі, церкви, костели та синагоги Тернопільської землі. Ряд польських істориків перших десятиліть ХХ ст. також видали загальні описи по сучасному Тернопіллю .

    К.Гурський з кінця XIX ст. публікує дослідження з історії воєнної техніки, озброєння, організації найманої військової служби у польському війську. У 1930-х роках надруковано працю А.Круля, присвячену військовому будівництву на території Корони Польської, де розглядаються й ряд укріплень.

    Натурні обміри Язловецького замку в 1936 р., розпочинає Гверкін Б.

    Після того, як в середині 1937 р. провадить ґрунтовні археологічні розкопки, публікує одну з своїх перших статей.

    У польській історіографії, присвячених фортифікаційному будівництву, умовно можна виділити три напрями досліджень: замкове і двірське оборонне будівництво (Л.Кайзер, С.Колодзейський, Є.Розпендовський); міські фортифікації XV–XVIIст. ( Я.Шимчак, Я. Відавський, В. Калиновський, А.Мелобендзький,); бастіонне будівництво ( Я.Богдановський, С.Гербст, Я.Лобоцький, Є.Розпендовський).

    Спробу типологізувати фортифікаційні споруди здійснено у працях Я.Богдановського, С.Фуглевича , котрі у 1994 році публікують словник де розповідається про фортифікації від ХІІІ ст. до поч. ХХ ст., що поділяються на елементи і способи оборони, оборонні системи, школи,тактики і т.д.

    Значний вклад у дослідження оборонних укріплень Поділля зроблено польським вченим Б.Гверкіним котрий після війни на основі збереженої частини рукописів у 1949 році подав напрацювання своїх багаторічних досліджень в якості докторської дисертації. Його результати допомогли у 1983 р. групі львівських архітекторів розробити ескізний проект реставрації та пристосування Язловецького замку під культурно-відпочинковий центр. Також, польський вчений підготов унікальну працю «Замки в Польщі ». В ній ґрунтовно простежується еволюція фортифікаційного будівництва Речі Посполитої, та найголовніше, систематизована історіографія польських вчених з даного питання.

    В 90-х рр. ХХ ст. у Польщі вийшла значна кількість напрацювань окремих дослідників про фортифікаційне мистецтво України .Заслуговує на увагу робота Я. Шулинського, М. Шулинської та Я. Зелінського про історію Скали–Подільської. У ній значна увага приділяється і замковим укріпленням поселення.

    Слід відмітити одну із найдосконаліших на сьогоднішній час монографію Романа Афтаназі. Він залучив до своєї праці щоденники та описи мандрівників, які залишили цінні свідчення про топографію та історичне минуле міст і містечок Поділля. Використав велику кількість архівних джерел, праць дослідників ХІХ ст., малюнки Наполеона Орди, А.Лянге, А.Гротґера, а також велику кількість фотовідбиток кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. , мемуари колишніх власників тощо. У роботі поміщена ґрунтовна інформація про Язлівець, Висічку, Скалу, Гусятин, Червоногород, Збриж, Сидорів, Колиндяни, Більче – Золоте, Королівку, Чорнокінці Великі, Заліщики, Підпилип’я, Олексинці та Сапогів, проте залишається поза увагою дослідження Ягільниці, Товстого, Ланівців, Борщова, Пробіжної, Бабинців, Озерян, Давидківців тощо.

    Одним із цікавих досліджень останніх років є солідна праця Яна Адамчика. В якій автор описує оборонні укріплення Руського, Белзького та Подільського воєводств, у яких ретельно виписана лектура організації оборони краю, типології фортифікації та передовсім найповніший на сьогодні каталог, що може бути використаний на дальших дослідженнях та охорони історичної спадщини.

    Таким чином, підвівши риску у питанні, що розглянуте в запропонованій статті, наголошуємо, ми так і не отримали конкретної відповіді у дослідженнях, для чого будувались мури навколо міст і містечок. На дане питання влучно відповіла книга К.Липи, котра розповідаючи про зародження перших мурованих укріплень розпочала із легенди про Дракона, котрий постійно дошкуляв мешканцям Києва, аж до поки Кузьма і Дем’ян в норовили змія та уклали перемир’я. Сівши на нього вони провели хвостом дракона борозни – той кордон між землями Руськими і степу , а отже тоді Русь-Україна зітхнула ненадовго із полегшенням. Прикро лише в сьогоденні, що до тих Змієвих Валів у Подніпров’ї, як і до мурованих укріплень Поділля мало звертається увага.

    В теперішні дні, коли до Збройних Сил України є невелика довіра, добре, що той дракон, виконує функції водозливу по вул. Пятницькій 9, що в Кам’янці – Подільському, (рис.1) не дошкуляючи, як у минувшині.

    Додатки



    Рис.1. Водзлив у вигляді дракона на будинку НІАЗ «Кам’янець» по вул. П’ятницька 9.

    Примітки

    Трембіцький А.М. М.Я.Орловський і Є. Й.Сіцінський – дослідники історії сіл, міст і містечок України. Матеріали XI Подільської історико-краєзнавчої конференції. - Кам’янець - Подільський, 2004. – С.398 - 406.

    Владимирский – Буданов М.Ф. Насиленіе Юго-Западной Россіи оть половины XIII – до половины XV въка. АЮЗР, . - К., 1886. - Ч.VII.-Т. 1. С. 3 - 85. Т. 2 . С.2- 210

    АЮЗР . - К., 1886. - Ч.VII.- Т. 3. С. XVIII – XIX.

    Грушевский М.С. Южнорусские Господарские замки в половине XVI въка. Историко-статистический очерк. Типография Императорского Университета св. Владиміра.- К.,1890.- 33с.

    Копиленко О.Л. «Українська ідея» М.Грушевського: історія і сучасність. К.: Либідь, 1991. – С.14

    Крикун М.Г.Магістерська дисертація Михайла Грушевського. Післямова. Грушевський М.С.Барське староство. Репринтне видання.Львів.1996.С.597

    Крикун М.Г.Там само. - С.598

    АЮЗР- К.,1893.- Ч.VIII.-Т. 1.- С. 1 – 272 ; К., 1894.-Ч.VIII.-Т.2.- С.1-126.

    АЮЗР. - К.,1893.- Ч.VIII.-Т. 1.- II, 274, 495 с..(далі АЮЗР.)

    АЮЗР. Там же. - К., 1894.-Ч.VIII.-Т.2.- II, 126,373с

    Грушевський М.С. Історія України – Руси. В XI – т. 12 – кн. T.VII. Kозацькі часи – до р. 1625. – К.: Наукова думка . – 624 с.

    Грушевський М. Опис Подільських замків 1494 р. // Грушевський М. С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін. — Львів, 2003. — Т. 5: Серія „Історичні студії та розвідки (1888-1896)”. — С. 68-83.

    Дзюбан Р.Перший президент України одружився в Скалі –Подільській. // Літопис Борщівщини. – Борщів.: Джерело, 2000. – Вип. 9. – С. 86.

    Гульдман В. К. Памятники старины в Подолии. Материалы для составления археологической карты Подольской губернии. Каменец-Подольский. типогр. Подольской губ. направления, 1901.– 462 с.

    Прокопчук …Краєзнавство на Поділлі...85.

    Сіцінський Ю. Оборонні замки західного Поділля XIV- XVIII ст. (історико-археологічні нариси). Упорядник С.Трубчанінов. – Кам’янець-Подільський.: Центр Поділлєзнавства, 1994. – 96 с.

    Винокур І.С. Трубчанінов С.В. Передмова. До книги Сіцінського. С.5

    Комарницький О. Б. Містечка правобережної України у науковій спадщині Ю. Й. Сіцінського. Юхим Сіцінський в історії та культурі Поділля. Зб. наук. праць за підсумками всеукр. науково-практичної конференції. – КПДУ, інформаційно-видавничий відділ, 2004.- С 80 - 85.

    Січинський В. Нарис з Історії Кам’янця // Життя Поділля. - 1919.- Ч. 43, 45, 48.

    Gebetskommissar Sepp Renndl.Kurze geschiichte der Stadt und Burg Kamenez-Podolsk. Kamenez-Podolsk.Drukerei in Kamenez-Podolsk.,1942.- S.2-4

    Юрченко П.Г. Кам’янець - Подільський замок. - Архітектурні пам’ятники. Зб. Наук. праць. К., 1950.- 44 с.

    Будянська Т. Замок у Кам’янець – Подільському ХІУ- ХУІІІ ст.. К. 1961. - С 8-10.

    Є.М.Пламеницька,І.С.Винокур, Г.М.Хотюн, І.І.Медведовський. Кам’янець – Подільський (іст.-арх.нарис). Будівельник. - К.,1968.

    Є.М.Пламеницька Дослідження Кам’янець - Подільського замку.// Археологія.-К.; Наукова думка, 1975. Т.16.- С. 14 - 37.

    Логвин Г. Замок у Меджибожі ( Пам. Арх..ХУІ ст..). – К. : Держбудвидав УРСР, 1959.- 10 с.; іл.. Логвин Г. По Україні. Ст. мист. Пам..-К., 1968.- С.274 – 277.Логвин Г. Обор. Сп. в Сутківцях. – К., 1959.- С.3-8.

    Всеобщая история архитектуры… .М.,1968.- Т.6. 568с. Історія українського мистецтва…. – К.,1967.-Т.2. – 469 с. Нариси історії архітектури…. – К.,1957.- 559 с. Архітектурні пам’ятники. Збірник наукових праць. За аг ред. Грабовського С.Я. К., В-во Академії арх.-ри Укр. РСР. 1950. - 124 с.,

    Нельговський Ю. Некоторые особенности замков Подольских земель Украины ХУI- нач. ХУIII вв. // АН. № 27.- М., 1979.- С.89-96.

    Нельговський Ю. Годованюк Є. Каменные замки Западной Украины конца ХУІ – первой половины ХУІІ века // Архитектурное наследство. - № 34. – М., 1986.- С.125 – 133.

    Історія міст і сіл Української РСР. Він. обл..- К., 1972.-778с. Терн. область.– К.,1968. – 640 с. Хм. область. – К.,1971.- 689с.

    Памятники градостроительства и архитектуры Украинской РСР. В 4-х Т. Логвин Г.(отв.ред.), – К.: Будівельник, 1986. – Т. 4. – 375 с.;Т. 2. – 360 с.

    Лопушинська Є. Меджибізька фортеця. Іст. створення ансамблю в світлі останніх досліджень. Міжн. Конф. з проблем охорони фор-х споруд. Матеріали.// Фортифікація України. Кам. –Под., 1993. – С.13.

    Петров Н.Б.Историческая топография Каменца – Подольского XII-XVIII вв.: Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук // Архив Институту археологии НАН Украины. Ф. – № 667.

    Пламеницька Є., Пламеницька О. Нова концепція формування системи фортифікацій Кам’янця – Подільського в аспекті визначення віку міста . Міжнародна конференція з проблем охорони фортифікаційних споруд. Матеріали.// Фортифікація України. Кам’янець –Подільський, 1993. – С.22-24. Пламеницька О. Кам’янець-Подільський на периферії Римської імперії. Найдавніша урбаністична структура і фортифікації // Пам’ятки України: Історія та культура. Київ,1999. - № 4.- С.1-80.

    Винокур І. І. До питання про вік Кам’янця – Подільського. Міжнародна конференція з проблем охорони фортифікаційних споруд. Матеріали.// Фортифікація України. Кам’янець –Подільський, 1993. – С.20-21.

    Винокур І. І Петров М.Б. Про час виникнення Кам’янця : погляди дослідників // Кам’янеччина в контексті історії Поділля: Науковий збірник. - Кам’янець – Подільський, 1997.- Т.1.С. 53-61.

    Петров М.Б. Історична топографія ам’янця-Подільського кінця ХVІІ-ХVІІІ ст. (Історіографія. Джерела.). – Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2002. – 383 с. Задорожнюк А.Б. Навіщо будувати пустинний півострів ? // Кам’янець – Подільський вісник. - 15 лютого. - Кам’янець – Подільський. - С.6

    Пламеницька Є., Пламеницька О.Фортечний міст Кам’янця – Подільського:хронологічна і типологічна атрибуція // Архітектурна спадщина України. К.,1995 - Вип.2.- С 21-33.

    Пламеницька О. Кам’янець-Подільський. - Абрис, 2004.- С.256, іл.. - Серія « Малі історичні міста України».

    Петров М.Б., Винокур І.С. До історії Смотрича XIV-XVIст. Тези доповідей республіканської наукової конференції « Дунаївці: їх роль і місце в історії Поділля» .- Дунаївці, 1993.- С.67 – 69.

    Петров М.Б. Сатанів XV-XVIII ст.: заснування, соціально-економічний та іст.-топогр. розвиток// Хмельниччина: Дивокрай. Наук. - краєзнавче видання. - № 1 – 2. Кам’янець - Подільський, 2004. – С. 29-34.

    Петров М.Б. Могилів-Подільський у писемних джерелах XVII- XVIII ст.. // Перша Могилів-Подільська краєзнавча конференція. Могилів – Подільський, 1996.- С.32-36.

    Петров М.Б. Сторінки історії феодального Проскурова у писемних матеріалах XVI-XVIII ст.. Хмельницькому 500 // Тези науково – практичної конференції 1493 – 1993. Хмельницький, 1991.- С.9-13.Плоскирів – старовинне містечко Поділля XV-XVIII ст.. // Матеріали XI Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам’янець - Подільський, 2004.- С. 375 – 387. ( у співпраці з О.П. Яковюком); Петров м. Проскурів у дослідженнях М.Орловського //Видатні постаті міста Хмельницького ( М-и ІІ наук-практ. конф. « Місто Хмельницький в контексті іст. Укр.) 19.09.2007 р. – К - П : ФОП від 22.02.2007 р.- С.7

    Петров М.Б.Рибак І.В. Історія Зінькова XVI – XIX ст.. у фондах Кам’янець – Подільського історичного музею заповідника// тези доповідей наукової конференції, присвяченої 100 – річчю від дня заснування Кам’янець - Подільського державного історичного музею-заповідника. - К - Подільський,1990.- С.39-40.

    Лесик О. В. Замки та монастирі України . – Львів: Світ, 1993. – 176 с.

    Мацюк О. Замки і фортеці України. Стан і проблематика дослідження. Міжнародна конференція з проблем охорони фортифікаційних споруд. Матеріали.// Фортифікація України. Кам’янець –Подільський, 1993. – С.3. Шпак С. Орест Ярославович Мацюк – Директор Центрального Державного Історичного Архіву України у Львові (1991 – 1999) // Зб. наук. Праць. Наук. зош. Іст. Фак...Вип.8.Ч.2.Львів.2006. - С.- 347 - 361.

    Мацюк О. Я. Замки і фортеці Західної України: Історичні мандрівки. – Львів: Центр Європи, 1997. – 160 c.

    Мацюк О. Я. Замки і фортеці Західної України: Художнє оформлення Івана Плесканка. - Львів: Центр Європи, 2005.- 192 с., видання 2-е виправлене та доповнене .

    Мацюк О. Я. Замки і фортеці Західної України. / Проект каталога/ // Українська археографія; сучасний стан та перспективи розвитку …- К., 1998.- С.225 – 227.

    Пшик В.Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII - XVIII ст..(каталог – інформатор). Машинописний текст, що готується до друку. – Львів,2008.- 226с.

    Мальченко О. Укріплені поселення Брацлавського, Київського і Подільського воєводств(XV- середина XVII ст..).- К.: Інститут Української археографії та джерелознавства,2001.- 380 с.

    Мальченко О. Арсенали українських замків XV – XVII ст. Національна Академія наук України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського. К.2004.- С.47

    Михайловський В.Замки на піску.// Український гуманітарний огляд.Вип.7. Київ, Критика. – 2002.- С.175.

    Трегубова Т. Іван Могитич //Галицька Брама. Листопад-Грудень 2007.- №11-12.(155-156). Львів. - 40с.

    Лонкевич Д. Бойко О. Замки Тернопільської області. З архіву інституту «Укрзахідпроектреставрація». // Вісник інст.. «Укрзахідпроектреставрація».-11.Львів: інст.. «Укрзахідпроектреставрація», 2000.- С.59-88.

    Підгурний І. Оборонна архітектура Поділля в іконографії. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація».-15.Львів: інститут «Укрзахідпроектреставрація», 2005.- С.139-142.

    Шевченко В. Фортифікаційні ідеї Альбрехта Дюрера в Україні. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація».-7.Львів: інститут «Укрзахідпроектреставрація», 1997.- С.43 - 45.

    Рибчинський О. Язлівець – місто ренесансу. Записки наукового товариства імені Шевченка. Праці Комісії архітектури та містобудування. Т.CCXLIX.-Дослідно-видавничий центр наукового товариства імені Шевченка у Львові .- Львів. - 2005р.-С.270 – 309.

    Кузьмук О. Толкачов Ю. Меджибізька фортеця у працях істориків та краєзнавців. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. Наук. Ст. - Вип. 16.- Київ, ХІК, Часи козацькі, 2007.- С.66-71. 476 с.

    Толкачов Ю. Архітектурно-археологічні дослідження фортеці в Меджибожі.// Меджибіж: 850 років історії. Матеріали науково – практичної конференції. – Меджибіж , Серпень 1996. - С.15

    Толкачов Ю.І., Заітова І.І. Оборонні споруди та поховання доби Київської Русі на території Меджибізької фортеці. Матеріали Другої науково-краєзнавчої конференції « Стародавній Меджибіж в історико-культурній спадщині України». / Під ред. О.Г.Погорільця, Л.В. Баженова, А.М. Трембіцького та ін. - Меджибіж – Хмельницький: ПП Мельник А.А., 2009. – Ч.1.- С.150-157.

    Погорілець О., Стопенчук С. Дослідження залишків укріплень періоду пізнього середньовіччя поблизу смт. Меджибіж Летичівського району Хмельницької області. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Збірка наукових статей. - Вип. 11.- Київ, Шлях, Часи козацькі, 2002.- С.24-28. 284 с.

    Погорілець О., Стопенчук С. Дослідження нових укріплень XVI ст. поблизу смт. Меджибіж Хмельницької області. Проблеми охорони та відновлення фортифікаційних споруд Київської землі. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - К., Стилос, 2005.-С.16 - 29. 150 с.

    Стопенчук С.М.Облаштування волино-Подільського порубіжжя на верхньому побужжі у ХУ – ХУІ століття за матеріалами розкопок замку Ракочі. Матеріали Другої науково-краєзнавчої конференції « Стародавній Меджибіж в історико-культурній спадщині України». / Під ред. О.Г.Погорільця, Л.В. Баженова, А.М. Трембіцького та ін. - Меджибіж – Хмельницький: ПП Мельник А.А., 2009. – Ч.1.- С.157- 164.

    Купчинський О.Давня і сучасна архітектура та містобудування на сторінках часопису « Галицька брама». Записки наукового товариства імені Шевченка. Праці Комісії архітектури та містобудування. Т.CCXLIX.-Дослідно-видавничий центр наукового товариства імені Шевченка у Львові .- Львів. - 2005р.С.657 – 664.

    Мельник І. 120 фортець Терн..обл // Галицька брама. Травень-Червень 2007 . - № 5-6 ( 149-150).- С. 9 – 36.

    Пламеницька О. Сидорівський замок XVI – XVIII ст.. // Галицька брама. 05-06 2007 . - № 5-6.- С. 44 – 45.

    Чоловський О. Червоногород.( переклав Мельник І .з журналу «Sztuka», R. 2. – Lwów, 1912.- T.1 – S 217-225.). // Галицька брама. Травень-Червень 2007 . - № 5-6 ( 149-150).- С. 44 – 45.

    Архітектурна спадщина України. Вип. 3, част. 2; Питання історіографії та джерелознавства української архітектури / За ред.. В.Тимофієнка. – К.: Українознавство, 1996.- 272с.

    Історія Української Архітектури. / Ю.С.Асєєв В.В.Вечерський, О.М. Годованок та ін.; За ред. В.І Тимофієнка . - К.: Техніка,2003. - 472с.

    Крикун М.Г. Початки Под. пов. устрою // Проблеми укр. історичної медієвістики. – К., 1990. – С.33-52 Крикун М. Г. Поширення польського адміністративно - територіального устрою на українських землях. // Проблеми слов’янознавства. – Львів, 1991. – Вип. 42. – С. 24 – 30.

    Крикун М.Г. Повітовий устрій Подільського воєводства в ХV-ХVІ ст. Перспективи джерелознавства історичної географії України. Український Археологічний щорічник. – вип. 1. – Т. 4. – К., 1992. – С. 157-178.

    Крикун М. Г. Поширення польського адміністративно - територіального устрою на українських землях. // Проблеми слов’янознавства. – Львів, 1991. – Вип. 42. – С. 24 – 30.

    Михайловський В. Надання земельної власності у подільському воєводстві за Казимира IV(1448-1492)Записки наукового товариства імені Шевченка. Праці історично-філософської секції. Т.CCLI.- Дослідно-видавничий центр наукового товариства імені Шевченка у Львові. - Л.- 2006р.С.418.-678с.

    Михайловський В.М. Привілей короля Владислава III на Кам’янецьке староство для Теодорика з Бучача 1442р. // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету. Історичні науки. – Кам’янець-Подільський, 2003. – Т.11. – С. 44 - 58.

    Михайловський В.М.Земельні надання за часів панування Яна-Ольбрахта(1492-1501) та Олександра ( 1501-1506). Місто Хмельницький в контексті історії України. - Хмельницький,Кам’янець-Подільський:Оіюм,2006.-440 с./ Студії К-Подільського Центру дослідження історії Поділля.Т.2. - С.174-177.

    Михайловський В.Джерельні згадки про Проскурів у ХV столітті. Український Археографічний щорічник. – Нова серія. Вип. 8/9. – Т. 11/12. – видавництво М.П.Коць., Київ – Нью – Йорк.2004. - С.771-772.

    Історія міста Хмельницького6 документи і матеріали / Упорядник Єсенін С.М. – Хмельницький, 2006.- 80 с.

    Михайловський В.Описи Камянецького та Летичівського замків. 11 с.

    Бубернак С.І. Ягільниці – 555. Путівник-довідник. – Чортків, 2003. – 40 с.

    Бубернак С.І. Легенди про Ягільницю. – Чортків, 1997. – 31 с.

    Павлик Я. Історія Товстого. – Чортків.: 2000. – 44 с.

    Барладин І.Д.Йолтуховський М.П. Історія рідного краю. Ч.I. Краєзавчі нариси про подільське місто Бар та його околиці з найдавніших часів до кінця XVIII століття. - Бар.-1991.-С.16.

    Горбоватий В. Укріплення Гусятина або історико-краєзнавчий нарис часів козаччини // Вісник Надзбруччя. – Гусятин, 23 серпня 1991 р. – 6 с.

    Чорпіта Я. Історія Чорткова. – Тернопіль, 2002.- 75c.

    Дьомін В.Каміння для Барської фортеці історія виробництва будівельного матеріалу для Барської фортеці)//Подільський край. - 1999.17 квітня.

    I.Bodnarczyk, S.Nawrocki, M.Jałtuchowski, J.Telega, A.Czornuj, S.Bodnarczuk, S.Mejdbrajer. Бар. Książka zostala wudana w ramach współpracy między miastami Bar - Kwidzyn.2004 - S.34

    Мовенко О. Археологи в Барі знайшли ядра та козацькі кулі: ( Розкопки Барської фортеці)//Газета по-українськи. - 2007.- 13 лип. - С.10

    Бакалець О.Барський скарб Польсько-Литовських монет XVII століття//Хочу все знати. - 2003 р.- 10 грудня

    Йолтуховський М. Замок у Барі : До 600 річчя м. Бара ( історія замку королеви Бони у Барі // Подільський край. - 2001.- 10 липня С.2

    Сохацький М. Оборонні замки на Борщівщині (сучасний стан збереження та перспективи досліджень) // Літопис Борщівщини. – Борщів.: Джерело, 1994. – Вип. 6. – С. 4-15.

    Сохацький М. Олещук С. Оборонні замки на Борщівщині. // Галицька брама. Травень-Червень 2007 . - № 5-6 ( 149-150).- С. 5-8.

    Рибак І. Славному Зінькові – 600 ! Хмельниччина: Дивокрай. Науково - краєзнавче видання. - № 1 – 2. Кам’янець - Подільський, 2004. – С. 34-35. Рибак І. Зіньків від найдавніших часів до сьогодення. Наукове видання./І.В. Рибак. – Кам’янець – Подільський : ФОП Сисин О.В., 2010. – 160 с.,іл..

    Виногродська Л.І. Історико-археологічні дослідження Барської фортеці. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Збірка наукових статей. - Вип. 17.- Київ, Шлях, Часи козацькі, 2008.- С.35-41.

    Глушок О. Еволюція фортифікації на Правобережжі під впливом змін у тактиці облоги ( ХУ - ХУІІ ст.) : монографія / О.В.Глушок . - К.: Унів.вид-во» Пульсари», 2009.- 124 с.

    Воєнна історія Поділля та Буковини. Науковий збірник. Матеріали Всеукраїнської наукової військово-історичної конференції 25-26 листопада 2009 р. м. Кам’янець - Подільський

    Болтанюк П.А. Розвиток фортифікації східного вузла Кам’янецької фортеці на основі археологічних розвідок 2007 р. Воєнна історія Поділля та Буковини. Науковий збірник.

    Довідник з історії України.Т.3.(Р-Я)./ За ред. .І.З. Підкови, Р.М.Шуста – К.: Ґенеза, 1999. – С.660.

    Barącz S. Pamiątki jazłowieckie. – Lw. : 1862. – 230 s.

    Dr.Antoni. Zameczki Podolskie na kresach multańskich.T.II. Kamieniec nad Smotryczem.– Warszawa. 1880. – 304 s.

    Dr.Antoni. Zameczki Podolskie na kresach multańskich.T.III.Żwaniec,Paniowce,Okopy s. Trójcy, Czarnokozińce, Bar, Mohylów, Sharogrod.– Warszawa. 1880. – 290 s.

    //Літопис Борщівщини. – Борщів : Джерело, 1995. – Вип.7.– С.84–99.

    Slownik Geograficzny królstwa Polskiego i innych krajow słowiańskich,Warszawa.1880-1902.

    Czołowski A.Dawne zamki i twerdze na Rusi Halickiej. – “Teka Konserwatorska.Rocznik C.K. Konserwatorów Starożytnych Pomników Galicji Wshodniej”. T.1:Lwow, 1892.s.63-132.

    Czołowski A.Janusz B. Przesłość i zabytki województwa Tarnopolskiego.Nakładew Powitowej Organizacsii Narodowej w Tarnopoli : 1926. –193 s.

    Bauer J. Z przeszłośći osiedli województwa Tarnopolskiego. Tarnopol, 1935.

    Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim.Tarnopol, 1936.

    Król A. Zarys Historii budownictwa obronnego w ; Budownictwo wojskowe 1918 – 1935? T. 1. Warsawa, 1936. – 574 s.

    Guerguin B.: Zamke na planie tróikąta z XVI wieku. “Biletyn Historii Sztuki I Kultury”. R.6:1938 nr 4 s.303-310.

    МальченкоО.Фортифікаційне будівництво на Південно-східному українському порубіжжі XV - XVII ст..)Дисертація на здобуття наукового ступеня канд.. іст. наук.. Національна Академія наук України. Інститут історії України. – К. 25 жовтня 1996.С.13.

    Bogdanowski J., Holcer Z., Kornecki M. Arhitektura obronna. ośrodek dokumentacij zabytkōw. Warszawa.1994.

    Guerquin B. Zamek Jazłowiecki. Polska Akademia Nauk.Sekcija Architektury I Urbanistyki.Studia i materiały do Teorii i Historii Arhitektury i Urbanistyki.T. II. Państwowe wydawnictwo naukowe.Warszawa.1960.- 165 s.

    Замки Тернопільської області.( Опр.: Золотий Потік, Кривче – Д. Лонкевич; Кременець, Бучач, Бережани, Микулинці, Скалат, Язлівець, Підзамочок, Теребовля, Збараж – О. Бойко). // Вісник інституту «Укр захід проект реставрація».- Львів, 2000.- Ч.11.– С.59-88.

    Guerquin B. Zamkі в Polsе. - Warszawa.1974.- 79 s.

    Polak T.Zamki na kresach. – Warszawa, 1994.

    Szulińska M., Szuliński J., Zielinski J. Skała nad Zbruczem . – Warszawa.: Drukarnia Wydawnictw Naukowuch w Łodzi , 2003 . – 150 s.

    Aftanazy R. Materialy do dziejów rezydencji. Dawne woewódstwo podolskie / red. A.J.Baranowski. – Warszawa.

    Instytut sztuki PAN, 1992.– Т.IX. – 400s.

    Adamczyk J.Fortyfikacje stałe na polskim predmurzu od połowu XV do końca XVII wieku.// Monografie.Studia.Rozprawy.N 48. / Politechnika Świętokrzyska. - Kielce, 2004. – 249 s.

    Могитич Р. Критика і бібліографія на книгу Adamczyk J.Fortyfikacje stałe na polskim predmurzu od połowu XV do końca XVII wieku. ЗНТШ. Праці Комісії архітектури та містобудування. Т.CCXLIX.-Дослідно-видавничий центр наукового товариства імені Шевченка у Львові .- Львів. - 2005р.С.691-693.

    Липа К.Під захистом мурів / К.Липа. – К.: Наш час , 2007.- 184с.- ( Сер. « Невідома Україна»)


    Нагнибіда Руслан Васильович

    НІАЗ « КАМ’ЯНЕЦЬ »

     
     

    Положення про НІАЗ "Кам'янець"

     

    Фонди НІАЗ «Кам’янець»

     
     

    Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (далі - Заповідник) є державним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом історико-архітектурного спрямування, що об'єднує комплекс нерухомих і рухомих пам'яток матеріальної та духовної культури, які становлять виняткову історичну, мистецьку, художню та наукову цінність. Державна реєстрація Заповідника проведена 25.05.1993р.

      Детальніше

     

    Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування, а саме у сферах пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, реставраційно-реабілітаційної, фондової, культурно-освітньої, виставково-експозиційної роботи. В Заповіднику здійснюється формування, комплектація, вивчення музейних, архівних, бібліотечних фондів.

      Детальніше

     
     

    Історія НІАЗ "Кам'янець"

     

    Акція "7 чудес України"

     
     

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову:

     «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському»

      Детальніше

      Всеукраїнська акція "7 чудес" була ініційована відомим політиком Миколою Томенком і стартувала в травні 2012 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання 7 чудес. З них був складений список 100 претендентів.

      Детальніше

     
  •  
  • Випадкові фрази: