Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Головна Контакти Віртуальна
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури та інформаційної політики України НІАЗ "Кам’янець", 2020р.

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    https://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • НІАЗ » Дослідження НІАЗ "Кам'янець" » Адольф Янушкевич - друг Адам Міцкевича, І прототип Адольфа з III частини «Дзядів

    Адольф Янушкевич - друг Адам Міцкевича, І прототип Адольфа з III частини «Дзядів

    АвторАвтор: admin2  Опубліковано: 9-04-2012

    Г.О. Осетрова - старший науковий співробітник НІАЗ "Кам'янець"

    24 грудня минулого року шанувальники поезії геніального польського поета Адама Міцкевича відзначали 200 річчя з дна його народження. В 1825 р. А.Міцкевич понад дев’ять місяців перебував на Україні. Тут ним були створені прекрасні ліричні вірші.

    Шлях поета не проходив через Поділля і Кам’янець. Але якби він завітав сюди, то зустрівся б з палкими шанувальниками сам поезії, яка вже була відома на Поділлі.

    Подільський історик Юзеф Ролле (Д-р Антоні) розповідає про те. Як одного разу, 8 травня 1823 р. у с. Заміхів на Поділлі, в маєтку відомого подільського поета Станіслава Старжинського, якого часто називали Стахом із Заміхова, зібралося велике товариство з нагоди іменин господаря. Це були люди відомі і шановані на Поділлі, були серед них і літератори. Приїхали також Адольф Янушкевич та Маврицій Гославський. Нещодавно перед тим познайомившись, молоді поети вирішили засвідчити свою пошану Станіславу Старжинському, вірші якого знали і дуже любили на Поділлі. На цих іменинах Адольф Янушкевич, який недавно приїхав з міста Вільно, де вчився в університеті, витяг з кишені невеличку книжечку. Це був перший том збірника віршів Адама Міцкевича, що вийшов у 1882 р. Один з гостей, драматичний актор Северин Малиновський прочитав з нього кільканадцять віршів. І вже того вечора, пише Ю. Ролле, ніхто з присутніх не читав власних творів: таке враження справили на всіх вірші Міцкевича. Всі відчули, що відтепер починається ера нової польської поезії. [1. -С. 290-291]

    Адольф Янушкевич був надзвичайно гордий за Міцкевича, вірші якого були так сердечно сприйняті подолянами. Адже він знав Міцкевича по Віленському університету Тоді, у 1823 р. Янушкевич не міг уявити, що потім стане другом Адама Міцкевича і навіть прототипом героя III частини «Дзядів» - Адольфа.

    Адольф Янушкевич (1803 1857 pp.) народився у місті Несвіж (тепер у Булорусі), на Поділлі мав родичів, вчився у Вінницькій гімназії. Потім вивчав філософію у Віленському університеті, де й познайомився з Адамом Міцкевичем. Тут Янушкевич увійшов до таємної організації філаретів («любителів доброчесності»), що діяла у 1820-1823 pp. Гурток філаретів був у свою чергу філією таємної студентської організації філоматів («спрагнені знань»), створеної А.Міцкевичем, Т.Заном та іншими, яка діяла у 1817-1823 pp. Ці організації поєднували в собі ідеї просвітництва з національно-визвольними прагненнями. В 1823 р. «Товариство філаретів» було розкрито, почались поголовні арешти. Серед арештованих були А.Міцкевич, Т.Зан, А.Янушкевич та багато інших. [2. - С. 83-84]

    Як відомо, трьох членів організації було засуджено до увя’знення, 17 чоловік, в тому числі і Міцкевич підлягали засланню в центральні губернії Росії з правом обрати собі службу за власним вибором. Усі інші були звільнені від покарання, серед них також А. Янушкевич. [3. - С. 717]

    Після закінчення університету Адольф Янушкевич приїжджає на Поділля, деякий час живе у свого дядька в с. Красному, потім оселяється в Кам’янці-Подільському, центрі Подільської губернії. Тут він мешкає у будинку по вулиці Домініканській, напроти Домініканського костьола. Янушкевич прожив у Кам’янці шість років (1824-1830 ті pp.). Спочатку працював адвокатом, а в 1826 р. незважаючи на дуже молодий вік на губернському сеймику був обраний депутатом цивільної палати Головного суду. [4. - С. 70] А.Янушкевич писав вірші, в яких з притаманним йому гумором змальовував кам’янецьке життя. [1. - С. 317]

    В 1829 р. Адольф Янушкевич здійснив подорож до Європи. У Римі він зустрівся з Адамом Міцкевичем, і їх давне знайомство ги Віленському університету і таємним організаціям переросло j близьку дружбу. [3. - С. 717]

    У кінці 1830 р. А.Янушкевич вже у Варшаві. З юних літ проник? нутий патріотичними ідеями, він бере участь у повстанні 1830-183 pp., метою якого було звільнення Польщі. [1. - С. 320] Після по разки повстання у 1832 р. Янушкевич був засуджений на заслання до Сибіру і Оренбурзьких степів.[1. - С. 281.]

    Перебуваючи у засланні, Янушкевич зблизився з декабристами. Особлива дружба пов’язувала його з російським поетом декабристом Олександром Одоєвським, який присвятив Янушкевичу два вірші.

    Декабристи були розсіяні по різних місцях заслання і не могли бачитися між собою. Ось чому такою радістю був для Одоєвського приїзд Янушкевича, котрий передав йому привіт від засла них декабристів із Кургана. В своєму вірші Олександр Одоєвсь кий звертається до Адольфа Янушкевича:

    Ты знаешь их, кого я так любил,
    С кем черную годину я делил.
    Ты знаешь их! Как я ты жал им руку
    И передал мне дружный разговор,
    Душе моей знакомый с давних пор.
    И я опять внимал родному звуку,
    Казалось бы на родине моей,
    Опять в кругу соузников друзей.

    [5. -С. 303]

    Другий вірш О.Одоевського, присвячений А.Янушкевичу, мав назву «А.М.Янушкевичу, разделившему со мной ветку кипарисо вую с могильї Лаурьі» і розповідає про один романтичний момент у дусі того часу. Передісторія цього вірша така. Під час своєї подорожі по Європі Янушкевич відвідав могилу Лаури у французькому: місті Авіньйоні, тієї славнозвісної Лаури, якій присвятив свої сонети Петрарка. Янушкевич зірвав тоді гілочку з кипариса, що ріс на могилі Лаури. Цю гілочку він взяв із собою у заслання і поділився нею з Олександром Одоєвським, який пізніше з почуттям вдячності написав про це у вірші:

    Где ж встретил я тебя, теперь изгнанника?
    В степях, в краю снегов и туч!
    И что осталось в память солнца южного?
    Одну лишь ветку ты хранил
    С могилы Лауры: полный чувства дружного,
    И ту со мною разделил!
    Так будем же печалями заветными
    Делиться здесь, в отчизне вьюг,
    И крыльями, для мира незаметными,
    Перелетать на чудный юг...

    [6. - С. 131]

    Адольф Янушкевич перебував на засланні засланні 24 роки (1832-1856 pp.) і був звільнений за рік до смерті. Він сумував за рідним Поділлям, марив його красою, посилав вірші подільським друзям, прохаючи в них вістей з берегів Смотрича. [1. - С. 357)3

    В засланні Янушкевич служив чиновником канцелярії начальника сибірських киргизів, неодноразово відвідував у справах Щ орду. В 1852 р. оселився у Нижньотагільську (тепер місто Нижній Тагіл) на Уралі, виконував обов’язки бібліотекаря та інспектора садів графа А.Демидова, князя Сан Донато. В 1856 р. повернувся до Польщі і помер в 1857 р. в Дзягильні. [7. - С. 433]

    Інакше склалася доля молодшого брата А.Янушкевича - Еустахія (1805-1877 pp.). Він також закінчив Віленський університет, був повіреним у справах Радзивіловських, землевласників. Як і брат Адольф, брав участь у листопадовому повстанні як ад’ютант ружицького. Після поразки повстання емігрував і оселився в Парижі, де заснував велику книгарню, видавав багато своїх праць, які вміщував в емігрантських виданнях, що виходили у Парижі. Взагалі, Еустахій Янушкевич був одним з найбільш впливових і діяльних людей в колі польської еміграції. [7. - С. 434]

    Принагідно можна згадати, що саме в домі Еустахія Янушкевича відбувся урочистий обід на честь Адама Міцкевича з нагоди запрошення його французьким урядом очолити кафедру слов’янських літератур у французький Коледж де Франс. [8. С. 99]

    Еустахій Янушкевич не міг змінити долю брата, якому довелося прожити довгі роки на засланні, але він зробив усе можливе, щоб розповісти про нього і видати його твори. Частина «Листів із киргизьких степів» та «Уривки з щоденника подорожі» Адольфа Янушкевича були опубліковані в «Бібліотеці Варшавській». Пізніше вони були зібрані Еустахіем Янушкевичем та Феліксом Вротновським у книзі «життя Адольфа Янушкевича та його листи з степів киргизьких» та видані у Парижі в 1861 р. [7. - С. 433]

    В наш час, а саме в 1966 р. книга А. Янушкевича під назвою «Дневники и письма из путешествія по казахским степям» була видана в Алма-Аті у перекладі на російську мову.

    Адольф Янушкевич послужив прототипом літературного героя Адольфа з геніального твору Адама Міцкевича «Дзяди». Третя частина «Дзядів» була задумана Міцкевичем як велика національ на драма, пов'язана з трагедією польського повстання 1830-1831 pp. На відміну від попередніх частин цього твору тут діють конкретні історичні постаті. Поет прагнув показати мужність, безмежну відданість своїх героїв патріотичним ідеям. Саме Адольф у першій сцені третьої частини «Дзядів» промовляє гнівну розповідь про арешт польського революціонера царськими властями. [2. - С. 83-84]

    Так доля поєднала між собою імена Адама Міцкевичаa і Адольфа Янушкевича. А.Янушкевич все своє життя склав на вівтар волі і батьківщини, а Адам Міцкевич увічнив його ім’я та імена інших патріотів Польщі, котрі боролися за її свободу.

     Література:

    1. Д-т. Antoni I. (Rolle). Wybyr pism. Т. III. Sylwetki literackow. - Krakow, 1966.

    2. Вервес Г.Д. Адам Міцкевич (Життя і творчість). - К., 1979.

    3. Адам Міцкевич. Стихотворения. Поэмы. - М., 1969.

    4. Prusiewicz Aleksnder. Kamieniec Ppodolski. Szkic historyczny. Kijyw-Warszawa, 1915.

    5. Русская поэзия XIX века. Т. I. -M., 1974

    6. Мысль, вооруженная рифмами. Поэтическая антология по истории русского стиха. - Л., 1983.

    7. Orgelbrand S. Encyclopedia Powiszechna. Т. VII. Warszawa, 1900.

    8. Дерналович Мария. Юлиуш Словацкий. • Варшава, 1986.

     

    АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ І ЛІТЕРАТУРИ ВОЛИНІ ТА КИЇВЩИНИ. Житомир, -"Волинь", Збірник наукових праць, частина 1. - Житомир. -1999

     
     

    Положення про НІАЗ "Кам'янець"

     

    Фонди НІАЗ «Кам’янець»

     
     

    Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (далі - Заповідник) є державним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом історико-архітектурного спрямування, що об'єднує комплекс нерухомих і рухомих пам'яток матеріальної та духовної культури, які становлять виняткову історичну, мистецьку, художню та наукову цінність. Державна реєстрація Заповідника проведена 25.05.1993р.

      Детальніше

     

    Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування, а саме у сферах пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, реставраційно-реабілітаційної, фондової, культурно-освітньої, виставково-експозиційної роботи. В Заповіднику здійснюється формування, комплектація, вивчення музейних, архівних, бібліотечних фондів.

      Детальніше

     
     

    Історія НІАЗ "Кам'янець"

     

    Акція "7 чудес України"

     
     

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову:

     «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському»

      Детальніше

      Всеукраїнська акція "7 чудес" була ініційована відомим політиком Миколою Томенком і стартувала в травні 2012 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання 7 чудес. З них був складений список 100 претендентів.

      Детальніше

     
  •  
  • Випадкові фрази: