УДК 719:351.853(477.43-22)
Тетяна Герасимчук
(м. Кам’янець-Подільський)
ДОСЛІДЖЕННЯ ОБ’ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
С. АНТОНІНИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ.
У статті розкрито історію дослідження об’єктів культурної спадщини селища Антоніни Красилівського району Хмельницької області. Зроблено аналіз деяких, переважно, фахверкових вілл, призначених для технічного персоналу. Зокрема це будинок управляючого цукровими заводами, будинок гараж, будинок-магазин. Антонінівські вілли, зведені на зламі ХІХ і ХХ століть, стали місцевими пам'ятками архітектурних стилістичних віянь.
Ключові слова: об’єкт культурної спадщини, с. Антоніни, Юзеф Потоцький, будинок управляючого цукровими заводами, будинок гараж, будинок-магазин.
Антоні́ни — селище міського типу у Красилівському районі Хмельницької області.[11] Поселення вперше згадується в 1593 році під назвою Голодиківці (пізніша назва - Голодьки (Холодьки, Холодки, Холодиківці), як власність князя Юрія Острозького, пізніше поселення належало Заславським. Від 1673 р. до 1720 р. Антоніни перебували у власності Любомирських, від 1720 р. до 1851 р. - князів Санґушків. [9]
В 1760-х роках власниця села Барбара Санґушкова віддала Голодьки у довготермінове користування регенту коронної канцелярії Ігнацію Мальчевському, який був одружений на її сестрі Антоніні з Дуніних. Ігнацій будує тут палац, закладає на берегах річки Ікопоті парк, який з часом став одним із найкращих на Волині. Парк був багатий на екзотичні дерева, кущі, мав велику колекцію квітів. Розкішну резиденцію Ігнацій Мальчевський назвав іменем своєї коханої дружини Антоніни. Від 1770 р. Антоніни мають існуючу до сьогодні назву. [10] З кінця ХVІІІ ст. селище було у власності Євстахія Сангушко, який подбав про розбудову маєтку, розширення оранжереї, об’єднання палацу з офіциною і бібліотекою, а також збільшення площі паркової зони.
З 1797 року Антоніни входили до складу Волинської губернії. Від 1851 до 1917 рр. селище було у власності графів Потоцьких.[11] У 1895 році Антоніни успадкував син Альфреда Юзефа Потоцького, який був останнім власником.
Літня резиденція величезного маєтку Юзефа Миколая Потоцького та його родини розташовувалася в Антонінах: разом з палацом, парком та садом вона охоплювала площу 34 дес. 2123 саж. Юзеф Миколай розбудував палац в Антонінах і заклав ботанічний сад. Реставраційні роботи здійснювались, відповідно проекту 1897 р., під керівництвом французького архітектора Франсуа Арво, який розпланував Антоніни за містобудівною схемою на зразок європейської. Де на головній осі зі старою резиденцією, попереду було закладено сквер, обабіч якого вибудувано вілли, будинки з двориками для забезпечення житлом урядників та фахівців.
Хоч Антоніни були всього лише його літньою резиденцією, усе, що було на той час кращого в Європі, Потоцький завозив в містечко. Маючи близько ста тисяч гектарів орних земель у володінні, Потоцький прагнув скрізь модернізувати та удосконалити кожен робочий момент. Усе з новітнього обладнання, яке існувало на той час, було і в Антонінах. Граф будував фабрики, млини, винокурні, лісопильні, цукрові заводи. Тут були ставки для розведення коропів, конюшні з найкращими арабськими скакунами, парфумерна фабрика та фабрика гути, школа і міністерське училище для хлопчиків, телеграфно-поштове відділення. Потоцький навіть продав в Африці свою діамантову копальню, щоб побудувати в Антонінах залізницю. [4,с.2]
В цей період поруч з палацовим комплексом виросло ціле містечко з елегантних, переважно, фахверкових вілл, призначених для технічного персоналу. Будинки - вілли були призначені для головного адміністратора маєтку, управителя, агронома, конюха, механіка, ветеринара, водіїв. Згідно з матеріалами Антонінського музею Потоцьких, існує твердження, що деякі з них були побудовані за проектом львівського архітектура Юлліуша Цибульського (1859-1924 рр.), який займався перебудовою маєтків родини Потоцьких у Львові. Ймовірно, пан Цибульський відвідав і Антоніни.
Антонінівські будівлі, зведені на зламі ХІХ і ХХ століть, стали місцевими пам'ятками архітектурних стилістичних віянь.[9]
Одним з досліджених об’єктів культурної спадщини є будинок гаражів, розміщений в північно-західній частині палацово-паркового комплексу. Гараж побудований на поч. ХХ ст. Юзефом Потоцьким і вміщав 9 автомобілів. Проте у самого Потоцького було лише 4 автомобіля. [1]
Будівля гаражу мала 2 поверхи та мансарду. Центральний фасад розділений вертикально лопатками та оздоблений між поверховим карнизом. Будинок складної конфігурації з ризалітами, еркером, балконом та лоджією. З житлових приміщень другого поверху був вихід на відкриту терасу, яка з часом була розібрана. З боку площі розміщувався головний вхід в споруду і в’їзд в авто майстерню. Через вестибюль можна потрапити на дерев’яні сходи з забіжними сходинками, вийти на господарський двір та через тамбур-шлюз потрапити в гараж з авто майстернею.
Ілюстративний матеріал 1911 року свідчить уже існування будинку – гаража. [2] На листівці добре проглядається три прорізи – заїзди для автомобілів. Другий поверх використовувся як житлові приміщення для управляючого гаражем та водіїв. (Рис.1)
Листівка 1914 р. В. Кшишковського інформує про те, що в південно-західній частині будинку, на другому поверсі, розміщена відкрита тераса з дерев’яною огорожею та перголою. Автор інформує про те, що в будинку розміщені квартири для працівників гаражу та працівників місцевого банку.( Рис.2)
Протягом ХХ ст. будівля в основному зберегла свої форми та вигляд. На центральній осі головного південного фасаду був вмонтований годинник, гаражні прорізи на центральному фасаді першого поверху замінені віконними, частково змінена колористика фасадів.
Сьогодні в будівлі розміщується адміністрація селищної ради с. Антоніни і бібліотека.[5,c.295] (Рис.3).
За час експлуатації будинку в інтер’єрах неодноразово були проведені ремонти, проте підлоги з автентичною метлаською плиткою, дошками і паркетом збереглися до сьогодні. Стелі частково закриті сучасним байраміксом, на першому поверсі в кількох кімнатах збереглись потиньковані дерев’яні перекриття, цегляні склепіння по металевих балках (система Кляйна). Всюди збереглись і функціонують печі, проте в багатьох кімнатах облицьовані сучасною керамічною плиткою.
Наступним дослідженим об’єктом культурної спадщини є будинок управління цукровими заводами. Адже серед промислових підприємств Волині кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. домінували цукрові заводи, що було найвигіднішою галуззю сільського господарства. [6,с.22] Відомими підприємцями краю були й землевласники графи Потоцькі, особливо Юзеф Потоцький, який наприкінці ХІХ ст. став одним із найбільших цукрових маґнатів. Йому належали цукроварні у Клембівці, Шепетівці, Кременці, Корці на Волині, Сатанові, Сутківцях на Поділлі, у Бужанці та Вільховці на Київщині. Найбільшим із цих підприємств був Шепетівський цукрозавод: тут працювало 1353 робітники, які виробляли продукції на 1 млн 226 тис. руб. Цукровиробництво було, безумовно, головним у підприємницькій діяльності Ю. Потоцького.[7,с.116] Для вправного керування цукровими заводами Граф Потоцький назначав управляючого заводами, житло для якого будував в Антонінах.
Будинок управління цукровими заводами розміщений вздовж північної межі колишнього палацу, на заході від палацово-паркового комплексу.[5,с.296] Будинок побудований 1900-ті роки, ймовірно під керівництвом Юзефа Потоцького.
Будівля управління - прямокутна в плані, витягнута по осі захід-схід. Будинок на кам’яному цоколі, одноповерховий з мансардою та підвалом. [8] Фасади пластично розчленовані ризалітами, еркером, заглибленнями, вікна мають різноманітні пропорції та обриси. Головний (південний) фасад з боку площі має кілька акцентів, що привертають увагу. Тригранний еркер, що переходить у балкон з нішею напівциркульної форми, увінчаний дерев’яними конструктивними елементами у вигляді дерев’яного фронтона. Головний вхід виділений дерев’яним ґанком з вирізьбленими декоративними елементами – стійки, огородження, кронштейни – завершений високим дерев’яним фронтоном з різьбленим мотивом сонця.
Протягом ХХ ст. будівля в основному зберегла свій первісний вигляд. Є відомості що будинок використовувався як адміністрація райкому партії та місцева школа для дітей з вадами слуху.[2]
На сьогодні в будівлі розміщується Антонінська дитяча музична школа. [5,c.296] В інтер’єрах будинку збереглись дверні заповнення, дерев’яні міжповерхові сходи та діючі печі. Більшість віконних заповнень сьогодні замінено на сучасні рами з ПВХ із дотриманням автентичного відтінку рам та збереженої розграфки вікон.
Будинок управляючого цукровими заводами є прикладом будівлі у стилі модерн у стилізації: національно-романтичний.(Рис.4,5)
Ще одним із досліджених об’єктів культурної спадщини є будинок - магазин, розміщений вздовж північної межі колишнього палацу, на заході від палацово-паркового комплексу.[3,с.104] Будинок побудований 1904 р., про що свідчить напис на фронтоні південного фасаду будівлі. Ілюстративний матеріал початку ХХ ст. підтверджує наявність даного об’єкту культурної спадщини. Зокрема на панорамній листівці В. Кшишковського 1911 р. в західній частині палацово-паркового комплексу показаний будинок з високим шпилем, що і є досліджуваним будинком.( Рис.6)
За даними Антонінського музею Потоцьких первинно в досліджуваному будинку розміщувався готель для бізнес клієнтів та торговий кооператив, так званий «Базар». Також є згадки, що будинок побудований за проектом львівського архітектура Юліуша Цибульського (1859-1924 рр).
Будинок з крамницями - один з найімпозантніших будинків Графської площі. В архітектурному плані споруда складається з двох об’ємів: це південно-східний –двоповерховий з мансардою і південно-західний – одноповерховий. Будинок витягнутий в плані по осі захід-схід.
Фасади мають асиметричну композицію. Зрізаний ріг виділено лоджією над входом (на сьогодні закритою віконними заповненнями) та завершено трикутним фронтоном. У цій частині двоповерхового об’єму влаштовано вхід лише у приміщення першого поверху. Оскільки перший поверх історично було відведено для приміщень громадського призначення, то вихід на другий поверх (де розміщувались репрезентативні кімнати готелю) та мансарду, по дерев’яній сходовій клітці, здійснювався окремо, з південного фасаду.
До наріжної частини з обох боків – південного та східного фасадів прилягають розкріповки. Домінантою південного фасаду і всього будинку виступає двоповерхова вежа з аттиковим поверхом, яка завершена високим чотирисхилим наметовим дахом. Акцентом східного фасаду є розкріповка виділена парою вікон першого поверху, великим віконним прорізом з напівциркульною перемичкою і завершена трикутним щипцем з вікном у центрі. Схожим за завершенням і конструктивними елементами є ще ризаліт з півночі будинку, де в радянський час прибудовано приміщення.
У одноповерховому об’ємі південного фасаду головний вхід акцентований порталом. Обрамлення входу з напівциркульною перемичкою переходить у прямокутну форму з парапетом та вежками по боках. Завершується одноступінчастим фронтоном, що в центральній частині підтримується консолями. Акцент зосереджено на даті «1904».
Впродовж ХХ ст. будівля зберегла свої форми, вигляд та функції. В 90-х роках ХХ ст. будинок-магазин входив в комплекс споруд місцевої хлібопекарні. В 2000-х роках в будівлі знаходився магазин «Госптовари». Згідно з свідоцтвом на право власності, виданого 30.01.2003 р. будинок належить Антонінському сільському споживчому товариству і на сьогодні тут розміщується декілька магазинів, зокрема: «Авто-мото-вело запчастини», «Мотоблоки та комплектуючі», «Світ рибалки», «Ветеринарна аптека», магазин комбікормовий «Щедра рослина», а також відділ страхування «Автоцивілка» та місце прийому лікарських рослин.
На даний час будинок зберігся в тому ж вигляді. [5,c.296].
Згідно наказу управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької області усі дослідженні нами будівлі входять до переліку щойно виявлених об’єктів Хмельницької області.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ:
- Бухало О. Клаптик Англії на Волині: Антоніни графа Потоцького // BBC News Україна, електроний ресурс: https://www.bbc.com/ukrainian/blog-history-4.
- Вихованець В. Антоніни: «Шмат заходу, на полудень Русі перенесений» // Архітектурна спадщина Волині. 36. наук, праць. Вип. 3. І За ред. П. А. Ричкова. -Рівне: ПП ДМ, 2012. — 315 с.;
- Маньковська Р. В. Антоніни // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України . — К.: Наук. думка, 2003. — Т. 1: А — В. — С. 104
- Олійник І. Подорож Хмельниччиною. Антоніни – готика просто неба. - газета«Є», 25 грудня 2018р.-С.2
- Путівник. Хмельницька область/редкол.: І.Курус (гол).-К.: Богдана,2010.-С.295.
- Романюк Н.Пріоритетні галузі виробництва підприємців Волині (друга половина ХІХ ст. - початок ХХ ст.)-//Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім.. Лесі Українки, 2015-С.22.
- Романюк Н.Й. Роль підприємництва в розвитку аграрного сектору економіки Правобережної України (друга половина ХІХ - поч. ХХ ст.)- Український історичний журнал. - 2013.- №3- С.116.
- Технічний паспорт на будинок. Красилівське бюро технічної інвентаризації Хмельницької області. – Антонінська селищна рада.- 3 грудня 2008р.
- http://ukrainaincognita.com/khmelnytska-oblast/krasylivskyi-roion/antoniny/antoniny//
- https://tak-ce-ja.livejournal.com/21912.html//
- https://uk.wikipedia.org/wiki/
Tatiana Gerasimchuk(Kamianets-Podilskyi) RESEARCH OF CULTURAL HERITAGE OBJECTSC. ANTONINES AND THEIR USES. The article describes the history of the study of cultural heritage sites of Antonina village in Krasylivsky district, Khmelnytsky region. An analysis of some, mainly timber-framed villas intended for technical staff has been made. In particular it is the house of the manager of the sugar factories, the house of the garage, the house-shop. The Antonin villas, built at the turn of the nineteenth and twentieth centuries, became local landmarks of architectural stylistic trends.Key words: cultural heritage site, p. Antonini, Jozef Potocki, house of the manager of sugar mills, house of garage, house-shop.
