Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Головна Контакти Віртуальна
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури та інформаційної політики України НІАЗ "Кам’янець", 2020р.

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    https://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • НІАЗ » Дослідження НІАЗ "Кам'янець" » Т. Герасимчук. Дослідження використання будинку по вул. Гунській в м. Кам’янці-Подільському.

    Т. Герасимчук. Дослідження використання будинку по вул. Гунській в м. Кам’янці-Подільському.

    АвторАвтор: admin2  Опубліковано: 5-05-2021

    УДК 94:725(477.43-21)’’19’’                                               

    Герасимчук Тетяна науковий співробітник

    Національний історико-архітектурний

     заповідник «Кам’янець»

     

    ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ БУДИНКУ ПО ВУЛ. ГУНСЬКІЙ В М. КАМ’ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ

     

       У статті розкрито історію щойно виявленого об’єкту культурної спадщини житлового будинку та описано його функціональність протягом останнього століття.

       Ключові слова: Вул. Гунська, м. Кам’янець-Подільський, житловий будинок, купецька біржа, наросвіта, трудова школа, гестапо, адміністративна установа, щойно виявлений об’єкт культурної спадщини.

     

       Місто Кам’янець-Подільський має багату історико-архітектурну та культурну спадщину. Велика кількість об’єктів культурної спадщини знаходиться на території Нового плану нашого міста. Це будівлі споруджені в кінці ХІХ ст. – на поч. ХХ ст. Саме, зараз, на такі споруди роблять акцент науковці, краєзнавці та архітектори під час своїх досліджень.

        Згідно з рішенням Кам’янець-Подільської міської ради від 21 лютого 2013 р. №196 затверджено перелік об’єктів культурної спадщини м. Кам’янець-Подільського, що пропонуються для занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, як пам’ятки архітектури місцевого значення. За даним переліком, під №3 вписаний житловий будинок по вул. Гунській,9. Будівля датується поч. ХХ ст. та пропонується для внесення до категорії пам’яток місцевого значення.

       Будинок за адресою Гунська,9 знаходиться в південній стороні центральної частини Нового плану. Вулиця виникла у другій половині ХІХ ст. при проектуванні і забудові Нового плану. Назва вулиці Гунська є досить давньою та її пов’язують з племенами гунів, що проходили територією краю. У списку вулиць Кам’янець-Подільського за 1935 рік дана вулиця мала назву 18 Березня, а відповідно до переліку 23 вересня 1949 року – Паризької комуни. Це пояснюється тим, що саме 18 березня відзначався в СРСР день Паризької комуни, звідки й пізніша назва. З 1 червня 1992 р. рішенням виконкому Кам’янець-Подільської міської ради вулиці була повернута історична назва – Гунська. [10,c.51]

       Одним з давніх історико-архітектурних джерел, що стосується досліджуваної території Нового плану є план міста 1884 року, на якому показаний поділ території міста на квартали з геометричною мережею вулиць, які оточували давню частину міста (Старе місто). Вулиці, які формували квартали різнились за діловою активністю і транспортною насиченістю та ділились на два типи:магістралі та житлові вулиці.[6,45] На плані 1884 р. досліджувана ділянка показана не забудованою та знаходиться в межах 7 кварталу, який утворений рівнозначними вулицями. (Рис.1)

       Досліджуваний будинок зведено в 1912 р. під купецьку біржу. Розквіт біржової діяльності в Російській імперії розпочався з кінця ХІХ ст., кількість бірж постійно зростала і в 1911 р. становила вже 87. Купецькі зібрання, які існували як в багатьох містах України, так і в Кам’янець-Подільському, формували простір комунікації підприємницького прошарку, змістовним наповненням якого були професійні та благодійні устремління, і який водночас уможливлював як неформальне спілкування, так і насичене дозвілля. А будинки купецьких бірж відіграли роль осередку культурного життя міста. [4,c.164,170]

    Відповідно до аерофотовідбитку 1916 р., досліджуваний будинок показаний п-подібний в плані і формує червону лінію забудови  вулиці Гунської. (Рис.2)

       У 1917 р. в архівних документах досліджуваний будинок вже зазначався як житловий. Інвентарна справа на домоволодіння, що зберігається в фондах Заповідника дає можливість ознайомитись з описом будинку та вказує власників будівлі в першій третині ХХ ст. Так, довідка 1917р. з податкової книги Кам’янецької Міської Управи інформує про те, що нерухоме майно, яке складається з кам’яного двоповерхового будинку, цегляного флігеля та сараю належить громадянину Зільберману Герту Меер-Лейбовичу. [5,арк.1]

    На початку 1920 р. будинок був націоналізований. У цьому ж році в житловому будинку Зільбермена розміщується 5-а трудова школа. [5,арк.12] Трудові школи здійснювали суто загальноосвітнє навчання дітей, спираючись на принципи безкоштовного, спільного навчання хлопчиків і дівчаток, обов’язковості відвідування школи дітьми шкільного віку.[9,c.14]

       Будинок складається з 18 кімнат та кухні. Освітню функцію школи використовували 13 кімнат, з них: 5 кімнат займали класи, 3 кімнати - лабораторії, 1 кімната - кабінет фізкультури, 1 кімната - бібліотека. 1 кімната – канцелярія школи і ще 1 кімната –дитячий зал. Решта 5 кімнат слугували для охоронців та директора школи. [5,арк.12] У школі навчалось 202 учні та працювало 14 вчителів.[11,c.4]

    Відповідно до виписки з протоколу Житлової комісії від 29 серпня 1922 р., будинок по вул. Гунській,9 закріпляється за Наросвітою. [5,арк.2]

    Акт 29 грудня 1922 р. засвідчує передачу в користування на три роки домоволодіння за адресою вулиця Гунська,9 (колишній будинок Зільбермана) представнику Кам’янецької Наросвіти громадянину Вишневському. Документ засвідчує, що для гідного подальшого збереження будівлі потрібно було провести ряд ремонтних робіт. В 1922 р. було відремонтовано дах, труби водовідведення, вікна, двері та печі; у 1923 р.- пофарбувано дах, поштукатурено та побілено приміщення; в 1924 р.- завершено поточний ремонт. [5,арк.5]

       У 1923 р. відбувся огляд досліджуваного будинку представниками Укомгоспу м. Кам’янця-Подільського та Наросвіти, за яким зроблено висновок, що будинок потребував ремонту та був зайнятий трудовою школою. Шкільні аудиторії (класи) займали19 кімнат, бібліотека - 3 кімнати та комора -1 кімнату. Окрім школи на території садиби був ще житловий флігель на 4 кімнати та сарай. [5,арк.6]В цей період школа україномовна з 7-річним навчанням.[12]

       Виписка з протоколу Житлової комісії при Камокрмісцгоспі від 21 травня 1925 р. головний будинок садиби був закріплений за Наросвітою, а саме за 5 трудовою школою, а флігель переданий Лісгоспу. [5,арк.17] Проте уже в 1926 р. флігель з усіма іншими будівлями перейшов у користування Наросвітою, адже кількість учнів зросла до 534 осіб. [5,арк.14]

       В інвентарній справі на домоволодіння міститься формуляр нерухомого майна 1927 р., за яким головний будинок (корпус) садиби має площу 106,75 с2 (485,9м2) та об’єм 427 с3 (4147,3м3). [5,арк.17] Головний корпус двоповерховий, фундамент якого кам’яний, а стіни – цегляні, поштукатурені. Цоколь головного фасаду будинку обкладений тесаним каменем та має 6 балконів, які потребують капітального ремонту. Габаритні розміри будинку: 13.38Х7,98Х4 сажні (28,5Х17Х8,5 м). Загальна площа садиби становила 912 с2 (4151,6м2 або 41,5 сотки). [5,арк.18]

    У цьому ж 1927 р. директором 5 трудової школи був Борис Емільянов. Борис Емільянов – вчитель Маріїнської гімназії, кандидат богослов’я Київської духовної академії, який займався вивченням кириличного рукопису Євангелія ХVІІ ст. - був директором трудової школи в 1921р., був директором І трудової школи, так званої Гімназії Емільянова. [2,c.9]

       У 1933 р. в досліджуваному будинку розміщувалась V Фабрично-заводська семилітка, але приміщення для даного учбового закладу було замалим і адміністрація школи зробила письмове звернення до РВНО для передачі в їх користування домоволодіння №53 по вул. Петровського (сучасна Л. Українки,47) громадянки Аделії Якубовської, садиба якої межувала з шкільною садибою.[5,арк.24]Фабрично-заводські семилітки були перепрофільовані з трудових шкіл для того, щоб створити резерв для поповнення різних галузей народного господарства і культури кадрами. Такі школи давали загальноосвітні знання і прищеплювали визначені навички й уміння.[8,c.67]

       Під час окупації міста в досліджуваному будинку німці розмістили гестапо – особливий слідчий і каральний орган нацистської Німеччини (1933–45), який боровся переважно таємними методами з політичними противниками всередині країни і на окупованих територіях.[13]

    У післявоєнний час досліджуваний будинок зберігся, був двоповерховим, розташовувався по центру південної сторони кварталу та формував червону лінію вулиці Паризької комуни. (Рис.3)

       У 1950-х роках будинок по вул. Гунській,9 будинок був переданий  Кам’янець-Подільському міському  Компартії України, на той час тут працювали деякі відділи міськвиконкому.[14]

       В 1970-х роках були проведені ремонтні роботи в досліджуваному будинку. У березні 1973 року в будівлі розпочала роботу стоматологічна поліклініка, утворена шляхом трансформації стоматологічного відділення при міській лікарні в 1972 р. Першим головним лікарем поліклініки був Володимир Бондар, а з 1976 року цю посаду обіймав Анатолій Кушко.[3] (Рис.4)

       Потім у будинку на Гунській,9 розміщувалися міське Товариство Червоного Хреста, яке зародилось в місті ще в революційні події 1917 р. Протягом 1919-1920 рр. в Україні була створена власна потужна система органів Товариства: амбулаторії, аптеки,санаторії та низка облаштованих шпиталів. Основну допомогу Український Червоний Хрест надавав цивільному населенню, а також армії. Український Червоний Хрест зберіг свій нейтралітет, і до нього з повагою ставились як уряди УНР так і УСРР. [7,c.87]

       Пізніше в досліджуваній будівлі знаходилась станція швидкої медичної допомоги.

       У жовтні 2000 року сесія міської ради передала приміщення під центр зайнятості. Ремонт будинку провела будівельна компанія «Кам'янець» (травень 2001 — червень 2002). 2002 року тут відкрито міський центр зайнятості, який діє до сьогодні.[14] (Рис.5)

      Державна служба зайнятості - централізована система державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики України. Державна служба зайнятості створена в грудні 1990 року на підставі постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 21.12.1990 № 381 «Про створення державної служби зайнятості в Українській РСР» шляхом перебудови діючої на той час служби працевлаштування на спеціалізовану службу, до завдань якої належить забезпечення комплексного вирішення питань, пов'язаних з регулюванням зайнятості населення, професійною орієнтацією, працевлаштуванням, соціальною підтримкою тимчасово непрацюючих громадян.[15]

    Таким постає за свою більш ніж столітню історію один з будинків Нового плану міста Кам’янця-Подільського. Будинок відгравав і відграє значиму роль у суспільному житті міста. Відділ наукової та культурно-освітньої діяльності НІАЗ «Кам’янець» в подальшому планує детальне вивчення новиявленого об’єкту культурної спадщини міста. Для цього буде розроблятися облікова документація, паспорт, облікова картка на пам’ятку місцевого значення.

    СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

    1. Гарнага І. До 55-річчя визволення Кам’янець-Подільського.//Кам`янець-Подільський ВІСНИК, №12 - 19 березня 1999 р.
    2. Герасимчук Т.А. Історія забудови частини кварталу на Новому плані.//Руський магістрат №11(вересень-грудень), 2019 /редкол: Фенцур В.В. та ін.К-П,2019.-С.7-12.
    3. Горбуленко В. Мільйони стоматологічної поліклініки.//Подолянин, 12 жовтня 2012.
    4. Донік О. М.Станові та представницькі об’єднання купецтва України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. / О. М. Донік // Проблеми історії України XIX - початку XX ст.. - 2009. - Вип. 16. - С. 159-172.
    5. Інвентарна справа на домоволодіння по вул. Гунській, 11. – Фонди НІАЗ «Кам’янець» - інв. № 638/5520. – 24 с.
    6. Єсюнін С. М. Забудова міст Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття та питання щодо її збереження (на прикладі м. Хмельницького) / С. М. Єсюнін // Праці Центру пам'яткознавства. - 2010. - Вип. 17. - С. 39-50.
    7. Кармалюк С.Соціальна допомога цивільному населенню та армії Українським Товариством Червоного Хреста в 1919-1920 рр. / С. Кармалюк, Ю. Кармалюк // Питання історії України. - 2011. - Т. 14. - С. 84-88.
    8. Кузів М. З. З історії виникнення професійної орієнтації в Україні [Електронний ресурс] / М. З. Кузів // Проблеми сучасної педагогічної освіти. – Ялта : РВНЗ «Кримський гуманітарний університет», 2014. – Вип. 42. – С. 63-69.
    9. Ніколіна І.І. Загальноосвітня школа України 20-х –початку 30-х рр. ХХ ст. –Вінниця, 2013. –С.14
    10. Прокопчук В.С.Топонімічний словник Кам’янця-Подільського./ В.С. Прокопчук, І.О. Старенький. – Кам’янець-Подільський: Видавець ПП Зволейко Д.Г., 2014. – 192 с. –С.51
    11. Сесак О. та ін. Вчимося не заради школи, а для життя.//Подолянин, 5 жовтня 2001р.-С.4.
    12. http://school5kp.org.ua
    13. http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe
    14. https://uk.wikipedia.org/wiki
    15. https://www.dcz.gov.ua/storinka/pro-sluzhbu

    Tatiana Нerasуmchuk(Kamenets Podolsky)

     

    Research in usum domusHunskaya Street in civitatem in Kamеnets Podilsky

     

    A articulum ostenditur quid sit ex historia culturae hereditatem nuper inventa quod describitur a residentialibus aedificii et ad ultimum functionality per saeculum.Keywords: Street Hunska, Kamеnets Podilskyi, residentialibus aedificium, mercator commutationem, educationem: schola laboris, Gestapo etiam exsecutiva institutione, locum nuper inventum culturae hereditatem.

     

     
     

    Положення про НІАЗ "Кам'янець"

     

    Фонди НІАЗ «Кам’янець»

     
      Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (далі - Заповідник) є державним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом історико-архітектурного спрямування, що об'єднує комплекс нерухомих і рухомих пам'яток матеріальної та духовної культури, які становлять виняткову історичну, мистецьку, художню та наукову цінність. Державна реєстрація Заповідника проведена 25.05.1993р.

      Детальніше

     

    Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування, а саме у сферах пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, реставраційно-реабілітаційної, фондової, культурно-освітньої, виставково-експозиційної роботи. В Заповіднику здійснюється формування, комплектація, вивчення музейних, архівних, бібліотечних фондів. Музейний фонд Заповідника належить до державної частини Музейного фонду України, який розподіляється на основний та науково-допоміжний. На сьогодні основний фонд Заповідника формують 9 інвентарних груп - «Археологія» (А), «Архітектурні деталі» (АД), «Нумізматика» (Н), «Документи» (Д), «Негативи» (Нг), «Фотокартки» (Ф), «Іконографічні матеріали» (Ік), «Образотворче мистецтво» (ОМ), Декоративно-ужиткове мистецтво (ДУМ).

      Детальніше

     
     

    Історія НІАЗ "Кам'янець"

     

    Акція "7 чудес України"

     
     

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову:

     «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському»

      Детальніше

      Всеукраїнська акція "7 чудес" була ініційована відомим політиком Миколою Томенком і стартувала в травні 2012 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання 7 чудес. З них був складений список 100 претендентів.

      Детальніше

     
  •  
  • Випадкові фрази: