Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Головна Контакти Віртуальна
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури та інформаційної політики України НІАЗ "Кам’янець", 2020р.

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    https://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • НІАЗ » Дослідження НІАЗ "Кам'янець" » Р. Нагнибіда. Коротка історична довідка на костьол Воздвиження Чесного хреста, 1721 р., в с. Зіньківці.

    Р. Нагнибіда. Коротка історична довідка на костьол Воздвиження Чесного хреста, 1721 р., в с. Зіньківці.

    АвторАвтор: admin2  Опубліковано: 5-05-2021

    Костьол воздвиження чесного хреста, 1721 р. ох. № 2782 – Хм.

    Адреса: с.Зіньківці, Кам’янець-Подільський район, Кам’янець-Подільська ОТГ, Хмельницької області).

     

          Після перебування Османської порти на Поділлі розпочалось відновлення впливу католицької церкви з метою здійснення релігійний потреб населенню, що поверталось у свої домівки. Ймовірно, в кінці XVII століття в містечку Зіньківці в передмісті Кам’янця збудовано та освячено костел в честь Воздвиження Чесного Хреста.

        Костел зведено на підвищеному мисоподібному пагорбі на перетині доріг, одна із яких вела із Зіньковець до Кам’янця-Подільського, а інша прокладена вздовж р.Смотрич в сторону Біланівки, Польських фільварок та передмістя Видрівки. У 1727 році за сприяння Кам’янецького біскупа Стефана Рупневського костел постав вже як мурований [1].  

          На планах ІІ половини XVIIІ ст., - І половини ХХ с. костел зображений хрестоподібний у плані. Двір у вигляді прямокутника зі зрізаними кутами (Рис.1-7).

         За візитою 1796 року до головного костельного двору примикало з південної сторони господарське подвір’я. Його територія була невеликих розмірів, прямокутна, оточена огорожею.

         Головним будинком господарського двору виступала «резиденція» або плебанія ксьондза. Будівля була дерев’яною, затерта глиною, вхід здійснювався через ганок, сіни до невеликої ізби-кімнати. Всі двері в будинку були дерев’яні на завісах, в ізбі знаходилась піч, викладена кахлем, був комин мурований, дах покритий солом’яними снопами. Неподалік резиденції знаходилась невелика пекарня та господарські будівлі.

         До костелу належала частина території, де розміщувався тік з шпіхліром, стодола, обора з воротами на подвір’я, курник неподалік саду та ще окремий невеликий садочок.

         Станом на 1796 рік на території костелу було 5 дзвонів. Великі дзвони дарували костелу Войцех Гловачівський, Марцін Нарольський та Регіна Нарольська. Невеликі дзвони розміщувались при великому вівтарі, в захристії та у хвіртці, що вела на цвинтар. Станом на 1796 рік органістом був Мацей Махровіч [2].  

         Цікава інформація міститься у візиті 1824 року, де вказано, що історичне містечко Зіньківці з часу свого існування входило до складу земель Кам’янецьких біскупів. Після приєднання Поділля до складу Російської імперії було подароване графині Браницькій із жалування графа Воронцова. Враховуючи заборону мешкати єврейським купцям в Кам’янці-Подільському, місцем проживання для них були Зіньківці.

        За візитою 1824 року Зіньковецький парафіяльний костел вважався старим, прямокутним, повернутим фронтоном на північ. Дах ґонтовий. Купол храму був металевий із сигнатуркою увінчаною залізним хрестом. В середині костел був побілений вапном та зовні потребував ремонту. Вхідні двері були із французьким замком. Стіни та склепіння нави костелу муровані. Підлога була викладена тесаним каменем. В костелі розміщувалось 4 вівтарі. Головний вівтар був в честь Хреста Розп’ятого із малим образом св. Роха на полотні та Матері Божої на дереві, рами яких були позолочені. Другий вівтар знаходився з правої сторони від великого вівтаря з образом св. Миколая на полотні. Третій вівтар з іншої сторони на честь св. Трійці. Всі образи були мальовані. Четвертий вівтар напроти амвону на честь св.Йозефа у великій рамі сніцерської роботи в квітах.

        За візитою 1824 року подвір’я костелу з усіх боків було оточено кам’яним муром, із дверима у фронтоні з виходом на кладовище. За костелом була влаштована хвіртка з оздобленим хрестом. При фронтових дверях з лівої сторони влаштовано мурований погріб із кам’яним склепінням для тіл померлих і які станом на 1824 рік були нещодавно поховані. Неподалік стояла дзвіниця на чотирьох мурованих стовпах із перекриттям. Від півдня при мурі збудована з каменю костниця (морг). Дах на ній потребував ремонту» [3].  На планах ІІ половини ХІХ ст., костел зображений без оточеного муру (Рис. 8 – 9).

             У 1925 році костел Хреста закрито, а в його приміщенні розташовано хату-читальню та єврейський пункт по ліквідації неграмотності, який діяв до 1933 року.

         Після Другої світової війни, костел був у віданні СПТУ № 44 як будинок культури та кінотеатр.

         У 1991 році костел Святого Хреста передано у власність католицькій громаді, а саме парафії отців Паулінів (Ordo Sancti Pauli Primi Eremiteæ – O.S.P.P.E – Орден св. Павла Першого Пустельника).  Згодом замінено дах, встановлено вівтар. За свідченням очевидців під час встановлення каплиці зі скульптурою Богородиці в південно-східному куті костельного двору були виявлені людські останки зі старовинного склепу, що перепоховані в південно-західній частині костельного двору.

        У 2017 при перереєстрації громади та затвердження статуту, пам’ятку віданно у користування «Релігійній громаді (Парафія) «Воздвиження Всечестного Хреста Кам’янець-Подільської дієцезії Римсько-католицької церкви у с.Зіньківці Кам’янець-Подільського району Хмельницької обл.» Настоятель  костелу отець Валерій Якубчик ( Рис.10-14.).

     

    Джерела та література

    1. Kaminieck. Kaminiec Podolski. Zbiòr Czolowskiego. Sygn. Jedn. 249. Mikrofilm. 38856. Daty krańcowe. 1796 року.
    2. Описание костелов и монастырей. Державний архів Хмельницької області. – Ф. 685. Оп.4. Спр.23.– 91 – 98 зв.
    3. Подольские Епархиальние ведомости. – С. 98.

     

    Іконографічні та картографічні матеріали.


      Рис.1. План 1750-тих років. Фрагмент.

     Рис. 2. План 1788 року. Фрагмент.

    Рис. 3. План 1796 року. Фрагмент.

      Рис. 4. План 1796 року. Фрагмент.

     Рис. 5. План  Опермана.Фрагмент.

     Рис. 6. План 1800 року. Фрагмент.

      Рис. 7. План 1840 – х років.

     Рис. 8. План 1873 року. Фрагмент.

     Рис. 9. План м.Зіньковець. ІІ половина ХІХ ст.

     Рис. 10.  Костел Святого Чесного хреста. Фото. Лютий 2021 року.

     Рис. 11. Костел Святого Чесного хреста. Фото. Лютий 2021 року.

     Рис. 12. Костел Святого Чесного хреста. Фото. Лютий 2021 року.

    Рис. 13. Костел Святого Чесного хреста. Фото. Лютий 2021 року.

    Рис. 14. Костел Святого Чесного хреста. Фото. Лютий 2021 року.

     
     

    Положення про НІАЗ "Кам'янець"

     

    Фонди НІАЗ «Кам’янець»

     
      Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (далі - Заповідник) є державним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом історико-архітектурного спрямування, що об'єднує комплекс нерухомих і рухомих пам'яток матеріальної та духовної культури, які становлять виняткову історичну, мистецьку, художню та наукову цінність. Державна реєстрація Заповідника проведена 25.05.1993р.

      Детальніше

     

    Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування, а саме у сферах пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, реставраційно-реабілітаційної, фондової, культурно-освітньої, виставково-експозиційної роботи. В Заповіднику здійснюється формування, комплектація, вивчення музейних, архівних, бібліотечних фондів. Музейний фонд Заповідника належить до державної частини Музейного фонду України, який розподіляється на основний та науково-допоміжний. На сьогодні основний фонд Заповідника формують 9 інвентарних груп - «Археологія» (А), «Архітектурні деталі» (АД), «Нумізматика» (Н), «Документи» (Д), «Негативи» (Нг), «Фотокартки» (Ф), «Іконографічні матеріали» (Ік), «Образотворче мистецтво» (ОМ), Декоративно-ужиткове мистецтво (ДУМ).

      Детальніше

     
     

    Історія НІАЗ "Кам'янець"

     

    Акція "7 чудес України"

     
     

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову:

     «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському»

      Детальніше

      Всеукраїнська акція "7 чудес" була ініційована відомим політиком Миколою Томенком і стартувала в травні 2012 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання 7 чудес. З них був складений список 100 претендентів.

      Детальніше

     
  •  
  • Випадкові фрази: