Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Головна Контакти Віртуальна
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури та інформаційної політики України НІАЗ "Кам’янець", 2020р.

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    https://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • НІАЗ » Дослідження НІАЗ "Кам'янець" » О. В. Вільчинська. Керамічні рельєфно-декоровані плитки з досліджень церкви Св.Трійці міста Кам’янця-Подільського: проблематика наукової атрибуції.

    О. В. Вільчинська. Керамічні рельєфно-декоровані плитки з досліджень церкви Св.Трійці міста Кам’янця-Подільського: проблематика наукової атрибуції.

    АвторАвтор: admin2  Опубліковано: 5-05-2021

    УДК 001.5:903-033.64:902.2(477.43-21)"1993/1999"

     О. В. Вільчинська

     

    КЕРАМІЧНІ РЕЛЬЄФНО-ДЕКОРОВАНІ ПЛИТКИ З ДОСЛІДЖЕНЬ ЦЕРКВИ СВ. ТРІЙЦІ МІСТА КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО: ПРОБЛЕМАТИКА НАУКОВОЇ АТРИБУЦІЇ

     

       У статті висвітлюється питання щодо проблематики наукової атрибуції керамічних рельєфно-декорованих плиток, виявлених під час архітектурно-археологічних досліджень фундаментів церкви Св. Трійці міста Кам’янця-Подільського в 1993 - 1999 р.р., яку здійснювали фахівці Кам’янець-Подільської Фундації (США, Канада, Україна), Львівського інституту “Укрзахідпроектреставрація” та Національного історико-архітектурного заповідника “Кам’янець ”.

      Ключові слова: наукова атрибуція, архітектурно-археологічні дослідження, Троїцька церква, сакральна пам’ятка, відбудова, керамічні рельефно-декоровані плити, полива, типологія.

      

       Важливим напрямком розвитку історичної частини Кам’янця-Подільського є відтворення втраченої історичної забудови, яке за останні десятиліття здійснюється більш інтенсивно, повертаючи місту його архітектурне минуле. Об’єктами відбудови стають як житлові так і культові споруди. Одним із прикладів відбудови сакральних пам’яток на території Національного історико-архітектурного заповідника “Кам’янець” (далі - НІАЗ “Кам’янець”) стала церква Св. Трійці, відбудована наприкінці 1990-х – поч. 2000-х р.р. за ініціативи релігійної громади УГКЦ, ордену отців Василіанів. Етапам відбудови перебували ґрунтовні історико-архівні та архітектурно-археологічні дослідження.

    За історико-архівними джерелами церква Св. Трійці належала до найдавніших православних храмів міста, що за правління литовських князів Коріатовичів у ХІУ ст. вже існувала. У ХУІ ст. церква відноситься до зразків триконхових безкупольних храмів, які були розповсюдженні на Поділлі в кінці ХУІ-ХУІІ ст. За своє існування церква була кафедральною, при ній жили намісники (офіціали) львівського православного єпископа. З 1672 по 1699 р.р., під час володіння турками міста, стає мечеттю. З 1722 р. в ній служили уніатські монахи базиліани, де поряд заснували монастир. Приєднана до православ’я з 1795 р.  Знищена церква Св. Трійці в 1930-х р.р. В радянську добу на її місці було споруджено бетонний фонтан [1, с. 135-140; 2]. Прогалини в більш ранньому історико-архітектурному минулому церкви допомогли з’ясувати архітектурно-археологічні дослідження.

       Впродовж 1991-1999 р.р., з метою збереження і відновлення історико-культурної спадщини Кам’янця-Подільського, діяло незалежне, багатодисциплінарне товариство  Кам’янець-Подільська Фундація (далі - КПФ), яке складали фахівці США, Канади, України на чолі з директором А. Мандзієм. На основі спільних угод про співпрацю КПФ з НІАЗ «Кам’янець», Львівським інститутом «Укрзахідпроектреставрація», Кам’янець-Подільським державним педагогічним інститутом (на сьогодні Кам’янець-Подільський Національний університет ім. І.Огієнка) було здійснено низку архітектурно-археологічних досліджень на території НІАЗ “Кам’янець”, у тому числі на місці існування церкви Св. Трійці [3].

       Архітектурно-археологічні дослідження спрямовані на розкриття та вивчення збережених фундаментів церкви Св. Трійці відбувались в декілька етапів. За перший етап досліджень, у 1993-1994 р.р., було визначене точне місцезнаходження храму, розкрито і досліджено переважну частину фундаментів церкви, зібрано інформацію щодо рівнів знаходження підлог храму, а також будівель поза храмом тощо [4, с.76]. Роботи у наступному етапі було продовжено в 1995-1997 р.р. За цей період було закладено локальні шурфи, які мали за мету виявлення окремих архітектурних або стратиграфічних елементів мурованого та первісного дерев‘яного храму. Внаслідок даних робіт було виявлено значну частину елементів підлоги. Черговий етап досліджень здійснювався у 1998-1999 р.р. та стосувався південно-східного кута вівтарної частини дерев’яного храму, де було проведено розкриття на п’ятьох ділянках (з маркуванням: А,В,С,D,E). В результаті цих досліджень було виявлено збережений фрагмент підлоги з керамічних плиток, елементи первісної дерев’яної церкви, поховальні крипти тощо [ 5; с.39-54].

       Метою даної статті є проведення аналізу та розкриття проблематики наукової атрибуції керамічних рельєфно-декорованих плиток, виявлених під час проведення архітектурно-археологічних досліджень фундаментів церкви Св. Трійці та переданих до фондів НІАЗ «Кам’янець». Долучити до їх вивчення ширше коло науковців, адже до сьогодні як дослідники храму так і науковці, що вивчали дану тематику, не прийшли до єдиної думки щодо датування плиток, джерел культурного впливу, призначення розташування в інтер’єрі храму тощо.

       Питання наукової атрибуції керамічних рельєфно-декорованих плиток з церкви Св. Трійці висвічували в своїх публікаціях дослідники церкви В. Бевз [6, с.73-78; 7, с.34-37; 8], А. Мандзій [9] та фахівець з історії архітектури О.Пламеницька [10, с.185-186; 11, с.76-82].

    На сьогодні відомі аналоги декорованих керамічних плиток які відносяться як до культурної традиції Русі так і до виробництва будівельної кераміки Європи та Азії у ХІІ-ХІІІ ст. У своєму дослідженні російський дослідник Матвєєв В.Н. охарактеризував різні види керамічних плиток, визначаючи їх спільні риси, відмінності, особливості та джерела їх міжкультурного впливу. У поле його дослідження потрапили візантійські плитки ІХ-ХІ ст., пізньовізантійські плити ХІУ ст., плитки Ахейського царства кінця ХІІІ-ХІУ ст., плитки Малої Азії кінця ХІІ - початку ХІУ ст. - сельджуцькі плитки, плитки Західної Європи (Франції, Германії, Чехії, Польщі) ХІ-ХІІІ ст., англійські плитки ХІІІ ст. так званого Вестминстерського типу та керамічні плити Галича, які дослідник датує кінцем 20-х – початком 40-х р.р ХІІІ ст. [12]. Найбільш відомими та вивченими керамічними декорованими плитками в Україні є галицькі плити ХІІ-ХІІІ ст., які відносяться до високохудожніх мистецьких творів Галицької землі [13; с. 169-181; 14; 15, с. 87-98; 16; 17, с. 45-51]. Керамічним плитам літописного Василева, Мартиновки, Леньковецького поселення присвятив свої розвідки дослідник археології Буковини Тимощук Б.А. [18, с. 112-113].

     

       У даній статті розглянемо основні питання, які допоможуть у здійсненні наукової атрибуції керамічних рельєфно-декорованих плиток з церкви Св. Трійці, а саме їх виявлення, датування, джерел культурного впливу, характерних особливостей, типології, опису.

         Виявлено фрагмент плиткової підлоги було у ході розкриття підмурівків церкви у 1999 р. на ділянці з маркуванням А. Керамічні рельєфно-декоровані плитки розташовувались рядами вздовж головної осі храму зі сприйняттям сюжету від заходу на схід. Повздовжні шви при викладанні плиток не були перев’язані. Сюжетно фрагмент складався з десяти більш-менш збережених плиток - п’ять з яких було з рельєфним зображенням герба “Леліва”, в інших розпізнавався орел в короні, міфологічний птах, геометрична діагональна композиція, не ідентифікований звір, а один сюжет не прочитувався зовсім. Під плитковим покриттям збереглася глиняна підготовка підлоги. Над самим фрагментом з плитками зберігся тонкий заходжений прошарок землі перемішаної із згорілим деревом та шар білого вапняно-піскового розчину. Цей самий шар розчину було простежено при зачистці північної бровки де над ним залягав шар глиняної підготовки цегляної підлоги (“in situ”), котра попередніми дослідженнями визначена як первісна підлога мурованого храму датованого кінцем ХУІ - початком ХУІІ ст. Дослідниками церкви було зафіксовано культурні шари від плиткової підлоги до материкової глини [19, с.42-43]. Інші фрагменти плиток були виявлені в різний час досліджень в шарі ґрунту під глиняною підготовкою в перекладеному стані [20, с.75].

       Датування керамічних рельєфно-дкорованих плиток церкви Св. Трійці на сьогодні має широку періодизацію від ХІІІ до ХУІ ст., і є одним із основних проблемних питань їх наукової атрибуції. Думки дослідників розділились, так архітектор В. Бевз припускає, що кам’янецька церква Св. Трійці існувала у ХІІ-ХІІІ ст. ст. і мала на той час підлогу з керамічних рельєфних полив’яних плиток [21, с.77]. Андріян Мандзій відносить плитки до ХУІ ст. і говорить про продовження архітектурної традиції з періоду Галицько-Волинського князівства до початку українського ренесансу [22, с.28]. О.Пламеницька спираючись на огляд та характер геральдичних сюжетів, співставляючи геометричні орнаменти плиток зі стилем полум’яної готики зазначає, що підлога храму, покрита рельєфними полив’яними плитками з’явилася наприкінці ХІУ- початку ХУ ст. ст., що характерно до ранньо-польського періоду [23, с.80]. Російський дослідник Матвєєв В.Н., вивчаючі галицькі плитки та датуючи їх кінцем 20-х – початком 40-х р.р ХІІІ ст., вписує їх в контекст європейської будівельної кераміки, і пов’язує з впливом культурної традиції Польщі ХІІІ ст., де крупним виробничим центром по виготовленню керамічних рельєфних плиток був Краків. Керамічні плитки широко використовувались в будівлях монаших орденів цистерціанців і домініканців, при краківському єпископі Іво Одровонже (1218-1229 р.р.) [24, с.390-393]. Якщо припустити продовження культурної традиції використання керамічних рельєфно-декорованих плиток на території Кам’янця під впливом Польщі та діяльності чернечого ордену домініканців, то воно припадає на кінець ХІУ ст., з появою домініканців у місті і заснування ними Домініканського монастиря у 1370-х роках [25, с.164].

        Визначаючи загальні характерні особливості керамічних рельєфно-декорованих плиток з досліджень церкви Св. Трійці можна зазначити, що плити мають чотирьохкутну форму наближену до квадратної та квадратну. Розміри плиток різняться: 20х17 см, 19х19 см, 17х15 см, 14,8х17 см, 13,8х13,9 см, 14х14 см тощо. За товщиною плитки можна розділити на тонкі до 1,6 см, середні від 1,5 до 2,2 см та товсті від 2,5 до 3,2 см, хоча більшість плиток має перемінну товщину. Плити сформовані як низьким так і високим рельєфом від 2 до 10 мм. Бічні краї прямо зрізані, сторони не мають чіткої прямої геометричної лінії. Тісто з червоної глини, у деяких плитках на зломі простежується сірий прошарок. Поверхні плиток полив’яні зеленою та коричневою поливами, які мають різний стан збереженості. Частина лицьових поверхонь сильно обгоріла, ймовірно під час пожежі первісного храму, але тильна сторона більшості плиток пожежею не пошкоджена. Деякі лицьові поверхні зі слідами потертості. Плитки виготовляли методом штампування (відтиску) у матрицях. Орнаментація плиток не переходить з однієї плитки до іншої, на кожному з них окремий закінчений сюжет. Лише одна плита з геометричним зображенням має сюжетний перехід на інші плити та формує плитковий орнамент у вигляді перехрещених кілець, які пересікають діагональні лінії. Частина плит має по краю прямокутну обмежуючу рамку. На території Кам’янця-Подільського такий вид оздоблення було виявлено вперше.

       За типологією зображень В. Бевз визначає 15 сюжетів, співставляючи їх з зображеннями на плитках, виявлених раніше на території України, а також приводить аналоги з чеськими плитками. Дослідником зроблено першу наукову атрибуцію виявлених плиток - подано їх опис та розміри [26, с.75-76].

       Дослідники галицьких плиток розділяють їх за типологією зображень на орлогрифи, птахи та плитки з рослинним орнаментом (класифікація І.Старчука), та на два типи за розмірами та використанням (класифікація М.В.Малвської та П.А.Раппопорта), з яких 1-й - тонкі, менші за розміром, малюнок схематичний без рамки, полив’яні, зі слідами потертості, які свідчать про використання на підлозі та 2-й тип - товстіші та крупніші, малюнок краще підібрано та розміщено у круглу рамку, в більшості не покриті поливою, не мають слідів потертості від ніг, що свідчить про використання у вертикальних конструкціях [27, с. 4; 28, с. 87-92]. Спираючись на досвід дослідників галицьких плиток, для з’ясування композиційних тематик, які було використано в інтер’єрі церкви Св. Трійці, розділимо їх за принципом по сюжетному зображенню на чотири типи: 1 - з геометрично-рослинним зображенням; 2 - зображенням грифонів; 3 – з геральдичним зображенням; 4 – зооморфні. Інші сюжетні лінії на плитах не ідентифікуються з-за фрагментарного збереження. Не виділяємо окремо плитки з зображенням дубового листя, так як з-за фрагментарності їх важко визначити - листя дубу зображають у поєднанні з парнокопитним звіром, за тематикою віднесемо їх до зооморфного типу. У сюжетах кам’янецьких керамічних рельєфно-декорованих плиток на відміну від галицьких з’являються гербові зображення.

       Приведемо опис керамічних рельєфно-декорованих плиток з досліджень храму Св. Трійці за визначеними чотирма типами.

       Плитки першого типу з геометрично-рослинним зображенням представлені в трьох зразках. Перший орнаментовано обмежуючою рамкою, по кутах якої трьох-листкові елементи. Орнаментація по всій площині композиційно замкнута в круглу рамку, в яку вписано розетку з каплеподібних елементів. Поверхня чорна, місцями простежується зелена полива, яка сильно обгоріла.

       Другий зразок має декілька екземплярів та орнаментований діагонально-хрестовим, геометрично-рослинним орнаментом з чотирьох діагональних лілій розташованих від центра до кутів плитки, по периметру плитки обмежувальна рамка. Поверхня деяких фрагментів обгоріла та заходжена, на збережених поверхнях - полива коричневого та зеленого кольору.

       Третій зразок має одну майже вцілілу плитку та декілька фрагментів - орнаментація без обмежуючої рамки, на всю площину плитки вписане коло через яке навхрест проходять діагональні лінії, по чотирьох кутах розташовані напівкола, які перетинають основний круг. Орнаментація даних зразків має перехід на інші плити, що формують орнамент підлоги у вигляді перехрещених кілець, яких пересікають діагональні лінії. Поверхні плиток в більшості обгорілі та заходжені, деякі фрагменти зберегли зелену та коричневу поливу. Схожу орнаментацію зустрічаємо у плитках Кракова - коло, яке пересікають навхрест діагональні лінії - килимове покриття формує низку кіл, які пересікає ромбічна сітка. У англійських плитках орнаментація де чотири чверті кола по кутах у килимовому орнаменті утворюють низку перехрещених кіл.

     

          Плитки другого типу у своїй орнаментації мають зображення грифона. Характерними ознаками даного виду плиток є розташування грифонів в профіль у динаміці кроку до правої сторони плитки, видовжений тулуб лева, лапи з кігтями орла, декоративно розтроєний хвіст. На більш збереженій плитці зображено грифона з головою птаха в якого розкрито дзьоб та видно язик, на голові два вушка. Плитки без обмежуючої рамки, полив’яні зеленою та коричневою поливою. Одна плитка з грифоном має незначні відмінності від інших - це наявність прямокутної обмежувальної рамки та зображення крила на тулубі грифона.

           Третій тип плиток представлений зображеннями геральдичного орла, св. Юрія Змієборця, гербів “Леліва” та “Порай”. Плитка з зображення гербового орла з розпростертими крилами, короновану голову обернуто вправо. Зображення розташовано в прямокутній обмежуючій рамці та покрита зеленою поливою. О. Пламеницька ототожнює дане зображення з гербом Королівства Польського, уживаним з часів правління Владислава Локєтка (1306-1333 р.р.) та з шляхетським гербом [29, с.80]. Зазначимо єдину відмінність польського гербовника від зображеного на кам’янецькій плитці - це поворот голови орла вліво. Даний вид плитки споріднений з плиткою з зображенням геральдичного орла у Василєві, одного з міст Галицько-Волинського князівства - це плитка ХІІ-ХІІІ ст. з зображенням орла в геральдичній позі майже квадратна 11,5х12,5 см з товщиною 1,8 см, тісто добре вимішене жовто-червоного кольору, поверхня полив’яна жовтою поливою. На плитці зображено орла з розпростертими крилами, голова на довгій шиї повернута вправо, тулуб орнаментовано ромбічною сіткою, висота рельєфу не більше 2 мм [30, с.112-113].

       Виявлені в одному екземплярі фрагменти плитки з зображенням св. Юрія Змієборця мають христоматийний сюжет - Св. Юрій на коні зі списом в правій руці, яким проколює розкриту пащу змія, котрий лежить на спині, зображення в прямокутній обмежуючій рамці. Св. Юрій вшановується у християнстві як святий мученик, захисник воїнів, покровитель військових правлячих родів. Гербове зображення Св. Юрія вживалось в історії Кам’янця-Подільського протягом ХІУ-ХУІІІ ст. - на печатках та монетах литовських князів Коріатовичів, які правили на Поділлі з 40-х по 90-і роках ХІУ ст., пізніше як герб Кам’янця, офіційно затверджений 1514 р., у 1491-1790 р.р. як символ католицької громади міста [31, с.80; 32, с.19, 24]. Лицьова поверхні плитки сильно обгоріла, тому простежується лише залишки поливи з жовто-червоно-чорними розмивами.

       Гербове зображення “Леліва” на плитці має зображення півмісяця, рогами обернутого догори, над яким розташована шестикутна зірка, які розміщені у геральдичному щиті. Геральдичний щит має форму «підошви праски» та наближений до форми щитів, які використовували з кінця ХІІІ початку ХІУ ст. [33, с.55]. Плитка має прямокутну обмежуючу рамку по нижніх кутах якої розташовано трилисники. Герб “Леліва” відноситься до шляхетських гербів, який згадується в документах з 1324 р., його використовували 830 родів з БілорусіЛитвиПольщі та України [34]. Герб “Леліва” належав Спиткові з Мельштина, який був польським подільським князем з 1395 по 1399 р.р., йому належало Західне Поділля з замками Кам’янцем, Бакотою, Скалою, Смотричем і Червоногородом. За своє правління Спитко з Мельштина здобув прихильність подолян, мав здібності військового дипломата, дбав про обороноздатність краю, загинув у битві з ординцями в 1399 році [35, с.23]. Ідентичність геральдичного сюжету герба “Леліва” на керамічній плитці до печатки Спитка з Мельштина зазначає і О.Пламеницька [36, с.80]. Плитки мають фрагментарну збереженість та майже втрачену обгорілу зелену полив’яну поверхню.

       Зображення на кутовому фрагменті плитки у вигляді п’ятипелюсткової квітки - троянди можна ідентифікувати з польським шляхетським гербом “Порай”, альтернативна назва Ружа, найраніше відомості у документах про який згадуються у 1386 р. Герб чеського походження, використовувався також литовською, українською та білоруською шляхтою [37]. Плитка має обмежуючу рамку та трилисники по кутах, покрита зеленою поливою.


        Четвертий тип плиток з зооморфним зображенням представлений переважно фрагментарно. Два екземпляри мають споріднений сюжет розташований в прямокутній обмежуючій рамці - це рельєфне зображення птаха в профіль з розкритим дзьобом, який має видовжену шию, на голові птаха чубчик, простежуються крила. Ідентифікувати даного птаха не вдалось. Лицьові поверхні плиток сіро-зелені, шерахуваті зі слідами обгорілої поливи. Зображення ще одного птаха на фрагменті плитки, яку було виявлено в композиції плиткової підлоги храму, не вдалося визначити - у міфічного птаха збережено зображення тулуба в профіль, лапи та пишний хвіст, зображення в обмежувальній рамці, поверхня з залишками зеленої поливи. Два незначних фрагменти мають у своїй нижній частині листок дуба над яким зображено копита звіра, простежується наявність обмежувальної рамки та обгорілої зеленої поливи. На інших фрагментах можна розпізнати частини тварин та птахів - тулуб, кінцівки, кігті тощо, на яких простежуються залишки зеленої поливи.

       Типологія керамічних рельєфно-декорованих плиток з досліджень церкви Св. Трійці за сюжетним зображенням подана як одна з можливих. Орнаментальні сюжети подані як в прямокутній обмежуючій рамці так без неї, полив’яні зеленою та коричневою поливами. Одна спільна риса в орнаментації зображення у вигляді трилисника по кутах обмежуючої рамки об’єднує три види плиток - з геометрично-рослинним зображенням, з гербами “Леліва” та “Порай”. Данні плитки подібні за розмірами сторін 13,5-13,8 см, товщиною від 1,5 до 2,0 см та висотою рельєфу 2-4 мм. Припускаємо їх виробництво одним майстром або школою майстрів. Залишаються нез’ясованими питання щодо розміщення плиток з гербовим зображенням на підлозі храму. В. Бевз припускає існування на підлозі кам’янецької церкви Св. Трійці композицій з диференційованими щодо ідеологічного навантаження ділянками [38, с.76].

       Отже, аналізуючи проблематику наукової атрибуції керамічних рельєфно-декорованих плиток з досліджень церкви Св.Трійці, зазначимо, що залишаються прогалини в датуванні плиток, визначення місця їх розташування в інтер’єрі храму, розкриття смислового навантаження сюжетів плиток, місця їх виготовлення тощо. Кам’янецькі керамічні плити, маючи свої особливості, сформувалися під впливом як західноєвропейської будівельної традиції так і традицій Галицько-Волинського князівства. Проведений аналіз та попередні висновки допоможуть у подальшому вивченні даної проблематики, адже спеціальних робіт присвячених керамічним рельєфно-декорованим плиткам з досліджень церкви Св. Трійці недостатньо.

      

    ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

    1. Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: историческое описание / Е. Сецинский. – Киев, 1895. – С. 135-140.
    2. Фонди НІАЗ «Кам’янець», Науково-технічний архів. Свято-Троїцька церква. Історична довідка / Г.О. Осетрова. – Кам’янець-Подільський, 1980, 4 арк.
    3. Фонди НІАЗ «Кам’янець». – Науковий архів. – Кам’янець-Подільська Фундація. – Угода про спільну діяльність від 02.07.1993 р.; Угода про спільне проведення архітектурно-археологічних досліджень пам’яток архітектури м. Кам’янця-Подільського на протязі 1999 р. від 23.09.1998 р. – 2 арк.
    4. Кам’янець-Подільська Фундація. Перехідний звіт розкопок 1993 р. Кам’янець-Подільський, Україна / [А. Мандзій, Джон Р. Лі, Л. Сандерс та ін.]. – Вид. КПФ: Україна, США, Канада, 1994. – С. 76.
    5. Кам’янец-Подільська Фундація. Перехідний звіт розкопок 1999 р. Кам’янець-Подільський, Україна / А. Мандзій, Джон Р. Лі, В. Бевз. – Вид. КПФ: Україна, США, Канада, 2000. – С. 39-54.
    6. Бевз В. Попередні результати дослідження церкви Св. Трійці в місті Кам’янці на Поділлі / В.Бевз // Вісник історико-культурологічного Подільського братства. – Кам’янець на Поділлі, 1995. – №4. – С.73-78.
    7. Бевз В. Попередні результати дослідження церкви Св. Трійці в місті Кам’янці на Поділлі / В.Бевз // Вісник “Укрзахідпроектреставрація”. – Львів, 1995. – Число 3. – С. 34-37.
    8. Бевз В. Піднімаємо з руїн. Церква Св. Трійці в Кам’янці на Поділлі / В.Бевз, Г. Бевз. - Кам’янець-Подільський–Львів, 1996. – 11 с.
    9. Мандзій А. Сліди в минуле. археологічні розкопки в середньовічному місті Кам’янці-Подільському / А. Мандзій. – Кам’янець-Подільський: ХВМ, 1999. – 34 с.
    10. Пламеницька О. Кам'янець-Подільський / О. Пламеницька. - Київ: Абрис, – С. 185-186.
    11. Пламеницька О.Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі / О. Пламеницька. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2005. – С. 76-82.
    12. Матвеев В.Н. Галицкие рельефные плитки: европейский контекст / В.Н. Матвеев // Актуальные проблемы теории и истории искусства: сб. науч. статей. – Санкт-Петербург: СПбГУ, 2017. – Выпуск 7. – С. 384-397.
    13. Ляска В. Галицькі керамічні плити з колекції археологічного музею Львівського університету (матеріали до каталогу) / В. Ляска, О. Мінейко, Г. Вітвіцька// Археологічні дослідження Львівського університету. – 2009. – Вип.12. – С.169-181.
    14. Старчук І.Д. Мистецькі пам’ятки феодального Галича. Ч. 1. Керамо-пластичні плитки / І.Д. Старчук // Наук. Архів відділу археології Інститута українознавства ім.. І. Крип’якевича НАН України. – Львів, 1946. – Од.зб. 57. – 71 с. (рукопис).
    15. Малевская М. В. Декоративные керамические плитки древнего Галича / М.В. Малевская, П.А. Раппопорт // Slovenska archeologia. – Bratislava, 1978. – R. XXVI–1. – С. 87-98.
    16. Ткачук Т. М. Галицькі керамічні плитки із рельєфними зображеннями та гончарні клейма (з фондів Історичного музею у с. Крилос Національного заповідника “Давній Галич” у м. Галич) / Т.М. Ткачук, К.Л. Тимус. – Галич, 1997. – 59 с.
    17. Кошовий О. П. Будівельна кераміка України / О.П. Кошовий. – К., 1988. – С. 45–51.
    18. Тимощук Б. А. Декоративные плитки ХІІ–ХІІІ вв. из Василева / Б.А. Тимощук // КСИА АН СССР. – Москва, 1969. – Вып. 120. – С. 112–113.
    19. Кам’янец-Подільська Фундація. Перехідний звіь розкопок 1999 р. Кам’янець-Подільський, Україна / А. Мандзій, Джон Р. Лі, В. Бевз. – Вид. КПФ: Україна, США, Канада, 2000. – С. 42-43.
    20. Бевз В. Попередні результати дослідження церкви Св. Трійці в місті Кам’янці на Поділлі / В.Бевз // Вісник історико-культурологічного Подільського братства. – Кам’янець на Поділлі, 1995. – №4. – С.75.
    21. Бевз В. Попередні результати дослідження церкви Св. Трійці в місті Кам’янці на Поділлі / В.Бевз // Вісник історико-культурологічного Подільського братства. – Кам’янець на Поділлі, 1995. – №4. – С.77.
    22. Мандзій А. Сліди в минуле. археологічні розкопки в середньовічному місті Кам’янці-Подільському / А. Мандзій. – Кам’янець-Подільський: ХВМ, 1999. – С. 28.
    23. Пламеницька О.Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі / О. Пламеницька. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2005. - С. 80.
    24. Матвеев В.Н. Галицкие рельефные плитки: европейский контекст / В.Н. Матвеев // Актуальные проблемы теории и истории искусства: сб. науч. статей. – Санкт-Петербург: СПбГУ, 2017. – Выпуск 7. – С. 390-393.
    25. Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: историческое описание / Е. Сецинский. –Киев, 1895. – С. 164.
    26. Бевз В. Попередні результати дослідження церкви Св. Трійці в місті Кам’янці на Поділлі / В.Бевз // Вісник історико-культурологічного Подільського братства. – Кам’янець на Поділлі, 1995. – №4. – С.75-76.
    27. Старчук І.Д. Мистецькі пам’ятки феодального Галича. Ч. 1. Керамо-пластичні плитки / І.Д. Старчук // Наук. Архів відділу археології Інститута українознавства ім.. І. Крип’якевича НАН України. – Львів, 1946. – Од.зб. 57. – С. 4 (рукопис).
    28. Малевская М. В. Декоративные керамические  плитки  древнего Галича / М.В. Малевская, П.А. Раппопорт // Slovenska archeologia. – Bratislava, 1978. – R. XXVI–1. – С. 87-92.
    29. Пламеницька О.Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі / О. Пламеницька. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2005. - С. 80.
    30. Тимощук Б. А. Декоративные плитки ХІІ–ХІІІ вв. из Василева / Б.А. Тимощук // КСИА АН СССР. – Москва, 1969. – Вып. 120. – С. 112–113.
    31. Пламеницька О.Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі / О. Пламеницька. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2005. - С. 80.
    32. Кам’янець-Подільський: Туристичний путівник. – Львів – Кам’янець-Подільський: Центр Європи, 2003. – С. 19, 24.
    33. Слейтер С. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия. Издание второе, переработанное и дополненное / С. Слейтер; [пер. И. Жилинской]. – Москва:Эксмо, 2007. – С. 55.
    34. Леліва (герб) // wikipedia.org [Електронний ресурс]: матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Леліва_герб (дата звернення 23.07. 2018 р.).
    35. Кам’янець-Подільський: Туристичний путівник / [наук. Ред. О. Пламеницька, ред. О.Волков]. – Львів – Кам’янець-Подільський: Центр Європи, 2003. – С. 23.
    36. Пламеницька О.Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі / О. Пламеницька. –Кам’янець-Подільський: Абетка, 2005. - С. 80.
    37. Порай (герб). // uk.wikipedia.org [Електронний ресурс]: матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Порай_герб (дата звернення 23.07. 2018 р.).
    38. Бевз В. Попередні результати дослідження церкви Св. Трійці в місті Кам’янці на Поділлі / В.Бевз // Вісник історико-культурологічного Подільського братства. – Кам’янець на Поділлі, 1995. - №4. - С.76.

      

    Vilchynska O. V.

     

    CERAMIC RELEIVED DECORATIVE TILES FROM THE RESEARCH OF THE KAMENETS-PODILSKY CHURCH OF THE HOLY TRINITY : PROBLEMS OF SCIENTIFIC ATTRIBUTION

    The article deals with the issue of scientific attribution of ceramic relief decoration tiles, which were discovered during the architectural and archaeological research of the foundations of the Kamenets-Podilsky church of the Holy Trinity in 1993 - 1999 by the specialists of the Kamyanets-Podilskyi Foundation (USA, Canada, Ukraine), Lviv Institute "Ukrzaxidproektrestavratsia" and the National Historical and Architectural Reserve "Kamyanets".

    Key words: scientific attribution, architectural and archaeological research, Trinity church, sacred monument, reconstruction, ceramic relief decoration tiles, glaze, typology.

     

     
     

    Положення про НІАЗ "Кам'янець"

     

    Фонди НІАЗ «Кам’янець»

     
      Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (далі - Заповідник) є державним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом історико-архітектурного спрямування, що об'єднує комплекс нерухомих і рухомих пам'яток матеріальної та духовної культури, які становлять виняткову історичну, мистецьку, художню та наукову цінність. Державна реєстрація Заповідника проведена 25.05.1993р.

      Детальніше

     

    Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування, а саме у сферах пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, реставраційно-реабілітаційної, фондової, культурно-освітньої, виставково-експозиційної роботи. В Заповіднику здійснюється формування, комплектація, вивчення музейних, архівних, бібліотечних фондів. Музейний фонд Заповідника належить до державної частини Музейного фонду України, який розподіляється на основний та науково-допоміжний. На сьогодні основний фонд Заповідника формують 9 інвентарних груп - «Археологія» (А), «Архітектурні деталі» (АД), «Нумізматика» (Н), «Документи» (Д), «Негативи» (Нг), «Фотокартки» (Ф), «Іконографічні матеріали» (Ік), «Образотворче мистецтво» (ОМ), Декоративно-ужиткове мистецтво (ДУМ).

      Детальніше

     
     

    Історія НІАЗ "Кам'янець"

     

    Акція "7 чудес України"

     
     

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову:

     «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському»

      Детальніше

      Всеукраїнська акція "7 чудес" була ініційована відомим політиком Миколою Томенком і стартувала в травні 2012 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання 7 чудес. З них був складений список 100 претендентів.

      Детальніше

     
  •  
  • Випадкові фрази: