Колекція декоративно-ужиткового мистецтва з фондів НІАЗ «Кам’янець»
Одним із основних напрямків діяльності фондової роботи є комплектування музейного фонду Заповідника культурними цінностями за існуючими та новими групами зберігання. На сьогодні в Заповіднику нараховується вісім інвентарних груп зберігання музейних предметів, а саме «Негативи», «Документи», «Іконографічні матеріали», «Фотокартки», «Нумізматика», «Археологія», «Архітектурні деталі» та нова група «Декоративно-ужиткове мистецтво».
Декоративно-ужиткове мистецтво - один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашати», ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не несуть лише художньо-естетичне навантаження. Класифікують твори декоративно-ужиткового мистецтва в основному за матеріалом і технологією виготовлення. До музейних предметів «Декоративно-ужиткового мистецтва» (ДУМ) можна віднести вишивку, натикану, мереживо, ткацтво, килимарство, різьблення, декоративний розпис, карбування, кераміку, скло, порцеляну, художній метал тощо, які у повсякденному вжитку задовольняли побутові потреби людей.
В багатьох регіонах України існували унікальні мистецькі осередки з виготовлення предметів декоративно-ужиткового мистецтва, які тісно пов'язані з власними національними традиціями - це Опішня Полтавської обл., яка відома своєю високоякісною художньою керамікою; відомий на увесь світ петриківський розпис (Петриківка Дніпропетровської обл.); косівські килими, художні вироби з дерева, кераміки, шкіри (Косів Івано-Франківської обл); буковинські вироби з дерева (Вижниця Чернівецької обл.), художня вишивка (Клембівка Вінницької обл.); подільські гончарні осередки (Бубнівка Вінницької обл., Адамівка та Смотрич Хмельницької обл.) та інші. Визнана у світі косівська кераміка була внесена у Репрезентативний список ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства.
Поповнили світову скарбницю декоративно-ужиткового мистецтва народні художники України - Білокур К.В. (народне малювання); Зарицкий І.В. (художнє скло); Товстуха Л.С. (художник килимів); Головко Д.Ф. (художня кераміка); Тимченко М.К. (майстер народного розпису); Литовченко І.С. (художнє ткацтво, монументальне мистецтво); Гоголь Л.Є. (художник килимів і гобеленів); Примаченко (Приймаченко) М.О. (майстер народного розпису); Наєнко О.Ф. (монументальне мистецтво, працював в техніці інкрустації соломкою) та інші.
Група «Декоративно-ужиткове мистецтво» у фондах Заповідника започаткована в 2019 році молодшим науковим співробітником Заповідника Нагнибідою Р.В., який у ході збиральницької роботи на території Кам’янець-Подільського району Хмельницької області та Балтського району Одеської області, виявив та передав до фондів 18 предметів. Серед них керамічний посуд (глечики, горщики, макітри, цідильник), предмети з дерева для домашнього вжитку (коромисло, «хлібна лопата», рубель) та знаряддя праці сільськогосподарського призначення (сійник кукурудзяний ручний).
Цікавою є колекція предметів з с. Врублівці Кам’янець-Подільського району. Цінними є те, що керамічний посуд та предмети господарства зібрані з однієї хати та демонструють побут сільської родини в першій половині 20 ст. Керамічний посуд представлений 5 глечиками та 6 горщиками. Червоноглиняні глечики мають овоїдний тулуб, з розширеною до верху шиєю, мають плоске під-прямокутне вухо, що кріпиться вище заломної лінії до опука, в більшості мають орнаментацію червоним ангобом по плечиках та опуку прямими та хвилястими лініями. Горщики двох форм – опуклобокі та з овоїдним тулубом, червоно-глиняні, з під-прямокутним вушком, що кріпиться від краю вінець до опука, вінця з незначним вигином назовні. Деякі горщики мають оздоблення червоним ангобом по плечиках у вигляді широких мазків горизонтальних ліній, прямих та косих ліній; по вушку у вигляді косих ліній. Один горщик неорнаментований, один полив’яний з коричневою поливою по вінцях та плечиках. Деякі горщики мають окантування металевим дротом зовні по вінцях, один горщик окантований повністю по тулубу. Поверхні керамічного посуду мають сліди кіптяви від приготування їжі у грубках. Простота та типовість гончарних виробів свідчить про виконання їх народними майстрами, які виготовляли посуд для повсякденного вжитку.
Передані також предмети господарства: рубель (магельниця) – старовинний прилад для прасування білизни, аналог праски, являє собою вузьку дерев’яну дошку з ручкою і поперечними під-прямокутними зарубками для качання білизни, яку використовували для прасування аж до середини 20 ст.; дерев’яна лопата для печі «хлібна лопата» - під-прямокутна дошка з заокругленими кутами, потоншена до краю на довгому дерев'яному руків'ї, що використовувалась для садіння хлібів і пирогів у піч і діставання їх звідти. Цікавим є сільськогосподарське знаряддя, яке виготовлено кустарним способом за аналогом ручної кукурудзосаджалки марки РК-1 – це сійник кукурудзяний, ручний, 1950-х рр. - дерев’яно-металева конструкція яка складається з рукоятки, стійки на яку кріпиться під-прямокутний бункер для насіння, ручна тягова частина та посадковий дзьоб. Використовувався для садіння зернових та бобових культур у домашньому господарстві.
Пані Майя Руденко з села Новопіль Балтського району Одеської області передала до фондів Заповідника керамічний посуд, який використовувався в її родині з першої половини 20 ст. Дві макітри з червоної глини з тулубом конічної форми, вінцями відігнутими назовні. Одна макітра великого об’єму, з діаметром вінець 37,6 см, має вушка під-прямокутної форми, що кріпляться до плечиків нижче вінець з полив’яними внутрішніми стінками. Макітри під вінцями та по плечиках мають скріплювальний металевий дріт. Ще одним музейним експонатом став глечик з червоної глини з овоїдним тулубом, з розширеною до верху шиєю. Глечик має вушко з плавним вигином, що кріпиться від плечиків нижче опука. Зовні по плечиках глечика, вище опука, орнаментація прямими горизонтальними лініями чорним ангобом та однією лінією нижче вушка. Внутрішня частина денця глечика поливана прозорою поливою. Зовнішня та внутрішня поверхня вінець сильно закіптюжена.
Цідильник (друшляк), першої половини 20 ст., передав до фондів Заповідника Прийма В.А., з села Рункошів, Кам’янець-Подільського району. Цідильник виготовлений з червоної глини, з тулубом конічної форми. Внутрішня поверхня стінок та вінця цідильника покриті поливою охристого кольору. До плечиків, нижче вінець по обидва боки, кріпляться вушка під-прямокутної форми з плавним вигином. Денце та стінки до опука мають кругові наскрізні отвори діаметром приблизно 0,4 см.
Прикладом різьблення по дереву та народного розпису стало коромисло початку 20 ст., яке знаходилось у місті Кам’янці-Подільському в передмісті Польські фільварки. Коромисло за формою це дугоподібна дерев'яна палиця, на кожному кінці з двома металевими гачками, за які зачіплюються відра. Посередині коромисло пласкіше, орнаментоване квітково-рослинним орнаментом у червоно-чорно-жовто-зелено-білих кольорах, що обмежений червоною рамкою. На орнаменті простежуються залишки лакування.
З представленої невеликої колекції декоративно-ужиткового мистецтва першої половини 20 ст. з фондів Заповідника, яка охоплює два регіони України - Хмельницьку та Одеську області, можна зробити висновок про тотожність гончарних традицій по виготовленню кухонного посуду, про попит та використання їх населенням у повсякденному житті, про роботу окремих майстрів-виробників тощо. Багатовікові традиції українського декоративно-ужиткового мистецтва продовжують втілюватися і у сучасному світі.
Вільчинська О.В., головний зберігач фондів
