Садибний будинок Римського-Корсакова,
ХІХ ст. (уточнене датування – кінець ХІХ ст.),
адреса: с. Голосків, вул. Жовтнева, 30,
Кам’янець-Подільський район, Хмельницька область
Село Голосків розташоване на берегах річки Смотрич за 7км у північному напрямку від м. Кам’янця-Подільського.
Вперше Голосків зустрічається в історичних документах у 1460 році у списку сіл, із яких польський король Казимир ІV Ягелончик дозволив брати десятину на користь кам’янецьких католиків єпископів. На той період село входило до Кам’янецького староства. У ХVІ ст. Голосків був невеликим поселенням. У 1615 р. орендатором Голоскова, поділеного на новий і старий, був Краушовський зі своєю дружиною. У 1629 р. Голосків перебував в орендному володінні у шляхтича Б. Грушевського, котрий тут проживав до 1633 р. і збудував на лівому березі Смотрича невелику дерев’яну фортецю для охорони південних кордонів Речі Посполитої. 1672-1699 роки – Поділля, зокрема Кам’янець і навколишні села перебувають під владою Османської імперії. З 1699 року Поділля знову переходить до Польщі. До 1793 року, землями Летичівського, Городоцького та Кам’янецького староств, у тому числі і Голосковом, володіли генерали Подільської землі князі Август-Олександр і син його Адам-Казимир Чарторийські. У 1793 році Правобережна Україна та в її складі Поділля були приєднані до Росії.
Після другого поділу Польщі Кам’янецьке староство із 12 селами, серед яких знаходився Голосків, було подаровано таємному раднику і члену колегії закордонних справ Аркадію Івановичу Моркову (1747-1827р.р.). «При імператорі Павлі в 1800р. він проживав у своїх маєтках вигнаний і засланий. Поляки вважали його головним винуватцем розпаду Польщі і старались виявляти йому всіляку зневагу. Колишній Подільський військовий губернатор граф Гудович також відносився до нього зверхньо» – пише у книзі «Місто Кам’янець-Подільський. Історичний опис» краєзнавець Ю.Сіцінський.
Досліджуючи історію села Голосків, історик Олександр Щур у монографії «Голосків (село на Поділлі: історія і сучасність)» зазначає, що з іменем землевласника Моркова тісно пов’язане ім’я відомого українського і російського художника Василя Тропініна, який тут бував. Художник-кріпак жив і працював на Поділлі. У ці часи митець створив портрети подолян селян-кріпаків: «Дівчина з Поділля», «Українець», «Молодий український селянин», «Весілля в селі Кукавка» та припускають – і портрет відважного селянського ватажка на Поділлі Устима Кармалюка. Слід зазначити, що історик допустився невеликої помилки щодо однієї літери у прізвищі власника – не Марков, а Морков, про що є підтвердження в архівній справі у Державному архіві Хмельницькому області.
З наближенням старості у 1824 році граф А. І .Морков за духовним заповітом усі свої маєтки переписав дочці Варварі Голіциній. Ю. Сіцінський подає інформацію, що після смерті графа Моркова в 1827 році майже всі його маєтки належали спадкоємцям його брата: п. Морковим, Римським-Корсаковим, Несвітаєвим, кн. Оболенським і кн. Хілковим. Відомо, що В. Голіцина у 1835р., у свою чергу, передала спадок батька своїм сину та чоловіку. Після їхньої смерті (1847р.) всі маєтності покійного графа разом із боргами дістались по боковій лінії рідним його брата і їхнім нащадкам. І у 1865 році землі Аркадія Моркова були розподілені між родичами, а голосківські стали належати дійсному статському раднику Миколі Володимировичу Римському-Корсакову (12.02.1835 –18.03.1900). У володіння чиновнику перейшло 1329 десятин землі, у тому числі 201 десятина лісу. Жителів у цей період в Голоскові нараховувалось 1038 людей. Новий власник села доручив Івану Раковичу управляти і розпоряджатись його маєтками на Поділлі, зокрема в Голоскові.
М. В. Римський-Корсаков, окрім того, що був родичем російського композитора, диригента, письменника, члена «Могутньої кучки» Миколи Андрійовича Римського-Корсакова, ще й був визначним діячем нашого краю. Проживаючи з 1870 р. до 1900 року в Голоскові, він став одним із засновників Подільського єпархіального історико-статистичного Комітету, входив до складу його правління. «М.В. Римський-Корсаков здійснював значну краєзнавчу роботу: допомагав організовувати написання нарисів про міста і села губернії, збирати в церковно-історичному й статистичному відношенні відомості про Подільську єпархію. Крім цього він був членом Облікового комітету при Кам’янець-Подільському відділенні Державного банку, очолював Кам’янець-Подільський Окружний суд, входив до складу Подільського губернського комітету, був представником маєткового землеволодіння, мировим суддею на з’їзді мирових суддів губернії та інше…» – пише історик Олександр Щур.
Інформація про маєток, збудований у Голоскові, в літературних та архівних джерелах є обмеженою. Відомо, що у березні 1887 року колишні кріпаки-селяни заклали фундамент будинку з природнього каменю, видобутого поблизу в Пудловецькому кар’єрі. Подальша історія будівництва маєтку зовсім відсутня. Іншим джерелом, де згадується про будинок, є Подільські єпархіальні відомості за 1890 рік. З них дізнаємось, що будинок належав на цей час голові окружного суду М.В. Римському-Корсакову, що підтверджує вищевказану інформацію. Також згадується балкон, звідки можна було милуватися прекрасними видами на р. Смотрич і його живописними околицями. Разом з маєтком, що збудований на голосківському узгір’ї, було закладено парк, на пагорбі – альтанку, а поблизу – конюшню. На одній композиційній осі північ-південь була збудована кам’яна каплиця.
Царські реформи, а згодом селянські повстання, ріст гніву яких вилився в розграбування маєтків, не оминули Голосків. Далі Кам’янецький період та добу Української Народної Республіки висвітлює український поет Володимир Сосюра, коли він був вояком армії УНР. У романі «Третя рота» поет лаконічно згадує літо 1919 року: «Ми постояли ще в Цівківцях, у маєтку Римського-Корсакова». Незабаром у колишньому панському маєтку було відкрито семирічну школу, а у 1926 році відбувся перший випуск учнів. У цей час в школі навчалось 258 учнів.
В період Другої світової війни у будівлі деякий час перебували німецькі війська, школа не працювала. Після війни при школі було відкрито дитячий будинок для повних сиріт. У 1954 році відбувся перший післявоєнний випуск вихованців. Своєрідним центром культури виступала школа для місцевих жителів в радянський період: у трьох приміщеннях колишнього маєтку діяла бібліотека, у 1959 р. створено історичний музей, школою придбано духовий оркестр, в актовій залі школи в 1960-1970-і роки організовувалися вечори з освітніх дисциплін для селян та учнів.
Кілька історичних фото доповнюють скупу інформацію, що стосується загального вигляду садибного будинку Римського-Корсакова. Найдавніше фото, датоване 1931 роком, відображає фрагмент кам’яних сходів з двома відправними маршами на північному фасаді, що на сьогодні втрачені, котрі вели з великої зали маєтку через балкон і за словами жителів спускалися до самої річки. З нижнього приміщення у високому цокольному поверсі, що розміщене під залою також існував вихід у парк, зараз перероблений у вікно. На іншому фото повоєнного періоду зображено другий, великий балкон, що був влаштований зі східного боку будинку з неоготичним огородженням. Відомо, що був він розібраний в 1964-1965 роках, а у місці дверного прорізу згодом влаштовано віконне заповнення.
За останні десятиріччя, рятуючи садибний будинок від руйнувань, відбулися й інші втручання: замінено більшу частину дерев’яних віконних та шести дверних заповнень на металопластикові, замуровано два віконних прорізи головного входу та віконне заповнення круглої форми над ними замінено на квадратне, частково влаштована нова відмостка навколо будинку та демонтовано вхідні кам’яні сходи з огородженням і вазами, влаштовано газову котельню та замінено пічне опалення (2006 р.). У цей час на місці вікна на західному фасаді цокольного поверху влаштовано пам’ятну плиту з каменю, демонтовану зі стіни каплиці, на якій вирізьблено напис російською мовою «Николай Владимирович Римский-Корсаковъ родился 12 ноября 1835 года. скончался 18 марта 1900 года». Найімовірніше, що похований власник маєтку був у родинній каплиці неподалік у парку, до якої веде алея з вікових каштанів. Перед головним входом, на подвір’ї школи встановлено невелике погруддя Миколі Островському. Сім років тому у цокольному поверсі південно-східної частини будинку влаштовано туалети, проведено ремонт їдальні та деяких класів.
У 1958-1960 рр. у парку колишнього графського маєтку споруджено спортивно-оздоровчий табір Кам’янець-Подільського державного педінституту. У 1972 році розпорядженням ОВК №462-р створено охоронну територію парк «Голосківський» –пам’ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення. Площа, яку займає парк, – 12,7 га: 9 га належить Кам’янець-Подільському державному педагогічному інституту, 3,7 га – Голосківській середній школі І- ІІІ ступенів.
Володимир Тимофієнко у біографічному довіднику визначає, що автором проекту маєтку в с. Голоскові Каменецького повіту (1886 - 1887 pp.). є архітектор Баллог Мацей Йосифович (24.02.1854 - ?). На той час він працював міським архітектором у Кам’янці-Подільському. Збудована садиба у стилі історизм.
Згідно з критеріями автентичності Садибний будинок Римського-Корсакова побудований в стилі історизм наприкінці ХІХ ст. Об’єкт частково зазнав історичних нашарувань, про які вище зазначено та все ж зберіг об’ємно-просторове рішення. Значною мірою зберіг свою форму та матеріально-технічну структуру, збудований з каменю із місцевого кар’єру.
Він відіграє важливу містобудівну роль, розташувавшись на узвишші одного з пагорбів населеного пункту, що спускається до річки Смотрич, серед парку, закладеного одночасно з будівлею садиби. Цей принцип побудови є характерним для маєтків на Поділлі у ХІХ ст.– на початку ХХ століть.
Історія населеного пункту переплітається з життям відомого українського і російського художника-кріпака Василя Тропініна. Власник садиби М. В. Римський-Корсаков, був визначним діячем нашого краю, одним із засновників Подільського єпархіального історико- статистичного Комітету та здійснював значну краєзнавчу роботу.
Історія садиби відобразилася в історичних подіях періоду 1917-1921років в Україні.
З періодом існування у будинку школи, яка там перебуває до сьогодні, пов’язана доля визначних діячів радянсько-української освіти та культури. Улітку 1919 року у повітовому відділі народної освіти призначили вчителювати у Голосківську школу Микиту Павловича Годованця – українського радянського поета-байкаря. Історію його життя згодом дослідив колишній директор школи, філолог, журналіст Юхим Йосипович Альперин. У школі працювали вчителі, серед яких Микола Павлович Крачило, майбутній кандидат історичних наук, що викладав у школі географію, Олександр Трифонович Щур – історію і суспільствознавство, та багато інших видатних людей нашого регіону.
Зав. відділом наукової та
культурно-освітньої діяльності Л.І. Свінціцька
Список використаних джерел та літератури
- ДАХмО, Ф.227. Оп.1. Спр.92.
- Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. Харків,1971. – С.358.
- Сосюра В. Третя рота // Сосюра В. Вибрані твори в двох томах. – Т. 2. – К., 2000. – С. 383.
- Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть: Біографічний довідник. - К.: НДІТІАМ, 1999. - 477 с (Головне управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації) https://alyoshin.ru/Files/publika/timofienko/tim_zodchi_004.html#ballog
- Хоптяр Т. Голосків. Частина історії між голих скель. // Подолянин. – 12.12.2014. – С.5.
- Щур О. Голосків (село на Поділлі: історія і сучасність).–Кам'янець-Подільський:Рідний край, 1998. –С.366.
- Папевская С. Краткая историческая справка на бывший господский дом вс.Голосков. – Науково-технічний архів НІАЗ «Кам’янець», рукопис (ш.73к/3) – С.2.
- Подольские епархиальные ведомости.№36,1890г.
- Сецинский Е. Город Каменец-Подольский. Историческое описание./ Е.Сецинский. – Киев, 1895. – С. 77,86.
- https://klyuch.com.ua/articles/society/goloskivska-krasa-u-detalyakh/
