Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Головна Контакти Віртуальна
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури та інформаційної політики України НІАЗ "Кам’янець", 2020р.

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    https://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • НІАЗ » Дослідження НІАЗ "Кам'янець" » А. Л. Кузема. Коротка історична довідка на панський маєток (палац) (1868-1877 рр.) в с. Великий Жванчик.

    А. Л. Кузема. Коротка історична довідка на панський маєток (палац) (1868-1877 рр.) в с. Великий Жванчик.

    АвторАвтор: admin2  Опубліковано: 5-05-2021

    Коротка історична довідка

    на щойно виявлений об’єкт культурної спадщини

    панський маєток (палац), (1868-1877 рр.)

    Дунаєвецький район,

     с. Великий Жванчик, вул. Центральна, 74-А

     

       Великий Жванчик – село Дунаєвецького району Хмельницької області, що знаходиться у межиріччі приток Дністра Студениці та Ушиці за 90 км від обласного центру та 36 км від залізничної станції Дунаївці. Село має загальну площу близько 4 км2 та населення  понад 1500 осіб. Через Великий Жванчик  проходить автошлях Дунаївці – Стара Ушиця.

       Уперше згадується 1681 року у списку платників податків Османської Туреччини. За однією з версій, назва села походить від імені першого поселенця, за іншою  – від утікачів зі Жванця (нині село Кам’янець-Подільського району), який у ХVII ст. зазнавав частих нападів від турків і волохів. У XVIII ст. Жванчик належав польським родинам, зокрема Конецпольським, Гуменецьким, Ржевуським, Мержеєвським, Ліпінським (від 1780 року). За останніх тут відбулося значне економічне піднесення. Наприкінці  XVIII – на поч. ХІХ ст. Ліпінські збудували в околицях Жванчика низку фільварків з досить прибутковими, як на той час, скляними заводами. Відомо, що у 1791 році у Великому Жванчику була дерев'яна Успенська церква, а у 1797 році був освячений костел, також Успенський. Діяла синагога, винокурня, водяний млин та фабрика капелюхів.

    При цьому Великий Жванчик був не селом – містечком з чотирма ярмарками на рік. Міські права Жванчик отримав у 1797 році.

      Після 2-го поділу Польщі, з 1793 року,  перебував у складі Російської імперії. Наприкінці  ХІХ ст.  у Жванчику оселилася велика кількість євреїв. Від 1797 року містечко входило до Ушицькогор повіту Подільської губернії.

      Після Ліпінських Жванчик належав родині Хелмінських, яка продовжила будівництво фільварок. Хельмінські спорудили винокурний завод, низку водяних млинів.  «Словник географічний» про територію, на якій розташувалося поселення, повідомляє сухо: «Грунти глинисті і мочароваті, камінь вапняний і здатний до мурування, ліси добре доглянуті».

       Від 1902  населений пункт був у власності поміщика М. Крупенського, згодом – Жукотинського. 1875 тут відкрито церковно-парафіяльну школу, 1896 – двокласну вчительську школу зі зразковою школою грамоти при ній. 1912 замість церковно-парафіяльної почала діяти земська двокомплектна школа з 4-річним терміном навчання. На початку ХХ ст. Жванчик став волосним центром. У цей час також функціонували церква, 2 єврейські молитовні школи, банк, мешкало 3005 осіб. На базарній площі була двоповерхова ратуша. Під час воєнних дій 1918–1920-х рр. влада неодноразово змінювалася. 1921 Жванчик перейменовано на Великий Жванчик, а хутір за 4,5 км з однойменною назвою (колишній фільварок Гута Жванчицька, існував від серед. ХІХ ст.) – на Малий Жванчик.

       Жителі зазнали сталінських репресій, потерпали від голодомору 1932–33 рр. Від 11 липня 1941 до 29 березня 1944 – окупацією  нацистів. 31 серпня 1941 на околиці села в урочищі Табори нацисти розстріляли понад 300 євреїв. У Великому Жванчику діє школа, аграрно-технічний ліцей, амбулаторія сімейної медицини, обласний дитячий пульмонологічний санаторій, бібліотека, будинок культури.

    Тут виявлено поселення періоду енеоліту, скіфських часів, трипільської і черняхівської культур.

       В 1868 році Ігнатій Хелмінський почав будівництво палацу з парком. Про це свідчить пам’ятна дошка на флігелі. Будівництво тривало майже 10 років. Дата завершення побудови («1877») прикрашає одну з колон брами маєтку.

    У 1881 році до палацу прибудували  башту-дзвіницю. Будучи домінантою, вона стала унікальним архітектурним доповненням палацового ансамблю. Вікна башти орієнтовані на чотири сторони світу. Ймовірно, вона слугувала місцем для проголошення промов Ігнатія Хелминського до селян, що приходили на збори.   

       Портик парадного фасаду  палацу побудовано з колонами. На одній із частин фасаду знаходяться кронштейни. Бічний бік палацу укріплений контрфорсами.

       Після смерті Ігнатія Хелмінського маєток успадкували його сини Матвій та Сигізмунд. Сигізмунд спершу програв в карти поміщику Крупенському свою половину спадку, а згодом в 1902 році Крупенський викупив і другу половину, ставши власником палацу. В 1917 році він виїхав до Польщі.

       Під час революції маєток розграбували селяни, але від тотального знищення будівлю врятував місцевий священик. У 1953 році на території маєтку розмістили протитуберкульозний санаторій. З 1972 року заклад перепрофільовано в пульмологічний санаторій. У радянські часи будівлю радикально не перебудували, тож тут залишилося дуже багато автентичного:  зовнішня ліпнина, справжні панські сходи, столітні дерев’яні двері, просторі кімнати, вежа для покоївок, водонапірна башта.

       Сьогодні в палаці діє Великожванчицький обласний дитячий пульмонологічний санаторій «Каштан».  

       У 1988 р.  тут влаштували сольову камеру на кшталт солотвинських.  Нині тут лікують астми, бронхіти, тонзиліти. Щороку в санаторії проходять оздоровлення до тисячі дітей. Довкола палацу знаходиться розкішний парк з рідкісних порід дерев.     

       У колишніх палатах нині облаштовані затишні кімнати для дітей та кабінети для лікувальних процедур. В середині ще можна побачити і старовинну ліпнину, і окрасу палацу – дерев’яні сходи, склепіння над дверима, які не зазнали змін. До соляної кімнати, облаштованої для релаксації та лікування легеневих хвороб, ведуть двері зі стрілчастою перемичкою. Ззовні палац не поштукатурений, тому фасад залишився автентичним.

       В колишній стайні, яку суттєво перебудували, розміщено школу для гостей санаторію.

       Панські погреби до цих пір слугують місцем для зберігання продуктів.

       Приміщення, де прибудована дзвіниця не використовується.


    Список джерел та літератури:

    1. Проект «Українські Архітектурні Пам’ятки. Спадщина»

    https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/348316.html

    1. Спадщина. Великий Жванчик. Садиба Хелмінських

    https://castles.com.ua/zwanczyk.html

    1. Енциклопедія сучасної України, О. О. Юрейко

    http://esu.com.ua/search_articles.php?id=18906

    1. https://andy-travelua.livejournal.com/444038.html

    5.Олійник І.  Подорожуємо Хмельниччиною: Великий Жванчик - чи справді бачили привидів у панському маєтку?

    https://ye.ua/podorozhi/35892_Podorozhuyemo_Hmelnichchinoyi__Velikiy_Zhvanchik___chi_spravdi_bachili_prividiv_u_panskomu_mayetku.html

    1. Туристичні маршрути Хмельниччини. Туристичний путівник. Хмельницький: Поліграфіст. 2007. - 176 с., С.126.

    Сучасний вигляд палацу


    Колона воріт  і стіни палацу із контрафорсами

      Старовинні сходи  

    Двері до соляної кімнати

     

            

     
     

    Положення про НІАЗ "Кам'янець"

     

    Фонди НІАЗ «Кам’янець»

     
      Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (далі - Заповідник) є державним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом історико-архітектурного спрямування, що об'єднує комплекс нерухомих і рухомих пам'яток матеріальної та духовної культури, які становлять виняткову історичну, мистецьку, художню та наукову цінність. Державна реєстрація Заповідника проведена 25.05.1993р.

      Детальніше

     

    Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування, а саме у сферах пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, реставраційно-реабілітаційної, фондової, культурно-освітньої, виставково-експозиційної роботи. В Заповіднику здійснюється формування, комплектація, вивчення музейних, архівних, бібліотечних фондів. Музейний фонд Заповідника належить до державної частини Музейного фонду України, який розподіляється на основний та науково-допоміжний. На сьогодні основний фонд Заповідника формують 9 інвентарних груп - «Археологія» (А), «Архітектурні деталі» (АД), «Нумізматика» (Н), «Документи» (Д), «Негативи» (Нг), «Фотокартки» (Ф), «Іконографічні матеріали» (Ік), «Образотворче мистецтво» (ОМ), Декоративно-ужиткове мистецтво (ДУМ).

      Детальніше

     
     

    Історія НІАЗ "Кам'янець"

     

    Акція "7 чудес України"

     
     

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову:

     «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському»

      Детальніше

      Всеукраїнська акція "7 чудес" була ініційована відомим політиком Миколою Томенком і стартувала в травні 2012 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання 7 чудес. З них був складений список 100 претендентів.

      Детальніше

     
  •  
  • Випадкові фрази: