15 липня, в День хрещення Київської Русі — України, наша держава відзначатиме День Української Державності, який нагадує нам про тисячолітню історію державотворення нашої країни. У це свято ми вшановуємо всі етапи нашого державотворення – від Русі до сьогодення, і всіх, хто доклав зусиль, щоб Україна відбулася як держава.
В історії міста Кам’янця-Подільський короткий період з життя міста припадає на добу Української Народної республіки. Ця сторінка історії визвольних змагань українського народу є маловідома для широкого загалу. Починаючи з лютого 1919 р. місто стало запасним плацдармом українського державотворення. Тут працювало Міністерство народної освіти УНР. Михайло Грушевський виступав в місті з лекціями та редагував газету «Життя Поділля». У березні прибули і інші міністерства. З червня 1919 р. у Кам’янець-Подільському розпочався період Директорії УНР, який тривав майже півроку. 10 червня до міста вперше прибув голова Директорії та головний отаман армії УНР Симон Петлюра. У липні керівництво ЗУНР на чолі з диктатором Є. Петрушевичем також розташувалося в місті. Кам’янець-Подільський був оголошений столицею УНР.
Однією з головних будівель столичного Кам’янця була резиденція Директорії УНР, на чолі з Симоном Петлюрою, яка знаходилась в житловому будинку по вул. Сіцінського, 2. Дана будівля запропонована для внесення до категорії пам’яток місцевого значення як об’єкт архітектури та історії виконавчим комітетом м. Кам’янець-Подільського на основі рішення спільного засідання Вченої ради НІАЗ «Кам’янець» і містобудівної ради Департаменту містобудування та архітектури міської ради.
Будинок по вул. Сіцінського, 2 (колишня адреса вул. Бакінських комісарів) був побудований на Новому плані в кінці ХІХ – поч. ХХ ст.. Згідно з довідкою з податкової книги колишньої Кам’янецької Управи за 1917 р. під № 1842 значилось майно, що складалося з кам’яного будинку і належало Єсауловій Є.А. адресою вул. Висока,2. Насамперед, зазначимо, що Осавулова - це український варіант прізвища Єсаулова.
Єлазивета Афанасіївна була дружиною дворянина Ставропольської губернії Михайла Єгоровича Єсаулова, який зробив доволі успішну військову кар’єру: перший офіцерський чин йому надано 26 листопада 1858 р., а через 20 років, в серпні 1878 р., він став полковником. Єсаулов був командиром Кубанського козачого дивізіону зі штаб-квартирою у Варшаві. Від 23 лютого 1883 р. до 6 лютого 1886 р. Єсаулов був командиром Кавказького кінного полку Кубанського козачого війська. Далі, як засвідчила Кубанська довідкова книжка 1891 р., полковник Єсаулов «перебував у Кубанському козачому війську в комплектуванні стройових частин». 1889 р. Михайло Єгорович придбав маєток 1468 десятин землі у селі Врублівці. Саме тут був водяний вальцовий млин, що належав генерал-майору М. Є. Єсаулову. Подільські адрес-календарі за 1895 і 1900 роки вказують, що Михайло Єсаулов був почесним мировим суддею у Кам’янці- Подільському. Тоді ж будується будинок Єсаулових в місті.
В книзі В. Гульдмана «Подільське домоволодіння в Подільській губернії» 1903 р. наводить такі дані про маєток відставного генерала: всього — 1369 десятин 32 квадратні сотки, зокрема: садиба — 57,2019 десятини, орна земля — 803,168 десятини, ліс — 246,76 десятини, непридатна земля — 262,169 десятини. Після смерті М.Є. Єсаулова (1903 чи 1904 рр. - точна дата не відома) все майно перейшло у власність дружини - Єлизавети Афанасїївни.
У другій половині 1919 р. в будинку перебувала Директорія Української Народної Республіки на чолі з Симоном Петлюрою. Саме тут з серпня до листопада 1919 р. міністри зустрічались з офіційними делегаціями Великої Британії, Франції, США. Причиною розміщення директорії в будинку Єсаулової, ймовірно, було знайомство дослідника історії кубанського козацтва Симона Петлюри з полковником Кубанського козачого війська М. Єсауловим. Проте, задукоментованого зв’язку між цими особами не знайдено.
Про перебування Директорії свідчить меморіальна дошка, урочисто відкрита 4 вересня 1997 року: «В цьому будинку наприкінці 1919 року розміщувався Уряд Української Народної Республіки — Директорія, очолюваний головним отаманом Симоном Петлюрою перед еміграцією до Польщі». Дошку з бронзи виготовлено у Великобританії на кошти тамтешніх українців з ініціативи голови Фундації імені Симона Петлюри Миколи Сидоренка, який з нагоди відкриття пам’ятної таблиці відвідав Кам’янець.
З колишньою садибою Єсаулової також пов’язане ім’я українського поета Володимира Сосюри, який восени 1919 року перебував у місті над Смотричем як козак Армії УНР і ходив на варту до високої Директорії. В автобіографічному романі «Третя Рота» пізніше поет написав «Мене, як недисциплінованого, не ставили біля кабінету Петлюри, а все в його садку».
Після встановлення в місті у 1920 р. радянської влади, будинок був націоналізований. Іван Огієнко у книзі «Рятування України», зазначає, що у лютому 1920 р. за рішенням Правління Кам’янець-Подільского державного українського університету було куплено «цілу садибу й добрий великий дім пані Осаулової на Високій вулиці» для потреб природничо-математичного та сільськогосподарського факультетів. 2 березня 1920 р. правління університету ухвалило відкрити тут метеорологічну станцію сільськогосподарського факультету.
У 1922 р. будинок закріплений за міським відділом Міністерства народної освіти згідно з його клопотанням і переданий Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституту. У будинку розмістилися геодезичний кабінет, аудиторії для занять по геодезії, які одночасно використовувалися для потреб землемірної школи і курсів при інституті.
Пізніше, згідно з документом, датованим 1936 р., у будинку розміщувався дитячий санаторій. Керівництво санаторію звернулося до відділу комунального господарства міста з проханням розібрати кам’яний сарай, що знаходиться перед будинком, щоб на місці влаштувати дитячий майданчик та клумби. На початку 1945 р. у будинку був влаштований дитячий оздоровчий санаторій. На сьогодні тут знаходиться Кам’янець-Подільський обласний дитячий туберкульозний санаторій.
Архітектурний опис будинку: будівля на низькому цоколі складна в плані з флігелем на північному фасаді з кутовими прибудовами, одноповерхова. Північний фасад з прибудовами декоровані горизонтальним рустом доповнюють горизонтальні елементи по всьому будинку: профільований карниз, тяги, що відокремлюють підвіконну частину і проходять над вікном. Висота кутових прибудов збільшена за рахунок аттику. Вікна будинку прямокутні, декоровані профільованою лиштвою з замковими каменями на північному фасаді. Вікна прибудов менші за розміром. Симетрію північного фасаду порушують дві пілястри в лівій частині і дещо відмінна форма в плані кутових прибудов. Будівля перекрита багатосхилим дахом. Прибудови увінчані куполами з люкарнами.
Садиба по вул. Сіцінського, 2 є цікавим об’єктом для вивчення природних цінностей нашого міста. Адже дерева, що ростуть у дворі колишньої садиби є пам’ятками природи. Це 2 липи європейські, бук червонолистий, клен сріблястий, яким уже понад 120 років.
За матеріалами дослідження наукового співробітника НІАЗ “Кам’янець” Т. ГЕРАСИМЧУК.
