Гідроелектростанція розташована в каньйоні, біля підніжжя скелястого мису, на якому височить Фортеця, та кам’яного перешийку, що є основою Замкового мосту. Її територію, огороджену кам’яним муром, зі сходу і півдня омиває р. Смотрич.
Спорудження гідроелектростанції здійснювалося в рамках реалізації Плану ГОЕЛРО в Україні – перспективного плану відбудови і розвитку економіки на основі електрифікації, що був затверджений V Всеукраїнським з’їздом Рад у лютому 1921 р. В травні того ж року створюється особлива комісія з електрифікації України при Українській Раді народного господарства. Невдовзі, в жовтні 1921 р., у Вінниці був створений відділ електрифікації Подільського губраднаргоспу. 10 жовтня того ж року на губернській міжвідомчій нараді за участю комісії з Москви був прийнятий план електрифікації регіону, який передбачав будівництво 16 електростанцій. Його реалізація здійснювалася силами губернського виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.
У 1925 р. акціонерне товариство «Вінелектро», де одним з основних пайовиків став губвиконком, після обстеження річок Подільської губернії запропонувало збудувати ГЕС на р. Смотрич в Кам’янці-Подільському. Після адміністративно-територіальної реформи 1923-1925 рр. і ліквідації губерній питаннями електрифікації території новоутвореної Кам’янецької округи займався відділ місцевого господарства окружного виконавчого комітету рад. У 1927 р. розпочались роботи з проектування і спорудження ГЕС «на водоспаді у Кам’янці».
18 травня 1930 р. урочисто розпочато будівництво будівлі і греблі гідроелектростанції у Кам’янці-Подільському (іл. 1). Обладнання і апаратуру виготовили Московський державний насосно-турбінний завод ім. М.І. Калініна і Ленінградський завод «Електросила» ім. С.М. Кірова. В 1935 р. гідроелектростанція дала промисловий змінний струм, а у 1939 р. – досягла проектної потужності 1320 кВт. (іл. 2). Будівельними роботами керував головний інженер окрмісцьгоспу Євген Затонський. Також під його керівництвом в цей час виконувалося будівництво водонапірної башти, реконструкція млина під завод ефірних олій, ремонт будівель пивзаводу. Заарештований у справі старшого брата, відомого діяча КП(б)У Володимира Затонського у листопаді 1937 р., розстріляний – у лютому 1938 р. За версією слідства Євген Затонський проводив контрреволюційну роботу на Кам’янець-Подільській електростанції. Реабілітований у 1957 р.
Під час Другої Світової війни гідроелектростанція не постраждала. Після надбудови греблі німецькою окупаційною адміністрацією у 1941 р. забезпечувала місто електроенергією (іл. 3). В повоєнний час Кам’янець-Подільська ГЕС продовжувала функціонувати і підпорядковувалася Вінницькому енергокомбінату. З 1964 р. і до поч. 2000-х років використовувалась як складські приміщення Кам’янець-Подільського приладобудівного заводу. В 2004 р. гідроелектростанція була продана з аукціону у власність ПП «Маяк», основним видом діяльності якого є мала гідроенергетика, і використовується за своїм первісним функціональним призначенням. Дане підприємство у 2005-2006 рр. провело ремонтні роботи, під час яких був розібраний аттик на східному фасаді, змінена конфігурація даху північної частини адміністративного корпусу і частково замінені вікна.
Будівля ГЕС кам’яна, поштукатурена, Г-подібна в плані. Її об’ємно-просторова композиція об’єднує два зблоковані перпендикулярно різновисокі об’єми: прямокутний одноповерховий машинний зал «врізається» у триповерховий адміністративний корпус. З північного боку до машинного залу підведений канал, що прокладений під кам’яним перешийком Замкового мосту. Міжповерховий зв’язок здійснюється сходовою кліткою, розташованою на стику машинного залу і адмінкорпусу. Перекриття монолітні залізобетонні, цегляні склепінчасті і металеві ферми. Дах адміністративного корпусу односхилий з покрівлею з профільованої листової оцинкованої сталі (в північній частині) і плоский суміщений з покрівлею з 3-ох шарів руберойду (в південній частині), машинного залу – двосхилий з покрівлею з листової сталі.
Виразність архітектурно-художнього вирішення фасадів досягається горизонтальними і вертикальними членуваннями стінових площин та смуг різновеликих віконних прорізів; облицюванням бучардованим каменем і цементним тинькуванням поверхонь; показною демонстрацією відкритого бетону перемичок. Композиційним центром будівлі служить сходова клітка, що акцентована на головному (східному) фасаді ризалітом з вертикальним суцільним заскленням віконного прорізу склоблоками. Зовнішній край південної частини цього фасаду підкреслений горизонталями тинькованих балконів, які протиставляються вертикалям лопаток північної частини. На південному фасаді асиметрично розміщене кругле вікно.
Інтер’єр характеризується максимальною простотою і відсутністю декорування.
Гідроелектростанція представляє один із кращих зразків промислової будівлі у стилі конструктивізм на території Хмельниччини. Їй притаманні функціональність, лаконічність і виразність об’ємно-планувального та архітектурно-художнього вирішення. Зокрема, в архітектурі фасадів творчо застосовані притаманні конструктивістському стилю архітектурно-будівельні прийоми, елементи і деталі.
Наказом Міністерства культури України від 17.09.2021 р. №737 «Про занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» Гідроелектростанція, поч. ХХ ст., взята під охорону держави як пам’ятка архітектури місцевого значення під охоронним №3104-Хм.
Джерела та література
- Жезицький В. Й. Політичні репресії на Поділлі у 20-х – 30-х рр.: загальні тенденції та регіональні особливості: дис. ... к-та істор. наук: 07.00.01 / Ін-т історії України НАНУ. Київ, 1997. С. 17-18.
- Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / Ін-т історії АН УРСР. Київ, Голов. ред. Укр. рад. енциклопедії АН УРСР, 1967–1974. Хмельницька область / ред. кол. тому: М. І. Мехеда (голова) та ін. Київ., 1971. С. 314.
- Кам’янець і Кам’янеччина від А до Я. Матеріали до регіонального енциклопедичного словника / упорядник О. Будзей. Wayback Machine: інтернет-архів. URL: https://web.archive.org/web/20090319054848/http://forest.ru/tovtry/ru/history/book/kamjanechyna_a_ja.html (дата доступу: 08.02.2023).
- Кульчицький С. В. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.). Київ: Альтернативи, 1999. С. 13-15, 215-217.
- Н. І. Відбудова нашого міста. Libraria: архів української періодики онлайн. URL: https://libraria.ua/numbers/182/1791/ (дата доступу: 09.05.2022).
- Олійник М. П. Поділля в роки нової економічної політики: політичні, соціально-економічні та культурно-духовні процеси (1921–1928): дис. ... д-ра істор. наук: 07.00.01 / Кам.-Под. нац. ун-т ім. Івана Огієнка. Кам’янець-Подільський, 2015. С. 226-231.
- ПАТ «Вінницяобленерго». Світоч життя. Вінниця: ТОВ «Консоль», 2015. 256 с.
- Слободянюк П. Я. Шлях до світла: сторінки електрифікації Поділля. Енергія. №7-8 (157-158). С. 3.
- Сторінками «Колективіста прикордоння». Подолянин: електрон. версія газ. 21 лютого 2020. URL: http://podolyanin.com.ua/history/42340/ (дата доступу: 08.02.2023).
- Таранушенко С.А. Місто Кам’янець Подільської губернії. Харьків.: Харьківський приватний музей міської садиби, 2012. С. 7.
- Шафінський М. Ще як млини з турбінами були. Енергія. №4-5 (207-202). С. 4.
- Шафінський М. Державна комунально-промислова енергетика краю. Енергія. №7-8 (217-218). С. 4.
Учений секретар
Лариса Рудюк
Ілюстрації
Іл. 1. Початок будівництва Гідроелектростанції. 1930 р.
Фрагмент фотографії з книги С. Таранушенко «Місто Кам’янець Подільської губернії»
Іл. 2. Гідроелектростанція. Фотографія С. Абольникова, журнал «Вогник» №31 за 1936 р.
Іл. 3. Гідроелектростанція. 1941 р. (джерело: https://kamienec.livejournal.com/183547.html )
