Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Головна Контакти Віртуальна
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    https://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com





    Що треба знати про діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини


    »Читати більше

    Схема туристичного оглядового маршруту «Фортифікація Старого міста» по по каньйону, «Сакральна архітектура Старого міста» в Кам’янці-Подільському


    »Читати більше
  • НІАЗ » Дослідження НІАЗ "Кам'янець" » КУЛЬТОВІ АРТЕФАКТИ З АРХЕОЛОГІЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ НІАЗ «КАМ’ЯНЕЦЬ»

    КУЛЬТОВІ АРТЕФАКТИ З АРХЕОЛОГІЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ НІАЗ «КАМ’ЯНЕЦЬ»

     Опубліковано: 2-02-2025

    КУЛЬТОВІ АРТЕФАКТИ З АРХЕОЛОГІЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ НІАЗ «КАМ’ЯНЕЦЬ»

        У статті здійснено детальний аналіз археологічних знахідок культового призначення, виявлених під час досліджень храмів Іоанна Предтечі, Святої Трійці та Вірменського Миколаївського костелу в м. Кам’янці-Подільському. Акцентується увага на оригінальності та значній цінності артефактів, збережених у музейних фондах НІАЗ «Кам’янець».

       Ключові слова: Іоанно-Предтеченська церква, археологічні дослідження, давньоруський період, хрест-енколпіон, Троїцька церква, нагрудна ікона, Миколаївський костел, розарій (ружанець), бронзовий медальйон.

       Релігійні вірування у всіх народів мають не лише духовні, але й матеріальні втілення. Свідченням цього є віднайдені археологічні артефакти культового призначення різних періодів історичного минулого України, які дозволяють простежити еволюцію духовної культури та процесів християнізації.

       Значну цінність мають артефакти, збережені в археологічній колекції НІАЗ «Кам’янець», які виявлені під час археологічних досліджень та ремонтно-реставраційних робіт культових пам’яток, що знаходяться за заповідній території: давньоруський хрест-енколпіон ХІІ-ХІІІ ст., дві нагрудні ікони-мініатюри ХVII-XVIII ст., підвісний медальйон ХVIII cт., медальйон із розарієм (ружанцем) ХVIII ст.

    Окреслена в статті тематика досліджувалась багатьма науковцями: В. Гупало [1], А. Задорожнюком [2], М. Петровим [3; 14], С. Кияком, І. Ковалем, І. Гояном [4], О. Лазурко, М. Шніцаром [5], В. Олійником [12],                    В. Савицьким [15] та іншими фахівцями.

    Давньоруський хрест-енколпіон ХІІ–ХІІІ ст. (Рис. 1) виявлений під час дослідження фундаментів Іоанно-Предтеченської церкви у 1987 році в м. Кам’янці-Подільському Хмельницької області та переданий на збереження у фонди НІАЗ «Кам’янець» старшим археологом інституту «Укрпроектреставрація» М. Нікітенком [7]. Хрест виготовлений за допомогою техніки лиття і являє собою типовий зразок мідного енколпіона із високим рельєфом. Релікварії подібного типу відливали у глиняних формах, свідченням цього були знахідки середньовічних ремісничих майстерень у Києві та Галичі [4, с. 85]. Через нерівність глиняних тиглів такі енколпіони мали досить аморфне загладжене зображення. Його розміри становлять 65х46х4 мм. В центрі чільної (лицьової) сторони хреста зображене Розп’яття обмежене чотирма круглими кінцями (раменами) або медальйонами, всередині яких видніються погрудні обриси святих. За науковою атрибуцією, поданою в обліковій документації, на зворотній стороні зображений архангел Сихаїл (Михаїл), а на чотирьох круглих раменах всередині видніються обриси святих. Зображення Михаїла – архангела-цілителя, покровителя душ померлих було нетиповим для давньоруських хрестів-енколпіонів. У зв’язку із тим, що зображення на зворотній стороні досить важко простежується, припускаємо, що середньовічні майстри на хресті могли зобразити Богоматір із немовлям.

       Хрести-енколпіони зустрічаються на всіх теренах колишньої Давньоруської держави. На території Старого міста (площа Польський ринок) у 2016 році Кам’янець-Подільською архітектурно-археологічною експедицією НДЦ «ОАСУ» ІА НАНУ (керівник – кандидат історичних наук Нечитайло П.О.) проводилися археологічні дослідження, внаслідок яких у розкопі № 3 був знайдений фрагмент давньоруського хреста-енколпіона іншого типу із зображенням Божої Матері Оранти [16]. Подібні  до нашого хрести архаїчного зразка зустрічаємо серед археологічних знахідок в с. Зелене Кельменецького району Чернівецької області, фрагмент однієї пластини (стулки) в с. Олешків Івано-Франківської області [4, с. 91]. Відлиті із бронзи, але зі схожим зображенням енколпіони зберігаються у археологічних колекціях Музею історії у м. Києві [13], Любомилі [15].

       Хрести-енколпіони використовували, найімовірніше, як натільні хрестики, всередині яких зберігали частинки Святих Дарів, мощей великомучеників Христової церкви та інших реліквій [4, с. 86].

       Двостороння мідна ікона-мініатюра ХVII – початку XVIII ст. №1 (Рис. 2), розписана олійними фарбами, віднайдена у 1996 році внаслідок досліджень ділянки Троїцької церкви в Кам’янці-Подільському спільною україно-канадською Кам’янець-Подільською Фундацією [8, арк. 1]. Нагрудна ікона має форму овалу, її розмір становить 118х90 мм. Завдяки реставрації, з одного боку ікони ми чітко бачимо зображення Богородиці Одигітрії Ченстоховської із Христом-немовлям на руках. Добре видно силуети німбів, мафорія Марії, сорочки Христа з хрещатим білим орнаментом. Богородиця зображена фронтально, на лівій руці тримає Христа, правою вказує на нього. Христос – в півоберта до Марії, правою рукою благословляє, лівою спирається на руку матері. Лики окреслені чорною фарбою. Тіло коричневе, добре видно складки на мафорії і туніці, облямівки одягу та сліди орнаменту [6, арк. 1].

    На звороті – до початку реставрації не було помітно жодних слідів живопису. Проте після укріплення і розчистки від поверхневих забруднень проявилася постать Богоматері з дитям-Ісусом у повний зріст. На лівій руці Богородиця тримає Христа у червоній сорочці. Видно силуети ликів, німбів, одягу [6, арк. 2]. Більша частина зображення на звороті втрачена. Обидві пластини, імовірно, не мали додаткового обрамлення. Іконка, очевидно, була нагрудним оберегом.

       Двостороння нагрудна ікона- мініатюра ХVIII ст. №2 (Рис. 3) знайдена також під час досліджень ділянки Троїцької церкви в Кам’янці-Подільському спільною україно-канадською Кам’янець-Подільською Фундацією у 1996 році [9, арк. 1]. Зображення виконане олійними фарбами на мідній пластині квадратної форми, погано збережене із обрисами, які ледь проглядаються. ЇЇ розмір становить 8,5х9,5 см. З одного боку – в центрі простежується силует Божої Матері з немовлям, з іншої – Божа Матір Одигітрія, яка тримає на руках немовля-Христа. Видно німб та мафорій Богоматері. Нагрудні ікони такого типу зустрічаються досить рідко.

       Зважаючи на те, що вірменська національна меншина в Кам’янці-Подільському досить активно влилася у міський простір, нам сьогодні відомі артефакти культового призначення вірмен, які у 1666 р. змінили вірмено-григоріанський обряд на вірмено-католицизм. Дослідження Вірменського Миколаївського костелу здійснювала Археологічна експедиція історичного факультету Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту під керівництвом М.Б. Петрова та А.Б. Задорожнюка у 1989-1990 рр. [14]. В центральній частині храму експедиція віднайшла і дослідила підвальне приміщення, до якого вів вхід під підлогою костелу. Це приміщення було засипане землею та рештками стін зруйнованого храму. В ньому були виявлені людські поховання і супровідний інвентар – шість бронзових медальйонів. Один медальйон був знайдений окремо, а інші п’ять були скріплені мідним дротом, на які були нанизані дерев’яні намистини. Така композиція являла собою розарій або ружанець – традиційні католицькі чотки із якими поєднувалася усна медитативно-повторювальна молитва, що містила роздуми над таємницями життя Христа та Божої Матері. Усі вони датуються ХVIII ст. Детальний аналіз змісту медальйонів зробив А.Б. Задорожнюк в облікових документах та наукових статтях [2, с. 31].

       Підвісний медальйон (Рис. 4) на аверсі має зображення Божої Матері-Цариці з дитям, яка одягнена у гаптований мафорій. На її голові зображена корона, видніються силуети німбів. Навколо зображення є латинський напис: «В.V. MARIA BERDICZOVIEN. CORON», який вказує, що медальйон був виготовлений на згадку про коронацію Бердичівської Богородиці. На реверсі зображено жіночі обриси у повний зріст із пальмовою лозинкою у правій руці, біля її ніг лежить лев і дві змії. Ліворуч – зображена печера, перед нею палає вогнище. Очевидно, це Свята Текля, про що ми дізнаємося із латинського напису навколо зображення: «THECLAE V.E.M.» [10; 2, с. 31-32]. Підвісні медальйони такого типу носили на шовкових нитках. Подібні вироби ми зустрічаємо в Бернардинському костелі у Дубні, які були знайдені під час археологічних досліджень культової споруди [1]. Серед 18 медальйонів, 2 мають схоже зображення на аверсі – Божа Матір-Цариця із немовлям. Відрізняється  реверс, на якому було відображено святих – представників  католицьких орденів. Натомість наш медальйон має впливи вірменського релігійного обряду.

       На п’ятьох двосторонніх медальйонах, об’єднаних розарієм,  зображені святі та латинські написи із поясненням (Рис. 5). Медальйон №1 відображає святих Аполлона – аверс, Каміла – реверс. Медальйон №2 має зображення  Богородиці, що сидить з дитям на колінах і тримає ружанець на аверсі та Святого Домініка на реверсі. Медальйон №3. Аверс – зображений Св. Антоній повернутий до Христа, реверс –  Святий Франциск. Медальйон № 4.Аверс – викарбуваний Св. Йосиф, реверс – Ісус. Медальйон №5. На аверсі і реверсі є геральдичні зображення [11; 3, с. 34-35].

       Достовірною інформацією про місце виготовлення таких медальйонів ми не володіємо, проте більшість  виробів такого типу мають римське походження, де, імовірно, розміщувалися майстерні на яких їх безпосередньо карбували. Вони характеризуються вишуканістю і довершеністю зображень та можуть бути використані не лише як інформативні іконографічні джерела, а й витвори мистецтва.

    Варто зауважити, що такі медальйони могли мати лише заможні та поважні люди. Зважаючи на те, що вони були знайдені в криптах, очевидно, належали священнослужителю або настоятелю Миколаївського костелу.

       Таким чином, на основі аналізу археологічних артефактів культового призначення із збірки НІАЗ «Кам’янець ми можемо простежити значну тривалість історичного минулого міста, полікультурний симбіоз та поліетнічну релігійну свідомість його мешканців, яка закарбувалася у індивідуальних сакральних речах.

    Список використаних джерел і літератури

    1. Гупало В. Релігійні медальйони із поховань у колишньому Бернардинському костелі в Дубні на Волині. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип.18. С.291-321
    2. Задорожнюк А. Знахідки з розкопів Вірменського Миколаївського костелу в Кам'янці-Подільському. Пам'ятки України: історія та культура. № 3-4. 2000. С. 128-129
    3. Задорожнюк А., Петров М. Вірменський храм Св. Миколи ХV- ХVI ст. (Історія пам’ятки). Кам’янець-Подільський: Медобори. 2009. 64 с.
    4. Кияк С., Коваль І., Гоян І. Нові матеріали до вивчення галицьких хрестів-енколпіонів XI-XIII ст. Етнос і культура. № 6-7. С. 85-95 
    5. Лазурко О. Шніцар М. Середньовічний скарб культових речей зі Львова. Археологічні дослідження Львівського університету. С.339-349
    6. Мельник М. Реставраційний паспорт. 1995. 3 арк.
    7. Науково уніфікований паспорт НІАЗ «Кам’янець» № 4691, 2012. 2 арк.
    8. Науково уніфікований паспорт НІАЗ «Кам’янець» № 4692, 2012. 2 арк.
    9. Науково уніфікований паспорт НІАЗ «Кам’янець» № 4693, 2012. 2 арк.
    10. Науково уніфікований паспорт НІАЗ «Кам’янець» № 4694, 2012 . 2 арк.
    11. Науково уніфікований паспорт НІАЗ «Кам’янець» № 4695, 2012. 2 арк.
    12. Олійник В., Олійник В. Знахідки давньоруських енколпіонів на півдні Тернопільщини. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип. 12. 2008. С.390-392
    13. Пекарська Л.В., Пуцко В.Г. Даньоруські енколпіони в збірці Музею історії м. Києва. Археологія. №3. 1989. С.84-94
    14. Петров М.Б., Задорожнюк А.Б. Звіт про археологічні дослідження Вірменського храму Св. Миколи XV – XVIII ст. у Кам’янці-Подільському за 1989-1990 рр., 1991. 63 арк.
    15. Савицький В. Нагрудні мініатюрні хрести та підвіски з хрестами княжої доби у збірці Любомльського краєзнавчого музею. Княжа доба: історія і культура. Вип. 8. С.181-207
    16. Старенький І.О., Нечитайло П.О. Хрест-енколпіон першої половини ХІІІ ст. з Кам’янця-Подільського. Освіта, наука і культура на Поділлі. Т. 24. С.244-249

    УДК 903.26:[069:94(477.43-21)                                                        Сніжана Пагор

    м. Кам’янець-Подільський

     

     

     

     

     

     

     
     

    Положення про НІАЗ "Кам'янець"

     

    Фонди НІАЗ «Кам’янець»

     
     

    НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК «КАМ’ЯНЕЦЬ» (далі – Заповідник) є адміністрацією історико-культурного заповідника в розумінні ст. 32-2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», створеним постановою Ради Міністрів Української РСР від 18.05.1977 року № 298 «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника у м. Кам’янці-Подільському». Статус національного надано Заповіднику згідно з Указом Президента України від 30.04.1998 року № 396 «Про надання Кам’янець-Подільському державному історико-архітектурному заповіднику статусу національного».

      Детальніше

     

    Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування, а саме у сферах пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, реставраційно-реабілітаційної, фондової, культурно-освітньої, виставково-експозиційної роботи. В Заповіднику здійснюється формування, комплектація, вивчення музейних, архівних, бібліотечних фондів.

      Детальніше

     
     

    Історія НІАЗ "Кам'янець"

     

    Акція "7 чудес України"

     
     

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову:

     «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському»

      Детальніше

      Всеукраїнська акція "7 чудес" була ініційована відомим політиком Миколою Томенком і стартувала в травні 2012 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання 7 чудес. З них був складений список 100 претендентів.

      Детальніше

     
  •  
  • Випадкові фрази: