Прояви символіки Українського
прапора в різдвяних колядках
У середньовічному Кам’янці за прикладом європейських міст представники різних націй будуючи храми та освячуючи іменами святих, впроваджували свої філософські погляди на Євангелістичні тексти із вчення Ісуса Христа.
Витяги з Євангелія простежувались в домобудівництві, плануванні ринкових площ, ошатності храмів зовні та в церковному начинні, культурі спілкування, піснях, а різдвяні народні оди – колядки, були вершиною трактувань канонічних текстів з прославляння народження Ісуса Христа.
В різдвяних українських та польських одах, а саме в колядці «По всьому світу стала новина» та «Mędrcy świata - Мудреці світу», завуальовано розповідають про події народження Спасителя, що оповідається в Євангелії від Матвія, у другій главі.
По всьому світу стала новина,
Діва Марія зродила Сина,
Сіном притрусила,
В яслах положила,
Господнього Сина.
У другому куплеті колядки Марія звертається до Бога, щоб він прислав дари, бо вона переживає за народженого Сина Господнього.
Діва Марія Бога просила:
"В що ж би я Сина свого повила?
Ти, небесний Царю,
Пришли свої дари,
Цьому господарю".
У третьому куплеті колядки три царі-мудреці принесли дари.
Прийшли три царі з східної землі,
Принесли дари Діві Марії:
Покірно складають,
І поклін віддають,
Ісусові Христові.
У польській колядці вказано порядок тих дарів, а саме kadzidło, mirrę, złoto - Ладан, Миро та Золото. В одній із українських версій цієї колядки волхви припіднесли: «Три свічі воскові, ще й ризи шовкові».
До цих пір немає пояснення, чому волхви-мудреці припіднесли саме ці дари. У західному світі серед ченців-філософів-проповідників вважалося, що перші дари - ладан, використаний як дезинфікація та усунення смороду у хліві в якому народився Спаситель з метою зберегти народженого Ісуса від хвороб.
Цікавим є четвертий куплет колядки в якому Ангели співають Оду Діві Марії.
Ой засіяла звізда на небі,
Прийшли Ангели до Діви Марії,
Співають Їй пісні,
Господній Невісті,
І радість приносять.
Ймовірно останній куплет пов'язаний з подіями за якими Ірод після приходу до нього волхвів-мудреців дав вказівку вбити всіх немовлят в Назареті. А тому ангели, які явились Йосипу і Марії просили негайно покинути місто і другі дари – золото, дано стражникам-військовим, які випустили Йосипа та Марію з немовлям через міські ворота, що символізує перший хабар на планеті Земля від народження Христа. У четвертому куплеті колядки, ймовірно відбулось поєднання народження Ісуса і вихід з Назарету, через що співали ангели хвалебні гімни, що підтверджується старовживаними варіантами колядки, які не співаються в теперішньому часі.
Залишається не зрозумілим використання третіх дарів – мира – оливкова олива із додаванням білого виноградного вина та запашних речовин.
В апокаліпсисі від Іоанна Богослова у манускрипті, що виданий в Іспанії у 1180 році, вперше зображена палітра двох кольорів – жовтого та синього. Ймовірно вже тоді чекали пришестя Ісуса Христа. Поєднання жовтого та синього кольорів, ймовірно під впливами європейських ченців-філософів, трактувалось священиками русинами-українцями на Поділлі, як Тіло Господнє, що змащено маслами при народженні та після зняття з Хреста, огортання в плащаницю з перенесенням тіла Ісуса Христа до Гроба Господнього. Синій колір мав символізувати духовну частину, тобто прихід самого Спасителя, щоб вершити суд над мертвими, живими та ненародженими.
Отже, жовтий колір мав символізувати земне життя людини, а синій – прагнення до небесного, райського життя душі людини.
Збережена у фондах К-ПДІМЗ плащаниця, застосування яких в церковних богослужіннях запроваджується у XVI ст. та знаходилась в одному із подільських храмів, увібрала філософські погляди русинів-українців часів пізнього середньовіччя.
З розділенням Подільського воєводства на дві частини між Австрією та росією у кінці XVIII ст., більша частина якого відійшла до російської імперії, поширювались трактування східного (візантійського) обряду, а в подальшому взято як канонічна складова у московській церкві та використовується по наш час, що при знятті Ісуса Христа та перенесенні його в Гріб Господній, тіло не було омите, а тому плащаниця була просякнута кров’ю Спасителя. Тому в храмах на Поділлі з ХІХ ст., крім зміни їх архітектурних видів в російському стилі, під час богослужінь використовувалась плащаниця червоного кольору.
У Другій половині ХІХ ст. в російській імперії постало завдання підняти освіченість дітей, щоб залучати з настанням їх повноліття на промислові виробництва. Збільшення чисельності населення у промислових районах України, а саме на колишніх землях Війська Запорізького та в землях Подоння, спровокувало там поширення соціалістичних ідей. Ідеологи знали, що робітники потерпали від важкої роботи та пам’ятали як священики під час навчань на Поділлі, Київщині, Полтавщині, Волині застосовували щодо них різку. Тому червона плащаниця була трансформована у червоний прапор, який символізував кров пролетаріата. Жовто-синій прапор піднятий у 1848 році у Львові, ймовірно був взятий із плащаниць уніатських храмів, але палітру кольорів під час революції «Весни народів» трактували як жовта пшениця, яку селяни зможуть вирощувати під мирним синім небом. У подальшому часі він трактувався як націоналістичний, а з 1991 року в ЗМІ антидержавні сили і до сьогодні пропонують перевернути кольори, бо за китайськими вченнями їх положення на прапорі не є гармонійним.
Автор Європейського прапора Арсен Гейтц перед смертю визнав, що за основу був взятий фрагмент Апокаліпсису Святого Іоанна Богослова з зображенням образу Матері Божої Непорочного Зачаття, яка була представлена на лазуровому тлі, а її голову оточувало 12 зірок.
Колядки, які співаються в різдвяну ніч у Європі, Польщі та Україні, несуть глибинний філософський зміст давніх часів, а тому народження Христа та
та його Славіння у європейських народах завжди було надією на кращі зміни у наступному році.
Молодший науковий співробітник
Національного історико-архітектурного Заповідника
«Кам’янець»
Руслан Нагнибіда
Манускрипт Апокаліпсис від Іоанна Богослова. Іспанія. 1180 р.
Плащаниця кінця XVI ст. м. Кам’янець-Подільський
Опубліковано: Край Кам’янецький // 1 січня 2025 р. – С. 8