Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Головна Контакти Віртуальна
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    https://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com





    Що треба знати про діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини


    »Читати більше

    Схема туристичного оглядового маршруту «Фортифікація Старого міста» по по каньйону, «Сакральна архітектура Старого міста» в Кам’янці-Подільському


    »Читати більше
  • НІАЗ » Дослідження НІАЗ "Кам'янець" » САДОВО-ПАРКОВІ КОМПЛЕКСИ м. КАМ΄ЯНЦЯ -ПОДІЛЬСЬКОГО НА ПРИКЛАДІ САДІВ ДЕ ВІТТЕ.

    САДОВО-ПАРКОВІ КОМПЛЕКСИ м. КАМ΄ЯНЦЯ -ПОДІЛЬСЬКОГО НА ПРИКЛАДІ САДІВ ДЕ ВІТТЕ.

     Опубліковано: 2-02-2025

    САДОВО-ПАРКОВІ КОМПЛЕКСИ м. КАМ΄ЯНЦЯ -ПОДІЛЬСЬКОГО НА ПРИКЛАДІ САДІВ ДЕ ВІТТЕ.

       В статті висвітлюються дослідження та аналіз історичних планів міста Кам’янця-Подільського кінця ХVIIІ – першої половини ХХ століть, архівних та іконографічних матеріалів на ділянці об’єкта садово-паркового мистецтва – садів де Вітте. Подано пропозиції з відновлення архітектурно-паркового ансамблю й пристосування його під рекреаційну зону Старого міста та відтворення культурного  ландшафту каньйону р.Смотрич.

                Ключові слова: історичний план, сад, палац, регулярний парк, відновлення.

       Пізньосередньовічні подільські міста і містечка у своєму становленні проходили складний етап трансформації. З ХVIIІ ст. зі змінами у тактиці нападу та оборони їх фортифікації поступово почали втрачати свою оборонну функцію.  Каньйон р.Смотрич з ХІІІ ст. був перешкодою для ворогів, а для мешканців Кам’янця місцем з видобутку каменю. Вже у ХVIIІ ст. ці території набувають іншого значення, а саме використовуються у мирних цілях. Каньйон використовують для розміщення порохових складів. На р. Смотрич облаштовують млини, а вздовж річки чітко протрасовують вулиці на яких селиться бідне населення. У південно-східній частині міста,  одна із великих ділянок, що була не забудованою, використовується комендантом Кам’янецького замку Яном де Вітте для закладення своєму синові Юзефу де Вітте великого літнього палацу із закладенням великого регулярного парку.

       Перші європейські сади барокко з’явились на думку дослідників в Іспанії, які були закладені мусульманами в часи середньовіччя.

         Кам’янець-Подільський, як і все Поділля, перебуваючи з кінця ХVII ст. під владою турків, ймовірно, також перебуваючи під ісламським впливом, був облаштований за всіма  ознаками близькосхідного міста, а саме із закладенням садів, один із яких був при тюрмі гарему для одалісок, а інших при будинку Галіль-Паші.

         По виходу турків із Кам’янця, цей будинок, що виходив на площу Вірменський ринок, був переобладнаний під палац комендантів Кам’янецької фортеці, одним із яких довгий час був комендант Ян де Вітте. Ймовірно старовинний сад, закладений турками і став поштовхом із закладки нового масштабного регулярного парку із палацом у центрі в каньйоні річки Смотрич.

        Відомості про палац та сади Юзефа де Вітте містяться у працях Ю.Ролле, [24,] З.Горнунга. Т.Новака, Є.Ковальчика, Є.Пламеницької, О.Пламеницької [19,], Н.Урсу, А.Александровича, Г.Ківільші. Науковці на основі архівних матеріалів підтверджують участь камянецького коменданта, талановитого архітектора Яна де Вітте в будівництві і перебудові багатьох архітектурних споруд міста Кам’янця - Подільського у XVIII ст. Одним із таких об’єктів є садиба із палацом та парком, що спроектовані  комендантом Яном де Вітте для свого сина Юзефа в каньйоні р.Смотрич.  Найдавнішим  джерелом, яке дає уявлення про досліджувану ділянку,  є схематичний план міста, на якому зображено фортифікаційні та сакральні  будівлі до захоплення Кам’янця   турецькими військами у 1672 році. На ділянці зображено церкву Різдва Христового із дзвіницею та  кладовище біля неї, а на річці Смотрич –  два млини [14]. Купець Трифон Коробейников у своїх записках згадує у каньйоні р.Смотрич церкву та млини, які належали вірменській нації.

       Мідьорит КипріянаТомашевича  1673-1699 років детальніше прорисовує рядову забудову каньйону. Поряд із церквою  та млинами в каньйоні ріки зображено житлові будинки [15]. На плані Рубейса 1684 року  та планах першої половини і середини XVIII ст. планувальна структура ділянки зображується  схематично [5].

       Перші картографічні зображення садів Вітте добре показані  на планах, що виконані між 1765-1780 роками і зберігаються в архівах Москви та Кракова. Між дослідниками є розбіжності у датуванні планів. Один із них за атрибуцією Російського державного військово-історичного архіву  (далі – РДВІА ) датований  1773 р. та виконаний майором Яном  Шуллером  (Рис. 1) [8]. Інший – з  бібліотеки Чарторийських в Кракові польський дослідник Т.Новак називає  «Великим планом Кам’янця» і  датує 1780 р. (Рис. 2) [27].  О.Пламеницька зауважила, що картографічні плани виконані у 1760-ті рр., відразу за призначенням Яна де Вітте на посаду коменданта  фортеці у 1767 році. Тому краківський план є брульйоном  плану з РДВІА [20].

       На вже згаданому кольоровому краківському плані поверх нарисованих фортифікаційних елементів вклеєні невеликі фрагменти кольорових креслень [1],  які добре простежуються на плані Яна Шуллера. При детальнішому аналізі з’ясовуємо, що планувальна структура садів Вітте частково відрізняється, але в цілому розміри садиби із розміщеними на ній палацом та садом є однаковими (Рис. 1-2). 

       За тогочасною модою паркові  комплекси були  регулярного типу із застосуванням топіарного мистецтва. На плані Кам’янця-Подільського 1773р.  зображено розпланувальну структуру саду  регулярного типу. Головним структурним елементом та акцентом комплексу є палац. Від нього прокладена головна алея, по обидва боки якої розміщені партери саду. Північна частина саду складається із дванадцяти елементів, ймовірно, квіткових, що композиційно об’єднані зі стриженими кущами. Південний партер  —  з восьми елементів, ймовірно, засаджений деревами та газонами, що радіально розрізаний піщаними доріжками

    (Рис.2). Декоративні композиції зелених насаджень розташовані вздовж алей із відкритим партером. Посадковий матеріал, в асортименті якого були кущі бузку, троянд, аґрусу та дерева, серед яких представлені липи, верби, ялини та ін., піддавалися формуванню крони. Вони набували геометричних форм, доповнюючи пізньобарокові архітектурні риси палацу. Тому у  відвідувачів створювалось уявлення, що власник палацу підкорив природу. Він розмістив своє помешкання серед дикої природи скель каньйону, біля річки із невеликими каскадами, доповнивши їх  рукотворними партерами. На плані, південніше палацу Вітте, фіксуємо дві видовжені прямокутні споруди, витягнуті по осі схід-захід. Одна із них, можливо, церква Різдва Христового. На плані вона має риси триконхового храму. Ю.Сіцінський, використовуючи у своїх працях  описи міста середини XVIII ст., вважав, що церква була трикупольною, побудована із дерева та з часом перебудована в однокупольну церкву [21, с.130].  Поруч із нею знаходилась ще одна будівля, в якій, ймовірно, проживав садівник, що доглядав за парковим комплексом. Навпроти палацу на другому березі річки під скелями каньйону висаджено декоративну композицію у формі півкола. Вона могла використовуватись як амфітеатр під час різних видовищних розваг у літній час.

       Автор  З. Горнунг у  своїх працях подає невеликі тексти, що написані  Яном де Вітте. В одному із листів, які дійшли до нашого часу, новозбудований палац описується як «меблями за новою модою обставлений: з садом по обидва боки річки Смотрич великим, в якому алеї, прохолода для прогулянок і річка, від якої канал утворює каскад, якому би заздрила Варшава, там же при Онуфріївській криниці водоспад вабить нас до себе» [26].

       На планах кінця XVIII ст., а саме 1796 р. (Рис. 3). та 1797 р. фіксуємо різні планувальні структури парку.

    На плані 1797 року сад зображений у вигляді двох партерів, тоді як північна частина відсутня. Палац позначений латинською літерою f, що в експлікації пояснено  як «обывательские строения  у реки Смотрич» (Рис. 4).

       У Хмельницькому обласному державному архіві  зберігається декілька справ, в одній з яких є кольоровий «План ґрунту з садом при будинку графа де Вітте, що знаходиться в Кам’янці-Подільському у рові» [2], датований 1800 р. На ньому можна прослідкувати зміни, що сталися за тридцять років від часу закладки палацу та саду. На плані зображено палац складної конфігурації, що розміщений біля річки. Сад розташовувався довкола палацу та по обидва береги річки. У північній частині саду збудовано прямокутну у плані стайню, орієнтовану по осі схід-захід.  На північ від неї  розміщувались будинки. Вони позначені літерою Е, поясненою в експлікації як «Обывательские хаты на плаце графа де Витте». На південь від палацу зображений сад, позначений літерою F, обгороджений з усіх сторін муром. Зауважимо, що сад на плані втрачає регулярність, набуваючи ознак пейзажного парку. Поряд із садом фіксуємо будинок, що в експлікації позначений літерою D, в якому жив садівник. На плані вже не показана церква, що існувала протягом кількох віків. Поряд із хатою садівника простежуємо присадибні ділянки, а на краю садиби розміщувалась винарня. (Рис.5).  Можливо, стару дерев’яну церкву розібрали. Зауважимо, що церква не зображується на плані 1797 р., тоді як на плані 1796 року вона зображена (Рис. 3). Дослідники припускають, що поряд із церквою існував цвинтар, бо під час копання ровів під фундаменти електричної станції, в землі знаходили багато поховань  (Рис.3) [18, с.181].

       В іншій архівній справі йдеться про те,  що  1800 року генерал-лейтенант граф Йосиф Іванович де Вітте передав Подільському Приказу громадської опіки власний сад, в якому росло 423 липи, 316 вишень, 41 ялина, 23 груші, 56 яблунь, 217 слив, 9 горіхів, 46 кущів винограду, 10 абрикос, 46 кущів аґрусу та багато інших дерев, кущів та зелених насаджень. Слід зауважити, що сад складався із дерев різного віку, про що свідчить зафіксований у документах детальних їх опис [3].

       Також разом із територією саду, Приказу було передано двоповерховий будинок, в якому мешкав граф де Вітте, флігель, конюшню, винокурний завод, хату садівника, 2 га. землі і хату прислуги. У палаці Вітте влаштували лікарню на 30 ліжок.  В середині ХІХ ст. їх кількість збільшилась до 110 [22, с.13].

       На кресленику 1808 р. під назвою «План і фасад шпиталю в Кам’янці» зображено архітектурний вигляд шпиталю та інших будівель, розташованих на садибі.  Двоповерховий будинок палацу складної конфігурації, з високим дахом із заломом, в якому влаштовані слухові вікна. Центральна частина фасаду виділена ризалітом. Планувальна структура  будинку  зального та анфіладного типу [7].

       Плани початку 19 ст. мало звертають увагу на  досліджувану ділянку та її не деталізують. Тільки по периметру окреслюють територію однією лінією.

       На плані 1861 року територія садів позначена цифрою 30. В експлікації пояснено, що це міська лікарня, яка знаходилась у садибі до 1863 р. Конфігурацію будинку змінено, а флігель залишився без змін. Через річку перекинутий місток, що з’єднує частини саду. Головна частина саду поділена на великі елементи, по центру яких розміщувалась кругла клумба [6]. Зауважимо, що навіть після передачі будівель у користування міської лікарні садиба була відома в місті під назвою «Сади Вітте». Цей куточок міста вразив красою польського художника Наполеона Орду [17, с.222]. Серед його замальовок, що зроблені у Кам’янці-Подільському в 1865р., є літографія з підписом: «Кам’янець-Подільський. Губернія Подільська. Сад генерала Яна де Вітте Коменданта Кам’янця 1781 р., подарований через його сина дружині його, яка пізніше одружилася з Щенсним Потоцьким….» (Рис. 6).

       На літографії художник на передньому плані зобразив міську лікарню – колишній палац Йозефа де Вітте із залишками саду. Палац із флігелем обгороджені кам'яним муром, частково поруйнованим. На задньому плані Наполеон Орда зобразив Новопланівський міст, поряд із рікою лазню єврейської громади (мікву), а посеред русла – острівець, який створює невеликі каскади на річці. Дорога, що тягнеться від мікви, пролягає через колишні сади, виходить на невеликий дерев'яний місток. На літографії зображено також будинки на Новому плані та руїни башти по східній кромці Старого міста (Рис. 6).

       Плани другої половини ХІХ ст., частково відображають  збережену планувальну структуру саду. Так, приміром, на плані 1872 року по центру садиби зображено головну квіткову клумбу, від якої радіально відходять прогулянкові стежки [9,Арк.1].  На плані 1873 року зафіксовано планування доріжок парку із розміщенням головної клумби, від якої відгалужені по три алеї в північному та південному напрямках. Територія огороджувалась з боку вулиці Руської з двома спорудами та позначена цифрою 51 – міська лікарня, а через річку був перекинутий місток. (Рис. 7) [10,Арк.3].

       План 1884 року не зображує планувальну структуру саду, але вказує на характер озеленення і виділяє господарську частину із забудовою. У ХІХ ст. частина саду Вітте була пристосована під бульвар, де відбувалися прогулянки і грав оркестр [28,90].  Майже всі подорожуючі, що писали про Кам’янець, не залишали поза увагою цей куточок міста. Російський журналіст М.Сементовський, описуючи кам'янецькі бульвари, згадує також сад Вітте: «Окрім бульвару, місцем прогулянки може бути мальовничо розташований біля підніжжя скель, понад річкою Смотричем «сад Вітта», що знаходиться у відомстві громадської опіки. Сад цей отримав свою назву від прізвища колишнього власника свого, колишнього кам'янецького коменданта, генерала Вітта» [16].

       Поштові листівки та фотографії кінця XIX ст. початку XX ст. зафіксували південно-східні квартали Старого міста. На одній із них двоповерховий будинок із флігелем обсаджений  з усіх сторін  деревами, які створювали прохолоду у літню пору року  для відвідувачів міської лікарні.

       У 1887 році лікарню перенесли у новозбудований об’єкт на Новому Плані.[25, с.158]

       Інформація про використання території під час Першої світової війни відсутня. На плані міста 1905 року, що зберігається у бібліотеці Вернадського нанесено місця дислокації військ Російської армії у місті. На  території садів зображена теплова міська електростанція, південніше якої знаходились садові ділянки. У 1912 році в присутності губернатора Ігнатьєва, голови міської управи,  працівників різних установ та місцевого населення на  території садів Вітте заклали фундамент для будинку  теплової електричної станції, яку запустили у дію під кінець року [13].  Відомо, що він не був пошкоджений під час першого авіабомбардування австрійськими військами  у 1914 році, бо серед пошкоджених будівель комплекс та сади не значаться [11].

       В архіві управління містобудування і архітектури Кам’янця – Подільського міського виконавчого комітету  зберігається план 1930-х рр., на якому зображено дві ділянки саду без планування і прямокутну в плані будівлю, поряд із якою розміщені невеликі споруди. Припускаємо, що це теплова електростанція, котра діяла до введення в експлуатацію міської гідроелектростанції на Карвасарах у 1935 році [4].

       Після війни частина території використовувалась як промислова зона міста під валковий (обозобудівний)  завод, склади тютюнової фабрики, а у 1970-ті рр. плавильня цеху №26 заводу «Електрон».

       Протягом 1960-1980-их років окрема частина каньйону використовувалась як рекреаційна зона для відпочинку городян. Тут були збудовані шлюзи для підняття рівня води у річці, влаштовано човнову станцію та міський пляж. На сьогоднішній день пляж, шлюзи і сходи не функціонують. У 1990-их роках промислова забудова була розібрана, а територія звільнена заводом. Також знесена житлова садибна забудова на вул. Онуфрієвській до Новопланівського мосту. З часом територія заросла самосійною зеленню і практично не доглядалась.

       Згідно «Перспективної програми збереження та раціонального використання природно-рекреаційних ресурсів Смотрицького каньйону в межах м.Кам’янця-Подільського на 2007-2015 рр.» (затвердженої рішенням сесії міської ради від 15.04.2013 року  №109) ділянка відтворення садів де Вітте належить до однієї із рекреаційних зон у Старому місті [12]. Водночас вона знаходиться у тісному  візуально-композиційному зв’язку з відпочинковою зоною парку на Новому плані. На сьогодні збережено два під’їзди до ділянки – з північного боку від башти Гончарської та із західного боку від Казарм фортеці, що є об’єктами культурної спадщини. На жаль вулиці не мають твердого покриття, потребують ремонту і влаштування пішохідних тротуарів, вздовж яких прокладені інженерні комунікації (водопровід, газопровід), а побутова та ливнева каналізаційна мережа відсутні. На історичній ділянці відтворення садів знаходиться насосна станція, що обслуговує Старе місто, введена в експлуатацію в 1960 р. яка потребує ремонту. Доцільно було б перенести її з ділянки садів, включивши дані види робіт у 2 чергу відтворення.  Вуличне  освітлення потребує реконструкції.

       До регулярної частини парку примикають шлюзи водної станції, збудовані у 1957 році. Архітектурно-інженерну споруду довжиною 40м, з шириною проїжджої смуги 3м, на п’яти залізобетонних опорах можна використати як пішохідний зв’язок між міським парком та садами де Вітте. Шлюзи потребують капітального ремонту.

       Національним історико-архітектурним заповідником «Кам’янець» розроблено ескізні пропозиції відтворення садів де Вітте площею 1,2 га по обидва береги річки Смотрич, що розвиватимуться вздовж збереженої  основної вулиці каньйону – вул.Руської. При відтворенні історичного об’єкту садово-паркового мистецтва доцільно влаштувати  «буферний» парк. У нашому випадку такою територією є сквер Тонкочеєва, що являє собою реальну базу для виносу активних форм відпочинку із відновлюваного об’єкту. При цьому слід відреставрувати сходи, збудовані в 1960-х роках минулого століття, влаштувавши паралельно до сходів лотки для водовідведення. Територію з житловою малоцінною  забудовою, що знаходилась на лівому березі річки,   вздовж вул.Онуфрієвської (колишньої Кармалюка) необхідно впорядкувати. Наступним етапом використання таких ділянок може стати їх музеєфікація та використання під творчі й виробничі майстерні.

       Таким чином, вивчення іконографічних, архівних та топографічних джерел дало ствердну інформацію про існування палацу, як головного акценту садово-архітектурного ансамблю. Для точної локалізації місця споруди та перед роботами по відтворенню історичних композицій необхідно провести археологічні розкопки. Враховуючи, що на відтворюваній ділянці Садів де Вітте до ХVIII ст. знаходилась церква,  дослідження слід провести і з виявлення її фундаментів. На повороті русла річки у південній його точці, на правому березі знаходилось два млини. На функціональній схемі нами вказано ймовірну зону археологічних досліджень, котрі повинні передувати закладці саду.

       На основі проведених історико-бібліографічних досліджень пропонуємо відновити  сади де Вітте як архітектурно-парковий ансамбль регулярного типу, що відповідає історичному періоду його створення – кінця ХVIII ст. За основу було взято плани 1773 та 1780 років. Палац, альтанки, парк, алеї, партери, боскети, гроти є частинами одного цілого, що взаємно доповнюють одна одну в регулярному парку. Формувати образ ансамблю необхідно поступово впродовж десятка років до створення виразної композиції. Це слід врахувати при складанні фахівцями дендрологічного плану парку. Рекомендуємо використати для закладки парку породи дерев, що перераховуються у документі  ґрунту 1800 року: верби, липи, берести, ялини, осики, вишні, черешні, яблуні, груші; кущів бузку, ліщини, лози, аґрусу, троянд та ін..

       В ескізних пропозиціях відтворення Садів де Вітте (рис. 8) цифрою 2 позначено фундаменти палацу. На їх місці пропонуємо відтворити у формі плану будівлі об’єм у вигляді павільйону. Павільйон слугував би для проведення різних мистецьких заходів: концертів у літній час, виставок, симпозіумів. Від палацу на другий берег річки пропонується відновити  місток-перехід, а під скелею каньйону розробити грот та  облаштувати  лавки для відпочинку  і місця для прогулянок.  

       Головний вхід у паркову зону здійснюватиметься з боку вул.Руської, вздовж якої проектом передбачено влаштування огорожі у вигляді кам’яного муру.  До фундаментів  палацу  веде широка алея, позначена цифрою 1 (рис. 8), що є головною композиційною віссю саду та невід’ємним елементом регулярного парку. Алею слід висадити по боках низькорослими породами дерев, що піддаються формуванню крони. Адже головною ознакою регулярного парку є  зелені насадження укладені у певні форми і рамки, символізуючи владу людини над природою. 

       По обидва боки від алеї розташовані  два партери (Рис. 6).  Північний включає в себе 10 елементів. Бічна алея, що відходить у північному напрямку від головної утворює  компактну об’ємно-просторову композицію, виконану зі стрижених грабів висотою до 3м таким чином, що утворюється арковий коридор. Далі  коридор переходить у п’ять вузьких алей, що радіально розходяться та поділяють наступну частину саду на 4 елементи. Завершується планування північної частини двома елементами у вигляді півкіл. По контуру кожен елемент партеру обсаджений боскетом зі стриженого самшиту, або граба, висотою до 50 см. Фоном партеру слугує газон. Фоном партеру барокової форми пропонуємо зробити  трояндовий квітник так як він знаходиться поряд з палацом. Центр квіткового килима-партера пропонуємо оздобити скульптурою.

       Південний партер складається з 8 елементів із радіальним розташуванням  прогулянкових доріжок. Як в північній частині, так і в  південній кожен елемент партеру пропонуємо по контуру обсадити боскетом. У центрі кожного трикутного елементу висадити композицію із дерев різних порід (можливо й плодових), а фоном для них стане стрижений газон.

       Оскільки регулярний сад слугує для спокійної форми відпочинку, тобто прогулянок, пропонуємо встановити лавки. Найкраще їх розмістити вздовж прогулянкових алей, що по периметру оточують парк. При цьому слід  врахувати, що лавки можуть бути зі спинками, проте не вищі, ніж стіни боскету.

       У південній частині парку, що є пейзажним пропонується відновити винокурню і пристосувати її під кафетерій (цифра 4), а поряд влаштувати дитячий майданчик  (цифра 5). Попередньо слід провести археологічні дослідження з метою виявлення фундаментів церкви на ділянці, що примикає до регулярної частини парку. 

       Вздовж вулиці Руської у підніжжі південного схилу Старого міста пропонуємо розташувати автомобільні  стоянки (для 3-6машин) (цифра 8)  та місця для кінних екіпажів (цифра 7).

       Для підкреслення гармонії, врочистості й бездоганності регулярного парку та  споглядання на сади з видових точок вважаємо за потрібне влаштувати вбудовані  в ґрунт  світлодіодні світильники. Пропонуємо їх  встановити для підсвітки форми рослин вздовж головної алеї та у південній частині саду в кожному  його елементі. Північну частину освітити по периметру вздовж оточуючої алеї світильниками спрямованого світла для підсвітки форми крони грабової алеї-коридору. Існуюче освітлення вздовж вул.Руської необхідно  демонтувати з наступним встановленням ліхтарів, відтворених за аналогами на період початку ХХ століття [23].

       Для впорядкування даної території в цілому необхідно виконати наступні роботи:

    - рекультивацію землі в окремих місцях;

    - вирубку самосійних зелених насаджень;

    - влаштування газонів та доріжок;

    - висадку цінних порід дерев та кущів;

    - укріплення кам’янистого схилу каньйону на лівому березі річки;

    - археологічні дослідження території з метою пошуку втрачених

      будівель палацу, церкви, винокурні та млинів по обидва береги річки;

    -  розчистку та укріплення берегів річки Смотрич;

    - влаштування освітлення території, інформаційні знаки, лавки та урни;

    - виконання  капітального ремонту шлюзів із реставрацією   дорожного покриття та вдновленням огороджуючих конструкцій;

    - відновлення зруйнованої частини та ремонт сходів з каньйону в міський сквер Тонкочеєва.

       Для подальшої реалізації пропозицій щодо відтворення комплексу садів необхідно розробити відповідне  історико-містобудівне обґрунтування  та погодити його  з  обласним органом охорони культурної спадщини.

       Головною метою відновлення садів Вітте є не тільки створення  рекреаційної зони міста, але й відтворення  «культурного ландшафту»  каньйону р. Смотрич як етап для підготовки  включення  його до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. У результаті  впорядкування даної території каньйону як рекреаційної зони для мешканців міста буде розширено туристичний маршрут по каньйону,  залучено інвесторів до розширення інфраструктури по обслуговуванню туристів в Старому місті.

    Додатки

       Рис.1. План м. Кам’янця - Подільського  1773 р. ( План Шулера).Фрагмент.

     Рис.2. План м. Кам’янця - Подільського  1780 року. Кольоровий варіант. Фрагмент.

     

    Рис. 3. Фрагмент плану 1796 року.

      Рис. 4. Фрагмент плану 1797 року.

     

    Рис. 5. «План ґрунту з садом при будинку графа де Вітте, що знаходиться в Кам’янці-Подільському у рові» 1800 р.

     Рис. 6. Літографія Наполеона Орди. «Кам’янець-Подільський. Губернія Подільська. Сад генерала Яна де Вітте Коменданта Кам’янця 1781 р., подарований через його сина дружині його, яка пізніше одружилася з Щенсним Потоцьким….

     

    Рис. 7. Фрагмент  плану м. Кам’янця - Подільського  1873 р.

      

    Рис. 8 Ескізна пропозиція Садів де Вітте в історичному середовищі каньйону р.Смотрич на території НІАЗ «Камянець ».

     

    Джерела та література

     

     Бібліотека Чарторийських – тека 122, № 76.

    1. Державний архів Хмельницької області(Далі - ДАХО) -Ф.69.-Оп.1.-Спр.25.
    2. ДАХО - Ф.227.-Оп.1-Спр.266.
    3. Копія плану міста Кам’янець - Подільського 1930-х рр. архів Управління містобудування і архітектури Кам’янець - Подільської міської ради.
    4. План Рубейса 1684 року. ЦГВИА ВУА д. 21998. (Фрагмент).
    5. План 1861 р. Архів Управління містобудування і архітектури Кам’янець - Подільської міської ради.
    6. Російський державний військово-історичний архів в Санкт-Петербурзі.-(Далі-РДВІА)-Ф.1293.-Оп.168.-Спр.11.-Арк.1-2.

    8 ЦГВИА. — Ф. 349. — Оп.17. — од.зб. 598 ( Фрагмент)

    9 Центральний державний історичний архів України (Далі – ЦДІА у м.Києві). — Ф.492. — Оп.34. — Спр.1172. —Арк.1.

    1. ЦДІА у м.Києві. — Ф.492. — Оп.34. — Спр.1172. — Арк.3.
    2. ЦДІА у м.Києві. — Ф.301. — Оп. 1. — Спр. 1719. — Арк.186-190.
    3. Перспективна програма збереження та раціонального відтворення і використання природно-рекреаційних ресурсів Смотрицького каньйону в межах м.Кам’янця - Подільського. – Кам’янець – Подільський, 2006 – 48 с.

    13 Подолянин.- 1912.- 24 мая.-№ 482.- С.4

    1. ARCHIWUM GŁÓWNE AKT DAWNYCH (AGAD) WARSAWA . - PL_1_444_407_001.
    2. Tomashevych, Cyprian. The Copperplate of 1672-1679, available at: www.polona.pl/item/404622/0/
    3. Ківільша Г.Б. Архітектурна спадщина Яна де Вітте в Кам'янці-Подільському // Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків. Збірник наукових праць. Кам-Под., 2005 – С. 223-226.
    4. Петров М. Історична топографія Кам’янця-Подільського кінця ХYІІ-ХYІІІ

    ст. (Історіографія. Джерела). - Кам’янець-Подільський:Абетка-Нова,2002.- С.222.

    1. Пламеницька О. Сакральна архітектурна архітектура Кам’янця на Поділлі. Кам.-Поділ.:АБЕТКА,2005.- С. 181
    2. Пламеницька О.Творчість і особистість майстра в дослідженнях З.Горгунга.// Архітектурна спадщна України - Вип.3.- Ч.2.-К., «Українознавство», 1896.-С.247.

    20 Пламеницька О.Castrum camenecesis. Фортеця «Кам’янець» : ( пізньоантичний – раньомодерний час) Ольга Пламеницька. – Кам’янець-Подільський: ФОП Сисин О.В., 2012.- 461.

    1. Сецинский Э. Город Каменец-Подольский : Историческое описание. Изд.Кульженко. – Киев, 1895. — С 130-131.
    2. Слободянюк П.Я. Флаксемберг А.С., Івахнов П.Ю. Медицина Поділля. Монографія. Кам’янець - Подільський, 2008 – С. 13-14
    3. Фенцур В., Свінціцька Л., Нагнибіда Р., Бікєєва А. Проект «План ділянки садів де Вітте» в каньйоні р.Смотрич м.Кам’янця-Подільського. Кам’янець - Подільський. – 2013 Науково-технічний архів НІАЗ « Кам’янець » - інв. 3964. – С . 60.

    2005 – С. 223-226.

    24 D-r Antoni J. ( Rolle). Zameczki Podolskie   na kresach  multanskich. Kamienec nad Smotryczem.– Tom  11.- S.69.-Krakow.,1880

    25 Bania Z., Wiraszka M. Kamieniec Podolski. Miasto – legenda.  Zarys dziejów urbanistyki I architektury od czasów najdawniejszych do współczesności. Neriton, Warszawa. 2001 – 241 s.

    1. Hornung Z. Jan de Witte architect kosciola dominikanow we Lwowie / Pod red. J. Kowalczyka.-Warszawa, 1995.
    2. Howak T. Fortyfikacje Kamienca Podolskiego w XYIII w., SMHW, Warszawa 1973, t.XIX,cz. I, s. 139-186.
    3. Prusiewicz A. Kamieniec Podolski. Szkic historyczny. K.-W., 1915.— S.90.

    Завідувач відділу наукової та

    культурно-освітньої діяльності

     НІАЗ « Кам’янець » 

       Свінціцька Л.І.

    Молодший науковий співробітник

       НІАЗ « Кам’янець »

          Р.В.Нагнибіда 

     

     
     

    Положення про НІАЗ "Кам'янець"

     

    Фонди НІАЗ «Кам’янець»

     
     

    НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК «КАМ’ЯНЕЦЬ» (далі – Заповідник) є адміністрацією історико-культурного заповідника в розумінні ст. 32-2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», створеним постановою Ради Міністрів Української РСР від 18.05.1977 року № 298 «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника у м. Кам’янці-Подільському». Статус національного надано Заповіднику згідно з Указом Президента України від 30.04.1998 року № 396 «Про надання Кам’янець-Подільському державному історико-архітектурному заповіднику статусу національного».

      Детальніше

     

    Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування, а саме у сферах пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, реставраційно-реабілітаційної, фондової, культурно-освітньої, виставково-експозиційної роботи. В Заповіднику здійснюється формування, комплектація, вивчення музейних, архівних, бібліотечних фондів.

      Детальніше

     
     

    Історія НІАЗ "Кам'янець"

     

    Акція "7 чудес України"

     
     

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову:

     «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському»

      Детальніше

      Всеукраїнська акція "7 чудес" була ініційована відомим політиком Миколою Томенком і стартувала в травні 2012 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання 7 чудес. З них був складений список 100 претендентів.

      Детальніше

     
  •  
  • Випадкові фрази: