Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Головна Контакти Віртуальна
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    https://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com





    Що треба знати про діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини


    »Читати більше

    Схема туристичного оглядового маршруту «Фортифікація Старого міста» по по каньйону, «Сакральна архітектура Старого міста» в Кам’янці-Подільському


    »Читати більше
  • НІАЗ » Дослідження НІАЗ "Кам'янець" » НАУКОВА КОНЦЕПЦІЯ ФОНДОВОЇ РОБОТИ НІАЗ «КАМ’ЯНЕЦЬ»

    НАУКОВА КОНЦЕПЦІЯ ФОНДОВОЇ РОБОТИ НІАЗ «КАМ’ЯНЕЦЬ»

     Опубліковано: 2-02-2025

    НАУКОВА КОНЦЕПЦІЯ ФОНДОВОЇ РОБОТИ НІАЗ «КАМ’ЯНЕЦЬ»

       Анотація: У статті викладено основні принципи науково-фондової роботи НІАЗ «Кам‘янець», що охоплюють такі її ділянки, як систематизація, облік, комплектування, зберігання та використання музейних фондів.

       Ключові слова: фондова робота, музейне зібрання, музейний фонд, музейний предмет, групи зберігання, інформаційна комунікація, наукова атрибуція, музейна культура.

       Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець» (далі – Заповідник) є об’єктом державної власності, мета якого забезпечити охорону та популяризацію пам’яток культурної спадщини, розташованих на його території; проведення науково-дослідної, науково-методичної, музейної, виставкової, екскурсійної та культурно-освітньої роботи на території міста. Одним із провідних видів діяльності Заповідника є формування, дослідження, облік, збереження музейних фондів та створення умов для їх використання [6].

    Фондова робота – один із основних напрямів діяльності Заповідника, орієнтованих на збереження, дослідження і використання музейних предметів. Робота щодо збереження та вивчення музейних предметів починається на етапі відбору предметів музейного значення з навколишнього середовища. Зібрані та придбані предмети фіксуються в документах Заповідника як державна власність, що забезпечує юридичне збереження предметів [17, с.18].

       Мета дослідження: вдосконалення системності, складу і змісту науково-фондової роботи Заповідника, визначення її стану та перспектив розвитку. Реалії сьогодення потребують нових, інтегрованих підходів до науково-фондової роботи музейних закладів. Розроблення наукової концепції фондової роботи Заповідника зумовлена рядом чинників:

    • чіткими науковими підходами до комплектування фондів, їх наукової атрибуції, класифікації та систематизації;
    • основними вимогами до організації обліку;
    • удосконаленням методики проведення пошукової роботи та наукового комплектування фондів;
    • плануванням науково-дослідної роботи на базі фондових зібрань;
    • збереженням музейних колекцій під час надзвичайних ситуацій та військового стану;
    • залученням закордонної практики диджиталізації (оцифрування) музейних колекцій.

      Об’єкт дослідження: концептуальні засади науково-фондової роботи Заповідника.

    Предмет дослідження: музейні фонди – як джерело історичної пам’яті.

    Завдання дослідження:

    • Проаналізувати склад музейного зібрання Заповідника.
    • Розглянути методи і форми комплектування музейних фондів.
    • Окреслити основні принципи обліку музейних фондів.
    • Висвітлити основні завдання зберігання музейних фондів.
    • Розкрити основні функції використання музейних предметів.

    Склад музейного зібрання Заповідника.

       До музейного зібрання Заповідника належать організована сукупність музейних предметів, науково-допоміжних матеріалів і засобів науково-інформаційного забезпечення [17, с.8; 15, с.70]. До складу зібрання Заповідника входять фонди (основний та науково-допоміжний), бібліотека та архіви (науковий, науково-технічний). Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування.

       Формування Музейного фонду України здійснюється відповідно до Закону України «Про музеї та музейну справу» [1]; Положенні про Музейний фонд України [5]; Інструкції з організації обліку музейних предметів [7] тощо.

    Музейні предмети, які знаходяться в оперативному управлінні Заповідника, належать до державної частини Музейного фонду України.

    Музейні предмети, які належать до основного фонду, відповідно до профілю Заповідника систематизовані за 9 групами зберігання за типами джерел:

    • «Археологія» (А): речові джерела – предмети, виявлені під час проведення археологічних розкопок, розвідок, окремі випадкові археологічні знахідки.
    • «Архітектурні деталі» (АД): речові джерелаобломи архітектурних деталей та декоративних елементів з інтер’єрів та екстер’єрів будівель, пам’ятні плити тощо;
    • «Нумізматика» (Н): речові джерела – предмети нумізматики (монети);
    • «Декоративно-ужиткове мистецтво» (ДУМ): речові джерела – оригінальні вироби декоративно-ужиткового мистецтва, етнографічні пам’ятки, авторські твори народних майстрів, вироби провідних промислових підприємств України та зарубіжних країн тощо.
    • «Образотворче мистецтво» (ОМ): образотворчі джерела – живопис, графіка, скульптура.
    • «Документи» (Д): писемні джерела – справи на домоволодіння Старого міста та Нового плану Кам’янця-Подільського, які датуються 1920-1940-ми роками, інші писемні документи;
    • «Негативи» (Нг.): фотоматеріали – негативи на плівці, де зафіксовано стан пам’яток архітектури станом на кінець 1970-х – початку 2000 р. р., негативи архівних справ тощо;
    • «Фотокартки» (Ф): фотоматеріали – з фото-фіксацією стану збереження, проведених ремонтно-реставраційних робіт на пам’ятках історико-культурної спадщини, відображення наукової інвентаризації забудови Заповідника тощо;
    • «Іконографічні матеріали» (Ік): інші – зображальні джерела – фотокартки, картографічні матеріали, графічні роботи, поштові листівки [11, с.12-13; 8].

       Створення нових інвентарних груп здійснюється відповідно до завдань та напрямків діяльності Заповідника за рішенням Фондово-закупівельної комісії.

       Предмети, включені до науково-допоміжного фонду, систематизуються за групами зберігання – речові (автентичні предмети, що становлять інтерес для фондів Заповідника, але які надійшли в незадовільному стані збереженості і потребують значної реставрації; археологічні масові предмети тощо) та предмети образотворчого мистецтва (предмети, які не мають значної музейної цінності, але які становлять інтерес як допоміжний ілюстративний або інформаційний матеріал, наочні матеріали, які використовуються для розкриття експозиційно-виставкових тем тощо).

       Науково-технічний архів Заповідника формує науково-дослідна, проектно-кошторисна, технічна документація на об’єкти культурної спадщини. Документи науково-технічного архіву на пам’ятки архітектури, які знаходяться на балансі Заповідника, закладені до Страхового фонду документації України [3;4].

    Науковий архів комплектується номенклатурними справами Заповідника, а саме розпорядчими, директивно-запланованими, звітно-аналітичними, інформаційними документами, результатами науково-дослідних робіт тощо. Документи наукового архіву, які пройшли експертизу цінності документів Експертно-перевірною комісією Державного архіву Хмельницької області, занесені до Національного архівного фонду України, відповідно до Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» [2].

    Бібліотечний фонд Заповідника формується з фонду рідкісної книги та сучасних науково-популярних видань.

    Комплектування музейних фондів.

       Головним завданням у комплектуванні фондів є науковий підхід у виявленні культурних цінностей, який дозволить сформувати джерельну базу для виконання основних видів діяльності Заповідника.

       Джерелами комплектування фонду Заповідника є культурні цінності виявлені в результаті роботи археологічних досліджень на території Заповідника, інших науково-пошукових експедицій; подаровані або закуплені за рішенням Фондово-закупівельної комісії Заповідника; обернені в установленому порядку в дохід держави; поповнені з інших джерел, не заборонених законодавством України [8;6].

    Основними критеріями добору предметів музейного значення для комплектування фондів є:

    • профільність – відповідно до напрямків діяльності Заповідника та тем комплектування;
    • автентичність – справжність, онтологічний зв’язок із історико-культурною дійсністю, яку пам’ятка відображає;
    • інформативність – виступає в якості джерела інформації;
    • атрибутивні характеристики – матеріал, розмір, вага, колір, форма, характер ушкоджень тощо;
    • історія побутування предмета – час і місце, де предмет побутував до його надходження в Заповідник;
    • атракція – здатність предметів привертати увагу зовнішнім виглядом;
    • експресивність – здатність музейного предмета здійснювати на людину емоційний вплив;
    • репрезентативність – представництво музейних предметів в ряду інших, йому подібних джерел тощо [14; 16].

       Традиційно виділяють систематичний (типологічний), тематичний і комплексний методи комплектування фондів.

    Тематичне комплектування передбачає вивчення процесів і явищ, пов’язаних з певною темою комплектування, а також виявлення і збір предметів музейного значення, які всебічно і якнайповніше відображають визначену тему з метою формування музейних колекцій [13, с.13; 14]. Даний метод комплектування дозволяє документувати процеси і явища за досліджуваними Заповідником проблемами. Так, наприклад, колекція літографій Наполеона Орди, колекція графічних робіт С. Кукурузи, колекція поштових листівок початку 20 ст. дозволяють розглядати музейні предмети не тільки в художньо-образотворчих аспектах, а також як цінне іконографічне джерело для вивчення історичного середовища міста, відтворення втраченої історичної забудови тощо.

    За допомогою систематичного комплектування здійснюється регулярне поповнення музейних колекцій типовими музейними предметами з певних джерел систематичного комплектування [13, с.13; 14]. До них належать більшість археологічних колекцій, предметів декоративно-ужиткового мистецтва тощо.

       Поповнення археологічними матеріалами відбувається за результатами роботи Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції ДП НДЦ ОАСУ Інституту археології НАН України, яка проводить охоронні археологічні дослідження та нагляд за земельними будівельними роботами на території Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець». Випадкові археологічні знахідки виявляють і працівники Заповідника, при здійсненні архітектурно-археологічного контролю на заповідній території.

    В Заповіднику застосовано комплексний метод комплектування фондів, який сполучає в собі систематичний і тематичний. Включення предметів до музейного зібрання здійснюється рішенням Фондово-закупівельної комісії Заповідника після проведеної експертизи культурних цінностей та оформлюється відповідним протоколом.

    Облік музейних фондів.

       Одним із напрямків музейної роботи є облік музейних фондів, мета якого безперервне об’ємне та систематичне опрацювання і збереження документів та інформації, яка стосується усіх музейних предметів, а також юридична охорона музейних фондів і права Заповідника на одержання в результаті вивчення музейних предметів, наукових даних про них [17, с.15]. Облік музейних фондів здійснюється шляхом реєстрації у фондово-обліковій документації Заповідника.

       Нормативними документами, згідно якого здійснюється облік музейних фондів, є Положення про Музейний фонд України [5]; Інструкції з організації обліку музейних предметів [7].

       Музейний документальний облік здійснюється в три етапи. На першому етапі обліку музейних фондів (первинна реєстрація) складається акт приймання-передавання, на підставі попереднього вивчення та наукового опису здійснюється реєстрація у книзі надходжень основного або науково-допоміжного фондів. На другому етапі обліку (стадія наукової інвентаризації) фіксуються результати вивчення музейних предметів основного фонду в інвентарній книзі з метою їх юридичного закріплення за певним розділом фондів (музейною колекцією, групою зберігання) і охорони наукових даних про предмет. Третій етап включає реєстрацію предметів , що містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, які пройшли експертизу на визначення дорогоцінних металів (встановлення проби та ваги в грамах) і дорогоцінного каміння (встановлення виду, розміру і ваги у каратах), що проводить Державна пробірна служба України у спеціальних інвентарних книгах.

    Важливою і невід’ємною частиною обліку є здійснення наукової атрибуції музейних предметів, яка має на меті визначення характеристик предмета, його автора (за наявності), хронологічної належності, достовірності та автентичності, виявлення документального, інформаційного підтвердження його ознак і віднесення предмета до певної групи зберігання[7].

       Музейний предмет вважається прийнятим на постійне зберігання з моменту його первинної реєстрації та нанесення на нього відповідних облікових позначень [5].

       В Заповіднику раз в три роки здійснюється повне звірення наявності предметів з фондово-обліковою документацією, з метою контролю за станом ведення основних облікових документів та встановлення відповідності фактичної наявності предметів, ідентифікуючих ознак та стану їх збереженості даним основних облікових документів [7,8].

       Одним із перспективних завдань обліку та збереження музейного фонду України є створення цифрової облікової документації колекцій, залучення закордонної практики диджиталізації (оцифрування) музейних колекцій, створення централізованого електронного реєстру музейних предметів тощо.

       З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну зазнали втрат та руйнування музейні заклади і колекції. Для запобігання знищення облікової документації та контролю за обліком, втратами, переміщенням культурних цінностей, в 2022 році було розпочато проект «Впровадження електронної системи реєстру Музейного фонду України» за підтримки Міністерства культури та національної спадщини Польщі. Відповідний меморандум про співпрацю було підписано Фондом міжнародної солідарності та Міністерством культури та інформаційної політики України. Успішна реалізація даного проекту дозволить здійснювати облік музейних предметів державної частини Музейного фонду України виключно в електронному вигляді, створить взаємодію з іншими українськими та закордонними реєстрами [12]. 

    Зберігання музейних фондів.

       Зберігання музейних фондів покликане забезпечити фізичне збереження музейних предметів та науково-допоміжних матеріалів, їх доступність у використанні. Зберігання фондів потребує подальшого вивчення музейних предметів, що дозволить виявляти загальне та відмінне в їхніх фізико – хімічних властивостях, виділяти предмети, до яких потрібні особливі умови зберігання [17, с.18].

    У Заповіднику забезпечуються вимоги щодо збереження музейних предметів, здійснюються огляди стану збереженості та відбір предметів, які потребують консервації та реставрації.

     Основні критерії збереженості пов’язані з режимами музейного зберігання, а саме:

    • температурно-вологісного режиму – підтримання постійної та необхідної температури та відносної вологості повітря у фондосховищі та експозиціях. Спостереження фіксуються у «Журналі умов зберігання музейних предметів»;
    • світлового режиму – обмеження дії світла для певних груп зберігання (графіки, фотоматеріалів, писемні матеріали тощо) та недопущення потрапляння прямих сонячних променів на усі види музейних предметів;
    • забруднення повітря – забезпечення музейних предметів від потрапляння пилу, кіптяви, хлоридів, газів, інших хімічних елементів тощо.
    • біологічного режиму – організація захисту музейних предметів від біологічних пошкоджень (мікроорганізмами – бактеріями і пліснявою, грибками, шкідниками, гризунами тощо).

       Система зберігання музейних фондів включає також комплекс заходів із забезпечення певного порядку розміщення музейних предметів у фондосховищах і експозиціях, який зафіксовано у топографічних описах.

       Зберігання основного фонду Заповідника комплексне у чотирьох приміщеннях фондосховищ, з розміщенням однотипних предметів різних груп зберігання у одному фондосховищі на окремому обладнанні – на дерев’яних та металевих стелажах, у металевих та дерев’яних шафах, сейфах. Так у фондосховищі №1 розміщено матеріали на паперовій основі – писемні, фотоматеріали, іконографічні матеріали, а також предмети нумізматики та дорогоцінні метали тощо. Речові пам‘ятки – предмети археології, декоративно-ужиткового мистецтва, архітектурні деталі зберігаються у фондосховищі №3. В окремому фондосховищі №4 розміщено речові пам’ятки науково-допоміжного фонду.

       Група негативів має окрему світло-непроникаючу шафу, у якій кожна одиниця негативу запакована у конверт, та зберігається у дерев’яних висувних ящиках по 300-400 одиниць. Фотокартки запаковані у паперові папки, конверти та зберігаються на стелажах шафи. Іконографічні матеріали зберігаються у різний спосіб: поштові листівки зібрані у тематичних альбомах, конвертах; графічні роботи у цупких картонних папках, перекладені мікалентним папером; картографічні матеріали у конвертах. Дані колекції зберігаються у металевій шафі в горизонтальному положенні. Писемні пам’ятки зберігаються у картонних папках на дерев’яних стелажах у вертикальному положенні. Картини розташовано на дерев’яних стелажах вертикально, з забезпеченням циркуляції повітря. Монети зберігаються у металевому сейфі в нумізматичних альбомах та окремих пакувальних коробках. Більшість речових пам’яток (археологічні матеріали, архітектурні деталі та елементи, предмети декоративно-ужиткового мистецтва), які не увійшли до експозицій, зберігаються у пакувальних картонних ящиках та без пакування на полицях стелажів [10, с.12-13].

       Предмети з дорогоцінних металів зберігаються відповідно до внутрішньої Інструкції про порядок обліку та зберігання музейних цінностей із дорогоцінного металу і дорогоцінного каміння в НІАЗ «Кам’янець» [9], у металевому сейфі під охоронною сигналізацією.

    Приміщення будівель Заповідника забезпечені відповідними охоронно-пожежними системами, вогнегасниками та іншим протипожежним обладнанням. Охорона об’єктів Заповідника здійснюється централізовано Управлінням поліції охорони в Хмельницькій області. Приміщення обладнані сигналізацією з підключенням до Пульту Централізованого Спостереження. Внутрішній режим охорони здійснюється в неробочий час охоронцями Заповідника.

       Актуальним на сьогодні є захист музейних предметів під час запровадження військового стану та виникнення надзвичайних ситуацій. В цей період необхідно вирішити ряд складних завдань:

    • евакуація музейних предметів – визначення реальної загрози для музейних колекцій; блокування загрози; оцінка ризиків; прийняття рішення про евакуацію; пошук безпечного сховища для предметів, розроблення маршруту до нього; отримання дозволу для евакуації; визначення пріоритетності предметів, пакування, документування та переміщення музейних фондів [19].
    • аналіз ризиків для музейних колекцій, які залишаються у приміщеннях Заповідника – в якому випадку об’єкти будуть вразливішими для ушкоджень; які об’єкти безпосередньо піддаються небезпеці; якого негативного впливу вони можуть зазнати; оцінити вірогідність руйнування об’єктів внаслідок вибуху поруч та спричиненого ним падіння підвісної стелі, світильників, стелажів тощо.
    • оцінювання захисту будівель Заповідника – перевірити вразливі місця будівель, та оцінити, наскільки вони захищені від визначених небезпек; перевірити дах, вікна, двері, підвал, електромережі, труби, водостоки, опалювальні прилади; проаналізувати, яким чином небезпека може виникнути на різних рівнях захисту та передбачити можливі сценарії надзвичайних ситуацій; заблокувати дверні та віконні пройми тощо [20].

       Отже, до захисту і збереження музейних цінностей треба підходити комплексно, залучаючи усі можливі методи і практики закордонного досвіду.

    Використання музейних предметів.

       Музейні предмети виконують ряд функцій, які тісно пов’язані між собою, що призводить до збалансованого функціонального використання музейної спадщини та найбільшого соціокультурного ефекту. До актуальних соціокультурних функцій музейних пам’яток належать: джерельно-наукова, освітньо-виховна, соціалізуюча, культурно-орієнтаційна, ідеологічна, естетична, рекреаційно-дозвіллєва. Так рекреаційно-дозвіллєва функція, яка пов’язана із атрактивністю та експресивністю пам’яток, знаходиться у тісній взаємодії із естетичною функцією.        Джерельно-наукова нерозривно пов’язана із освітньо-виховною, яка, в свою чергу, пов’язана із соціалізуючою тощо.

       Джерельно-наукова функція є фундаментальною функцією музейних пам’яток та виступає як джерельна база для наукових досліджень.

       Музейні пам’ятки виступають як засіб розповсюдження наукового світогляду та активно використовуються не лише в науці, а й у сфері освіти та виховання, формування в суспільстві музейної потреби та музейної культури. Музейна культура – це сукупність знань, умінь та навичок поведінки в музеї й сприйняття інформації, яку відображають музейні пам’ятки, розуміння «мови музейної експозиції», що полягає у засвоєнні елементарних методик, що розробляються музейним джерелознавством. Музейні заклади виховують у відвідувачів повагу до історико-культурних цінностей, розуміння їх ролі в культурно-історичному розвитку, необхідність дбайливого їх збереження.

       Музейні пам’ятки є джерелом історичної пам’яті. Музейна експозиція дозволяє чітко і неупереджено сприймати інформацію про навколишній світ, помічати закономірності історико-культурного процесу від найдавніших часів до сьогодення, стає генератором національної свідомості [18, с.69-72].

       Інформаційне використання музейного зібрання здійснюється через інформаційно-комунікаційні системи:

    • музейна експозиція – частина музейного зібрання, виставлена для огляду; являє собою сукупність розміщених у спеціально організованому просторі музейних пам’яток та науково-допоміжних матеріалів, які утворюють експозиційний образ, що є втіленням концепції експозиції, покликаної розкрити певну тему;
    • музейна виставка – тимчасова музейна експозиція, присвячена певній темі й побудована на музейних пам’ятках й за необхідності, на науково-допоміжних матеріалах;
    • науково-довідковий апарат – каталоги, бази даних, науково-облікова документація
    • музейна бібліотека та архів, науково-допоміжний фонд, мультимедійний фонд, музейні пам’ятки (музейне зібрання) [18, с.83];

       Інформаційна комунікація з музейним зібранням Заповідника включає:

    - постійно діючі експозиції - «Археологічна кераміка з фондів НІАЗ «Кам’янець»», «Історія Руського магістрату», «Історія фортифікації XV-XVII ст.», «Кам’яне мереживо міста» тощо;

    - тематичні виставки - «Архітектурна спадщина України у творчості Наполеона Орди: іконографія та принципи використання», віртуальна виставка на сайті Заповідника, різноманітні тематичні проекти тощо;

    - наукові каталоги - «Археологічна колекція з фондів НІАЗ «Кам’янець»» (2012 р.), «Архітектурні деталі та елементи з фондів НІАЗ «Кам’янець»» (2018 р.); «Каталог музейних предметів русько-литовської доби міста Кам’янця-Подільського» (2021 р.); «Колекція літографій Н. Орди з фондів НІАЗ «Кам’янець». Випуск 1. Подільська губернія» (2014 р.) та «Колекція літографій Н. Орди з фондів НІАЗ «Кам’янець». Випуск 2. Волинська губернія» (2018 р.);

    - наукові статі – за темою «Фонди НІАЗ «Кам’янець», як джерело вивчення архітектурної та історичної спадщини міста»;

    - науково-довідковий апарат – науково-облікова документація, інвентарні картки, науково-уніфіковані паспорти тощо;

    - роботу з відвідувачами – лекції, екскурсії, консультації щодо складу та змісту музейних фондів, науково-допоміжного фонду, наукової бібліотеки, наукового та науково-технічного архіву тощо.

    - засоби масової комунікації – сайт та фейсбук-сторінка Заповідника, інші інформаційні ресурси.

    Отже, використання музейних предметів тісно пов’язаний з відвідувачем, гостем, цільовою аудиторією, науковою спільнотою, які зацікавлені в інформаційній комунікації з Заповідником.

    Висновки.

       Науково-фондова робота є складним і багатофункціональним процесом, який, спираючись на науково-методичні засади, виконує завдання по комплектуванню, документуванню, вивченню, збереженню, введенню в науковий обіг та інформаційно комунікаційну систему музейних предметів.

       Музейні фонди на сьогодні мають важливе значення, як пам’ятки історії та культури, які є невід’ємною частиною культурного надбання українського народу та є джерелами історичної пам’яті.

       В науковій концепції розкриті основні концептуальні засади фондової роботи НІАЗ «Кам’янець», які включають нові якісні підходи та методи для подальшого їх вдосконалення, планування та практичного втілення у роботі.

     Джерела та література:

    1. Закон України «Про музеї та музейну справу» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 25, ст. 191) №249/95-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/249/95-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 07.09.2023)
    2. Закон України «Про національний архівний фонд і архівні установи» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 15, ст.86) № 3814-XII (зі змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3814-12/ed19970107#Text (дата звернення: 07.09.2023)
    3. Закону України «Про страховий фонд документації України» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 20, ст.101) №2332-ІІІ (зі змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2332-14#Text (дата звернення: 07.09.2023)
    4. Постанови КМУ «Про затвердження Положення про порядок формування, ведення та використання галузевого страхового фонду документації» від 13.03.2002 р. №319 (зі змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/319-2002-%D0%BF#Text (дата звернення: 07.09.2023)
    5. Положення КМУ «Про Музейний фонд України» від 20 липня 2000 року № 1147 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 року N 1007, від 23 березня 2014 року N113). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1147-2000-%D0%BF#Text (дата звернення: 07.09.2023)
    6. Положення про Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець», затверджене Наказом Міністерства культури молоді та спорту від 17 лютого 2020 р. №796. URL: https://niazkamenec.org.ua/info/24-polozhennya-pro-nyaz.html(дата звернення: 07.09.2023)
    7. Інструкція з організації обліку музейних предметів, затверджена наказом Міністерства культури України від 21 липня 2016 р. №580. Офіційний вісник України. №69. С. 60-101.
    8. Інструкція з організації обліку музейних предметів в Національному історико-архітектурному заповіднику «Кам’янець», затверджена Наказом генерального директора НІАЗ «Кам’янець» №28 від 24.11.2016. Науковий архів НІАЗ «Кам’янець».
    9. Інструкція про порядок обліку та зберігання музейних цінностей із дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння в НІАЗ «Кам’янець», затверджена наказом генерального директора НІАЗ «Кам’янець» №17 від 02.07.2012 р. Науковий архів НІАЗ «Кам’янець».
    10. Вільчинська О. Актуальна питання збереження, використання та популяризації музейних колекцій в Національному історико-архітектурному заповіднику «Кам’янець»: науковий архів НІАЗ «Кам’янець». Кам’янець-Подільський, 2014. 20 с.
    11. Вільчинська О. Музейні фонди НІАЗ «Кам’янець». Видання Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець». Магістрат руський. Кам’янець-Подільський, 2022. №13. С.12-13.
    12. Діджиталізація музейних ресурсів України відбудеться за підтримки міністерствa культури та національної спадщини Польщі тa фонду міжнародної солідарності URL: https://solidarityfund.org.ua/novyny/didzhytalizacziya-muzejnyh-resursiv-ukrayiny-vidbudetsya-za-pidtrymky-ministerstva-kultury-ta-naczionalnoyi-spadshhyny-polshhi-ta-fondu-mizhnarodnoyi-solidarnosti/ (дата звернення 09.03.2023)
    13. Климишин О.С. Наукова концепція фондової роботи державного природознавчого музею НАН України. Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 2001. Т. 16. С. 5-34.
    14. Курс музеєзнавства. Основні напрямки роботи музеїв. Наукове комплектування фондів. Лекція 5. URL :https://learn.ztu.edu.ua/course/view.php?id=4287 (дата звернення 10.03.2023).
    15. Микульчик Р., Слободян П., Діденко Є., Рак Т. Словник-довідник термінології музейництва. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2012. 128 с.
    16. Наукове комплектування фондів як базовий рівень музейної комунікації. URL: https://warmuseum.kiev.ua/_ua/projects/method/funds.pdf (дата звернення 10.03.2023).
    17. Овчарова О., Яушева-Омельянчик Л., Сургай Л. Словник-довідник музейного працівника. Київ: Кий, 2013. 464 с., іл.
    18. Руденко С. Музейна пам’ятка: соціокультурна сутність та місце в системі історикокультурних цінностей : монографія. Київ: НАКККіМ, 2012. 120 с.
    19. Тандон Апарна. Спадщина у небезпеці. Екстрена евакуація культурних цінностей: посібник / Пер. з англ. І. Пошивайла. Київ: Національний музей Революції Гідності, 2022. 56 с., іл.
    20. Тандон Апарна. Презентація «Клімат, війна та ризики надзвичайних ситуацій. Збереження музейних колекцій під час надзвичайних ситуацій: зменшення та управління ризиками»:онлайн-семінар від фахівців у сфери охорони культурної спадщини ЮНЕСКО по збереженню музейної спадщини під час військового стану 16 вересня 2022 р. URL: https://www.youtube.com/watch?v=foaQ9iQXNaQ&authuser=0 (дата звернення 10.03.2023).

      Олена Вільчинська

      м. Кам’янець-Подільський

       

     
     

    Положення про НІАЗ "Кам'янець"

     

    Фонди НІАЗ «Кам’янець»

     
     

    НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК «КАМ’ЯНЕЦЬ» (далі – Заповідник) є адміністрацією історико-культурного заповідника в розумінні ст. 32-2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», створеним постановою Ради Міністрів Української РСР від 18.05.1977 року № 298 «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника у м. Кам’янці-Подільському». Статус національного надано Заповіднику згідно з Указом Президента України від 30.04.1998 року № 396 «Про надання Кам’янець-Подільському державному історико-архітектурному заповіднику статусу національного».

      Детальніше

     

    Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування, а саме у сферах пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, реставраційно-реабілітаційної, фондової, культурно-освітньої, виставково-експозиційної роботи. В Заповіднику здійснюється формування, комплектація, вивчення музейних, архівних, бібліотечних фондів.

      Детальніше

     
     

    Історія НІАЗ "Кам'янець"

     

    Акція "7 чудес України"

     
     

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову:

     «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському»

      Детальніше

      Всеукраїнська акція "7 чудес" була ініційована відомим політиком Миколою Томенком і стартувала в травні 2012 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання 7 чудес. З них був складений список 100 претендентів.

      Детальніше

     
  •  
  • Випадкові фрази: