Порохові склади на креслениках XVIII - XIX ст. з фондів НІАЗ «Кам’янець».
У багатій та різноманітній історико-архітектурній спадщині міста Кам’янця-Подільського, чільне місце належить оборонним спорудам. Пам’ятки оборонного будівництва були і є повноцінними творами мистецтва військової архітектури. Втративши своє функціональне призначення, більшість оборонних споруд зазнали незворотних руйнувань, але зацікавленість до них залишається актуальною і на сьогодні.
Дослідити архітектурну трансформацію оборонних споруд Кам’янця-Подільського на різних етапах можна за іконографічними джерелами, до яких відносяться кресленики XVIII - XIX ст. з фондової збірки Заповідника.
Стратегічне значення порубіжного Кам’янця, розвиток артилерії, розміщення на території міста гарнізону, спонукало для зберігання у місті значних запасів пороху. З кресленика 1800 року бачимо, що в місті в цей час існувало не менше семи порохових погребів – в долині річки Смотрич кам’яний погріб на 2500 пудів пороху; при верхній Польській брамі під Панінским ронделем на 2300 пудів; під батареєю св. Іоанна на 500 пудів; під Фрицівською батарею на 600 пудів; під батареєю св. Миколая на 250 пудів; при Руській брамі на 250 пудів та пороховий погріб при Великому ронделі на 150 пудів пороху. Зазвичай це були кам’яні споруди з однією, рідше з декількох камер, наполовину або повністю вкопані в землю, або присипані землею для захисту від вогню.
Фотокопія архівного плану 1800 року
Порохові склади, які збереглися до нашого часу, розташовані в північній частині Старого міста на правому березі річки Смотрич на вул. Руській, 15. Це низька, одноярусна, кам’яно-земляна прямокутна споруда, з південною стіною захованою в землю, з планувальною структурою з трьох камер склепінчастих складських приміщень, з дахом утрамбованим дерновим ґрунтом та територією оточеною кам’яним муром.
Поштова листівка кінця 19 ст. Кам’янець-Подільський. Вигляд з північної сторони
За своє існування Порохові склади пройшли декілька етапів реконструкцій. Ранні споруди 1730-х років суттєво перебудовуються військовим інженером і архітектором Яном де Вітте в 1778-1779 р.р. Виникають лаконічні, монументальні споруди Порохових складів у стилі бароко з простими білокам’яними порталами та ризалітами, з головним фасадом виконаним з череди аркад.
За кресленням 1797 року бачимо наступні проектні рішення по модернізації Порохових складів, пов’язані зі зміною висоти даху. На кресленні зазначено існуючий стан даху та запропонована проектна висота з новим покриттям. Але окрім проектного рішення, на кресленні бачимо оздоблення головного фасаду - на ризалітах зображення герба Речі Посполитої (орел у короні) та монограми короля Станіслава II Августа. На плані та поперечному перетині показано розташування діжок з порохом на шести стелажах у три ряди, заповнених до гори, які уміщували 2500 пудів пороху. Гарно промальовано планування приміщень з однією камерою, довгими коридорами по периметру будівлі, з входами та відрізками стін, що примикають до бічних фасадів.
Фотокопія архівного плану 1797 року
На кресленні 1800 року зафіксовано Пороховий погріб в долині річки Смотрич, який істотних конструктивних змін не зазнав, окрім реконструкції східної та західної стіни споруди. Змінилося і внутрішнє планування під розміщення пороху - на чотирьох стелажах у два ряди.
Значні роботи по модернізації Порохових складів було виконано за проектом Симона Учти 1834 року. Навкруги приміщень порохового погребу було влаштовану суцільну кам’яну огорожу, з розширенням на південь, яка мала двоє воріт. Порохові склади стали повністю ізольованими та мали велике подвір’я. Також, через підпис креслення дізнаємося про ще одну назву Порохового погребу на даний період - червоний.
Фотокопія архівного плану 1834 року
В XIX – першій половині XX ст. Порохові склади використовувались як господарські будівлі для військових потреб, як стайні, склади, що призвело до занепаду споруди, яка зазнала за цей час ряд перепланувань, перебудов, втрату декорів. На сьогодні Порохові склади є пам’яткою національного значення, які не використовуються, але приваблюють туристів своєю історією, архітектурою, повчаючи нас з минулих століть написом над порталом «NON INCAUTA FUTURI» (Думай про майбутнє). Ще багато науково-пошукової роботи треба здійснити дослідникам, щоб розгадати усі нерозкриті таємниці забутої оборонної споруди.
Олена Вільчинська
Список використаних джерел та літератури
Фонди НІАЗ «Кам’янець». Фотокопія креслення 1800р. (ЦДВІА СРСР ф 349, оп. 17, д. 639) – Ік 1017 кн 2915, конверт №84
- Фонди НІАЗ «Кам’янець». Фотокопія креслення 1797 р.(ЦДІА СРСР ф.3/л оп. 24, д.41, л.37) – Ік 990 кн 8099, конверт №169
- Фонди НІАЗ «Кам’янець». Фотокопія креслення 1834 р.(ЦДВІА СРСР ф 349, оп. 17, д. 741) - Ф 1084-1085 кн4342-4343, конверт №128
- Науковий архів НІАЗ «Кам’янець». Облікова документація на пам’ятку культурної спадщини Порохові склади, 1730 р. Охоронний №735.вул. Руська, 15, м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька обл. – Шифр 82/24
- Осетрова Г.О. Латинські написи в пам’ятках архітектури Кам’янця. Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2014. С.7.
- Пам'ятники містобудування та архітектури Української РСР. Том 4. Київ, 1986. С.177-178.
- Пламеницька О. Кам’янець-Подільський (Серія «Малі історичні міста України»). К.: Абрис, 2004. С. 168
.