Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Головна Контакти Віртуальна
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    https://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com





    Що треба знати про діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини


    »Читати більше

    Схема туристичного оглядового маршруту «Фортифікація Старого міста» по по каньйону, «Сакральна архітектура Старого міста» в Кам’янці-Подільському


    »Читати більше
  • НІАЗ » Дослідження НІАЗ "Кам'янець" » ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАЛАЦУ ЧЕТВЕРТИНСЬКИХ В С.СТРИГАНИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛ.

    ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАЛАЦУ ЧЕТВЕРТИНСЬКИХ В С.СТРИГАНИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛ.

     Опубліковано: 3-02-2025

    ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАЛАЦУ ЧЕТВЕРТИНСЬКИХ В С.СТРИГАНИ  ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛ.

       Анотація: У розвідці йдеться про історію будівництва палацу Четвертинських у с. Стригани. Розглянуто особливості створення яскравого архітектурного образу будівлі в стилі модерн: архітектурного вирішення фасадів, деталей та елементів інтер’єру палацу. 

    Ключові слова: палац, будинок, садибний будинок, фасад, Четвертинські, Стригани.

       Село Стригани (давня назва Старки) розташоване на річці Горинь у Крупецькій сільській громаді Шепетівського району Хмельницької області, що в минулому входило до історичних земель Волині. У 1961 р. за рішенням тогочасної районної ради села Ріпище та Стригани об’єднані у сучасні Стригани. Село розташоване на відстані 5 км на захід від м. Славути, 3 км від залізничної станції Бараннє, 125 км від обласного центру (м. Хмельницький). Село розділене на дві частини залізницею. Західна частина села – Ріпище, східна – Стригани [3].

       Точної інформації щодо заснування Стриганів – тієї частини, де були Старки – немає. Відомо, що Ріпище заснували 1736 р. на вузенькій смужці землі між річкою та лісом у підпорядкуванні Баранівських маєтностей. Головним заняттям його жителів було вирощування ріпи (звідси й назва поселення), пасічництво та заготівля дарів лісу [8; 4].

       Уже в 1885 р. в переписі адмінустрою Кривинської волості знаходимо Стригани. Село входило до Острозького повіту Кривинської волості Волинської губернії [4]. Наприкінці XIX ст. в селі було 46 будинків і 276 мешканців, 2 водяні млини, 1 вітряк [6, с. 415]. Розвитку села сприяла поява у 1882 р. залізничної гілки від станції Бараннє до Славутського кар’єру, в якому видобуток піску розпочався у 1902 році [3].

    Важливим етапом розвитку Стриганів стала поява нового власника. За легендою, наприкінці ХІХ століття князь Святополк-Четвертинський приїздить в гості до свого друга Романа Даміана Сангушка в Славуту, звідки вони разом вирушають до Чорного лісу. Навколишня територія настільки приваблює Четвертинського, що той викупляє у друга частину цих земель [4]. Новий власник активно береться за розбудову свого придбання [8]. Водночас з палацом були побудовані: гребля, великий водяний млин, амбар і підсобні приміщення. Проєктували будівництво молоді німецькі інженери. У двоповерховому приміщенні біля палацу жив керуючий господарством – князь Сірповський [3]. Попри високий статус, князь Четвертинський працював разом із селянами, чим викликав у них подив та захоплення, – пригадують старожили [1].

       На 1906 р. у селі налічувався 61 двір і 304 мешканці [5, с. 186]. За переписом 1911 року в Стриганах було 310 жителів, вальцьовий водяний млин (300 000 пудів річного перемолу). Князю Святополку-Четвертинському належало 2493 десятини [6, с. 415]. 

       Навколо палацу Четвертинських було закладено парк із системою доріжок та рідкісними видами дерев, які деінде збереглися донині [1]. За легендою, князь дуже кохав свою дружину, тож палац із парком спорудив саме для неї [4]. Молодша на двадцять років від князя, його дружина часто гуляла, насолоджуючись красою парку, але більшість часу проводила на самоті. Згідно з переказами, вона невдовзі завела собі коханця, яким начебто виявився один із німецьких зодчих. Коли чутки дійшли до Четвертинського, і він на власні очі побачив подружню зраду, отруївся оцтовою есенцією. Пана Четвертинського поховали на цвинтарі у Славуті, а князівна залишила палац та переїхала з дітьми до Польщі [1; 4].

       Документів, що підтверджують цю легенду, не знайдено, а генеалогічне дерево роду Четвертинських потребує більш ретельних досліджень. Дослідниця Н. Яковенко відносить рід Четвертинських до одного з великих аристократичних українських родів, що домінували в ХVІ-ХVІІ ст. і згодом полонізувалися [9, с. 220-256]. Свої родинні маєтки, літні резиденції князі часто будували на Волині та Східному Поділлі. Аналіз доступних метрик підтверджує, що в ті часи і справді жив князь Едвард Едмунд Четвертинський (Edward Edmund Czetwertyński), народжений 13.10.1851 р. у Вищій Погорілі (нині Миролюбне Шепетівського району Хмельницької області), та його дружина Зофія Четвертинська, у дівоцтві Бейзим (Zofia Marcelina Beyzym (Czetwertyńska)), народжена 04.01.1861 р. в Онишківцях (нині Шепетівського району Хмельницької області). В архівних джерелах зафіксовано, що родина Четвертинських у 1888 році проживала у Вищій Погорілі [4; 10; 11]. Згідно з вищезазначеними даними, різниця у віці подружжя була лише 10 років. Відомо, що у подружжя було два сини: Вітольд Святополк-Четвертинський (16.03.1897 р., Стригани – 01.02.1974 р., Мілянувек) та Едвард Святополк-Четвертинський (28.06.1901 р., Стригани – 28.01.1987 р., Варшава), гідромеханік, науковець, член-кореспондент Польської академії наук з 1952 р., дійсний член Польської академії наук з 1980 р., автор багатьох проектів і досліджень [7; 10; 12].

       Згодом, як свідчать місцеві жителі, один із синів приїздив до Стриганів і відвідував могилу батька. Після цього нащадки роду до села не приїздили [4; 10].

       Розташовувався палац серед пейзажного парку, з вікон верхніх поверхів будівлі було видно волинські краєвиди – звивисті береги річки Горині, озера, соснові ліси, що оточували садибу з усіх сторін. Поряд на садибі, з північного заходу, знаходилися двоповерховий будинок керуючого маєтком (зберігся на рівні першого поверху) та інші одноповерхові господарсько-допоміжні споруди, що на сьогодні втрачені. 

    Палац збудований на початку ХХ ст. (1900-1910 рр.) з цегли, Г-подібний в плані, з двома ризалітами на головному (північно-західному) фасаді, з підвалом під південно-східною частиною. Чотири входи з різних сторін, двоє сходів в інтер’єрі будинку та треті, що вели в підвальні приміщення, давали можливість легкого доступу у різні об’єми споруди. Дво- та триповерховий ризаліти – ліворуч та праворуч одноповерхового центрального об’єму з мансардою – створювали динамічну, асиметричну та водночас співмасштабну об’ємно-просторову композицію. Двоповерховий об’єм з північно-східного боку утворив своєрідне крило будівлі (Рис. 1, 2). У результаті перепланувань у радянський період зали будинку були поділені на менші приміщення. Та все ж, об’єкт в цілому зберіг власну об’ємно-планувальну схему й матеріально-технічну структуру.

       Головний вхід у центральному об’ємі будинку акцентований рельєфним декором на всю висоту поверху у вигляді розкріповки на фасаді. Завершується двосхилим дахом із влаштованою мансардою. Декоративне оздоблення фасадів палацу Четвертинських відповідає «раціональному» етапу стилю модерн, що отримав підкреслений конструктивний характер. Історично віконні прорізи кожного поверху мали перемички різної форми: на першому – прямі, на другому – лучкові, на третьому – півциркульні, відповідними були й віконні заповнення. Сходова клітка на південно-східному фасаді освітлювалась вікнами круглої та півциркульної форми на рівень двох поверхів. Ритм вікон на фасадах підтримують сліпі вікна.   

       У прагненні створити яскравий архітектурний образ модернової будівлі було використано можливості кольору. М’який пастельно-жовтий відтінок площини стін пожвавлений теракотовими (колір цегли) декоративними елементами. Рельєфні горизонтальні смуги, виконані в кольоровому бетоні (чотири на першому поверсі та три на другому), рівноцінно об’єднували усі фасади ризалітів. Теракотові віконні перемички підсилили виразність архітектурного рішення. Завершення ризалітів фігурними аттиками урізноманітнили лаконічну фактуру головного фасаду. Легкості архітектурній композиції фасадів надали ковані металеві огородження круглого в плані балкону на двоповерховому ризаліті та кутових балконів триповерхового ризаліту, які, на жаль, в більшості втрачені (Рис. 3, 4). Однак, на північно-східному ризаліті зберігся фрагмент огородження балкону, відповідно до якого можна відтворити графіку модернового ковальства.

    Слід зазначити, що інтер’єрам будинку, на відміну від екстер’єрів, притаманний дещо інший стильовий напрям модерну – «декоративно-романтичний». Флористичні композиції з квітів маку, латаття, гірлянди з троянд, букети з різних суцвіть та листя втілені у ліпному декорі стель більшості приміщень. У кількох кімнатах кути стелі мають ліпнину у вигляді сов, зображених в оточенні пишної флористичної композиції. Добре збереглася автентична ліпнина стелі у вітальній залі, де був влаштований кутовий камін (на сьогодні розібраний)(Рис. 5). Імовірно, під лущеним шаром тиньку можна розчистити розписи стін. Досить яскраво оздоблений і вестибюль садиби. На заокруглених кутах арки, що відділяє вестибюль від інших приміщень, розташовувались маскарони (зберігся один); зберігся фрагмент ліпнини стелі; барельєфне зображення герба Четвертинських, що прикрашало центральну стіну, втрачено назавжди; збереглись дерев’яні двостулкові двері з розграфкою та елементами, притаманними стилістиці модерну. Характерними в інтер’єрі приміщень є невеликі фрагменти мощення метлаською плиткою (білі восьмикутники та маленькі чорні квадрати) і подекуди паркетна підлога. 

       Двомаршеві сходи в будинку виготовлені із залізобетону, оздоблені декоративним (фарбованим у теракоту) бетоном з білою мармуровою крихтою. На жаль, огородження сходових маршів втрачені повністю. Такі ж за забарвленням підвіконня відлиті у всьому будинку. Цікавим конструктивним елементом, який почали застосовувати в будівництві з 1870-х років, є перекриття підвальних приміщень типу «кляйна». 

    Інші споруди комплексу перегукуються декором з основною будівлею, але в значно спрощеному вигляді, окрім двоповерхового будинку керуючого, який оздоблено профільованими карнизами з дентикулами та сандриками із замковим каменем [8]. В цьому будинку, розташованому на схід від палацу, жив керуючий господарством – князь Серповський [2].

       З приходом радянської влади князівські кімнати зайняли Яків Брегам та Олена Семенюк. Комуністи займалися «хлібозаготівлею шахтарям Донбасу», як зазначено на пам’ятнику, розміщеному поруч із палацом. Місцеві селяни здійснювали шалений опір і, як наслідок, вбили подружжя комуністів (2.11.1931 р.) [1]. 

       Під час бойових дій Другої світової війни воїни Української повстанської армії використовували палац Четвертинських під шпиталь, але зрадники, якими влада заселила спустілі після голодомору хати, видали вояків московським окупаційним карателям. У той страшний день, 13 травня 1944 року, червоними було розстріляно біля десятка повстанців.

       У рамках оптимізації в 1961 р. села Стригани та Ріпище об’єднали слідом за поєднаними чверть століття до того колгоспами та підпорядкуванням Крупецькій сільській раді в 1952 р. Палац в той час було пристосовано під потреби школи механізаторів. У 1960-х рр. резиденцію Четвертинських віддали на нетривалий час під гуртожиток працівників торфозаготівлі, а потім – під Стриганський протитуберкульозний санаторій на чолі з головним лікарем В.М. Нікітчуком. Останній було закрито в 1985 р. і князівський палац після капітального ремонту перетворився на дитячу туристичну базу «Блакитні озера», що перестала функціонувати в 1990 р. [8]. Згідно з Наказом управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької ОДА від 28.02.2013 р. № 65 «Про доповнення переліку щойно виявлених об’єктів архітектури Хмельницької області» досліджуваний об’єкт зазначений, як Садибний будинок, 1900-1910 рр. за видом «архітектура». На жаль, на сьогодні щойно виявлений об’єкт культурної спадщини не використовується і зазнає руйнувань від атмосферних опадів та неналежного догляду. Доцільним буде використовувати будівлю палацу у спосіб, що потребує найменших змін і доповнень та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, композиційно-просторового вирішення, цінних історико-архітектурних елементів екстер’єру та інтер’єру.

       Садибний будинок Четвертинських у с. Стригани є одним із збережених прикладів вирішення головного будинку маєтку в стилі модерн і становить архітектурно-художню цінність у забудові села на території Хмельниччини. Його історія пов’язана з іменем Едварда Четвертинського-Святополка, науковця, гідромеханіка, професора Варшавської політехніки (з 1946 р.), члена Польської академії наук [7].  

    ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:

    1. Бухало, Олексій. Палац Четвертинських: пам’ятка зради та влади [Електронний ресурс]// BBC News Україна. – 2017. – 18 червня. – Режим доступу: https://www.bbc.com/ukrainian/blog-history-40301069. – Дата перегляду: 04.09.2023.
    2. Історія села Стригани[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://krupetskaotg.gov.ua/istoriya-sela-strigani-16-42-43-24-02-2021/. – Дата перегляду: 01.08.2023.
    3. Паспорт громади. Крупецька громада, Хмельницька область, Славутський район [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://krupetskaotg.gov.ua/pasport-gromadi-09-50-21-20-01-2021/. – Дата перегляду: 04.09.2023.
    4. Петрик, Катерина. Палац Четвертинських у Стриганах: легенда кохання й самогубства (відео) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://khmel-pivnich.info/palats-chetvertynskykh-u-stryhanakh-lehenda-kokhannia-y-samohubstva-video/. – Дата перегляду: 04.09.2023.
    5. Список населених місць Волинської губернії [Електронний ресурс]. – Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. – 219 с. – Режим доступу: http://history.org.ua/LiberUA/SpNasMestVolGub_1906/SpNasMestVolGub_1906.pdf. – Дата перегляду: 04.09.2023.
    6. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник – від найдавніших часів до 1914 року) – Вінніпег, Канада, 1984. – Т. 2. – С. 415.
    7. Четвертинський Едвард [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://encyklopedia.pwn.pl/haslo/Czetwertynski-Swiatopelk-Edward;3889709.html – Дата перегляду: 19.10.2023.
    8. Шовчко, Вікторія. Палац Четвертинських в Стриганах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zabytki.in.ua/uk/3080/palats-chetvertinskikh-v-striganakh. – Дата перегляду: 04.09.2023.
    9. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV - до середини XVII століття. Волинь іЦентральна Україна = The Ukrainian Nobility From the End of the 14th to the Middle of the 17th Century. Volhynia and Central Ukraine : [монографія] / Н. Яковенко; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т Критики. – Вид. 2-ге, перегл. і випр. – Київ: Критика, 2008. – 469, [1] c. : іл..
    10. Edward Edmund Czetwertyński b. 1851 d. 1911 – Родовид [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://sr.rodovid.org/wk?title=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0:963316&variant=sr-el. – Дата перегляду: 14.09.2023.
    11. Metryki Wolyn [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.wolyn-metryki.pl/Wolyn/Spisy.php?miej_szuk=Pohory%B3a+Wy%BFsza&para_szuk=Starokonstantyn%F3w&rok_start_szuk=1888&rok_koniec_szuk=1888. – Дата перегляду: 04.09.2023.
    12. Światopełk-Czetwertyński, Edward – Członkowie PAN [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://pan.pl/czlonkowie/swiatopelk-czetwertynski_edward/ – Дата перегляду: 19.10.2023.

    Лілія СВІНЦІЦЬКА

    м. Кам’янець-Подільський

    Ірина ЛАДОРЕНКО

    м. Кам’янець-Подільський

    ПІДПИСИ ДО ІЛЮСТРАЦІЙ:

    Рис.1. Головний фасад будинку Четвертинських.

    Фото Романа Маленкова, 2012. Сайт «Україна Інкогніта». https://ukrainaincognita.com/khmelnytska-oblast/slavutskyi-raion/strygany/strygany-pryvydy-zanedbanogo-palatsu

    Рис.2. Загальний вигляд будинку Четвертинських з південного боку.

    Фото Романа Маленкова, 2012. Сайт «Україна Інкогніта». https://ukrainaincognita.com/khmelnytska-oblast/slavutskyi-raion/strygany/strygany-pryvydy-zanedbanogo-palatsu

    Рис.3. Східне крило будинку зі збереженою решіткою балкону (станом на 25.07.2023).

    Рис.4. Західне крило будинку (станом на 25.07.2023).

    Рис.5. Інтер’єр зали з рештками каміну (станом на 25.07.2023).

    Рис.1


    Рис.2

    Рис.3

    Рис.4

    Рис.5

     

     
     

    Положення про НІАЗ "Кам'янець"

     

    Фонди НІАЗ «Кам’янець»

     
     

    НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК «КАМ’ЯНЕЦЬ» (далі – Заповідник) є адміністрацією історико-культурного заповідника в розумінні ст. 32-2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», створеним постановою Ради Міністрів Української РСР від 18.05.1977 року № 298 «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника у м. Кам’янці-Подільському». Статус національного надано Заповіднику згідно з Указом Президента України від 30.04.1998 року № 396 «Про надання Кам’янець-Подільському державному історико-архітектурному заповіднику статусу національного».

      Детальніше

     

    Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування, а саме у сферах пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, реставраційно-реабілітаційної, фондової, культурно-освітньої, виставково-експозиційної роботи. В Заповіднику здійснюється формування, комплектація, вивчення музейних, архівних, бібліотечних фондів.

      Детальніше

     
     

    Історія НІАЗ "Кам'янець"

     

    Акція "7 чудес України"

     
     

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову:

     «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському»

      Детальніше

      Всеукраїнська акція "7 чудес" була ініційована відомим політиком Миколою Томенком і стартувала в травні 2012 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання 7 чудес. З них був складений список 100 претендентів.

      Детальніше

     
  •  
  • Випадкові фрази: