Панівецький колегіум – осередок вищої освіти у середньовічній Україні
Неподалік Кам’янця-Подільського розташоване село Панівці, яке на зламі ХVІ-ХVІІ ст. було одним із головних центрів Реформації в Україні. Кальвіністську громаду заснував тут, а також в Кам’янці-Подільському і Хмільнику, генеральний подільський староста Миколай Потоцький, який був тісно пов’язаний з реформаторським рухом.
Розповсюдження протестантських ідей у середовищі шляхти Речі Посполитої, як прояв боротьби за свої соціальні права, розпочалося у 1540-х рр., адже вона була зацікавлена у встановленні контролю за діяльністю насамперед католицького духовенства і церковної адміністрації, обмеженні церковних привілеїв та доходів, звуженні сфери духовної юрисдикції. Серед протестантських рухів в Україні найбільш динамічно розвивався кальвінізм з його демократичним релігійним устроєм, незалежністю від будь-якого вищого церковного органу, виборністю пастирів та їх підпорядкованістю фундатору храму або власнику населеного пункту, в якому створювалась нова релігійна громада. Тому основу кальвіністської церкви складали переважно представники шляхти, серед яких були представники магнатських родин – Вишневецьких, Горських, Огінських, Радзивілів, Сапіг, Ходкевичів, Фірлеїв, Язловецьких та інших, які створювали кальвіністські громади у належних їм поселеннях. Не були винятком і Потоцькі.
Ян та Андрій Потоцькі, успадкувавши Панівці по смерті батька – Миколая Потоцького, підтримували місцеву кальвіністську громаду надалі. Але господарськими справами у Панівцях більше займався Ян, який зводить тут у 1590 р. оборонний замок та засновує, як ревний кальвініст і активний проповідник ідей протестантизму, кальвіністський збір, школу і друкарню.
У кальвіністів шкільне навчання розглядалось як головний інструмент для виховання молоді в ідеях протестантизму і виконувало дві функції: освітню та релігійну. Панівецька школа складалась з двох відділень: нижчого (початкової школи) та вищого. У ній навчались діти служилої у брацлавського воєводи шляхти і залоги кам’янецького замку, передусім німецьких гармашів, а також учні з Великопольщі та із закордону. На поч. ХVІІ ст. її ректором став Бальцер Панкратіус, конректором (проректором) – Ян Маюс, вчителями – Яків Мілітіус, Самуель Пензель, Ян Зігровіус (Зігровський), Андрій Добрянський та інші. Також відомо ім’я ще одного ректора – Бальтазара Фелльгібеля.
Початкова школа мала чотири класи (рівні), у яких викладались так звані науки трівіуму – граматика, діалектика, риторика. Учні вивчали латинську, грецьку і польську мови, а за потреби – німецьку. Читали твори давньогрецьких і римських класиків. Особлива увага приділялась вивченню «Катехизису» Кальвіна і веденню теологічних диспутів, оскільки одним із головних вмінь було «вміння проповідувати».
У вищій школі було три факультети – філософський, богословський і гуманістичний. Викладались науки квадривіума (арифметика, геометрія, астрономія, музика і поетика), філософія і теологія. Окрім, того існувала своєрідна спеціалізація: учні, які готували себе до церковної служби навчались на богословському факультеті. Перелік навчальних предметів дає підстави говорити про Панівецьку кальвіністську школу як вищий навчальний заклад – колегіум (інша назва в історичних джерелах – академія).
При школі існував осередок літераторів, куди увійшли диякон місцевого збору Петро Лазарович, проповідник Ян Кшикавський, студент школи Лука Вандловський (брат Андрія Добрянського), який працював над перекладом апостольських послань на польську мову.
Релігійне спрямування протестантських шкіл демонструє тижневий розклад занять учнів. Кожен день учнів розпочинався з ранкової проповіді у зборі, після якої відбувались навчальні заняття згідно тижневого розкладу. У неділю, після ранкової служби і проповіді учні нижчої школи читали послання апостола Павла, а вищої – слухали лекції з теології. В них виховували послух і скромність. За лайки, бійки, пияцтво та розбещеність учнів суворо карали.
Друкарня при школі була відкрита в 1600 р., але пік її діяльності припадає на 16081611 рр. Друкарем став відомий майстер з Вільна Лаврентій-Василь Малахович. У ній друкувались польською і латинською мовами перекладні та оригінальні твори протестантського спрямування, у тому числі твори Панівецької кальвіністської школи. На сьогодні відомо про 7 книг (2 латинською і 5 польською мовами). Автором більшості з них був Ян Зігровіус (Зігровський). Це, передусім, латинськомовний памфлет проти культу святих «Тези на антитези ... Р. Белларміно», польськомовні памфлети «Гонець католика реформованого» та «Епіхірема» з аргументацією істинності протестантської віри і критикою католицького вчення, праця «Тобіан або побожні роздуми і молитви». Також тут Ян Зігровіус видав свій найвідоміший полемічний твір – трактат «Папопомпе», що був спрямований проти католицького вчення про апостольське походження влади папи римського.
У Панівецькій друкарні були надруковані праці інших кальвіністських авторів: Павла Гільовського «Коротка розповідь про спосіб спокуси церкви християнської», Яна Хоцімовського «Коротка дискусія про грамоту царя Костянтина» і невеликий поетичний твір Бальтазара Фелльгібеля на честь одруження галицького чашника Яна Поляновського з Анною Стажицькою.
Для розміщення кальвіністського освітнього осередку Ян Потоцький симетрично прибудував кам’яні двоповерхові корпуси школи і друкарні до прясел південної оборонної стіни між кутовими баштами та в’їзною брамою. Також на південь від південно-західної башти замку, перпендикулярно лінії оборонної стіни був зведений окремий корпус. Друкарня розташовувалась на першому поверсі західного корпуса, що примикав до південно-західної башти, яка була перетворена у кальвіністський збір (каплицю), адже освітній процес у протестантських школах був тісно пов’язаний з релігійним вихованням. Пристосування оборонної башти у храм цілком відповідало характеру кальвінізму, який трактував храм як місце спільного моління. Тому для кальвіністських зборів була характерна аскетична архітектура і лапідарність форм, спільний молитовний простір та відсутність вівтарної частини.
Проте, недовго тривали спокійні часи для кальвіністського осередку у Панівцях. Після смерті Яна Потоцького у Смоленській битві (1611) його дружина – католичка Ельжбета-Вікторія Каменецька та спадкоємець і племінник Станіслав Ревера Потоцький, що навернувся до католицизму, виганяють звідси протестантів і засновують монастир оо. домініканів. Кальвіністський збір був перетворений на католицьку каплицю, а в частині приміщень школи влаштована стайня. Інше майно ліквідованої кальвіністської школи і друкарні отримали кам’янецькі єзуїти для свого колегіума. Панівецькі видання як єретичні були урочисто спалені на центральній площі Кам’янця-Подільського.
У 1651 р. козацькі полки Філона Джалалія здобули і поруйнували Панівецький замок, у тому числі будівлі колишнього колегіума. Під час османського володіння Поділлям і в наступні роки після повернення до Речі Посполитої замок стояв пусткою, а його будівлі і споруди поступово руйнувались, аж поки на поч. ХІХ ст. тодішній власник Панівців Калікст Старжинський розчистив руїни, зміцнив стіни збережених колишніх корпусів кальвіністської школи та розмістив у них господарські служби. Якийсь час у південно-західній башті, згодом кальвіністській і католицькій каплиці, був склад. В західному і південному корпусах були влаштовані стайні та возовня, а в східному корпусі – помешкання для управляючого та прислуги. Вигляд колишніх кальвіністських будівель у ХІХ ст. зафіксували Наполеон Орда і Міхал Ключевський у своїх рисунках (іл. 1,2). Також вони зображені на фотографіях кін. ХІХ ст. поч. ХХ ст. невідомого автора, ймовірно М. Грейма (іл. 3).
На сьогоднішній день тут знаходяться Будинок культури і бібліотека, дошкільний навчальний заклад «Колосок», Пановецька гімназія та приміщення старости села.
Враховуючи історико-архітектурну цінність, колишні будівлі кальвіністського колегіуму визнані пам’яткою містобудування та архітектури національного значення згідно постанови Ради Міністрів Української РСР від 6 вересня 1979 р. №442 «Про доповнення списку пам’яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави». Як складові комплексу споруд Замку, є цінною пам’яткою оборонної архітектури, що представляє притаманний для Поділля регулярний замок баштово-стінового типу. Вони зберегли свою домінантну роль у середовищі, об’ємно-планувальну схему і матеріальну структуру в цілому, незважаючи на пізніші перепланування та прибудови. Заслуговує уваги ренесансний білокам’яний фриз міжповерхового карнизу на фасадах південно-західної башти (пізніше – кальвіністського збору, каплиці), який вирізняється високою майстерністю виконання,: тригліфи з гутами чередуються з метопами, в яких застосовані розетки і квадр діамантового русту. Його четвертний вал декорований іоніками. На південному фасаді по центру фризу встановлений картуш з гербом роду Потоцьких «Пилява».
Також пам’ятка цікава інтеграцією оборонної, освітньої і культової функцій, адже тісно пов’язана з історією реформаційного руху на українських землях, зокрема культурно-освітньою місією та видавничою діяльністю кальвіністів. Тут працювали відомі педагоги, богослови-полемісти Ян Зігровський і Андрій Добрянський, український та білоруський друкар Лаврентій-Василь Малахович.
Учений секретар Л.Й. Рудюк
НІАЗ «Кам’янець»
Іл. 1. Панівці. Вигляд господарських будівель. Мал. Н. Орди, біля1871 р.
Іл. 2. Вид колишніх кальвіністських збору (каплиці), колегіуму і друкарні
з південного сходу. Мал. М. Ключевського
Іл. 3. Вид колишніх кальвіністських будівель з південного сходу.
Фотографія кін. ХІХ ст. – поч. ХХ ст.
. 1. Панівці. Вигляд господарських будівель. Мал. Н. Орди, біля1871 р.
Іл. 2. Вид колишніх кальвіністських збору (каплиці), колегіуму і друкарні
з південного сходу. Мал. М. Ключевського
Іл. 3. Вид колишніх кальвіністських будівель з південного сходу.
Фотографія кін. ХІХ ст. – поч. ХХ ст.