ФОТОГРАФІЇ МІХАЛА ГРЕЙМА ЯК ДЖЕРЕЛО ВІДОМОСТЕЙ ПРО ЗАБУДОВУ КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО

   У статті розглядається використання фотографій видатного подільського фотографа Міхала Грейма в якості іконографічного джерела про забудову м. Кам’янця-Подільського для реставрації пам’яток архітектури і регенерації традиційного середовища історичного міста.

   Ключові слова: Міхал Грейм, Кам’янець-Подільський, фотограф, пам’ятки, реставрація, забудова.

    ХХ ст. для Кам’янця-Подільського було епохою руйнування його історико-культурної спадщини: дві світові війни, громадянська війна, період антирелігійної боротьби, посилена індустріалізація і перекоси соціалістичного розпланування міста завдали значних втрат його традиційній забудові. Особливо постраждало Старе місто. Зокрема, у 1930-х рр. воно втратило пам’ятки сакральної архітектури, що були просторовими домінантами і формували його архітектурний силует – Вірменський костел, Казанський собор (колишній костел кармелітів), Троїцьку та Іоанно-Предтечинську церкви. Збережені пам’ятки отримали невластиві для них функції: в них розмістили промислові підприємства, склади, в’язницю, у кращому випадку – архіви. Під час такого пристосування часто змінювалась об’ємно-просторова структура пам’ятки (поділ єдиного об’єму на декілька рівнів, перепланування з добудовами і надбудовами, влаштування нових і закладка старих прорізів, пробивання каналів для інженерного та технологічного обладнання тощо) і втрачалось архітектурно-художнє вирішення фасадів та інтер’єрів.

   Під час ІІ Світової війни значних втрат зазнала забудова міста, в тому числі пам’ятки та визначні будівлі і споруди. В ході бойових дій постраждала Стара фортеця. Був пошкоджений Замковий міст, а від Новопланівського мосту залишились опори і лише один мостовий прогін. Після звільнення міста у зруйнованому стані знаходились Будинок польського магістрату, Вірменський колодязь, Міські ворота, Тринітарський костел, Руська брами, Кравецька та Казематна башти, Будинок єпископа, Будинок турецького намісника, дзвіниця монастиря домініканців та інші пам’ятки [1].

   Житлова забудова Старого міста була зруйнована на 62%, що зафіксувала виконана у 1948-1950-х рр. топозйомка і матеріали фотофіксації 1944 р. [9, с. 7]. Найбільших руйнувань зазнала його центральна частина – пл. Польський ринок і прилеглі квартали, де залишились остови будинків і груди каміння.

   З метою забезпечення державного керівництва охороною та реставрацією пам’ятників архітектури при відновленні міст і населених пунктів у 1943 р. було створене Головне управління по охороні пам’ятників архітектури при Комітеті по справам архітектури при СНК СССР, яке організувало збір інформації та її систематизацію по пам’ятниках архітектури, включаючи результати обстеження, обмірів, фотофіксацію і замальовки [7, с. 156-157].

   Невдовзі після визволення м. Кам’янця-Подільського, у вересні 1944 р. представники Комітету по справам архітектури при СНК СССР здійснили обстеження пам’яток, а у 1945 р. цю роботу продовжили фахівці Академії архітектури УРСР, які обстежили зруйновані будинки і визначили серед них пам’ятки архітектури та об’єкти цінної забудови, які передбачалось реставрувати [1; 9, с. 11]. 25 вересня 1946 р. міськвиконком прийняв рішення № 271 «Про заходи по охороні історичних пам’ятників і будівель, придатних до відновлення», яке не завадило продовжити масштабну заготівлю будівельних матеріалів із пошкоджених будинків Старого міста [9, с. 11].

   Однією із причин такої розбірки була гостра потреба у будівельних матеріалах для відбудови і реконструкції звільненого міста в стислі терміни. Іншою причиною була ідеологічна спрямованість архітектури і містобудування повоєнного часу, які мали демонструвати пафос перемоги над фашизмом, велич радянської влади і віру у світле майбутнє. У генеральних планах міст, які масово розроблялись в цей період, акцентувалось на створенні виразного міського центру, формуванні парадних ансамблів міських площ і головних магістралей. Важлива роль відводилась озелененню – повсюдно проектувались сквери, бульвари, парки. Про відбудову історичних міських ансамблів і комплексів не йшлося – вони розглядались як перешкода на шляху створення «соціалістичного центру». Зберігатись і реставруватись мали лише окремі, особливі визначні пам’ятки культурної спадщини [8, с. 315-316]. Цим принципам в повній мірі відповідали Генплан міста Кам’янця-Подільського (ДІПРОміст, 1948) і Ескізний проект планування і забудови району Кам’янця-Подільського «Старого міста» (Кам’янець-Подільська обласна проектна контора «Облсільпроект», 1953) [9, с. 28; 10]. Тому більшість пошкоджених будинків центральної частини Старого міста були розібрані на будівельний матеріал для відбудови промислових підприємств і кварталів Нового плану міста, а звільнені території використані для прокладки нових і розширення існуючих вулиць (вул. Довга, вул. Троїцька, вул. Старобульварна), зведення окремих нових будівель (універмагу, друкарні, школи, райради та ін.) та влаштування скверів. Таким чином, матеріальна структура і художньо-естетичний образ історичного міста зазнали непоправних втрат.

   «Ми не можемо змиритися зі зникненням наших пам'яток культури, ми будемо їх реконструювати, відновлювати з нуля, щоб передати ці пам'ятники наступним поколінням нехай не в оригіналі, але, принаймні, у вигляді їх точної копії, так, як вони збереглися в нашій пам'яті і в архівних матеріалах. Почуття відповідальності перед майбутніми поколіннями вимагає від нас відновити те, що було зруйноване…» [12, с. 119]. Ці слова Яна Захватовича – відомого польського реставратора та одного із авторів відбудови Старого міста у Варшаві після його нищівної руйнації у ІІ Світовій війні цілком можна застосувати до відбудови втрачених історичних будівель Старого міста.

   В Українi, на вiдмiну вiд Польщi, Німеччини або Росiї, де зруйнованi пам’ятки архiтектури почали вiдтворювати одразу ж пiсля вiйни, вiдбудова зруйнованих за сталiнських часiв споруд розпочалась лише у 1980-х рр. i розгорнулась дещо ширше пiсля проголошення незалежностi. Тому у наступні десятиліття розпочались і були виконані значні обсяги реставраційно-ремонтних робіт на пам’ятках архітектури Старого міста та їх комплексах. А у 1980-х – на початку 1990-х рр. постало питання комплексної містобудівної регенерації території Старого міста, яка передбачала реставрацію пам’яток архітектури і комплексів цінної забудови, відтворення історичних архітектурно-розпланувальних схем, відбудову втрачених історичних будинків і відновлення історичних зелених насаджень, реабілітацію дільниць сформованої забудови різного характеру (промислових, житлових, садово-паркових та ін.).

   Відповідно до вимог реставраційної методики і ДБН А.2.2-14:2016 розробленню та реалізації науково-проектної документації на реставрацію пам’яток архітектури, регенерацію традиційного середовища історичних міст обов’язково повинні передувати комплексні наукові дослідження, на основі яких і приймається науково обґрунтоване проектне рішення. Історико-архівні та бібліографічні дослідження є їх невід’ємною складовою і включають «…збір та вивчення опублікованих джерел, виявлення архівних матеріалів та їх систематизацію, що стосуються пам’ятки та її середовища» [3, с. 7].

   Надзвичайно важливим є пошук і вивчення іконографічних документів, що стосуються об’єкта культурної спадщини. Найбільш складною і делікатною частиною роботи з іконографічними матеріалами є визначення достовірності зображеного. Абсолютною об’єктивністю і документальною достовірністю володіє фотографічне зображення, яке може бути дещо знижене при репродукуванні і особливо при ретушуванні для поліграфії. Тому особливо цінним є негативи або відбитки з нього. Фотографії несуть найціннішу інформацію про ті елементи пам’ятника і його оточення, які на сьогоднішній день зазнали суттєвих змін.

   Найстаріші фотографії міст і окремих пам’ятників архітектури походять із середини ХІХ ст., але більшість, в основному, датується його останньою чвертю. Саме в цей період у Кам’янці-Подільському провадив свою фотографічну діяльність знаний кам’янецький фотограф та колекціонер Міхал Грейм і саме з цього періоду збереглась найбільша кількість його знімків видів міста та околиць, серед яких особливої уваги заслуговують фотографії початку 70-х років ХІХ ст., які зафіксували ряд історичних будівель і споруд до їх перебудови у 1874-1875 рр. Роботам Грейма притаманні високий технічний і художній рівень виконання, тому вони є надзвичайно цінним іконографічним джерелом із забудови дореволюційного Кам’янця-Подільського.

   В останні роки, завдяки інтернету, з’явилась широка можливість користуватись оцифрованими фотографіями М. Грейма, що зберігаються у польських архівах, зокрема у Національній бібліотеці Польщі у Варшаві, Бібліотеці Ягеллонського університету і Науковій бібліотеці Польської академії мистецтв і Польської академії наук. Представлені у них матеріали є достатньо репрезентативними для дослідження історико-архітектурної спадщини Кам’янця-Подільського, яка проводиться працівниками Заповідника.

   Досліджуючи плани міста кін. ХІХ  поч. ХХ ст. разом із фотографіями М. Грейма, особливо панорамами, можна точно встановити місце розташування будівель і споруд у цей період, у тому числі тих, які були зруйновані під час І світової та громадянської війн. Фотографії доповнюють та уточнюють інформацію планів щодо часу побудови, розмірів, поверховості, матеріалів будівель і споруд. Як приклад, можна навести забудову парної сторони вул. Кузнечної, позначення будинків якої немає на плані 1928-1930-х рр. і відсутні інвентарні справи домоволодінь поч. ХХ ст., проте вона наявна на фотографіях кін. ХІХ ст., де зображені на високих цоколях, укріплені контрфорсами, масивні кам’яні одно-двоповерхові будинки із сутеренгами, під чотирисхилими металевими дахами, а поруч із ними – маленькі глинобитні будиночки під ґонтовими дахами [13] (Іл. 1). За його фотографіям можна прослідкувати, як змінюється міське середовище Старого міста: щільна забудова центральної частини із репрезентативних 3-4-поверхових кам’яниць ближче до периферії поступається 1-2-поверховим будинкам і садибам, а у каньйоні її змінює цілком сільська, і навпаки – як з побудовою Новопланівського мосту формується східний парадний фасад міста [14; 19] (Іл. 2, 3). Також на них зафіксована втрачена в значній мірі під час ІІ Світової війни і в післявоєнний час забудова центру Старого міста – пл. Польський ринок, в тому числі середринковий квартал.

   Завдяки фотографіям М. Грейма можна уточнити дату побудови і періодизацію змін об’ємно-просторової структури та архітектурно-художнього вирішення окремих пам’яток архітектури та історичних будівель. Вивчаючи ці світлини можна відслідкувати етапи будівництва і перебудови ряду пам’яток архітектури: Новопланівського мосту, Пивоварного заводу, Духовної семінарії (сьогодні корпус аграрної академії), костелів кармелітів і францисканців, Першої російської гімназії та інших [16] (Іл. 4). Досліджуючи пам’ятку архітектури місцевого значення Житловий будинок по вул. Тринітарській, 10 саме за фотографіями М. Грейма і поштовим листівкам на її основі вдалось встановити час її зведення – поч. ХХ ст., а не ХVІІІ-ХІХ ст., як було зазначено в документі про взяття на державний облік.

   Для сакральних споруд і будинків, що були втрачені у ХХ ст., фотографії М. Грейма, виступають у якості найповнішого іконографічного джерела, у тому числі про їх внутрішнє упорядження. Як приклад, можна навести вірменський Миколаївський костел і фотографії його фасадів, інтер’єру (головного вівтаря) та культових предметів, що знаходились у ньому [17; 18] (Іл. 5, 6). Вони наочно підтверджують візитаційний опис костелу за 1850-1856 рр. [5, с. 20]. В повній мірі це стосується і костелу кармелітів, що тричі був перебудований як православний Казанський собор в період з 1867 р. до першого десятиріччя ХХ ст., а у 1935 р. – розібраний [6, с. 4] Збереглись на світлинах фотографа і листівках на їх основі зображення еврейської дільниці з будівлями Великої ремісничої синагоги, синагоги «Альтер Шуле» з молитовною школою та старої мікви на березі р. Смотрич [12] (Іл. 7).

   Світлини визначного кам’янецького фотографа доповнюють наявну інформацію про будівельні технології, матеріали, стильові особливості і прийоми художньо-декоративного оздоблення будівель, що застосовувались у цей період. На фотографіях центральної частини Старого міста, які зроблені з вежі магістрату (на той час пожежної каланчі), зображена щільна периметральна забудова із 2-3-поверхових кам’яниць по «червоних лініях» ринкової площі і прилеглих вулиць та дворових флігелів, що займала майже повністю вузькі ділянки-парцелі [20] (Іл. 8). Будинки зведені з каменю, рідше із цегли, тиньковані або з відкритою кладкою із тесаних кам’яних блоків. Дахи покриті бляхою, ґонтом, керамічною черепицею різних видів. Вони часто мають аттиковий, мансардний поверхи або мезонін. На першому поверсі, як правило, влаштовувались крамниці із вітринами, що закривались віконницями, і внутрішньобудинкові проїзди у двір. Фасади будівель оздоблювались рустуванням, пілястрами і лиштвами, міжповерховими карнизами та тягами, різноманітними обрамленнями дверних і віконних прорізів, вінцевими карнизами тощо.

   На фотографіях М. Грейма зафіксована забудова периферійних районів Старого міста і території каньйону. Вони переважно забудовувались вільно розташованими малоповерховими житловими і садибними будинками [15] (Іл.9). Трасування вулиць, розміри ділянок-парцель і розміщення на них будинків диктували природні умови. Будинки зводились 1-2-поверховими, часто на високому кам’яному цоколі. Найбільш розповсюдженими були каркасні будинки із заповненням глиною (саман або вальки), хоча не рідко зустрічались кам’яні та цегляні. Для цих будинків характерними були ґанки, часто зустрічалось влаштування мансардного поверху. Більшість фасадів тинькувались і мали скромний декор. Дахи покривались пофарбованою бляхою і ґонтом.

   Його фотографії забудови Карвасар подають типове середовище містечкової забудови, в якій більшість складали одно, півтора, іноді двоповерхові будівлі. Для більшості з них була характерна комбінація житлових, господарських, торгових або ремісничих приміщень, що відбилося на вирішенні їх фасадів. Притаманною рисою містечкових будівель були галереї або навіси з боку вулиці, що опирались на дерев’яні різьблені колони, часто влаштовувались мансарди з балконами. Галереї та балкони огороджувались дерев’яними різьбленими балюстрадами. Дахи покривались в основному ґонтом [2]. Саме такі будинки зображені на цих фотографіях [21] (Іл. 10).

   Світлини М. Грейма несуть досить цікаву інформацію щодо благоустрою міста на період кін. ХІХ – поч. ХХ ст. На них зафіксовані різноманітні сходи, огорожі, підпірні стіни і стінки укріплення річного русла. Часто зустрічаються на них зображення ліхтарів вуличного освітлення – майже триметрових дерев’яних стовпів з гасовими лампами нагорі, адже їх кількість у місті збільшилась з 225 ліхтарів у 1865 р. до 900 у 1910 р. [4, с. 192; 11, с. 23 ] Також фотографії дають уявлення про облаштування вулиць і тротуарів того часу. Вони унаочнюють описи вулиць, їх профілі та типи покриття, що подані Олександром Кремером та Юзефом Ролле у «Матеріалах до топографії лікарської і гігієни Поділля» (1865) [11, с. 1-4]. На світлинах відображені мощені каменем «на ребро» вулиці з увігнутим профілем, так званим «щілинним» – дві похилі площини зі стоком із пласких кам’яних плит по середині – та з вигнутим профілем – піднесена півколом площина з двома стоками по боках. Також на фотографіях, особливо забудови каньйону р. Смотрич, присутні зображення вулиць з гравійним покриттям. Проїжджа частина і тротуари Замкового та Новопланівського мостів були влаштовані з дощатих настилів.

   Таким чином, завдяки значній кількості фотографічних робіт, що зроблені упродовж тривалого часового періоду і з різних точок зйомки, їх високій якості та достовірності передачі зображення, світлини знаного кам’янецького фотографа М. Грейма є надзвичайно цінним іконографічним матеріалом з історико-архітектурної спадщини Старого міста для реставрації пам’яток і регенерації традиційного середовища.

Список використаних джерел та літератури

1. Акт обследования памятников архитектуры города Каменец-Подольска. 14 октября 1944 г. Фонди НІАЗ «Кам’янець». Документи. Інв. № 208. Арк. 1-20.
2. Гудченко З.С. Некоторые особенности архитектуры местечек Украины (конец ХVІІІ – начало ХХ в.). Советская этнография. 1978. Вып. 5. С.  109-118.
3. ДБН А.2.2-14-16. Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам’яток архітектури та містобудування. [Чинний від 2017-07-01]. Київ, 2017. 128 с.
4. Єсюнін С. М. Міста Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: монографія. Хмельницький: ФОП Мельник А. А., 2015. 336 с., іл..
5. Задорожнюк А. Б., Петров М. П. Вірменський храм св. Миколи ХV–ХVІІІ ст. у Кам’янці-Подільському. Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2009. 64 с.
6. Копилов С. А., Задорожнюк А. Б. Український собор: минуле і сучасність (історичний нарис). Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня «Рута», 2018. 64 с.
7. Нехорошев Ю. А. Экономические и организационные аспекты послевоенного восстановления памятников архитектуры. Послевоенное восстановление памятников. Теория и практика ХХ века: материалы междунар. науч. конф. Санкт-Петербург, 4-5 декабря 2014г. Санкт-Петербург: ИПК «Береста», 2014. С. 154-163.
8. Посацький Б. С. «Новий» архітектурний образ центрів міст Західної України (на тлі ідеологічних та культурних тенденцій 1945-1975 рр.). Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Архітектура. Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2004.  С. 314-323. URL: http://ena.lp.edu.ua:8080/handle/ntb/9442 (дата звернення: 07.08.2018).
9. ФенцурВ. В, Пагор В. В. Відродження архітектурно-історичної спадщини Кам’янця-Подільського(40-і рр. ХХ ст. – 2015 р.). Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2015. 164 с.; іл.
10. Эскизный проект планировки и застройки района Каменец-Подольского «Старого города». 1953 г. Науково-технічний архів НІАЗ «Кам’янець». 25 с.; 3 кресл.
11. Kremer Aleksander, Józef Rolle. Kamieniec. Place i ulice, kanały i ścieki. Materyały do topografii lekarskiej i hygieny Podola. Część I. Warszawa: August Liefeldt, 1865. S. 
12. Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie. – Zbiory Specjalne. – BRKPS. 12219. k. 3 – Greim Michał. «Panorama Kamieńca Podolskiego od strony wschodniej (3 z 5 części). Fragment miasta z Basztą Garncarską», 1876. URL: http://www.pauart.pl/app/artwork?id=BZS_RKPS_12219_k_3 (дата звернення: 15.05.2018).
13. Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie. – Zbiory Specjalne. – RKPS. 12219. k. 6 – Greim Michał. «Panorama Kamieńca Podolskiego od strony zachodniej (1 z 3 części). Widok z Mostu Zamkowego na stare miasto», 1876. URL: http://www.pauart.pl/app/artwork?id=BZS_RKPS_12219_k_6 (дата звернення: 15.05.2018).
14. Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie. – Zbiory Specjalne. – RKPS. 12219. k. 15 – Greim Michał. «Panorama Kamieńca Podolskiego od strony północno-wschodniej (2 z 3 części), Stare miasto od północnego-wschodu», 1876. URL: http://www.pauart.pl/app/artwork?id=BZS_RKPS_12219_k_15 (дата звернення: 15.05.2018).
15. Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie. – Zbiory Specjalne. – RKPS.12219.k.16 – Greim Michał. «Panorama Kamieńca Podolskiego od strony północno-wschodniej (3 z 3 części). Północno-zachodnie zakole jaru Smotrycza», 1876. URL: http://www.pauart.pl/app/artwork?id=BZS_RKPS_12219_k_16 (дата звернення: 15.05.2018).
16. Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie. – Zbiory Specjalne. – RKPS. 12219. k. 21 – Greim Michał. «Kamieniec Podolski. Nowy Most», około 1874. URL: http://www.pauart.pl/app/artwork?id=BZS_RKPS_12219_k_21 (дата звернення: 15.05.2018).
17. Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie. – Zbiory Specjalne. – RKPS. 12219. k.35– Greim Michał. «Ołtarz główny w kościele ormiańskim w Kamieńcu Podolskim», lata 70 XIX wieku. URL: http://www.pauart.pl/app/artwork?id=BZS_RKPS_12219_k_35
18. Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie. – Zbiory Specjalne. – RKPS. 12219. k. 36– Greim Michał. «Obraz Matki Boskiej Ormiańskiej w Kamieńcu Podolskim»,1878. URL: http://www.pauart.pl/app/artwork?id=BZS_RKPS_12219_k_36
19. Jagiellońska Biblioteka Cyfrowa. – Zbiory ikonograficzne. – Fotografie. – Greim Michał. album «Kamieniec Podolski», 1870-1880. – Widok na wschodnią stronę miasta, z Nowym Mostem na pierwszym planie. URL: https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/288279/edition/275218/content
20. Jagiellońska Biblioteka Cyfrowa. – Zbiory ikonograficzne. – Fotografie. – Greim Michał. album «Kamieniec Podolski», 1870-1880. – Z wieży ratuszowej widok na północ. URL: https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/288279/edition/275218/content
21. Jagiellońska Biblioteka Cyfrowa. – Zbiory ikonograficzne. – Fotografie. – Greim Michał. album «Kamieniec Podolski», 1870-1880. – Zamek od południa. URL: https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/288280/edition/275208/content
22. Rymaszewski Bohdan. Era ochrony zabytków Jana Zachwatowicza. Ochrona Zabytków. 1984. Kwartalnik 2 (145). P.118-122. URL: http://bazhum.pl/bib/number/6974/ (дата звернення : 25.07.2018).

Рудюк Л. Й.,

учений секретар Національного

історико-архітектурного заповідника «Кам’янець»

 Ілюстрації

Іл. 1. Вид забудови вул. Кузнечної із Замкового мосту

Іл. 2. Панорама Старого міста з півночі

  Іл. 3. Забудова східної сторони Старого міста

Іл. 4. Будівництво Новопланівського мосту.

Іл. 5. Інтер’єр вірменського Миколаївського костелу. Великий вівтар

Іл. 6. Ікона Матері Божої Вірменської.

Іл. 7. Забудова єврейської дільниці.

Іл. 8. Забудова центральної частини міста.

  Іл. 9. Забудова каньйону р. Смотрич.

Іл. 10. Забудова Карвасар