Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Головна Контакти Віртуальна
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури та інформаційної політики України НІАЗ "Кам’янець", 2020р.

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    https://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • НІАЗ » Дослідження НІАЗ "Кам'янець" » Л.Й. Рудюк. Деталь міхрабу з фондів Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець».

    Л.Й. Рудюк. Деталь міхрабу з фондів Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець».

    АвторАвтор: admin2  Опубліковано: 29-04-2021

    Л.Й. Рудюк,

    учений секретар НІАЗ «Кам’янець»

     

    Деталь міхрабу з фондів Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець»

     

    Detail of a mihrab from the funds of the National Historical and Architectural Preserve «Kamyanets»

     

       У статті обґрунтовується приналежність фрагменту давньої надгробної плити, як фрагменту сталактитів, до міхрабу мечеті хасекі Гюльнуш Султан, якою слугував домініканський костел св. Миколая під час турецького періоду в історії Кам’янця.

       Ключові слова: Кам’янець-Подільський, музейний предмет, мечеть, міхраб, мінбар, сталактити.

     

       This article reveals the origination of this tombstone fragment, as one of stalactites, to the mihrab of the Haseki Gulnush Sultan Mosque. Dominican Church of St. Nicholas was used as an above mentioned mosque during the Turkish conquest in the history of Kamianets-Podiskyi.

    Key words: Kamianets-Podilskyi, museum exhibit, mosque, mihrab, minbar, stalactites.

     

       В історії м. Кам’янця-Подільського є період, коли місто впродовж 27 років входило до складу Османської імперії і було центром Кам’янецького ейялету. Після завоювання міста у серпні 1672 р. турецька адміністрація облаштовувала його відповідно до адміністративного статусу, створюючи необхідні адміністративно-судові, військові, фінансово-господарчі, релігійно-культурні установи та заклади.

       Одним із перших її кроків стало перетворення християнських храмів у мечеті. Уже 2 вересня 1672 р., через тиждень після взяття міста, султан Мехмед ІV здійснив п’ятничну молитву у щойно перетвореному на мечеть кафедральному костелі св. апп. Петра і Павла. Напередодні цієї події з костелу були зняті хрести, винесені домовини з крипт та збудовані міхраб і мінбар. Всього в турецький період (1672-1699 рр.) у мечеті було перетворено 8 християнських храмів. Окрім згаданого кафедрального костелу, який став мечеттю султана Мехмеда ІV, були перетворені в мечеті наступні храми: костел св. Миколая монастиря домініканців – мечеть хасекі Гюльнуш Султан, невідомий храм – мечеть матері султана Валіде Хатідже Турхан Султан, костел кармелітів босих – мечеть султанського проповідника Вані Мехмеда Ефенді, церква св. Іоанна Предтечі – мечеть великого візира Кьопрюлю Фазила Ахмеда-паші, церква Святої Трійці – мечеть другого візира Мусахіба Мустафи-паші, вірменський храм св. Миколая – мечеть третього візира Кара Мустафи-паші та костел св. Станіслава у замку – мечеть бейлербея Кам’янецького ейялету Галіль-паші [3, с. 123-125; 4, с. 72-73].

       Пристосовуючи костели та церкви до функцій мечеті, османи мінімально втручались в об’ємно-просторову структуру будівлі. Відомо, що тільки при окремих храмах Кам’янця були зведені мінарети, але канонічні елементи мечеті – міхраб і мінбар – були влаштовані у всіх будівлях. Міхраб – це ніша у стіні, яка позначає кіблу (напрямок на Мекку, якого слід дотримуватись під час мусульманської молитви і здійснення деяких обрядів). У великих мечетях таких ніш є декілька. Праворуч від міхраба завжди розташовується мінбар – обладнана сходами кафедра імама для читання Корану і проповіді.

       Після повернення міста від Османської імперії до Польщі, християнські храми були позбавлені мусульманських елементів. До нашого часу із мусульманських святинь у місті збереглись лише мінарет при кафедральному костелі св. апп. Петра і Павла та мінбар у костелі св. Миколая монастиря домініканців.

       Проте, у фондах НІАЗ «Кам’янець» знаходиться музейний предмет, що напряму пов’язаний з архітектурним перетворенням християнського храму у мечеть. Серед експонатів, представлених в лапідарії «Кам’яне мереживо міста» у внутрішньому дворику Руського магістрату, не привертає особливої уваги один із фрагментів давньої надгробної плити. Звичайний уламок пісковику розмірами 78×43×20 см., один з боків якого має прямолінійний абрис, а інший, протилежний йому, - зигзагоподібний край. На лицьовій поверхні збереглись пошкоджені зображення гербового щита із літерою «W» і контурної рамки, в яку вписаний уривок тексту латинськими літерами «…А…WPONIE…» (Іл. 1). Але зворотній бік каменю відкриває майстерне різьблення - на всю товщину плити вирізані заглиблення з призматичними елементами (Іл. 2). Глибокий різьблений орнамент створює сильний контраст світла і тіней. Тобто, цей уламок надгробної плити є одночасно фрагментом сталактитів (мукарнів).

       Сталактити або мукарни - це конструктивне і декоративне оздоблення карнизів, тромпів, арок, ніш, склепінь, куполів тощо в середньовічній ісламській архітектурі, яке схоже на розрізані бджолині стільники або природні вапняні нарости в печерах. Саме прийом оформлення сталактитами напівкруглих або гранованих в плані міхрабних ніш з напівсферичними завершеннями типу екседри чи конхи можна віднести до найбільш часто уживаних декоративно-пластичних прийомів архітектурної композиції турецьких мечетей з ХІІІ ст. Такі міхраби влаштовані у стамбульських мечетях - Баязид Джамі (1506), Йені Валіде Султан Джамі (1597), Султанахмед Джамі (1609) та інших. Цей прийом широко застосовувався і у кримських мечетях, зокрема у Мечеті хана Узбека (1314) в смт. Старий Крим, Ескі-Сарай Джамі (ХІV ст.) в с. Піонерське (іл. 3), Великій ханській мечеті (1532) у м. Бахчисарай, Джума-Джамі (1552) в м. Євпаторії (іл. 4), Муфті-Джамі (1623-1639) у Феодосії (іл. 5). Певно, для декоративного оздоблення міхрабів у кам’янецьких мечетях також застосовувались сталактити, що підтверджує даний фрагмент надгробної плити, що одночасно є рештками міхрабу.

       Повторне використання надгробних плит для улаштування канонічних елементів мечеті зустрічається у мінбарі, що знаходиться у костелі св. Миколая монастиря домініканців. Під час досліджень, проведених в 2004-2005 роках д-ром Янушем Смазою - реставратором творів мистецтв, професором Варшавської Академії мистецтв, виявлено, що мінбар виготовлений з місцевого вапняку, а деякі його елементи походять з давніх надгробних плит [5].

       Ймовірно, що через масштабний об’єм будівельних робіт по ремонту і спорудженню фортифікацій, а також зведенню необхідних адміністративних та громадських будівель, що провадила турецька адміністрація, в місті виник дефіцит будівельних матеріалів. Тому для будівельних потреб використовувався камінь з розібраних міських будівель і надмогильних пам’ятників з цвинтарів при храмах [3, с. 132].

       Щодо мечеті, з якої походить даний фрагмент декоративного оздоблення міхрабу, то можливо висувати лише здогадки. За інвентарною карткою він був переданий до Заповідника з розкопок на території НІАЗ «Кам’янець», проте, більш детальна інформація про місце знахідки, на жаль, відсутня. За спогадами працівників Заповідника, він міг потрапити до фондів у період кін. 1980-х - 1990-х роках. У цей час фахівцями АРМ-3 інституту «Укрзахідпроектреставрація», «Фундації Кам’янця-Подільського» (Україна, США, Канада) та археологічної експедиції Кам’янець-Подільського педагогічного інституту проводились археологічні дослідження і науково-дослідні роботи на трьох об’єктах, які колись функціонували як мечеті, - костелі св. Миколая монастиря домініканців, церкві Святої Трійці (фунд.) та вірменському костелі св. Миколая (фунд.) [2]. Проте враховуючи, що напис на надгробній плиті є латинською або польською мовою, логічно припустити, що знахідка походить з домініканського костелу св. Миколая, адже при нестачі будівельних матеріалів під час пристосування храму під мечеть, кам’яні плити, вірогідно, брались з території прилеглого цвинтаря. Крім того, у ХVІІ ст. епітафії на надгробках цвинтарів вірменських храмів Кам’янця виконувались вірмено-кіпчацькою мовою [1, с.76, 79], а православних храмів - церковнослов’янською. На користь домініканського костелу свідчить і той факт, що на поч. ХVІІІ ст., після повернення будівлі домініканцям, міхраб був демонтований, а не замурований, адже в даному костелі для його влаштування використали дверний проріз до галереї внутрішнього монастирського двору [4, с.81].

       Таким чином, є вагомі підстави вважати, що представлений у лапідарії фрагмент надгробної плити є фрагментом сталактитів міхрабної ніші мечеті хасекі Гюльнуш Султан, в яку був перетворений костел св. Миколая монастиря домініканців у період Кам’янецького ейялету.

     

    Джерела та література :

    1. Григорян В.Р. История армянских колоний Украины и Польши (армяне в Подолии). Ереван: Издательство АН Армянской ССР, 1980. 256 с. ArmenianHouse.org: сайт. URL: http://armenianhouse.org/grigoryan-vardan/podolia/1-1.html#1
    2. Реєстр виконання ремонтно-реставраційних робіт НІАЗ «Кам’янець» з 1969 р. Архів відділу реставрації та реабілітації пам’яток НІАЗ «Кам’янець».
    3. Dr Antoni J. Zameczki Podolskie na Kresach Multańskich. T. 1, Kamieniec nad Smotryczem. Warszawa : nakł. Gebethnera i Wolffa ; Kraków : G. Gebethner i Spółka, 1880. 304, II, [1] s. : err.
    4. Muzaffer Özgüleş, Filiz Özer. Ukrayna’da Bir Haseki Sultan Camisi ve Yadigar Kalan Minberi A Haseki Sultan Mosque in Ukraine and Its Minbar as Its Reminder. Sanat Tarihi Yıllığı. Istanbul, 2014. Vol. 23. P. 69-107. Academia: сайт. URL: https://www.academia.edu/11849847/Ukrayna_da_Bir_Haseki_Sultan_Camisi_ve_Yadigar_Kalan_Minberi_A_Haseki_Sultan_Mosque_in_Ukraine_and_Its_Minbar_as_Its_Reminder (дата звернення: 06.10.2016).
    5. Sprowadzanie z demontażu i przeniesienia XVII w.islamskiej ambony z katedry rzymskokatolickej pw.sw. sw. Piotra i Pawla (dawnego Muzeum Religii i Ateizmu) do kosciola zymskokatolickiego pw. sw. Mykolaia bpa (pierwotnego miejsca posadowienia) w Kamencu Podolskim, Ukraina. 2004. Науково-технічний архів НІАЗ «Кам’янець». Інв. №3928. Ш. 19/66.

     Іл. 1. Фрагмент надгробної плити. Лицьова поверхня.

     

    Іл. 2. Фрагмент надгробної плити.

     Іл. 3. Міхраб в мечеті Ескі-Сарай Джамі в с. Піонерське.

    (http://cidct.org.ua/wp-content/uploads/2012/09/314.jpg)

    Іл. 4. Міхраб в мечеті Джума-Джамі у м. Євпаторії.

    (http://s1.fotokto.ru/photo/full/240/2403709.jpg) 

    Іл. 5. Міхраб в мечеті Муфті-Джамі у Феодосії.

    (https://drymba.com/uk/1032940-mechet-muftiy-dzhami-feodosiya)

     

     
     

    Положення про НІАЗ "Кам'янець"

     

    Фонди НІАЗ «Кам’янець»

     
      Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (далі - Заповідник) є державним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом історико-архітектурного спрямування, що об'єднує комплекс нерухомих і рухомих пам'яток матеріальної та духовної культури, які становлять виняткову історичну, мистецьку, художню та наукову цінність. Державна реєстрація Заповідника проведена 25.05.1993р.

      Детальніше

     

    Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування, а саме у сферах пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, реставраційно-реабілітаційної, фондової, культурно-освітньої, виставково-експозиційної роботи. В Заповіднику здійснюється формування, комплектація, вивчення музейних, архівних, бібліотечних фондів. Музейний фонд Заповідника належить до державної частини Музейного фонду України, який розподіляється на основний та науково-допоміжний. На сьогодні основний фонд Заповідника формують 9 інвентарних груп - «Археологія» (А), «Архітектурні деталі» (АД), «Нумізматика» (Н), «Документи» (Д), «Негативи» (Нг), «Фотокартки» (Ф), «Іконографічні матеріали» (Ік), «Образотворче мистецтво» (ОМ), Декоративно-ужиткове мистецтво (ДУМ).

      Детальніше

     
     

    Історія НІАЗ "Кам'янець"

     

    Акція "7 чудес України"

     
     

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову:

     «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському»

      Детальніше

      Всеукраїнська акція "7 чудес" була ініційована відомим політиком Миколою Томенком і стартувала в травні 2012 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання 7 чудес. З них був складений список 100 претендентів.

      Детальніше

     
  •  
  • Випадкові фрази: