Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Головна Контакти Віртуальна
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури та інформаційної політики України НІАЗ "Кам’янець", 2020р.

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    https://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • НІАЗ » До дня перемоги » Місто в роки війни

    Місто в роки війни

    АвторАвтор: admin  Опубліковано: 1-05-2020

    Початок цієї історії був таким:

    «Була неділя або, як говорили за «совєтів», «вихідний день», отже, інколи в неділю я міг поспати більше звичайного – до 7 години ранку. Тупіт і біготня під нашими вікнами розбудили мене. В голові майнула думка, що сталося щось надзвичайне. Через кілька хвилин вбігає в кімнату сестра дружини Ніна і перелякано сповіщає: «Війна! Німці оголосили війну СССР. Ваня і Стьопа прибігли додому і сказали, що їхній полк пішов уже на фронт. Уже бомбили багато наших міст, як Київ, Житомир, Одесу, Севастополь».

    У Ніни цього місяця поселилися на квартиру два лейтенанти-артилеристи: Ваня і Стьопа, і це вони перші внесли в наш дім страшне слово «війна». Дружина засумувала й дрібнила слізьми, але в мене чомусь не виникло ніякої тривоги, лише заклопотаність про матеріальний стан моєї сім’ї в майбутньому й питання: «де я буду в найближчі дні?». Я знав, що в місті надзвичайна тривога, і пішов на подвір’я. На небі були недбайливо розкидані зрідка перисті хмарки – ознаки дощу в найближчі дні. Крізь просвітлені хмарки сонце золотило оселі. Ще не було в місті ніякого воєнного страхіття, але де дівся крикливий пафос радянського псевдопатріотизму. Вже з перших днів війни, коли фронт був кілометрів за 200 і більше, населенням опанував страх і непевність – я це так добре пам’ятаю.

    Походивши по подвір’ї, я повернувся в кімнату. Радіорепродуктор хрипів і тарабанив. Одначе було виразно чути тривожний голос диктора: «Граждане, граждане города Каменец-Подольска, к городу приближаются по направлению со стороны села Устья три самолета противника. Будьте спокойны и бдительны». Значить війна справді почалась. Цікаво побачити, що то за «самольоты противника». Я вийшов з кімнати, щоб побачити їх. Справді, на небосхилі появилися три літаки. З різних напрямків заклацали і затарахкотіли дрібно- і великокаліберні скоростріли. Були навіть такі диваки, що стріляли по літаках з гвинтівок. Одначе літаки безбоязно кружляли собі над містом. Вони не скинули жодної бомби, жодної прокламації, не зробили жодного пострілу. Це, очевидно, були розвідувачі, які, напевно з досвіду, знали краще від «патріотів страни соціалізму», що більшовицька зброя їх не вразить, отже вона так вільно літала над Кам'янцем. Перші сотні і тисячі даремно випущених скорострілами куль по німецьких літаках посіяли сумнів щодо боєздатності Червоної армії і досконалості «найпередовішої в світі техніки». Після цього нальоту війна стала матеріальним фактом навіть в очах дітей. Правда, діти сприйняли війну з цього зльоту, як забавну гру…


    Серед людності вже о 2 годині дня кружляла вістка, що в місті наказом Кам'янець-Подільського військового комісаріату проголошено мобілізацію до 35 років. Я знав, що мобілізацію оголошувати мала право лише Верховна рада, але її голосу ще не було чути. Отже, ясно було, що наказ про мобілізацію, очевидно, був надрукований десь за місяць до війни і лише тепер його опублікували.

    О 4 годині дня я вибрався до центру міста і побачив, як проходили безладні колони щойно мобілізованих частин. Червоноармійці шкандибали по брукові вулиці з натертими ногами від неприпасованого взуття. У крамницях протягом дня зникло все з полиць. Господарки даремно бігали з крамниці в крамницю — що не взяли спритніші, те по квартирах поховали євреї.

    Уночі радіо передало указ Верховної ради СРСР про мобілізацію чоловіків віком до 35 років. У цьому нервовому напруженні першого дня здавалось що трудно пережити навіть один день війни…».


    Ці слова належать невідомому свідку початку війни. Він їх опублікував в газеті «Подолянин» (Der Podolier) під псевдонімом «Л.К.». Тоді, 22 червня 1941 року, Адольф Гітлер наважився на найбільшу авантюру свого життя – напад на Радянський Союз. Наступ був блискавичним. Німці двічі бомбили місто, і вже 10 липня Кам'янець-Подільський був в складі Третього Рейху. Життя в окупованому місті відразу кардинально змінилося.


    Замковий міст (червень-липень 1941 р.)

    Весною 1942 року розпочалися систематичні роботи з розбирання пошкоджених історичних будинків Старого міста. З місцевого населення сформували спеціальну групу чорноробів, які для німецьких офіцерів заготовляли дрова та будматеріали. Як наслідок, було розібрано всю історичну забудову вулиці Довга над каньйоном, яка впродовж століть формувала історичний силует міста. Постраждало багато пам’яток архітектури.


    Очевидець писав: «Людей на вулицях майже не видно. Пішохідні доріжки позаростали травою. Блукаючи вулицями Старого міста, наткнувся майже на єдину в місті цивільну установу «Контору по розбиранню будинків». Серед мертвої тиші вулиць Старого міста чути глухі удари ломів і гуркіт падаючих стін. Так знищують вулицю за вулицею, планомірно, з німецькою методичністю зрівнюють із землею історичні будови ... ».


    В Старому місті (1941 р.)

    Старе місто занепало, перетворилося на гетто з тюрмою. Неодноразово тут спалахували інфекційні хвороби, які поширювалися серед ув’язнених. Право ввійти в місто мали лише постійні мешканці.


    Кам'янець-Подільський

    Натомість в затишному районі на Новому плані, який був відданий для проживання німецьких офіцерів та місцевих чиновників, панувало розкішне життя. Функціонувало 2 фешенебельні ресторани, декілька магазинів одягу, відремонтовано кінотеатр. Німці завезли найновіше кінообладнання, на якому демонструвалися зарубіжні фільми. Особливо популярними були голлівудські стрічки «Бродвейська мелодія», «Бажання», «Це трапилося одного разу вночі». Життя вирувало. Гуляти вечором тут було безпечно, вулиці патрулювалися жандармерією. Із слов’янського населення потрапити сюди мали право лише охайні жінки та дівчата. Так все б тривало і далі, якби розкішне життя окупантів не перервало донесення з Берліну під грифом «надзвичайно секретно» (streng geheim).


    За даними німецької розвідки, якій вдалося перехопити таємне повідомлення, стало відомо, що СРСР на днях планує розпочати масштабну військову операцію на Правобережній Україні. Це викликало неабияке занепокоєння в німців, які вже систематично здавали захоплені території. Настав час великих ризиків в умовах відсутності доріг і розриву комунікацій.


    Дорога на Кам'янець-Подільський

    Закінчувалася сурова зима. Глухим гулом артилерії зі сходу наближався фронт. На Поділлі судилося розгорнутися битві, в якій обидві сторони задіяли величезну кількість танкових з'єднань, більше, ніж на будь-якій іншій ділянці радянсько-німецького фронту в той період. Брязкіт гусениць важких «Тигрів», «Пантер» та радянських «ІСів» впродовж декількох тижнів стрясав тихі українські містечка і села.

    4 березня 1944 року розпочався загальний наступ на всіх ділянках фронту. Того дня фронтовий кореспондент Костянтин Симонов у своєму блокноті записав:


    «Я стверджую, що людина, не бачивша дороги тут на півдні, цієї весни, не може зрозуміти до кінця, що це таке. Уявіть собі старе шосе, складене з підігнаних один до одного величезних каменів, залишене десь в самій середині ремонту, коли робітники вивернули все це каміння один за іншим з ґрунту, так і залишили його на місці, не встигнувши ні прибрати, ні перекласти. Це перше.

    Друге. Уявіть собі, що зверху на ці вивернуті камені налито півметра рідкого бруду, якому нікуди стікати, тому що по обидва боки шосе на одному з ним рівні знаходиться ще більш глибоке болото.


    Третє. Уявіть собі, що повзучи по такому шосе на всюдиході, але збісившись від штовхання машини, підкладання під колеса колод, соломи, всього що попало, ви раптом захотіли, плюнувши на спроби, проїхати по такій дорозі, вибратися на цілину і рушити по полю, то вас зупинило б від цього необережного наміру наступне видовище: в п'ятнадцяти метрах від дороги прямо з болота стирчить башта танка, не танк, а саме башта, тому що при наближенні ви з'ясовуєте, що танк цілий і не ушкоджений, він просто затонув в багні».


    © Валентин Пагор,

    кандидат історичних наук

    науковий співробітник НІАЗ «Кам’янець»

     
     

    Положення про НІАЗ "Кам'янець"

     

    Фонди НІАЗ «Кам’янець»

     
      Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (далі - Заповідник) є державним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом історико-архітектурного спрямування, що об'єднує комплекс нерухомих і рухомих пам'яток матеріальної та духовної культури, які становлять виняткову історичну, мистецьку, художню та наукову цінність. Державна реєстрація Заповідника проведена 25.05.1993р.

      Детальніше

     

    Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування, а саме у сферах пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, реставраційно-реабілітаційної, фондової, культурно-освітньої, виставково-експозиційної роботи. В Заповіднику здійснюється формування, комплектація, вивчення музейних, архівних, бібліотечних фондів. Музейний фонд Заповідника належить до державної частини Музейного фонду України, який розподіляється на основний та науково-допоміжний. На сьогодні основний фонд Заповідника формують 9 інвентарних груп - «Археологія» (А), «Архітектурні деталі» (АД), «Нумізматика» (Н), «Документи» (Д), «Негативи» (Нг), «Фотокартки» (Ф), «Іконографічні матеріали» (Ік), «Образотворче мистецтво» (ОМ), Декоративно-ужиткове мистецтво (ДУМ).

      Детальніше

     
     

    Історія НІАЗ "Кам'янець"

     

    Акція "7 чудес України"

     
     

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову:

     «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському»

      Детальніше

      Всеукраїнська акція "7 чудес" була ініційована відомим політиком Миколою Томенком і стартувала в травні 2012 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання 7 чудес. З них був складений список 100 претендентів.

      Детальніше

     
  •  
  • Випадкові фрази: