Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Головна Контакти Віртуальна
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури та інформаційної політики України НІАЗ "Кам’янець", 2020р.

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    https://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • НІАЗ » Дослідження НІАЗ "Кам'янець" » Чорнильниці з фондів НІАЗ «Кам’янець»

    Чорнильниці з фондів НІАЗ «Кам’янець»

    АвторАвтор: admin2  Опубліковано: 16-04-2016

      За результатами охоронно-археологічних досліджень ДП ОАСУ «Подільська археологія», що проводились на території НІАЗ «Кам’янець»  у 2012-2013 р.р., було виявлено різноманітний речовий матеріал, який датується від трипільського періоду  до новітнього часу. Данні археологічні знахідки поповнили фондові колекції Заповідника і представляють інтерес  для вивчення та відтворення історичного минулого, життя та побуту людей, що населяли наші землі.

       Цікавими новими надходженнями з археологічних досліджень є письмові інструменти, так зване «канцелярське приладдя», яке було у вжитку з найдавніших часів і використовувалось майже до середини ХХ ст. – чорнильниці.

    Чорнильний прибор, чорнильниця, каламар – саме такі значення використовували для означення спеціальної посудини для чорнила, в яку вмочували перо для письма.  

       Виникнення чорнила для письма тісно пов’язано з використанням чорнильниць. Чорнилами, які виготовляли, ймовірно, з суміші сажі та масла  писали ще древні римляни. Про це свідчить знайдена чорнильниця зі слідами схожого складу чорнила при археологічних розкопках давньоримського Геркуланума[1], міста яке припинило своє існування під час виверження Везувію 24 серпня 79 року.

    З розповсюдженням письма та «учения книжного» на теренах Київської Русі з кінця Х ст. з’являються рукописні книги, грамоти написані старослав’янською мовою при використанні чорних та червоних чорнил, якими писали на пергаменті (спеціально обробленій телячій шкірі).

    Ще одне означення чорнильниці – каламар, відоме ще за часів Середньовіччя. Слово запозичено з польської (пол. kałamarz) та латини — calamarius, в якій означає шкатулку для письмового приладдя, і яке, в свою чергу, походить від грецького слова каламос (грец. κάλαμος) «тростина», оскільки в давнину саме палички з тростини використовувались для письма. Розповсюдження на українських землях слова «каламар» набуло у ХУ-ХУІІ ст., за козацьких часів. Козацький каламар вважався одним із козацьких клейнодів, символом влади військового писаря (зокрема, Генерального писаря), що під час ради займав місце поряд з іншими старшинами.[2]

       Наявність в будинках ХУІІІ-ХІХ ст. письмового приладдя – чорнила, чорнильниці, пера, було невід’ємними атрибутом грамотності та досвідченості його власника. Чорнильниці були різні за формою та виготовлялись з різного матеріалу – скла, кераміки, металу (бронзи, срібла), та в залежності від статусу господаря подекуди були справжніми витворами мистецтва.

       В радянську добу шкільне письмове приладдя – чорнильницю з чорнилами використовували в деяких школах майже до кінця 1970-х років та поряд з грамотою навчали чистописанню та каліграфії.

       Цікавими є чорнильниці з фондів Заповідника,  які датуються кінцем ХІХ – першою половиною ХХ ст., та використовувались у повсякденному вжитку.

       Чорнильниця кінця ХІХ - поч. ХХ ст. скляна, напівпрозора, фігурна за формою. Тулуб та середина шийки чорнильниці оздоблені випуклим рельєфним орнаментом у вигляді 12-ти пелюсткової квітки. Денце рельєфне, вигнуте всередину. На внутрішніх стінках чорнильниці простежуються залишки синього чорнила. Накривка не збережена[3]. Чорнильниця більш вишукана та слугувала окрасою письмового приладдя. (Рисунок 1.)

    Рисунок 1. Чорнильниця, к. ХІХ - поч. ХХ ст.  з фондів НІАЗ «Кам’янець»

    Рисунок 2. Чорнильниця "Піонери. Агітація", 1920-30 р.р. з фондів НІАЗ «Кам’янець»

       Чорнильниця «Піонери. Агітація» 1920-30 років, виготовлена з пластмаси чорного кольору, прямокутної форми. Лицьова поверхня чорнильниці по чотирьох кутах має круглі випуклі ніжки, по центру розташовано дві виїмки для чорнила та пера – кругла, глибока з виступаючими вінцями та продовжена підовальна.  По краях чорнильниця оздоблена рельєфними силуетами піонерів в повний зріст, що грають на музичному інструменті – горні. На зворотному боці чорнильниці, у нижній частини, розміщено клеймо виробника «Облхимтрест. Днепропетровск»[4]. Така чорнильниця була не тільки письмовим приладдям, а і пропагувала радянський соціально-політичний устрій. (Рисунок 2.)

    Рисунок 3. Чорнильниця "невиливайко", сер. ХХ ст. з  фондів НІАЗ "Кам'янець"

       Чорнильниці середини ХХ ст. були різноманітними, серед них була так звана чорнильниця «невиливайко» або «непроливайко». Така чорнильниця з фондів Заповідника скляна, прозора, має форму циліндричної посудини, з звуженням до денця. Вінця чорнильниці горизонтально зрізані, заокруглені та вигнуті в середину посудини на 1/2 висоти, вони формують конусоподібну воронку з отвором, яка не дає при перевертанні виливатися рідині. Дно чорнильниці плоске, на стінках залишки фіолетового чорнила [5]. Таку чорнильницю було зручно переносити, вона широко використовувалась в радянських школах. (Рисунок 3.).  

      Отже, розглянуті чорнильниці з фондів Заповідника дають змогу вивчати історію «канцелярського приладдя». Різновиди чорнильниць за формами, матеріалами, конструкціями, за тематичним оздобленням відображають не тільки вплив на їх розвиток історичних епох а і відіграють естетичне та мистецьке значення.

    Головний  зберігач О. Вільчинська фондів  НІАЗ  «Кам’янець»

    [1] Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. ЧОРНИЛА//Энциклопедический словарь. Том ХХХVIIIа. Человек-Чугуевский полк. -  С-Петербург, 1903.- С.602.

    [2] Чабаненко В.А. КАЛАМА́Р, каламар козацький. // Енциклопедія історії України. Том 4. Ка—Ком. - К.: «Наукова думка», 2007. - С. 27.

    [3] Фонди НІАЗ «Кам’янець». Група зберігання «Археологія».-Інв.№А-176.
    [4] Фонди НІАЗ «Кам’янець». Група зберігання «Археологія».-Інв.№А-254.
    [5] Фонди НІАЗ «Кам’янець». Група зберігання «Археологія».-Інв.№А-263.

     
     

    Положення про НІАЗ "Кам'янець"

     

    Фонди НІАЗ «Кам’янець»

     
      Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (далі - Заповідник) є державним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом історико-архітектурного спрямування, що об'єднує комплекс нерухомих і рухомих пам'яток матеріальної та духовної культури, які становлять виняткову історичну, мистецьку, художню та наукову цінність. Державна реєстрація Заповідника проведена 25.05.1993р.

      Детальніше

     

    Особливості формування фондової збірки окреслились пріоритетними напрямками діяльності Заповідника на усіх етапах його існування, а саме у сферах пам’ятко-охоронної, науково-дослідної, реставраційно-реабілітаційної, фондової, культурно-освітньої, виставково-експозиційної роботи. В Заповіднику здійснюється формування, комплектація, вивчення музейних, архівних, бібліотечних фондів. Музейний фонд Заповідника належить до державної частини Музейного фонду України, який розподіляється на основний та науково-допоміжний. На сьогодні основний фонд Заповідника формують 9 інвентарних груп - «Археологія» (А), «Архітектурні деталі» (АД), «Нумізматика» (Н), «Документи» (Д), «Негативи» (Нг), «Фотокартки» (Ф), «Іконографічні матеріали» (Ік), «Образотворче мистецтво» (ОМ), Декоративно-ужиткове мистецтво (ДУМ).

      Детальніше

     
     

    Історія НІАЗ "Кам'янець"

     

    Акція "7 чудес України"

     
     

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову:

     «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському»

      Детальніше

      Всеукраїнська акція "7 чудес" була ініційована відомим політиком Миколою Томенком і стартувала в травні 2012 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання 7 чудес. З них був складений список 100 претендентів.

      Детальніше

     
  •  
  • Випадкові фрази: