УДК 351.719:94(477.43)
Кулішова А. А., Пагор В. В,
Національний історико-архітектурний
заповідник «Кам’янець»
БАШТА НА БРОДІ В СИСТЕМІ ОБОРОННИХ УКРІПЛЕНЬ КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО
Предметом дослідження став комплекс реставраційних робіт на пам’ятці архітектури національного значення Башти на броді. Об’єкт перебуває на балансі Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» і використовується для екскурсійного показу.
Розглянуто питання спорудження та функціонування Башти на броді. Аналізуються дослідження і запровадження перших охоронних заходів на пам’ятці. На прикладі башти, встановлено, що охорона та реставрація об’єктів фортифікації Кам’янця-Подільського – це злагоджена робота трудових колективів науково-дослідних і проектних інститутів, замовників, підрядних і виробничих організацій. Дослідження пам’ятки були започатковані фахівцями Науково-дослідного і проектного сектору Республіканських спеціальних науково-реставраційних виробничих майстерень. В хронологічному порядку розглянуто напрямки проведення ремонтно-реставраційних робіт. Процес розробки та реалізації проекту реставрації башти був довготривалим. Розпочався він на початку 1960-х років і був завершений лише в кінці 1980-х роках. Основними причинами цього став обвал стіни башти в результаті замокання кладки, відсутність фінансування і довго тривалість підготовки проекту гідроізоляції.
Сьогодні знову є необхідність проведення ремонтно-реставраційних робіт. Охарактеризовано сучасний технічний стан пам’ятки, який згідно діючого акту технічного стану є незадовільним. Дах перебуває в аварійному стані. При відтворенні покриття, доречно орієнтуватися на давні зображення і плани міста, які дають вичерпну інформацію про завершення башти.
Ключові слова: башта, Кам’янець-Подільський, пам’ятка, реставрація, фортифікації.
Висвітлення становлення розвитку діяльності реставраторів-архітекторів в реставраційній галузі має інформаційний характер і залишається не висвітлений в науковій літературі. Досвід ведення реставраційних робіт на пам’ятках архітектури Кам’янця-Подільського нараховує понад 70 років. Зруйноване в роки війни місто потребувало відродження своєї архітектурної спадщини. Повоєнні роки були характерні поступовим становленням пам’яткоохоронної роботи. Відбудовувалися в першу чергу пошкоджені промислові об’єкти. Постало питання відновлення житлово-комунального господарства. Менше уваги приділялося пошкодженим пам’яткам архітектури.
Зрушення відбулися в 1960-х рр. Цей період ввійшов в історію Старого міста, як час орієнтації на фрагментарну реставрацію, відновлення втрачених і пошкоджених в роки війни історичних будівель. В Кам’янці-Подільському роботи в цей час носили здебільшого протиаварійний та ремонтно-консерваційний характер. Проходило становлення наукових досліджень пам’яток, готувалась документація для проведення протиаварійних робіт, утверджувався підхід, спрямований на фрагментарну реставрацію об’єктів культурної спадщини.
Дослідження пам’яток архітектури були започатковані фахівцями Науково-дослідного і проектного сектору Республіканських спеціальних науково-реставраційних виробничих майстерень. Вивчення оборонних споруд міста засвідчило досконалість фортифікаційної концепції Кам’янця-Подільського, яка визначалася поєднанням природного захисту рельєфу та штучних укріплень, що утворили два пояси оборони. Перший – мав природне походження, вдало використане фортифікаторами. Являв собою стрімкі схили каньйону та річку Смотрич, яка оточувала місто. Другий – формували башти, які розташовувалися на високих берегах каньйону навколо Кам’янця. У XVIII ст., в зв’язку з появою нових видів артилерійського озброєння, військово-стратегічне значення башт, як захисників Старого міста, поступово втрачається і більшість з них залишилися без догляду. Поширення набуває фортифікація бастіонного типу.
Концептуально реставрація башт, які оточували місто, була необхідна у зв’язку з аварійним станом всіх об’єктів, адже їх подальша руйнація понесла б за собою непоправні наслідки. В свій час на це наголосив головний архітектор міста І. Медведовський. У 1962 р. підготовлено і затверджено «Планове завдання на підготовку проекту консерваційно-будівельних робіт пам’ятки архітектури XVI ст. – Міських укріплень в м. Кам’янці-Подільському, Хмельницької області». Згідно нього, необхідно було провести консерваційні та ремонтно-реставраційні роботи на пам’ятках: 1) Ковальська башта №1-3; 2) Башта на броді [Пам’ятники…, 1956; Жариков, Н.Л., 1983-1986]; 3) Різницька башта; 4) Кравецька башта; 5) Казематна башта. Реставраційні роботи планували здійснювати в декілька черг. Паралельно проводилася археологічна і науково-дослідна робота. Першочергові дослідження архітектурних пам’яток міста-фортеці проведені фахівцями Української спеціальної науково-реставраційної виробничої майстерні (УСНРВМ) дозволили уточнити датування історично значимих пам’яток міста, відкрити їх первісні форми та законсервувати із збереження історичних нашарувань. На баштах Гончарській та Кушнірській було виявлено білокам’яні плити з гербом та датами 1582 р. і 1589 р. [Фенцур В. В., Пагор В. В., 2015].
Вперше в Кам’янці-Подільському була зроблена спроба розв’язати складне завдання: на основі комплексних історико-містобудівних досліджень намітити генеральні програми художньо-композиційного розвитку старовинних містобудівних систем на засадах спадковості. Пізніше було опрацьовано кілька комплексних проектів і програм реставрації об’єктів архітектурно-містобудівної спадщини, розпочалася їхня фрагментарна реалізація. Місто перетворилося на своєрідний майданчик для апробації новітніх методик науково-проектних розробок в історичних містах [Печерський, В.В., 2003, с. 18, 32].
Початок формуванню в Україні методики історико-містобудівних і пам’яткоохоронних досліджень історичних міст покладено у кінці 1960-х рр. [Бевз, М.В., 2011]. КиївНДІПмістобудування за участю фахівців КиївНДІТІ на прикладі Кам’янця-Подільського опрацював методику встановлення зон охорони пам’яток архітектури та історико-архітектурних комплексів, визначення умов їх огляду з різних відстаней (керівники роботи: В. Орехов, А. Лванова, за участю Т. Устенко, Є. Водзинського, М. Коломійця). Над проблемами реставрації об’єктів культурної спадщини Кам’янця-Подільського працювали насамперед Г. Логвин, П. Юрченко, В. Тимофієнко, Є. Пламеницька, Р. Могитич [Печерський, В.В., 2003, с. 53].
У 1962-1963 рр. під керівництвом Є. Пламеницької проведено перші консерваційні роботи з укріплення верхньої частини стін однієї з башт верхнього оборонного поясу міста – Башти на броді. 6 березня 1966 р., під впливом ґрунтових вод обвалилася скельна основа, що привело до руйнування стіни на південно-західній ділянці башти [Пастухов С., Говденко Г., Пламеницкая Е., Малиновская А., 1967, арк. 1-2]. Вціліла частина південної стіни знаходилася в аварійному стані. Вирішено було приступити до розчистки башти від землі і розробки проекту реставрації, щоб уберегти пам’ятку (Рис. 1).
Рис.1. Башта на броді (1970-1980-ті рр.
У 1968 р. завершено розчистку внутрішнього заповнення башти. Перед баштою з боку міста було встановлено глиняну засипку, яка мала перешкодити подальшому потраплянню ґрунтових вод в башту. Проте розгляд проекту реставрації на вченій раді Держбуду було відтерміновано у зв’язку з необхідністю вияснення причини замокання башти. Згідно висновку інженер-гідротехніка Українського спеціального науково-реставраційного виробничого управління від 31 вересня 1969 р., причиною обвалу стіни були стічні та ґрунтові води, які потрапляли в башту [Иваненко, В., Пламеницкая, Е., 1977, арк. 13]. За пропозицією Є. Пламеницької був застосований комбінований тип дренажу: горизонтальний та вертикальний. Розроблена конструкція вертикальної дренажної системи з колодязем огляду мурування на глибину 8 м. в підмурку башти з виходом.
Через постійне замокання стін башти було вирішено організувати роботу виїзної науково-технічної ради Українського науково-реставраційного виробничого управління для проведення ознайомлення з Баштою на броді. Фахівці зауважили, що «під час огляду башти по схилах в районі башти і в самій башті текла вода. На одній з ділянок вода була червоного кольору. В той день в фарбувальному цеху хлопко-паперової фабрики, розміщеної над баштою вверх по схилу, проводилося фарбування ниток в червоний колір» [Иваненко, В., Пламеницкая, Е., 1977, арк. 14]. Це підтвердили пізніші результати хімічного аналізу води, які констатували замокання стін башти стічними водами фабрики. На думку кандидата архітектури П. Юрченка, варто було організувати перехват води перед баштою та спрямувати ливневі води з схилів в напрямку річки.
Процес розробки та реалізації проекту реставрації башти був довготривалим. Встановлено, що втрати під час обвалу складали 65% [Иваненко, В., Пламеницкая, Е., 1977, арк. 11]. Після обстеження башти фахівцями Українського спеціального науково-реставраційного виробничого управління, прийнято рішення посилити башту залізобетонним поясом (пропозиція В. Малиновської). На початку 1970-х рр. розроблено проект реставрації башти. В його основу лягли результати проведених джерелознавчого, історичного і архітектурного досліджень. Автор проекту реставрації Є. Пламеницька пропонувала відновити башту з прилеглими до неї оборонними мурами і земляними валами станом на початок XVIII ст. [Иваненко В., Пламеницкая Е., 1977, арк. 2] Науково-технічна рада УСНРВУ запропонувала провести інженерно-геологічні дослідження стану скелі під баштою радіометричним або звуковим методами. Проте цього не було зроблено через необхідність пришвидшення виконання першої черги реставрації у зв’язку з загрозою подальшого обвалу пам’ятки. Планували за виявленими гніздами відновити міжповерхове перекриття, 4 бійниці на кожному ярусі та дах. Вартість проекту визначалася в сумі 57 тис. 181 руб [Иваненко, В., Пламеницкая, Е., 1977, арк. 6-7]. 22 березня 1977 р. реставраційне завдання затверджено Держбудом УРСР [Иваненко, В., Пламеницкая, Е., 1977, арк. 18].
При реставрації пам’ятки на перший план ставились питання збереження її культурної цінності та історичної достовірності. Проектом передбачалося мінімальне втручання в пам’ятку і максимальне збереження автентичності елементів. При проектуванні реставраційних робіт необхідно було передбачити механічне і хімічне підсилення конструкцій і матеріалів та захист від ґрунтової і атмосферної вологи [Стріленко Ю.М., Поляцкова Н.В., 2002].
Проект реставрації розглядався на засіданні науково-технічної ради УСНРПУ від 30 червня 1977 р. Свої зауваження і пропозиції висловили А. Артемов, Р. Бикова, Н. Варфоломієва, М. Говденко, В. Корнєєва, Є. Лопушинська, В. Майко, В. Отченашко та головний архітектор управління В. Іваненко. Про технологічну складність проведення реставрації свідчить 4 варіанти реалізації проекту.
У 1983 р. розпочато роботи з відновлення вежі в первісному вигляді. Стіни башти отримали два яруси бійниць на заході. Влаштовано перекриття з настилом. Дах покрито гонтом. У 1987 р. завершено виконання ремонтно-реставраційних робіт. Сьогодні башта перебуває на балансі Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» і використовується як експозиційних об’єкт.
Впродовж літнього сезону 1996 р., на замовлення Заповідника, археологічна експедиція Кам’янець-Подільського педінституту проводила дослідження башти (М. Петров, А. Задорожнюк) [Петров, М.Б., 2012]. Мета досліджень полягала в тому, щоб віднайти систему оборонних споруд верхнього оборонного ярусу на заході і провести в майбутньому на цій основі реставраційні роботи. Щоб виявити доступи до вежі, було закладено два розкопи на крутих схилах правого берега Смотрича. Один, із східного боку, – на відстані 20 м від вежі, і другий, з південно-східного боку, – над самою скелею. Перший розкоп (10х6) не виправдав сподівань натрапити на залишки дороги. Важливі матеріали дав другий розкоп (8x6). В ньому знайдено залишки кам'яних стін, що укріплювали підступи до вежі з південно-східного боку. На думку археологів для того, щоб «належно здійснювати контроль за переїздом, у вежі знаходилася охорона, гармати. Логіка підказує, що повинен був функціонувати і доступ до вежі. Однак, врахувавши стрімкі схили місцевості, де знаходилася вежа, такий доступ був обмежений» [Петров, М.Б., Задорожнюк, А.Б., 1996, с. 2] (Рис. 2.).
Рис.2. Розріз башти вміщений в додатках до плану Кам’янця-Подільського 1797 р.
У 2003 р. на башті відновлено пошкоджений дах, який був втрачений в результаті пожежі 2001 р. (Рис. 2). Дах передбачено тимчасовий, консерваційного характеру. У 2015 р. підготовлено акт обстеження та дефектний акт на виконання протиаварійних, консерваційних робіт на пам’ятці. В ньому визначено загальний стан пам’ятки незадовільним. Башта кам’яна, двоярусна, майже кругла в плані діаметром 9-10 м. Розташована на крутому схилі каньйону. Стіни з бутового каменю, завтовшки 1,3 м з напольного боку і 0,7 м на рівні другого яруса з боку схилу служить підпірною стіною. Вхід в башту здійснюється від схилу, на рівні другого ярусу. Стіни башти мають два яруси бійниць на заході. Міжярусне перекриття – дерев’яне балочне з настилом. Сполучення між ярусами башти відсутнє. Дах конічної форми з заломом і покриттям з штучного гонту є аварійним. Частково плити покриття відсутні і облатування згниле, кінці деяких крокв мають сліди біоураження, ринви та жолоба відсутні (Рис. 3).
Розроблений в 2018 р. інститутом ПП «Менас» проект реставрації Башти на броді передбачає реалізацію проекту реставрації башти 1962 р. Прийнятний архітектурний прецедент відтворення початкового архітектурно-функціонального значення разом з оборонними функціями башти використовували як сторожову. Пам’ятка розташована на крутому схилі скелястого каньйону р. Смотрич, який створив природний оборонний фактор рову, висотою до 40 м. Ландшафт біля башти збережений, не зазнав істотних змін. Згідно іконографічних матеріалів, зокрема плану міста К. Томашевича (1673-1679 рр.), буде замінено консерваційний дах 1990-х рр. на високий шатровий, з покриттям виконаним з гонту. Втрачені перекриття та сходи відтворюються по слідах збережених в натурі гнізд оборонних конструкцій [Лесик, О.В., 1993, с. 107; Лесик, О.В. 1987; Стратегія і напрямки розвитку, 2007, с. 4].
Рис.3. Сучасний вигляд Башти на броді (2015 р.)
Проблема збереження пам’яток історії і культури в науково-теоретичному плані в нашій державі надзвичайно важливе питання, а в творчому, технічному, економічному потребує проведення серйозних досліджень і розробок. Загальновідомо, що фізична схоронність пам’яток архітектури забезпечується їх реставрацією, а моральна – включенням пам’яток у сучасне життя, наданням до них доступу населення. Окремої уваги потребує питання розробки пропозицій щодо використання пам’ятки архітектури національного значення Башти на броді. Вперше необхідність раціонального використання об’єкту на порядок денний було поставлено наприкінці 1980-х рр. В 1987 р. завершились ремонтно-реставраційні роботи на пам’ятці. На рубежі 1980-1990-х рр. велась робота з розробки і затвердження ТЕР (техніко-економічних розрахунків) для впорядкування заповідної території. Ними передбачалося пристосування пам’яток архітектури для музейних експозицій, наукових, навчальних та культурних закладів, майстерень народних промислів, закладів харчування, відпочинку тощо. На думку фахівців, пристосування пам’яток архітектури під музеї являється найбільш дієвим засобом забезпечення фізичної і моральної збереженості історико-архітектурної спадщини. У випадку з Баштою на броді, слід враховувати її розташування. Об’єкт знаходиться осторонь туристичних маршрутів і важкодоступний для туристів, тому пристосування башти під музей є лише частково виправданим. Ефективне використання державного майна реалізується шляхом передачі його в оренду з укладенням відповідного охоронного договору. Пропозиції можуть бути різними, від використання башти як однієї з локацій для розвитку в місті альпінізму до передачі в оренду комерційним та некомерційним організаціям, які б використовували об’єкт в культурно-освітніх цілях.
Список використаних джерел та літератури
- Бевз, М.В., 2011. Завдання збереження та регенерації цінних архітектурно-містобудівних комплексів історичних міст. Проблеми розвитку міського середовища,5-6, с.15-23.
- Печерський, В.В., 2003. Спадщина містобудування України: Теорія і практика історико-містобудівних пам'яткоохоронних досліджень населених місць Київ: НДІТІАМ.
- Задорожнюк, А.Б., 2011. Міські фортифікації Кам’янця-Подільського: проблема атрибуції та інтерпретації. Археологія & Фортифікація Середнього Подністров’я: збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», с. 91-96.
- Лесик, О.В., 1993. Замки та монастирі України. Львів: Видавництво «Світ».
- Лесик, О.В. Охрана и рациональное использование памятников архитектуры. Львів: Вища школа.
- Иваненко, В., Пламеницкая, Е., 1977. Памятник архитектуры XVI в. Башня на броде – оборонительной системы Польских ворот в г. Каменце-Подольском. Проект укрепления основания башни. Науково-технічний архів НІАЗ «Кам’янець». №51 87 арк.
- Иваненко, В., Пламеницкая, Е., 1977. Памятник архитектуры XVI в. Башня на броде оборонительной системы Польских ворот в г. Каменце-Подольском. Том Исследование. Науково-технічний архів НІАЗ «Кам’янець». Инв. № 510. 11 арк.
- ПетичинскийВ., Говденко Г., Лпушинская Е. , Пламеницкая Е., 1962. Проект консервации памятника архытектуры XVI в. – Городских укреплений в г. Каменец-Подольском, Хмельницкой области. Башня на Броде, Кравецкая башня и Казематная башня. Науково-технічний архів НІАЗ «Кам’янець». Инв. № 512. 28 арк.
- Пастухов С., Говденко Г., Пламеницкая Е., Малиновская А., 1967. Пояснительная записка к производству консервационных работ по объекту «Башня на Броде» в г. Каменец-Подольском. Науково-технічний архів НІАЗ «Кам’янець». Инв. № 513. 3 арк.
- Иваненко В., Пламеницкая Е., 1977. Памятник архитектуры XVI в. Башня на Броде – оборонительной системы польских ворот в г.Каменец-Подольском. Науково-технічний архів НІАЗ «Кам’янець». Инв. № 514. 11 арк.
- Протокол содержания комиссии согласно распоряжению УСНРПУ №42 от 10.07.87 г. по рассмотрению вопросов, изложенных в Докладной записке т. Пламеницкой Е.М., поданной в Госстрой УСРР и Украинское общество охраны памятников истории и культуры (т.Тронько П. Т.). Науково-технічний архів НІАЗ «Кам’янець». 8 арк.
- Пам’ятники архітектури української РСР, що перебувають під державною охороною, 1956. Київ: Державне видавництво літератури з будівництва і архітектури УРСР.
- Жариков, Н.Л. ред., 1983-1986. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР; (Ил. справ.-каталог): в 4-х т.. Киев: Будівельник.
- Петров, М.Б., 2012. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках XV-XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку. Міське і замкове управління. Кам’янець-Подільський: Аксіома.
- Петров, М.Б., Задорожнюк, А.Б., 1996. Вежа на Броді – вічний вартовий. Студентський меридіан,1387, с. 2.
- Стратегія і напрямки розвитку, 2007. Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець»: історія, сьогодення, перспективи. Кам’янець-Подільський: Видавець ПП Зволейко, с. 4.
- Стріленко Ю.М., Поляцкова Н.В., 2002. Наукова реставрація в Україні – досвід та практика ведення робіт на пам’ятках. Міжнародний досвід охорони культурної спадщини та пам’яткоохоронне законодавство України: матеріали конференції (18-19 квітня 2002 р.). Київ: Стилос, с. 125-132.
- Фенцур В.В., Пагор В. В., Відродження архітектурно-історичної спадщини Кам’янця-Подільського (40-і рр. ХХ ст. – 2015 р.). Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006».
